ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛІВ ГІМНАЗІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів, а також описано структуру дисертаційного дослідження, виходячи з послідовності розв’язання поставлених завдань.

У першому розділі – «Теоретичні основи дослідження проблеми розвитку професіоналізму вчителя гімназії» – розглядаються вітчизняні та зарубіжні психолого-педагогічні підходи до визначення сутності поняття «професіоналізм», подається системний аналіз наукових теоретичних поглядів й емпіричних фактів з проблеми змісту та структури професіоналізму вчителя, обґрунтовується структурно-функціональна модель розвитку професіоналізму вчителя гімназії.

Здійснений теоретичний аналіз, спрямований на з’ясування сутності поняття «професіоналізм» та специфіки різних підходів до теоретико-експериментальної розробки проблематики розвитку професіоналізму фахівця у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях, свідчить про послідовне підвищення методологічного статусу цієї категорії у психологічній науці.

Психологічний аналіз природи професіоналізму в межах особистісного підходу (Е.Ф.Зєєр, В.А.Кан-Калік, А.В.Карпов, В.Ф.Моргун, К.К.Платонов та ін.) показав, що професіоналізм є якісною характеристикою особистості фахівця, яка віддзеркалює високий рівень сформованості його професійно важливих якостей, адекватний рівень домагань і ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток. На думку представників діяльнісного підходу (В.О.Бодров, О.М.Лактіонов, О.М.Леонтьєв, В.О.Моляко, В.І.Моросанова та ін.) компонентами професіоналізму фахівця є: ставлення до діяльності; особливості саморегуляції; уявлення про особистісні якості, що очікуються у професійній спільноті від суб’єкта; усвідомлення взаємозв’язку своєї професії з іншими.

В межах суб’єктно-вчинкового підходу (К.О.Абульханова-Славська, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко та ін.) професіоналізм розглядається як перспективно-творчий спосіб існування людини в професії, яка свідомо спрямовує свої дії і вчинки. Представниками даного підходу виокремлено сутнісні показники професіоналізму особистості: самодостатність, рефлексивність, творчість, усвідомлене та відповідальне ставлення до свого професійного шляху, вчинковий характер взаємодії з іншими.

Узагальнення результатів, отриманих у контексті акмеологічного підходу (А.О.Деркач, В.Г.Зазикін, Н.В.Кузьміна, М.В.Прохорова та ін.) дозволяє розглядати професіоналізм вчителя у діяльнісному та особистісному проявах, крізь призму досягнень високої ефективності, продуктивності діяльності, особистісного та професійного розвитку.

В межах системного підходу (В.О.Бодров, Г.В.Ложкін, Б.Ф.Ломов та ін.), науковці досліджують особистість професіонала як цілісний складно організований об’єкт, з врахуванням численних, різноспрямованих характеристик й всієї сукупності детермінант. Означений підхід орієнтує дослідження на встановлення співвідношення структури конкретної професії з індивідуальними особливостями особистості як суб’єкта активності та діяльності.

Представниками синергетичного підходу (Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльнікова, М.С.Каган та ін.) обґрунтовано оригінальну синергетичну схему розвитку професіоналізму педагога, який рухається від адаптації (усталений, ієрархічний стан) до самоактуалізації (біфуркаційний, дезієрархічний стан), а від неї до нового рівня адаптації (майстерність як усталений стиль діяльності, сповнений творчим змістом).

Розробка цілісних концепцій розвитку професіоналізму в зарубіжній психології головним чином здійснюється в межах напряму, який можна назвати «психологія кар’єри» (psychology of career). Більшість дослідників зарубіжної психології стверджують, що рівень професіоналізму обумовлений компетентністю суб’єкта в широкому спектрі професійних, соціальних, економічних та психологічних питань. Дослідження Дж. Равена (2002) дозволили обґрунтувати структурно-функціональну концепцію компетентності професіонала.

На підставі вивчення природи та показників професіоналізму вчителя гімназії побудовано його модель (рис. 1).

Як видно із рис. 1 до найбільш важливих показників професіоналізму вчителя гімназії віднесено: педагогічний потенціал, професійну компетентність, професійну самосвідомість, рефлексію та гнучкість. Інтегративним критерієм професіоналізму вчителя гімназії обрано суб’єктність, що репрезентує собою потенційну спроможність і здатність вчителя гімназії бути ініціатором та координатором власного професійного зростання.

Педагогічний потенціал вчителя гімназії складається із педагогічних здібностей (сфера потенційного) та ресурсів регуляції (сфера актуального), які визначають особливості його поведінки та діяльності. Професійна компетентність як сукупність впорядкованих та структурованих знань, умінь, досвіду, а також способів і прийомів їх реалізації в педагогічній діяльності, спілкуванні віддзеркалює рівень готовності вчителя до активного виконання педагогічної діяльності. Професійна самосвідомість є фундаментальною умовою творчої реалізації вчителем власних цілей та цінностей. Рефлексія віддзеркалює спроможність аналізувати, оцінювати і усвідомлювати свої можливості, професійно важливі якості, різні аспекти своє діяльності та розвитку як професіонала. Гнучкість як інтегральна характеристика особистості вчителя репрезентує всю розмаїтість та адекватність активності, що виявляється як у зовнішніх (рухових), так і у внутрішніх (психічних) формах.