ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ ЛИЧНОСТНО КРЕАТИВНОГО ПОДХОДУ В УЧЕБЕ СТУДЕНТОВ УНИВЕРСИТЕТА (НА МАТЕРИАЛЕ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА)
Тип:
synopsis
summary:
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет і мету; сформульовано гіпотезу, завдання; розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів; визначено їх аргументованість; названо методи та експериментальну базу дослідження.
Перший розділ – „Теоретичні передумови розробки особистісно-креативного підходу в навчанні іноземної мови студентів університету” – складається з трьох підрозділів, у межах яких подано теоретичний аналіз особистісно орієнтованих підходів, креативних методів та сформульовано принципи побудови особистісно-креативного підходу.
У першому підрозділі проаналізовано особистісно орієнтовані підходи до навчання шкільної та студентської молоді.
На сучасному етапі становлення психолого-педагогічної науки здійснюються досить значні спроби розробки проблеми особистісних підходів до навчально-виховної діяльності. Фундаментальні дослідження Б.Г. Ананьєва, І. Д. Беха, Л.І. Божович, Г.С.Костюка, Н.С.Лейтеса, О.М.Леонтьєва, К.К.Платонова, С.І.Подмазіна, В.В.Рибалки, Б.О.Федоришина та інших учених висвітлюють різні аспекти цієї складної проблеми і спонукають до пошуків нових перспективних варіантів особистісно орієнтованих підходів у навчанні та вихованні.
Прикладні аспекти розв’язання проблеми особистісно орієнтованого навчання традиційно пов’язувалися з організацією навчально-виховного процесу в школі. Ґрунтовні наукові пошуки у цьому плані були здійснені І.С.Якіманською, О.Я.Савченко, Т.В. Равчиною, Т.Г. Тюріною та ін., які стверджують, що особистісно орієнтоване навчання повинно базуватися на засадах глибокої поваги до особистості учня, врахуванні особливостей його індивідуального розвитку, ставленні до нього, як до свідомого, відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії, а також передбачати формування цілісної особистості, котра усвідомлює свою гідність і поважає інших людей.
У дисертації проаналізовано наукові підходи до дослідження лінгвістичної діяльності особистості, репрезентовані у роботах Й. Вейсгербера, В.В. Виноградова, О.О. Леонтьєва, Г.І. Богіна, Ю.Н. Караулова, М.П. Муравицької, Л.М. Паламар, Л.В. Скуратівського, О.Р. Лурії, Л.С. Виготського, Н. Ейслера, В.П. Бєляніна, О.Ф. Бондаренка, О. Алейнікова. У них показано необхідність розробки особистісно орієнтованих підходів у вивченні та організації мовної діяльності.
Другий підрозділ дисертації присвячено аналітичному оглядові досліджень зарубіжних та вітчизняних учених стосовно з’ясування природи креативності і можливостей актуалізації творчого потенціалу у навчально-виховній взаємодії. Проаналізовано найбільш вагомі для нашого дослідження наукові розробки проблеми розвитку творчих здібностей особистості, що представлені у роботах В.С. Біблера, Д.Б. Богоявленської, Г. Ващенка, Л.С. Виготського, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьова, С.О. Сисоєвої, М.Л. Смульсон, А.І. Сологуба.
На підставі теоретичного аналізу психологічних і лінгвістичних концепцій та поглядів зарубіжних і вітчизняних науковців на природу креативності було розмежовано поняття „творчості” та „креативності”, доведено, що креативний потенціал є суттєвою ознакою особистості. Тому при розробці особистісно орієнтованих підходів у лінгводидактичних та психолого-педагогічних напрямах доцільно враховувати креативні засоби навчальної взаємодії.
У результаті теоретико-психологічного аналізу було виявлено особистісні деструктивні чинники, зокрема внутрішньоособистісні конфлікти та психічні захисти, які ускладнюють реалізацію креативного потенціалу студента, знижують продуктивність засвоєння студентами іноземної мови. Тому особистісно орієнтований підхід має передбачати наявність психокорекційного компонента. Впровадження психокорекційних засобів забезпечує усвідомлення студентом дисфункцій психічних захистів, послаблює їх негативний вплив на пізнавальну активність і сприяє вивільненню креативного потенціалу особистості. Здійснений аналіз свідчить про необхідність інтеграції окреслених вище особистісного та креативного підходів – і розробки, на цій основі, єдиного особистісно-креативного підходу.
У третьому підрозділі розкрито, на основі теоретичного аналізу та власного психолого-педагогічного досвіду, такі принципи обґрунтування особистісно-креативного підходу в навчанні студентів університету іноземної мови:
1.Принцип психологізації навчально-виховної діяльності на основі втілення здобутків класичної і сучасної психології, психологічних інновацій, конкретних психолого-педагогічних технологій.
2.Принцип послідовності і взаємозв’язку концептуального, психодіагностичного, психокорекційного і творчо-розвивального компонентів особистісно-креативного підходу в навчанні студентів університету іноземної мови.
3.Принцип концептуального уявлення про особистість, який передбачає наявність цілісної структурно-психологічної моделі особистості.
4.Принцип комплексності психодіагностичного вивчення особистості студента для виявлення його креативного потенціалу та внутрішньоособистісних чинників, які ускладнюють вивчення іноземної мови.
5.Принцип психологічної корекції особистості, суть якого полягає в дезактуалізації внутрішньоособистісних проблем і психічних захистів, які блокують креативний потенціал суб’єкта;
6.Принцип креативного міжособистісного спілкування іноземною мовою, що передбачає актуалізацію на творчому рівні компонентів міжособистісного спілкування як студентів-одногрупників, так і студентів з викладачами. Мова йде про актуалізацію таких компонентів, як потреби і мотиви спілкування, різні види комунікації, поглиблена перцепція, інтеракція, атракція, тобто позитивна емоційна атмосфера у навчальній групі;
7.Принцип креативізації навчальної діяльності студентів, що полягає в актуалізації їх особистісного потенціалу на основі впровадження креативно-розвивальних методів у навчально-виховний процес.
Втілення перерахованих принципів у єдиному особистісно-креативному підході передбачає створення цілісної моделі, в якій вони мають бути взаємопов’язані як необхідні методологічні складові.
У другому розділі – „Психолого-педагогічна модель особистісно-креативного підходу та її перевірка в ході констатуючого експерименту” – представлено теоретичну модель особистісно-креативного підходу, визначено програму і методику проведення констатуючого і формуючого експериментів та наведено результати констатуючого експерименту.
