Психологічні особливості старших підлітків з низьким рівнем навчальних досягнень в умовах профорієнтації

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету, гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено  наукову новизну, практичне значення роботи, вказано експериментальну базу, названо методи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів, визначено їх аргументованість, наведено дані про структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретичний аналіз психологічних особливостей учнів старшого підліткового віку з низьким рівнем навчальних досягнень у системі профорієнтації” викладено результати теоретичного аналізу наукових даних з досліджуваної проблеми, зокрема, проаналізовано праці, в яких розглядаються проблеми психологічних особливостей учнів у концепціях профорієнтації, зроблена загальна оцінка філософських, соціологічних, педагогічних та психологічних робіт, в яких порушуються питання пізнання професії, самопізнання та професійних спроб у підлітковому віці; теоретично обґрунтована структурно-функціональна схема взаємозв’язку умов професійної орієнтації з розвитком психологічних особливостей та рівнем навчальних досягнень учнів.

У підрозділі 1.1. наведено історичні дані з проблеми вивчення психологічних особливостей школярів у концепціях профорієнтації, здійснено теоретичний аналіз даних щодо психологічних особливостей школярів з різним рівнем навчальних досягнень в системі профорієнтації, визначено сутність, психологічні механізми їх формування.

З цією метою проаналізовано підходи зарубіжних авторів щодо сутності профорієнтації: структурні теорії (Н.Аксельрод, Е.Гінзбург, К.Леман, Дж.Міллер, Д.Форш); мотиваційні теорії (Д.Мак-Клелланд, А.Маслоу, Е.Роу, В.Фрумм, Ф.Херцберг); теорії індивідуальності (Д.Сьюпер, Л.Тайлер, Д.Тідеман, Дж.Холланд). До основних напрямків розвитку вітчизняної професійної орієнтації відносять особистісно-діяльнісний підхід (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко та ін.) і гуманістичну психологію (В.А.Роменець, І.П.Маноха, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.). Виходячи з поглядів К.К.Платонова, С.Л.Рубінштейна, В.А.Роменця (проблеми професіографії), Г.С.Костюка, Б.Ф.Ломова (проблеми психології взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку особистості), В.О.Моляко, О.І.Кульчицької (проблеми творчої діяльності особистості), Є.М.Павлютенкова (мотивації вибору професії), природа профорієнтації розглядається з позицій принципів детермінізму та системності.

Визначаючи сутність психологічних особливостей учнів (інтересів до професії, нахилів, намірів, здібностей) в умовах профорієнтації, ми дотримуємося системно-діяльнісного підходу, згідно з яким становлення особистості відбувається в процесі її діяльності, завдяки взаємозв’язку між розвитком психологічних особливостей та умовами профорієнтації.

Теоретичний аналіз проблеми включає й особистісний аспект професійної орієнтації (І.А.Зязюн, В.Ф.Моргун, Н.Г.Ничкало, Б.О.Федоришин), в основу якого покладено психологічну структуру особистості. В роботі віддається перевага концепції багатовимірного розвитку особистості В.Ф.Моргуна, в якій розглядаються такі виміри, як просторово-часові орієнтації, потребнісно-вольові переживання, змістовна спрямованість, рівні опанування діяльністю, форми реалізації особистістю діяльності. Нами враховувалася також концепція тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості, розробленої В.В.Рибалкою. Спираючись на ці розробки, можна передбачити взаємозв’язок між умовами профорієнтаційної роботи, розвитком психологічних особливостей та рівнем навчальних досягнень, що має теоретичне і практичне значення для особистісного професійного становлення старшого підлітка.

У підрозділі 1.2. висвітлюється проблема пізнання професії, самопізнання і професійних спроб у старшому підлітковому віці. Розглядаючи поняття “пізнання”, ми поділяємо погляди філософів (В.П.Андрущенко, І.В.Бичко, І.А.Зязюн), педагогів (С.У.Гончаренко, Н.А.Кірсанов, Н.Г.Ничкало), психологів (Б.Г.Ананьєв, І.В.Дубровіна, Є.О.Клімов, І.С.Кон, І.П.Маноха, Є.М.Павлютенков, В.Г.Панок, Б.О.Федоришин), які тлумачать це поняття в контексті цілеспрямованого активного відображення об’єктивного світу у свідомості людини, яка є вищою формою відображення.

Розглядаються також психологічний та педагогічний аспект самопізнання. Педагогічний аспект самопізнання полягає у розкритті закономірностей виховання людини з урахуванням вікових особливостей, своєрідності біологічних і соціальних властивостей (Ю.К.Бабанський, Г.С.Костюк, Л.М.Проколієнко, М.Д.Ярмаченко). У психології самопізнання розглядається як один з основних етапів професійного самовизначення особистості (Є.І.Головаха, Н.В.Жемера, Є.О.Клімов, І.С.Кон, Б.О.Федоришин).

Процеси пізнання професії, самопізнання та професійних спроб у підлітковому віці мають особистісний характер. Цільовий їх  аспект виявляється у формуванні майбутніх життєвих планів та перспектив, що пов’язано з розвитком психологічних особливостей та умовами профорієнтаційної роботи.

У підрозділі 1.3. визначаються психолого-педагогічні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, їх зв’язок із психологічними особливостями та умовами профорієнтації.

Розглядаються теоретичні підходи щодо оцінювання результатів навчальної діяльності учнів (дидактична система рівнів здатності до навчання І.Я.Лернера; система розумових навичок за Б.Блумом і В.Симоновим).

Для глибшого розуміння призначення нової шкали оцінювання, її зв’язку з професійною орієнтацією учнів, сучасними науковцями (І.Д.Бех, С.У.Гончаренко, В.О.Мадзігон, О.В.Савченко, І.А.Якиманська) розглянуті такі аспекти як знецінення поточної оцінки, перебільшення ролі зовнішньої мотивації.

Аналізуючи теоретичні підходи щодо 12-бальної шкали визначення навчальних досягнень, ми поділяємо погляди сучасних дослідників (М.І.Алексєєва, Г.О.Балл, В.О.Голубєва, С.Д.Максименко, В.О.Моляко) стосовно того, що вона допомагає краще диференціювати інтереси, здібності та нахили учнів, включаючи такі індивідуальні психологічні особливості: загальнорозумові здібності та загальну обдарованість; навчальні здібності до окремих навчальних предметів; інтереси до професії, спеціальні здібності, нахили, професійні наміри; навчальні інтереси, нахили і реальні досягнення. А в умовах профорієнтації допомагає підвищити навчальну мотивацію, що стимулює розвиток особистості, змінює її ставлення до навчання, і виводить на нову позицію щодо вибору професії.