ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕМПАТІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми та охарактеризовано ступінь її розробки, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, викладено відомості щодо апробації її результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи проблеми дитячого аутизму» охарактеризовано психологічні особливості поведінки і розвитку психіки аутичних дітей; здійснено історичний аналіз процесів становлення та розвитку основних світових та вітчизняних напрямів допомоги аутичним дітям; запропоновано психолого-педагогічні класифікації дітей зі спектром аутичних розладів.

Вчені, які досліджували процес аутизму (Т. В. Сак, О. М. Баєнська,
Д. І. Шульженко, Т. І. Скрипник, К. С. Лебединська, О. С. Нікольська), вважають, що даний феномен є спектральним розладом. Це означає, що патерни (набір стереотипних поведінкових реакцій) симптомів захворювання, рівень здібностей аутичних осіб, інші характеристики, які супроводжують аутизм у найрізноманітніших комбінаціях та хвороба, загалом, може бути різних ступенів важкості.

На наш погляд, виходячи з аналізу симптомів аутизму, існує кілька типів цього захворювання, кожен з яких викликаний різними причинами, а інколи в людини спостерігається відразу кілька типів цього стану. Виходячи з трьох визнаних характеристик аутизму (порушення соціальної взаємодії, комунікації і дивної поведінки), є кілька специфічних для аутизму проблем, які призводять до порушень у цих трьох сферах:

1. Проблеми контролю (що належать до здатності відповідно реагувати на світ): неконтрольованість дій; відчуття сильного занепокоєння, страху.

2. Проблеми толерантності, терплячості (що належать до здатності сприймати світ і себе): сенсорна гіперсензитивність; емоційна гіперсензитивність.

3. Проблеми зв'язку (належать до здатності усвідомлювати світ і себе): проблеми уваги; проблеми сприйняття; проблеми інтеграції систем.

Донна Вільямс стверджує, що різні люди з аутизмом, при спільності симптомів у трьох основних сферах, можуть мати різні причини для виникнення однакових симптомів.

В Україні допомогу дітям зі спектром аутичних порушень здійснювали хибним шляхом, імітуючи запозичені іноземні технології, без урахування закономірностей розвитку психіки аутичної дитини, співвідношення між первинним і вторинним дефектами, не створивши корекційно-педагогічних умов для їхньої освіти та виховання. Адже в аутичних дітей структура дефекту значно складніша, ніж у дітей із порушеннями зору, слуху, мовлення та інтелекту. Причому всі ці дефекти можна охактеризувати в тому чи іншому конкретному та індивідуальному порядку і пов’язати лише з однією дитиною.

Вітчизняні науковці (О. В. Доленко, Т. В. Сак, І. А. Марценковський,
О. І. Романчук, Г. Г. Смоляр, В. В. Тарасун, Г. М. Хворова, К.С. Максименко, А.П.Чуприков, Д. І. Шульженко, Т. І. Скрипник, М. К. Шеремет, Л. І. Щипіцина) акумулюють світовий досвід вивчення аутизму і докладають зусиль до розробки шляхів допомоги аутичним дітям.

За вченням С.Д. Максименко, основним психологічним механізмом формування гармонійного особистісного розвитку є насамперед, «нужди дитини, реалізація яких відбувається в перші роки життя».

Сьогодні визначення сутності проблеми аутизму у дітей є пріоритетною парадигмою в галузі спеціальної психології та корекційної педагогіки, що є об’єктивним моментом становлення аутології як порівняно нового розділу вітчизняної психологічної науки.

В результаті теоретичного аналізу джерел з проблеми аутизму у дітей нами визначено, що існують розбіжності в розумінні її сутності, етіології, патогенезу, напрямів лікувальної, психолого-педагогічної, соціальної допомоги, оскільки її представлено різними психіатричними, лікувально-педагогічними, соціально-психологічними, технологічними, психокорекційними школами. Також нами вдосконалено терапевтичний і виховний аспекти допомоги аутичним дітям та сім’ям аутичних дітей на основі застосування системи спеціальних підходів, методів і прийомів тощо.

На наш погляд, історія вітчизняної корекційної педагогіки та спеціальної психології засвідчує: навіть якщо в Україні системну спеціальну роботу, спрямовану на подолання аутичних порушень, не провадили, вона має потужний за змістом і обсягом теоретичний, методологічний, методичний матеріал для системно-структурного розуміння патології розвитку дитини та якісних стратегій її подолання. Ми пропонуємо впровадження освітньої, педагогічної та психокорекційної системи допомоги дітям та членам її родини з метою налагодження їхнього соціального та особистого життя.

Ми вважаємо, що створення середовища, яке складається з психолого-педагогічних умов, засобів корекції, індивідуального, орієнтованого на дитину змісту програм, компетентності персоналу, і є запорукою ефективного виховання й освіти дітей зі спектром аутичних порушень.

«Емпатійно-особистісне ставлення батьків до дітей з аутизмом» це: становлення контакту з дитиною та гармонізація спілкування з нею; набуття батьками знань, вмінь та навичок корекційно-виховної роботи з їхньою дитиною; створення сприятливого психоемоційного клімату в родині та формування позитивних установок у свідомості батьків.

Запропонований Д.І.Шульженко психолого-педагогічний підхід до діагностики аутичних порушень передбачає прогнозування на основі включення дитини в освітню діяльність за принципом «від діагностики відбору до діагностики розвитку», тим самим забезпечуючи широкі можливості розвитку особистості. Основою діагностики є ідеї Л. С. Виготського про розвиток дитини в широкому спектрі можливостей життя та про зону найближчого розвитку як ключового психологічного принципу її вивчення, виховання та навчання.

Сучасні вчені (С. Д. Максименко, Т. В. Сак, М. К. Шеремет, В. І. Бондар) наполягають на тому, що служба ранньої психокорекційної допомоги має стати однією із ланок загальної нової системи соціальної освіти, нагальне завдання якої на сучасному етапі – максимально широке обстеження дітей із порушенням розвитку на ранніх етапах онтогенезу, а це певною мірою є запобіганням вторинним відхиленням.

А служба ранньої корекційної допомоги сім’ям, які мають аутичних дітей, може стати однією з нових ланок системи спеціальної освіти в Україні.

Аналіз світових теоретичних джерел та стану практичного застосування технологій оперантної терапії, ТЕАССН-програми, холдинг-терапії, альтернативної мовленнєвої комунікації, індивідуальних батьківських технологій подолання аутичних розладів у дітей засвідчив, що вони є конкуруючими та суперечливими, незважаючи на певну ефективність їхнього застосування. Терапевтичний процес, зазвичай, визначає пристосувально-механічні тенденції у вихованні особистості дитини. Маючи, безперечно, корисні рекомендації щодо формування окремих побутових, навчальних, комунікативних та інших навичок, усі зазначені програми виявляються недостатньо продуктивними для корекції особистості аутичної дитини, розвитку її вищих психічних функцій.

Нами розроблено психолого-педагогічні засади формування емпатійно-особистісного ставлення батьків до дітей з аутизмом, це:

· проведення ранньої психолого-педагогічної діагностики дитини;

· розробка корекції особистісного розвитку дитини з аутизмом, відповідно до її віку, можливостей, інтересів, з метою адаптації її у суспільстві;

· інформування родини про особливості становлення психічних функцій в аутичної дитини і розробка основних напрямків корекції цих функцій;

· проведення діагностики стану відносин у родині, спрямовану на вирішення проблем дитини;

· розробка завдань індивідуальної та групової корекційної роботи з самою дитиною та із членами її родини;

· розробка тренінгів для проведення їх із членами сімей, в яких виховується аутична дитина;

· забезпечення психологічної, емоційно-позитивної атмосфери в сім’ї, де виховується аутична дитина;

· обговорення та аналіз динаміки корекції особистісного розвитку дитини разом із членами родини.

Таким чином, дитячий аутизм є одним із найменш досліджених порушень розвитку особистості. Нами здійснено дослідження з виявлення центральної психічної дефіцитарності, яка може бути першопричиною виникнення складної системи характерних психічних розладів. Також нами з’ясовано розбіжності у розумінні сутності, етіології, патогенезу проблеми аутизму.

У другому розділі «Діагностика взаємин батьків та дітей з аутизмом» запропоновано методологічну основу діагностики проблеми відносин батьків до дітей з аутизмом; здійснено експериментальне дослідження типу сімейного виховання та взаємин батьків зі здоровою дитиною та дитиною з аутизмом (порівняльна характеристика); охарактеризовано особливості поведінки батьків та функціонування сім’ї з аутичною дитиною; обґрунтовано важливість обстеження та диференційної діагностики дітей з аутизмом.

З метою дослідження особливостей взаємовідносин батьків здорових дітей та батьків, які виховують дитину з аутизмом, нами виконано констатувальний етап дослідження. Контингент дослідження склали батьки навчально-реабілітаційного центру «Джерело» м. Львова (38 осіб), реабілітаційного центру «Контакт» м. Львова (25 осіб) та батьки здорових дітей - 70 осіб (жінки віком 26-43 роки).

За результатами виконаного нами опитування за опитувальником батьківського відношення до дітей (А. Я. Варга і В. В. Століна) виявлено такі показники (рис.1.):

· За шкалою «Прийняття/неприйняття» батьки здорової дитини сприймають її такою, якою вона є : батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй, намагаються проводити багато часу з дитиною, схвалюють її зацікавлення і плани. Що стосується батьків аутичної дитини, то вони усвідомлюють, що їхня дитина є неадаптованою до життя, до соціуму. Вони розуміють, що через хворобу в дитини є менше шансів на самостійне життя. Інколи батьки відчувають щодо таких дітей роздратування, злість, відчай.

· За шкалою «Симбіоз» у родині зі здоровою дитиною переважає міжособистісна дистанція у спілкуванні з дитиною. Батьки не прагнуть до симбіотичних відносин з дитиною, усвідомлюючи, що вони не є одним цілим з дитиною. Батьки намагаються захистити дитину від усіх небезпек і життєвих негараздів, однак, з іншого боку, вони переконані, що їхня дитина є достатньо сильною особистістю. Батьки аутичних дітей відчувають себе з дитиною одним цілим, намагаючись задовольнити всі потреби дитини, відгородити її від усіх труднощів і неприємностей. Відчувають тривогу за дитину, вважають її маленькою і беззахисною.

· За шкалою «Маленький невдаха» батьки здорових дітей сприймають свою дитину як особистість. Вони не вважають її молодшою порівняно з реальним віком. Батьки ж аутичних дітей усвідомлюють, що їхня дитина відрізняється від однолітків і за розвитком, і за інтересами. Їхня дитина не пристосована до життя, і батькам доводиться постійно бути з нею, щоб відгородити її від життєвих труднощів.

Отже, виховання аутичної дитини потребує від близьких багато душевних і фізичних сил, і необхідно навчитися їх зберігати, відновлювати, розподіляти. В цьому відношенні велике значення для батьків має встановлення емоційного контакту з дитиною. Її прив’язаність, емоційний зв’язок з нею постають головним джерелом сил близьких. Важливим є удосконалення стосунків у таких системах міжособистісного спілкування, як «батько – мати» (оптимізація подружніх стосунків, розвиток навичок і звичок саморегуляції, створення позитивних емоцій, посилення самоактуалізації), «батько – дитина» (гармонізація стосунків, співпраця, корекція негативних емоційних реакцій батьків стосовно дитини; розуміння необхідності згуртованості, психологічної єдності), «дитина – сіблінги» (гармонізація стосунків, співпраця, взаємодопомога, розвиток самоактуалізації, розуміння необхідності згуртованості, залучення до спільної гри та домашніх доручень).