ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУПОВОЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

         У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що зумовила вибір теми дисертації, показано ступінь її наукової розробленості, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження; сформульовано гіпотезу (припущення дослідження); показано методологічний інструментарій; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи здобувача; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації, обсяг та структуру роботи.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи організації групової проектної діяльності студентів» представлено результати теоретичного аналізу проблем професійної підготовки у сучасній вищій школі, вивчення проблеми проектної діяльності, визначено сутність поняття «групова проектна діяльність», обґрунтовано теоретичну модель організації ГПД.

Проаналізовано наукові джерела з педагогіки, психології вищої школи та соціальної психології, які свідчать про позитивний досвід щодо використання групових форм навчання, досліджень групової спільної діяльності: підвищення результативності та ефективності навчання, забезпечення особистісного розвитку студентів, сприяння їх професійному зростанню та соціалізації (М. В. Артюшина, В. П. Казміренко, М. Н. Корнєв, Б. Ф. Ломов, В. В. Москаленко, Р. С. Нємов, М. М. Обозов, А. В. Петровський, В. В. Рубцов, В. А. Семиченко, Л. І. Уманський).

Теоретичний аналіз проблеми проектування та проектної діяльності у вітчизняній психології здійснювався у таких напрямках: принцип проектування як системоутворюючий чинник психічного буття особистості у генетико-моделюючому підході (С. Д. Максименко), системно-стратегічний підхід до вивчення процесу наукової і технічної творчості, зокрема, конструкторсько-проектувальної діяльності (В. О. Моляко), проектування сучасних дистанційних середовищ саморозвитку (М. Л. Смульсон), ідея проектування як особистісно-розвивальної взаємодії навчально-виховного процесу (О. М. Коберник), технологія психолого-педагогічного проектування соціального розвитку особистості обдарованих учнів (В. О. Киричук) та ін.

На основі теоретичного аналізу конкретизовано особливості ГПД як складного багатоаспектного та полідетермінованого явища, яке: має творчий, продуктивний характер; його змістом є прийняття спільних рішень під час вирішення певної проблеми, розв’язання низки взаємопов’язаних задач, створення нових ідей та об’єктів, втілених у спільному продукті; поєднує в собі основні види діяльності (ігрову, навчальну, спілкування), різні форми діяльності – миследіяльнісну, інтелектуальну (створення уявного образу і прототипу) та практико-дієву, або прикладну (здійснення різноманітних типів діяльності для втілення спроектованих ідей – пошукової, дослідницької, творчої, організаційної та ін.), за способом організації є спільною.

Теоретичний аналіз дав можливість визначити зміст поняття групової проектної діяльності студентів – як спеціально організованої спільної діяльності суб`єктів навчання у складі малих груп, спрямованої на вирішення певної проблеми, метою якої є отримання професійних знань, умінь та навичок і яка завершується реалізацією реального суб’єктивно або об’єктивно нового практичного результату (продукту).

Показником організації навчальної ГПД можна вважати її ефективність, як характеристику міри відповідності досягнутих результатів малої групи, що здійснювала проект, втілених у спільному творчому продукті, визначеним критеріям, що характеризують основні предметні та ключові освітні компетенції.

Теоретично обґрунтовано, що ефективність організації ГПД студентів може бути найбільше пов’язана із двома групами внутрішніх чинників – індивідуально-психологічними та соціально-психологічними. До індивідуально-психологічних чинників ГПД віднесено певні індивідуальні властивості учасників малих груп: мотиваційні (рівень та характер мотивації до даного виду діяльності); психофізіологічні (екстраверсія – інтроверсія, нейротизм – стабільність); пізнавальні (тип мислення); типологічні (тип особистості); регулятивні (локус контролю); уміння ГПД (творчо-проективні та соціально-психологічні). Композиція цих властивостей у малій групі може підвищувати або знижувати ефективність ГПД. До соціально-психологічних чинників віднесено основні характеристики динамічних процесів малих груп (згуртованість, психологічна атмосфера тощо).