ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об‘єкт, предмет, мету й завдання роботи, розкрито методологічну основу й методи дослідження, висвітлено його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, показано ступінь апробації, наведено публікації, які віддзеркалюють основні результати дисертаційного дослідження.

У першому розділі – “Стан розробки методологічних засад навчання дошкільників іноземної мови” – на основі аналізу психолого-педагогічної літератури проаналізовано емпіричні факти, теоретичні положення, погляди, конструктивні ідеї щодо проблеми навчання дошкільників іноземних мов в умовах інституціональної та сімейної освіти.

Так, зокрема, було встановлено, що за останній час опубліковано велику кількість матеріалу з означеної проблеми. Інтерес до неї пояснюється ефективністю засвоєння іноземної мови саме в дошкільному віці, сензитивному для оволодіння мовами (Альперіна В., Виготський Л., Вронська І., Імедадзе Н., Колечко В., Першукова О., Полонська Т., Футерман З., Bruner J., Brumfit C., Moon J., Tongue R., Vale D.), а також тим, що саме в дитячому садку існує можливість створення комунікативних ситуацій, максимально сприятливих для засвоєння дитиною іноземної мови (Бахталіна О., Вронська І., Імедадзе Н., Негневицька О., Рейпольська О., Шахнарович О., Шкваріна Т., Brumfit C., Feunteun A., Moon J., Tongue R., Vale D.).

Вказаний матеріал відзначається багатоманітністю й неоднозначністю. З одного боку, з‘явились численні методики та посібники – це позитивна тенденція, оскільки у викладачів з‘являється  можливість вибору, з іншого, – такий “вибір” спричиняє труднощі у не підготовлених методично вихователів, які нездатні правильно обирати матеріал з урахуванням  зовнішніх та внутрішніх умов викладання.

Аналіз існуючих підходів дозволяє констатувати, що більшість з них має вузьку спрямованість. Хоча більшість авторів декларує важливість врахування особливостей психічного розвитку дошкільників (мимовільний характер запам‘ятовування, особливості розвитку рідного мовлення та характер провідної діяльності), при організації викладання іноземних мов вони фактично і не намагаються створити умови, що сприяли б засвоєнню нової мови на основі урахування психічного розвитку дитини. Навпаки, одна частина стратегій навчання значно “занижує” пізнавальні можливості дошкільників (Чернякова О.), інша – “завищує” їх (Полонська Т.Я., Футерман З.Я.)

Проведений нами порівняльний аналіз зарубіжних та вітчизняних підручників, посібників та навчально-методичних комплексів, призначених для раннього викладання іноземних мов дітям дошкільного віку, дозволяє дійти висновку, що більшість з них не досягають потрібного рівня узагальненості, не відповідають особливостям психічного розвитку дітей і потребують уважного перегляду як щодо уточнення вікової групи, для якої їх призначено, так і щодо визначення цілей навчання мови та їх контекстуального наповнення.

Виявлена нами досить суперечлива картина стану проблеми викладання іноземних мов в дошкільних навчальних закладах, дозволила, зокрема, констатувати відсутність такого програмно-методичного забезпечення навчання іноземної мови, яке гармонійно поєднувалось би з наявними програмами виховання дошкільників у дитячих садках. Проблема потребує якісно нового рівня синтезу і узагальнення, зведення всіх накопичених в психології результатів вивчення проблеми навчання дошкільників в єдину систему з метою розробки нових прийомів для організації викладання іноземних мов.

Перед нами постало завдання експериментально перевірити залежність ефективності навчання іноземних мов дітей дошкільного віку від такої його побудови, коли засвоєння іноземної мови відбувається в «тіні» іншої немовної діяльності.

У другому розділі – „Емпіричне дослідження умов ефективної організації навчання іноземної мови в дошкільних навчальних закладах” – визначено загальну стратегію, методичні засади дослідження, обґрунтовано та описано систему методичних прийомів та діагностичних методик, що були застосовані як на етапі констатуючого, так і формуючого експерименту, викладено та проаналізовано отримані результати.

Для проведення емпіричного дослідження було залучено репрезентативну групу дошкільників, які відвідують дошкільні навчальні заклади № 2 і № 6 м. Дніпропетровська, в складі 120 осіб. Нами перевірялась ефективність запам‘ятовування дошкільниками іншомовної лексики, організовувались цільові спостереження за дітьми на заняттях, проводилось анкетування членів родин. Дослідження проводилось у кілька етапів.

Перший етап передбачав проведення передекспериментального зрізу, метою якого було формування складу експериментальної та контрольної груп. Так, група, що брала участь в констатуючому експерименті (контрольна) складалась із 60 осіб й становила собою репрезентативну вибірку дошкільників з різним обсягом короткочасної пам‘яті, та неоднаковим рівнем загальної інформованості дітей. Це допомагало контролювати незалежні змінні на етапі констатуючого та формуючого експериментів.

Метою другого етапу дослідження було організація навчання іноземної мови із опорою на імітаційні здібності дитини та здійснення комплексної перевірки ефективності засвоєння дошкільниками іншомовної лексики шляхом безпосереднього та відкладеного відтворення нових слів та висловлювань. Залежною змінною була кількість нових слів, що діти запам‘ятовували під час навчання. Для аналізу емоційного ставлення дітей до занять було  організовано спостереження (із залученням психологів, методистів і вихователів дошкільних навчальних закладів, які фіксували поведінку дітей під час виконання запропонованих завдань). Схема, за якою здійснювались спостереження, була розроблена нами за прикладом схеми Р. Бейлза “Аналіз взаємодії в процесі дискусії”.

 На третьому етапі шляхом анкетування членів родин виявлялось ставлення кожної окремої дитини до вивчення іноземної мови, а також досліджувався розвиток у дошкільників мотивації навчання.

За результатами безпосереднього та відкладеного пригадування іноземних слів дошкільників відносили до груп з високими, середніми та низькими показниками. Так, високий рівень запам‘ятовування іншомовної лексики в разі безпосереднього відтворення продемонстрували 4,94% дітей, відкладеного – 6,3%. До групи з середніми показниками потрапили 67,6% дошкільників при безпосередньому відтворенні та 64,6% – при відкладеному. Низькі показники було виявлено у 27,3% та 29,06%, відповідно.

Результати спостережень за ходом занять, а також анкетування батьків допомогли нам умовно розподілити дошкільників, що приймали участь в констатуючому експерименті, на три групи за рівнем розвитку зацікавленості дошкільників  вивченням іноземної мови.

            Результати констатуючого експерименту показали, що традиційна методика навчання іноземних мов в дошкільних навчальних закладах, яка спирається, головним чином, на імітаційні здібності дитини, є неефективною. Про це свідчать переважно середні та низькі показники кількості відтвореної дошкільниками іншомовної лексики, відсутність позитивної динаміки розвитку інтересу дітей до навчання.

Аналіз державних програм виховання дітей дошкільного віку та сучасних вимог до організації педагогічного процесу в дитячому садку, що були ретельно розроблені психологами і педагогами (Бесклетна І., Бурова А., Долинна О., Кононко О., Копєйкіна О., Козак Н., Кулачківська С., Ладивір С., Литвиненко І., Лохвицька Л., Низковська О., Піроженко Т., Подоляк Л.), допоміг нам дійти висновку, що навчання іноземної мови можна організувати так, щоб воно відповідало напрямам і шляхам реалізації особистісно зорієнтованої дошкільної освіти, забезпечувало особистий розвиток дошкільника.

Так, на основі розгляду найважливіших аспектів психічного розвитку дитини дошкільного віку (Брунер Дж., Виготський Л.С., Запорожець О.В., Ельконін Д.Б., Костюк Г.С., Кононко О.Л., Кулачківська С.С., Ладивір С.О., П‘яже Ж., Піроженко Т.О., Подьяков М.М., Роджерс К.) нами було запропоновано враховувати ці особливості при навчанні іноземної мови. Для цього було здійснено спробу “вписати” процес навчання іноземної мови у контекст цілеспрямованої діяльності, що враховує розвиток психічних функцій дитини.

Провідна ідея такого підходу полягає в опорі на основну природну функцію мови – бути засобом виконання “немовної” діяльності, яку вона супроводжує. Зробити вивчення іноземної мови умовою, що відкриває дитині шлях до пізнання оточуючого світу під керівництвом значущого дорослого, і є основною “понадзадачею” методики навчання дошкільників іноземних мов.

Для виконання цього «понадзавдання» організація процесу навчання має задовольнити такі вимоги:

1.      Процес оволодіння іноземною мовою має бути виведено “у тінь” якоїсь іншої (не суто мовної) діяльності.

2.      Оскільки у дітей дошкільного віку переважає конкретно–операційне мислення, процес навчання їх будь-якої діяльності, зокрема іноземної мови, повинен організовуватись у формі активної конкретно–практичної діяльності.

3.      Розвивальний характер навчання мають забезпечити активні методи викладання, що передбачають самостійне виконання дошкільниками зрозумілих пізнавальних завдань, порівняння ними різних явищ об‘єктивної дійсності, перевірку гіпотез тощо. Всього цього можна досягти через запровадження таких завдань, які стимулюють розвиток операцій узагальнення, порівняння, класифікацій, ранжування.

4.      Основну увагу під час навчання необхідно приділяти “навчанню через дію” і стимулюванню виникнення проблемних ситуацій.

Виконання цих умов, на нашу думку, сприятиме кращому засвоєнню іноземної мови, що досить важко забезпечити за відсутності відповідного мовного оточення.

У третьому розділі – “Психологічні умови та педагогічні засади оптимізації навчання дошкільників іноземної мови з опорою на розвиток психічних функцій дітей” – на основі змістового аналізу вікових особливостей розвитку основних психічних сфер дошкільника та їх провідної діяльності – гри, визначаються шляхи їх урахування при організації навчання.

У розділі розглядаються принципи конструювання навчального змісту з опорою на логіку експериментально-генетичного методу (Г.С. Костюк, С.Д. Максименко), що передбачає поєднання в єдиний органічний вузол вікових можливостей дитини і процесу її навчання. За такої організації навчального процесу мова виступає не предметом, а засобом навчання, що перетворює його на важливий засіб гармонійного розвитку особистості.

Для організації навчання було запропоновано такі методичні прийоми:

1. Залучення дітей до виконання інтелектуальних ігор, що передбачають порівняння як зовнішніх, так і “глибинних” істотних ознак об‘єктів пізнання, явища, які доступні спостереженню. У таких типах ігор дітям можна пропонувати ранжувати, класифікувати і групувати їх за певними ознаками, виявляти відношення між об‘єктами, формувати певні узагальнення, розв‘язувати проблемні ситуації, організовувати пізнавальні екскурсії у довкілля, систематизувати спостереження.

            2. Залучення дітей до проведення “квазі-експериментів”, тобто завдань, які передбачають виконання дітьми під керівництвом дорослого емпіричної діяльності, що нагадує експериментування й доповнюється поясненнями і коментарями  іноземною мовою. Ці квазі-експерименти можуть мати на меті перевірку або уточнення властивостей предметів шляхом маніпулювання з ними, дослідження внутрішніх ознак об‘єктів, їх функціональних властивостей. Зразком таких квазі-експериментів можуть бути задачі Ж.П‘яже.

3. Виконання разом з дорослим, під керівництвом якого здійснюється навчання іноземної мови, певних видів конкретно–практичної діяльності, до якої дитина залучається у повсякденному житті як вдома, так і під час перебування у дитячому садку.

4. Виконання дітьми ланцюжків команд, до яких спонукає дорослий  іноземною мовою (по типу Пальмерівських “imperative drills”). Виконання таких завдань доцільно супроводжувати  елементами змагальності, додатково стимулювати увагу. 

При виконанні дітьми вищезазначених та інших подібних завдань доцільно широко застосовувати паралінгвістичні засоби семантизації значень предметів та явищ, які називаються іноземною мовою, через жести, міміку, звуконаслідування. Доцільно також запроваджувати спеціальні прийоми стимуляції пам‘яті, які сприймаються дітьми як ігрові, наприклад, виправлення “помилок” у малюнках (нетипового кольору знайомих дитині об’єктів – яблуко – синє, заєць – зелений, тощо); завдання на завершення цілісності образу об‘єктів, розв‘язання плутанок; знаходження прихованих елементів малюнків. Ефективним прийомом стимулювання використання іноземної мови може бути й включення її як елементу у процес навчання дітей образотворчого мистецтва (ліплення з пластиліну, малювання, виготовлення іграшок, заняття арифметикою тощо).

Все навчання при цьому слід організовувати як цікаву гру, яка допомагає закріпити нові якості дитини, підготувати дошкільника до майбутньої діяльності, задовольняє та формує його перші потреби та інтереси, розвиває всі сторони його психіки, підвищує довільність психічних процесів.

У розділі обґрунтовано концептуальні засади, представлено зміст та основні напрями реалізації формуючого експерименту.

            Порівняльний аналіз даних, отриманих у ході експериментального навчання, показав статистично значущу різницю в ефективності засвоєння іншомовної лексики за різних умов організації навчальної діяльності.

Так, встановлено, що активна інтелектуальна діяльність, спрямована на виконання конкретних завдань групування об‘єктів за ознаками із включенням іноземної мови як умови участі дитини у інтелектуальних іграх, сприяє більш ефективному мимовільному запам‘ятовуванню іншомовної лексики, ніж це відбувається у ситуації, наближеній до типового заняття з іноземної мови. Виконання навчальних завдань у формі квазі-експерименту, тобто при стимулюванні пошукової (“дослідницької”) активності дитини, що задовольняє її допитливість, теж стимулює мимовільне запам‘ятовування. Статистично значуща різниця в кількості пригаданих слів, а також атмосфера під час виконання завдання свідчить про ефективність запровадження для дітей таких вправ, в яких вони мають можливість діяти самостійно. Такі завдання повністю відповідають психологічним особливостям дітей даного віку, оскільки вони збагачують індивідуальний досвід кожної дитини, допомагають задовольнити її прагнення отримати додаткові чуттєві враження, що формують у неї уявлення про оточуючий світ. Введення іноземної мови як умови виконання даного завдання сприяє підсвідомому, мимовільному запам‘ятовуванню її семантичних одиниць.