У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються його мета та завдання, окреслюються методи дослідження, предмет та об’єкт дослідження, визначається матеріал дослідження, новизна роботи. Розкрито практичну та теоретичну значущість дисертаційного дослідження. З'ясовано стан розробки наукової проблеми розгляду розчленованості в поезії М. І. Цвєтаєвої.
У розділі першому “Теоретичні основи вивчення поетичного мовлення в лінгвістиці” викладаються теоретичні підвалини дослідження явища членованості, встановлюється місце зазначеного явища у поетичному ідіостилі, який розглядається як сукупність засобів виразності, застосованих автором у поетичних текстах.
У сучасному мовознавстві встановлено, що відчленованою організацією повідомлення характеризуються такі явища, як парцеляція, сегментація, еліпсис та ін.
Структурна специфіка членованих конструкцій (парцельованих, сегментованих, еліптичних та ін.) зумовлює високий експресивний потенціал зазначених лінгвостилістичних явищ. Ефект виразності членованих структур пов’язаний з високою здатністю актуалізації компонентів тексту, яка спостерігається при розчленованій організації тексту.
У вирішенні зазначених вище завдань використовуємо поняття поетичного мовлення та поетичного стилю, що були розроблені у лінгвістиці вченими різних теоретичних шкіл та напрямків. Вивченню питань функціональної специфіки мови поетичних творів свої праці присвячували вчені “формальної” школи, Празького лінгвістичного ґуртка, акад. В. В. Виноградов, проф. Г.О. Винокур, вчені тартусько-московської семіотичної школи, представники московської школи лінгвопоетики (зокрема, В. П. Григор’єв, І.І. Ковтунова та ін.).
Зіставлення існуючих у мовознавстві концепцій у історичній перспективі дозволяє припустити можливість синтезованого підходу до питань термінологічних дефініцій поетичного мовлення та поетичного стилю. Поняття стилю охоплює всі засоби вираження індивідуальної системи, яка може бути зіставлена з іншими індивідуально-авторськими системами. На наш погляд, індивідуальний стиль поета визначають особливості реалізації естетичних принципів зображення та моделювання художньої авторської думки. До визначення індивідуальних рис авторського стилю може бути застосовано метод аспектного лінгвістичного опису.
Вивчення розчленованості як характеристики ідіостилю вважається доцільним у межах рівневої класифікації поетичних текстів, яка передбачає дотримання такого важливого принципу лінгвостилістичного аналізу, як принцип системності. Згідно з рівневою класифікацією структури поетичного тексту, яку може бути розповсюджено на опис організації поетичного стилю, виділяємо ритмічний, звуковий, лексичний та граматичний рівні організації поетичного тексту та поетичного ідіостилю.
Особливо важливим для опису принципів моделювання поетичної системи на усіх рівнях вважається питання про взаємодію ритмічних, звукописних, лексичних засобів організації поетичного твору з засобами морфосинтаксичного рівня.
Вивчення синтаксичного рівня організації поетичного тексту вважаємо найбільш актуальним через недостатню вивченість проблеми .
функціонування граматичних компонентів у структурі ідіостильової системи. Крім цього, як відомо, синтаксис є найбільш складним ярусом в ієрархії рівнів поетичного тексту.
Комплиментарність синтаксису виявляється у тому, що фонологічні, лексичні та морфологічні елементи повною мірою знаходять свій структурно-функціональний потенціал саме у синтаксичній конструкції.
Відомо, що синтаксису поетичного мовлення властиві такі риси, зумовлені специфікою віршової організації, як структурно-семантична ускладненість, актуалізація графіки, інверсивність, підвищена асоціативність, змістова компресія, еліптичність, синтаксичні повтори, графічна, звукова та пунктуаційна упорядкованість, міжвіршеві та міжстрофні переноси.
Метою аналізу у межах опису граматичного аспекту поетичного стилю автора є встановлення переліку конотативо збагачених елементів морфосинтаксичної організації вірша. На рівні синтаксису, зокрема, послідовно спостерігається така специфічна характеристика структури поетичного тексту, як розчленованість.
Розчленованість та зв’язність, що утворюють діалектичну єдність, є іманентними характеристиками тексту і можуть бути визначені як текстові категорії. Членованість тексту реалізується у процесі його лінійного розгортання; структурно-змістова зв’язність, виникаючи між дистантно розташованими сегментами тексту, проявляється образно-асоціативними відносинами. Форми зв’язності структурують елементи системи художньої єдності у синтагматичному ланцюгу.
Одночасова репрезентація у тексті членованого та нечленованого (зв’язаного) часо-вимірного руху зумовлена діалектичною єдністю безперервності-дискретності, властивих процесу організації художнього цілого.
Існує і більш вузьке розуміння розчленованісті як специфічного засобу текстової організації, що сприяє створенню у контексті ефекту виразності. Розчленованими вважаємо такі конструкції, які, виступаючи поряд з можливими нерозчленованими структурами та характеризуючись у порівнянні з ними додатковими рівнями членування, мають інтонаційний та пунктуаційний маркери актуалізованих компонентів слова, фрази, висловлювання, тексту.
Типологічний опис розчленованості досі не був предметом комплексного вивчення. Між тим важливість такого опису безумовна, тому що розчленовані конструкції можуть бути класифіковані за формальними ознаками.
Тенденція диференціювати інформацію за ступенем емоційної та змістової значущості, апріорно закладена у людській мовленнєвій діяльності, виражається у розчленованій побудові повідомлення, забезпечуючи можливість утворення необхідного рівня виразності завдяки актуалізації відчленованих компонентів. Розкриття експресивного потенціалу .
розчленованості як засобу організації поетичного тексту дозволяє визначити специфічні характеристики авторської художньої системи.
У розділі другому “Структурні характеристики типів розчленованості в поезії М. І. Цвєтаєвої” були розглянуті питання про конструктивно-.комунікативні характеристики основних типів розчленованих структур у поетичних творах М.І. Цвєтаєвої.
Для визначення статусу розчленованості у поетичній системі М. І. Цвєтаєвої необхідно визначити місце розчленованості у системі структурних зв’язків тексту.
Як зазначалося вище, членування у мовленні охоплює усі тексти, що зумовлено діалектичною взаємодією дискретності – зв’язності в організації художнього тексту. Розчленованість у такому розумінні пов’язана з комунікативною функцією мови та реалізується як категорія тексту у вигляді членування його на дискретні фрагменти, надфразні єдності, окремі висловлювання та ін.
Водночас із широким розумінням розчленованості існує і більш вузьке її тлумачення як специфічної побудови тексту, що характеризується позиційним та інтонаційним виділенням структурних компонентів тексту. Вичленовані елементи тексту актуалізуються. Розчленованість у поетичних текстах М. І. Цвєтаєвої представлена явищами внутрішньослівного членування, еліпсісу, парцеляції, сегментації, а також функціонуванням звертань.
Формально-семантичними показниками розчленованості/зв’язності у розчленованих конструкціях можна вважати такі: при внутрішньослівному членуванні розчленованість виявляється у комунікативно-семантичному порушенні слівної єдності, а зв’язність – встановленням синтаксичних відношень лексикалізованого словокомпонента з іншими елементами тексту.
При парцеляції ми спостерігаємо руйнування комунікативно-семантичного зв’язку парцелята та базової частини на фоні збереження синтаксичних зв’язків мовної моделі. Еліпсис характеризується формально-комунікативним проявом розчленованості, зв’язність виявляє семантичний характер. При сегментуванні структури розчленованість виявляється на пунктуаційному, інтонаційному та комунікативному рівнях, зв’язність спостерігається на семантичному рівні.
Конструкціям зі звертанням також властивий формально-синтаксичний прояв розчленованості при наявності комунікативної зв’язності частин структури.
З числа конструкцій зі звертаннями для аналізу їх структури та функціональних особливостей була відібрана група конструкцій зі звертаннями-повторами, що дозволило прослідкувати складний діалектичний характер єдності розчленованості та зв'язності у поетичному тексті. Повтор як традиційний засіб організації поетичного тексту виявляє високу здатність взаємодії з іншими засобами виразності у поетичному ідіостилі М. І. Цвєтаєвої. Крім цього, повтор як системне явище поетичного.
мовлення бере участь у забезпеченні зв’язку елементів ліричного тексту на усіх рівнях його організації.
Вивчення ідіостильових властивостей поетичних творів М. І. Цвєтаєвої свідчить про те, що “стилістичне ядро” поетичних текстів автора складають елементи, які характеризуються розчленованою побудовою.Поетична манера “перервності” ліричного повідомлення у зазначеного автора визначається особливими ідіостильовими властивостями на усіх лінгвістичних ярусах її поетичної індивідуально-авторської системи. Розчленована організація віршованого твору сприяє ритмізації. На рівнях звукової, лексичної, граматичної та пунктуаційної організації ідіостилю М. І. Цвєтаєвої спостерігається функціонування явищ, по відношенню до яких розчленована побудова вірша виступає як підсилювальний фактор ритміки твору. Так, на звуковому рівні поетичної системи активно функціонуючим виявляється засіб паронімічної атракції. Спостереження частотності звукових збігів (наприклад, Элоим! Элоим! В мире/ Полночь, и ветры стихли.// ), на наш погляд, є важливим для дослідження розчленованості тому, що наявна звукова близькість “оголює” процес семантизації синтаксично зв’язаних одиниць, внаслідок чого встановлюються нові смислові відношення.
Лексичний рівень поетичних творів М. І. Цвєтаєвої відрізняється внутрішньою ускладненістю і є окремим об’єктом вивчення. За нашими спостереженнями, ідіомоделювання поетичного слововживання (зіткнення стилістично різнорідних одиниць, велика кількість оказіоналізмів та ін.) пов’язане з загальним принципом організації аналізованої поетичної системи – “роздрібненим” структуруванням вірша.
Поетичні тексти М. І. Цвєтаєвої демонструють стилістично значущі експерименти в галузі функціонування граматичних категорій (граматичні протиставлення іменникових та дієслівних категорій за формами роду, числа, відмінка, часу, актуалізація дейктичних засобів та ін.).
Пунктуаційна схема цвєтаєвських текстів також часто є порушенням норм (двокрапка між однорідними членами, тире між прийменником та відмінковою формою, підметом та присудком і т.д.). Ускладненість пунктуаційного малюнку сприяє актуалізації тих елементів контексту, які характеризуються особливою змістовою значущістю.
Перелічені вище лінгвістичні особливості поетичного ідіостилю М. І. Цвєтаєвої повною мірою виявляють свій експресивний потенціал у складі синтаксичних конструкцій.
Синтаксична стилістика поезії М. І. Цвєтаєвої визначається такими принципами організації текстів, як конструктивна ускладненість, навмисна “роздрібненість” віршового ряду, що підтверджується частотним функціонуванням розчленованих конструкцій різного типу.
Аналіз комунікативних властивостей та встановлення конструктивних характеристик видів розчленованих структур виявилися можливими у системі рівневого опису.
Вивчення поетичних текстів М. І. Цвєтаєвої продемонструвало, що розчленованість спостерігається на рівні слова, висловлювання та тексту.
У термінологічному визначенні висловлювання дотримуємося точки зору Ю. В. Ванникова, який зазначав, що висловлюванню як самостійній одиниці спілкування властива “єдність формальної організації та мовленнєвої конкретності, єдність інваріантного та варіативного, реляційного та субстанціонального, закономірного та випадкового”.
Поняття тексту, згідно з енциклопедичним визначенням, це “об’єднана смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць, головними властивостями якої є зв’язність та цільність…”.
| 
