Психолого-дидактичні засоби реабілітації онкологічних хворих різного віку

summary

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначені об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання, методи, теоретико-методологічна основа дослідження, наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, приведені дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

 Розділ перший “Теоретичні аспекти проблеми психологічної реабілітації хворих на рак молочної залози” присвячений теоретичному аналізу проблем дисертаційного дослідження: представлений сучасний стан проблеми онкологічного захворювання в психології, визначені психологічні передумови виникнення раку молочної залози, психологічні характеристики особистості хворих на рак молочної залози під час стаціонарного лікування та на катамнестичному етапі захворювання, вивчені напрямки та методи, які існують в онкологічній практиці, а також концепція реабілітації соматичних хворих, її принципи, етапи, методи.

  На основі синтезу результатів багатьох вітчизняних та зарубіжних досліджень визначаються психологічні передумови виникнення раку молочної залози. На думку О.В. Парнякова, П. І. Сидорова, виникнення та розвиток раку обумовлюється такими психологічними чинниками, як певні типологічні особливості характеру особистості та ситуаційні фактори. Серед типологічних особливостей характеру онкологічних хворих дослідники виділяють: інфантильність (Н.І. Непомнящая), соціабельність (Н.Н. Блінов, В.О. Чулкова), труднощі у вираженні негативних емоцій (К.П. Балицький, Ю.П. Шмалько, С. Бехнсон, Д.Кіссен), депресію та безнадійність (В.Грін, Х. Ісенч, Л. Лешан, Р.Ворсінгтон, П. Ревіді, А.Шмейл, Х.Айкер). Г.Б. Биховський, Ф.С. Мільруда, І.П. Рудницький підтверджують, що ситуаційні фактори, які характеризуються станом природного захисту організму, що залежить від впливу різних психосоціальних стресів, - соціальної невлаштованості, урбанізації, географічної та соціальної мобільності, ситуації трудової зайнятості, незадоволення роботою, драматичної життєвої події, кризи (М.Блохмк) - і характеру реагування на них, є суттєвими у виникненні злоякісних новоутворень.

Певні типологічні особливості характеру онкологічних хворих та ситуаційні фактори впливають не тільки на виникнення хвороби, а й на формування та прояв психологічних особливостей особистості хворих на рак молочної залози під час стаціонарного лікування та катамнестичного періоду. Ю.В. Артюшенко, В.Н. Герасименко, А.В. Гнезділов, В.В. Марилов стверджують, що існують деякі порушення при онкологічних захворюваннях, які належать до сфери психогенних реакцій, С. Грір та Т. Морріс виділяють у онкологічних хворих постійну тенденцію до депресії, Н.Вудс – відчуття малоцінності, непотрібності, П.Маггаєр – уникнення статевої близькості з чоловіком, Д.Велісч, К.Джемісон, Р. Ласніу – суїцидальні ідеї, Т.Ю. Марилова та В.В. Ніколаєва – звуження кола актуальних мотивацій, наповнення їх новим сенсом, новою життєвою спрямованістю.

Однією з найбільш значущих теоретичних та практичних проблем сучасної психології у дослідженні онкозахворювання є діагностична, яка полягає у розробці об’єктивних та достовірних критеріїв діагностики психічних станів людини та кваліфікації їх як психологічних феноменів чи психопатологічних симптомів. Дослідження психічної діяльності онкологічних хворих складається з аналізу стану їх розумової працездатності та оцінки властивостей особистості і відбувається завдяки таким методам клінічної психології, як клінічне інтерв’ювання (Т.Ю. Марилова, В.В.Ніколаєва, М.М. Орлова, О.Ш. Тхостов, В.О. Чулкова), експериментально-психологічні методи дослідження (Ю.В.Артюшенко, Н.Н.Блінов, В.Н.Герасименко, Є.В. Дьомін) та оцінка ефективності психокорекційного впливу. При вивченні особливостей психічного життя онкологічних хворих вивчається не тільки стан розумової та емоційної сфер особистості, а й якість життя таких хворих, яка характеризується їх ставленням до здоров’я, хвороби, лікування, наявністю стресу та проблем в житті, активністю, трудовою діяльністю, показниками фізичного стану та сексуальною задоволеністю (С.Кобб, Б.Робертсон, П.Селбай, Д.Чепмен).

В межах розділу також розглядаються принципи, напрямки, методи сучасної концепції реабілітації соматичного хворого, яка, на думку М.М.Орлової, передбачає спрямованість всього комплексу лікувально-оздоровчого впливу не тільки на ліквідацію хворобливих проявів, але й на утворення у хворих якостей, які допомагають їх оптимальному пристосуванню до оточуючого середовища. 

Виходячи з теми роботи, був проведений інформаційний пошук висвітлення в літературі психологічних особливостей ставлення до хвороби онкологічних хворих, а саме жінок різного віку, хворих на рак молочної залози, та психолого-дидактичних засобів реабілітації таких хворих відповідно до психологічних проявів ставлення до хвороби кожної вікової групи, який показав недостатню розробку цієї проблематики, що й зумовило побудову подальшої експериментальної роботи.

          Зміст другого розділу “Експериментальне дослідження психологічних особливостей ставлення до захворювання хворих на рак молочної залози різного віку” присвячений обгрунтуванню методичних основ діагностики психологічних особливостей хворих на рак молочної залози та визначенню вікових особливостей ставлення до захворювання таких хворих.

Вікові групи були визначені на основі дослідження характеру емоційних переживань, які виникають у хворих на рак молочної залози внаслідок появи захворювання. 150 хворим різного віку була запропонована анкета з певним рядом емоційних переживань (страх зміни стосунків з іншими людьми, страх бути тягарем для близьких, страх болю, можливої непрацездатності, смерті, порушень стосунків з чоловіком, страх повторення хвороби, хвилювання з приводу свого зовнішнього вигляду), серед яких вони повинні були вибрати ті, які найбільше їх турбують. В результаті цього дослідження було визначено, що жінки від 35 до 45 років найбільше хвилюються з приводу майбутнього зовнішнього вигляду та порушення стосунків з чоловіком (особистісних та сексуальних); жінки від 46 до 55 років частіше концентрують свою увагу на втраті працездатності, зміні стосунків з людьми та боязні бути тягарем для близьких;  у хворих від 56 до 73 років переважає страх самотності, смерті, а також страх бути тягарем для інших. За результатами опитування всі досліджувані були диференційовані на три вікові групи: 35-45 років, 46-55 років, 56 і більше років.

 Наступним завданням констатуючого експерименту були розробка та обгрунтування методичних основ діагностики психологічних особливостей ставлення до захворювання хворих на рак молочної залози. Методи діагностичного дослідження підбиралися таким чином, щоб, з однієї сторони, їх результати найбільш повно доповнювали картину психологічного стану особистості під час хвороби, а з іншої – могли вказувати на вибір та застосування певних психолого-дидактичних засобів з метою покращення стану хворих. Акцент діагностичного дослідження був зроблений на вивченні таких психологічних особливостей, як суб’єктивне ставлення до хвороби, рівень депресії та оцінка якості життя. Спрямованість на вивчення саме особистісних особливостей ставлення до захворювання хворих на рак молочної залози пов’язана з тим, що одним з основних завдань нашого дослідження була розробка і впровадження в практику психолого-дидактичних засобів реабілітації. При такій хворобі, звичайно, найбільш значущим є не корекція пізнавальної діяльності хворої, а подолання негативних психологічних проявів особистості, що заважають видужанню та знижують якість життя.

З метою визначення психологічних особливостей ставлення до захворювання хворих на рак молочної залози різних вікових груп (35-45 років, 46-55 років, 56 і більше років) на констатуючому етапі експериментального дослідження використовувались такі діагностичні методи, як: спостереження, клінічна бесіда, методика діагностики депресії, особистісний опитувальник діагностики типу ставлення до хвороби, методика вивчення якості життя.

Метод клінічної бесіди застосовувався як з лікарями, так і з хворими  на основі модифікованої клінічної бесіди Т.Ю. Марилової.

Методика діагностики депресії була розроблена на основі методики диференційної діагностики депресивних станів Н. Зунге. Вона складалася з 33 запитань, серед яких були такі, які спрямовані на виявлення класичних симптомів депресії, а також ті, що стосуються конкретно хворих на рак молочної залози (переважно їх сексуальної сфери життя).

З метою визначення патерну ставлень хворих на рак молочної залози до захворювання, лікування, медперсоналу, рідних та близьких, роботи, самотності та майбутнього був використаний особистісний опитувальник Бехтеревського інституту (автори А.Є. Лічко та Н.Я. Іванов) в скороченому варіанті. За допомогою цього опитувальника були діагностовані такі типи ставлення до захворювання, як гармонійний, тривожний, іпохондричний, неврастенічний, обсесивно-фобічний, сенситивний, егоцентричний, ейфоричний, анозогнозичний, ергопатичний та паранояльний.

Вивчення якості життя проводилось на основі скороченої нами методики Н.Н. Блінова, Є.В. Дьоміна, В.О. Чулкової, яка складалася з 10 запитань і дозволяла визначити ступінь емоційного ставлення хворих на рак молочної залози до різних аспектів своєї життєдіяльності.

Аналіз отриманих результатів констатуючого етапу дослідження дозволив визначити наступні вікові особливості ставлення до захворювання хворих на рак молочної залози.

Порівняння показників депресії хворих на рак молочної залози різних вікових груп свідчить про те, що в 35-45 років діагностується найбільша кількість жінок, які взагалі не переживають депресії, тоді як в 56 і більше років цей показник знижується. Така тенденція до зменшення кількості жінок без депресії з віком, на нашу думку, пов’язана з тим, що в молодому віці жінка ставиться до своєї хвороби більш оптимістично, оскільки має більше фізичних сил та можливостей реалізації своєї особистості. З віком ці можливості зменшуються, людина починає більш адекватно та об’єктивно ставитися до своєї хвороби, а іноді навіть перебільшувати її значення для нормального функціонування організму. Показово те, що в 35-45 років та 56 і більше років переважна більшість жінок має легкий рівень депресії, а ось в 46-55 років переважає помірний рівень депресії, і при цьому діагностується високий показник вираженої депресії, що пов’язано з тим, що жінка в цьому віці має занадто багато обов’язків у сім’ї та на роботі, виконує багато соціальних ролей, які є важливими не тільки для її духовної реалізації, а й матеріальної, об’єктивно оцінює ситуацію розвитку хвороби та її наслідки безпосередньо для себе та близьких людей. 

Високий рівень якості життя в 56 і більше років діагностується досить часто, тоді як в 35-45 років цей показник зменшується. Низький рівень якості життя в групі від 35-45 років взагалі не діагностується за рахунок великого показника середнього рівня, проте в двох наступних групах цей рівень якості життя проявляється досить часто.

Кожна вікова група хворих на рак молочної залози має певні особливості суб’єктивного ставлення до хвороби. В 35-45 років у таких хворих найчастіше спостерігається ергопатичний тип ставлення до хвороби (“заглиблення в роботу від хвороби”), тоді як в 46-55 років на першому місці стоїть тривожний тип ставлення (безперервне хвилювання відносно несприятливого протікання хвороби), на другому - обсесивно-фобічний (страх нереальних ускладнень хвороби, невдач лікування,  невдач в житті, на роботі, в сім’ї в зв’язку з хворобою), і тільки потім - ергопатичний. Важливо те, що сенситивний тип ставлення (надмірна стурбованість про можливе неприємне враження, яке може виникнути у оточуючих)  зустрічається і в 46-55 років, і в 56 і більше років та має майже однакові показники. В 56 і більше років досить часто проявляється обсесивно-фобічний, іпохондричний (зосередження на суб’єктивних хворобливих та інших неприємних відчуттях) типи ставлення до хвороби, а в 35-45 років – тривожний та ейфоричний (необгрунтовано підвищений настрій і легковажне ставлення до хвороби, лікування).