ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, сформульовано завдання, об’єкт, предмет, розкрито методи дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про впровадження результатів дослідження у практику, відзначено особистий внесок здобувача та подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – «Педагогічні здібності викладача ВНЗ як предмет психологічного дослідження» – автором зазначається, що вивчення проблеми здібностей має тривалу історію. Вивчення здібностей розпочалось у лоні філософії. Фундаментальною, до цього часу не перевершеною базою власне психологічної теорії цього феномену стала концепція Ф. Гальтона, побудована на бездоганно переконливому емпіричному матеріалі, який засвідчував генетичне визначення інтелектуальних здібностей. Тривалий час спадковість визнавалася основним чинником, який обумовлює розвиток здібностей.

Дослідження здібностей здійснюється у контексті особистісно-діяльнісного (Б. Ананьєв, Т. Артем’єва, О. Ковальов, В. Крутецький, В. М’ясищев, К. Платонов, О. Леонтьєв та ін.) і функціонально-генетичного (Е. Голубєва, Є. Ільїн, Н. Лейтес, С. Максименко, Т. Хрустальова, В. Шадріков) підходів, представники яких виявили і ґрунтовно дослідили суттєві якості здібностей. Останніми роками у дослідженні проблематики здібностей для психологів характерним є системний підхід з позиції теорії функціональних систем (В. Шадріков), комплексного дослідження здібностей (Е. Голубєва), теорії інтегральної індивідуальності (Б. Вяткін).

Обраний нами системний підхід при вивченні педагогічних здібностей викладача ВНЗ передбачав: їх розгляд як багаторівневої системи, що має певну ієрархію та структуру, яка пов’язана з іншими системами побудови особистості людини; вивчення характеру обумовленості педагогічних здібностей індивідуально-психологічними властивостями викладача ВНЗ; розгляд педагогічних здібностей як динамічної системи, що постійно розвивається; вивчення впливу предметної спрямованості педагогічної діяльності і педагогічного досвіду викладача ВНЗ на характер взаємозв’язків і структури педагогічних здібностей. З огляду на це, нами було розроблено структурно-функціональну модель розвитку педагогічних здібностей викладачів ВНЗ (рис. 1). За основу моделі було взято розробки Т. Хрустальової стосовно педагога закладу середньої освіти. При цьому було враховано результати аналізу професійної діяльності педагогів вищої школи, який дає змогу констатувати, що вони, крім освітньої, виховної і розвивальної, виконують
ще цілу низку взаємопов’язаних функцій: пропедевтичну, реабілітаційну, орієнтаційну, компенсаторну, функцію соціалізації.