РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ СУПРУЖЕСКОЙ ДЕЗАДАПТАЦИИ, ФАКТОРЫ ЕЕ РИСКА У ВСТУПАЮЩИХ В БРАК И ИХ ПСИХОПРОФИЛАКТИКА

summary

Характеристика обстежених. З метою виявлення поширеності порушень сексуального здоров’я нами було обстежено 1000 подружніх пар, що живуть у м. Чернівцях та Чернівецькій області і належать до різних професійних, демографічних та вікових груп.  У процесі обстеження виявлялися типи сексуальної дисфункції у чоловіків та жінок згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду, а також дезадаптивні форми порушення сексуального здоров’я.

Серед подружжя було виокремлено три групи: першу склали 274 (27±4%) подружні пари, у яких мали місце гармонійні сексуальні стосунки; до другої увійшли 383 (39±4%) пари з частковою і до третьої – 343 (34±4%) пари з повною подружньою дезадаптацією. Частковою вважали дезадаптацію, що виявлялася в оргастичності жінок, яка дорівнювала 10 – 20%, повною – в оргастичності, що не досягала 10%.

При цьому всі подружні пари другої і третьої груп, тобто з подружньою дезадаптацією, відчули потребу в консультації сексопатолога й медичного психолога, з гармонійних подружніх пар таке бажання висловили лише 13±3% чоловіків та 11±3% жінок.

Психопрофілактику подружньої дезадаптації, відповідно до мети роботи, було проведено 100 парам молодих людей, які подали заяви до ЗАГС для реєстрації шлюбу (уперше брали шлюб). Ці пари склали основну групу, контрольною була група, що також складалася зі 100 молодих людей, які брали шлюб, котрим психопрофілактика не проводилася. Після вступу обстежених до шлюбу упродовж 2 років за ними проводилося катамнестичне спостереження.

Методи обстеження подружжя. В епідеміологічному дослідженні всіх подружжів обстежили за допомогою спеціально розробленого нами опитувальника, що містив питання, які відповідали критеріям стану соціального, психологічного, соціально-психологічного й біологічного компонентів сексуального здоров’я, а також опитувальника, що містить питання щодо чинників ризику, які передували розвиткові розладу сексуального здоров’я подружніх пар. Цей самий опитувальник було модифіковано нами для виявлення чинників ризику порушення сексуального здоров’я у молодих людей, що беруть шлюб.

Для виявлення чинників ризику розвитку подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції також застосовували метод системно-структурного аналізу (В.В.Кришталь, С.Р.Григорян, 2002), яких дає змогу виявити варіанти і форми можливого розвитку дезадаптації та дисфункції, а отже, здобути дані, які можуть бути покладені в основу системи їх психопрофілактики.

Із соціологічних характеристик у майбутніх подружжів вивчали рівень освіти, характер роботи й соціальний стан.

Статистичну обробку здобутих даних проводили за таблицями відсотків та їх помилок, за допомогою t-критерію Стьюдента з рівнем довірчої імовірності p=0,05 та методом факторного аналізу.

Результати досліджень. Соціологічне обстеження показало, що більшість подружжів були віком від 21 до 50 років, тобто біологічно, особистісно й соціально в найактивнішому віці. При цьому, проте, в 11±3% подружніх пар чоловіки були старші за дружин на 15 – 30 років.

Рівень освіти подружжя був доволі високим: майже в половини чоловіків і жінок – вища або незакінчена вища, до того ж переважна більшість тих та інших (відповідно 77±3 і 81±3%) становили представники інтелігенції та фахівці з середньою спеціальною освітою.

Тривалість шлюбу найчастіше складала від 6 до 10 років – у 40±3% подружніх пар, рідше – відповідно у 20±3 та 21±3% – до 5 та 16 – 20 років; у решти (13±3%) – від 11 до 15, і в небагатьох випадках – 7±3% – понад 20 років. Суттєвою була кількість повторних (27±3%) та цивільних (11±3%) шлюбів. Зазначимо при цьому, що більшість чоловіків (86±3%) і жінок (65±3%) почали статеве життя до шлюбу, і відсутність незайманості, як правило, не була значущою для партнера.

Опитування респондентів показало низький рівень комунікації чоловіків і дружин у дисгармонійних сім’ях: його коефіцієнт склав відповідно 2,4 і 1,9 (у гармонійних пар – 7,2 і 7,3). Дуже високою була й частота в цих сім’ях подружніх конфліктів – до 88±3%, причому як основні причини їх виникнення й чоловіки, й дружини називали сексуальні утруднення та невідповідність характерів. Причини порушення сексуального здоров’я наведено в табл.1.

Таблиця 1

Ураження компонентів сексуального здоров’я як причина сексуальної дезадаптації подружжя

Компоненти сексуального здоров’я	Кількість обстеже­них, n=343	Компоненти сексуального здоров’я	Кількість обстеже­них, n=343
Соціальний, складові		Біологічний, складові
соціокультурна	5±2	психічна	30±3 31±3
інформаційно-оцінна	15±5 21±3	нейрогуморальна	17±3 20±3
Психологічний	14±3	нейрорегуляторна	2±2 –
Соціально-психологічний	12±5	генітальна	5±2 7±3

Примітка. У чисельнику – кількість чоловіків, у знаменнику – кількість жінок. Цілі числа – дані у парі.

З наведених даних виходить, що й для чоловіків, й для дружин психогенні чинники є набагато більш значущими, ніж соматогенні, і найчастіше стають причиною порушення сексуального здоров’я.

Ураження психологічного компонента було пов’язано найчастіше з порушенням статеворольової поведінки жінок, а саме з їхньою маскулінною поведінкою, яка проявлялася в сексуальній поведінці, прагненні до лідерства, в тому числі й в сексуальних контактах. Соціально-психологічний компонент був уражений унаслідок порушення взаємин подружжя, зокрема, через подружні зради, які дозволяли собі 15±3% чоловіків у вікових групах до 26 років і 61±3% – у решті вікових груп; серед жінок позашлюбний секс відзначався на порівнянному рівні: відповідно 11±3 та 63±3%.

Психічна складова біологічного компонента сексуального здоров’я була уражена внаслідок особистісних, невротичних реакцій подружжя на сексуальну дисгармонію і порушення міжособистісних стосунків.

Загалом проведене дослідження дало змогу виявити низку епідеміологічних закономірностей порушення сексуального здоров’я.

Воно показало насамперед, що всі подружжя із сек­суаль­ною дезадаптацією відчувають потребу в консультації, а біль­шість з них – у лікуванні в сексопатолога або в допомозі ме­дич­но­го психолога. Високий рівень освіти далеко не завжди ви­зна­чає достатній рівень сексуальної культури та поінформованості в питаннях сексу. При цьому відзначається чимало повторних, ци­вільних і формальних шлюбів, шлюби з великою різницею у ві­ці подружжя, нетривала вірність подружжів одне одному після одру­ження, поширеність подружніх зрад, здебільшого з частою змі­ною партнерів. До чітко визначених тенденцій можна від­нес­ти ранній початок статевого життя, малу цінність незайманості й такі характерні зміни в сексуальній поведінці, як, з одного бо­ку, недостатня значущість сексуальної сфери для чоловіків, зай­ня­тих кар’єрою та бізнесом, зниження сексуальної активності цих чоловіків, з другого – суттєве підвищення сексуальної ак­тив­нос­ті й вимогливості жінок, поширеність подружніх (парт­нер­сь­ких) пар, у яких жінка "диктує" сексуальну поведінку чоловікові.

Вивчення типології сексуальної дисфункції показало, що найчастіше – у всіх опитаних – мала місце відсутність психосексуального задоволення, відсутність генітальних реакцій у чоловіків (82±3%) та оргазмічна дисфункція у жінок (100-3%). Серед виявлених форм подружньої дезадаптації переважали сексуально-еротична й комунікативна (табл. 2).

Таблиця 2

Дезадаптивні форми порушення сексуального здоров’я

Форма сексуальної дезадаптації	Кількість подружніх пар, n=343
Соціокультурна	5±2
Комунікативна	8±3
Сексуально-еротична	13±3
Дезінформаційна	6±2
Статеворольова	3±2
Невідповідність статевої конституції	7±2
Сексуальна аверсія	1±1
Разом	43±3

Таким чином, проведене дослідження дало змогу дістати уявлення про нозологічні форми порушення сексуального здо­ро­в’я, які трапляються в досить репрезентативній вибірці, та їх поширеність серед населення.

Вивчення чинників ризику порушення сексуального здо­ро­в’я у молодих людей, що беруть шлюб, показало, що існує ри­зик розвитку подружньої дезадаптації у двох варіантах – со­ціаль­но-психологічному та сексуальному, які включають різ­но­ма­нітні клінічні форми, а кожна з них має свої причини, ме­ха­ніз­ми розвитку, патопластичні чинники, які посилюють дез­адап­та­цію, та специфічні клінічні прояви.

У разі соціально-психологічного варіанта комунікативна фор­ма розвивається внаслідок порушення міжособистісних сто­сун­ків подружжя, зумовленого розбіжністю їхніх ціннісних орієн­тацій та несприятливим сполученням у парі наявних у них ак­центуацій характеру, при аверсійній формі, крім того, від­зна­ча­ється порушення мотивації сексуальної поведінки. У разі сек­суаль­ного варіанта дезадаптації соціокультурна форма пере­важ­но виникає внаслідок порушення сексуального спілкування по­друж­жя через розбіжність типів сексуальної культури. Стате­во­ро­льова форма є наслідком девіації психосексуального розвитку у вигляді порушення статеворольової поведінки; причиною сек­суаль­но-еротичної форми є неадекватна сексуальна поведінка по­дружжя, пов’язана з дезінформованістю в питаннях сексу й не­правильною оцінкою своїх сексуальних проявів. Причина кон­сти­туціональної форми сексуальної дезадаптації – не­від­по­від­ність сексуальної активності подружжя.

Так само численні й своєрідні клінічні форми первинної сексуальної дисфункції у чоловіків і в жінок.

Паторефлекторна форма зумовлена ситуаційними чинни­ка­ми, які призвели до невдалого статевого акту з його нас­туп­ною патологічною фіксацією. Абстинентна форма вини­кає вна­слі­док тривалого вимушеного статевого утримання; в основі нев­ро­зу очікування лежить нав’язливе побоювання невдачі у ста­те­во­му акті. Причиною сексуального фобічного неврозу (коїтофобії у чоловіків, дефлораціофобії й коїтофобії у жінок) є сексуальна пси­хотравма. Мовчазний простатовезикулізм розвиваєтсья в ра­зі порушення нейрорегуляторної регуляції копулятивного циклу (фрустрації, петинг, перервані статеві акти тощо). Дез­інтеграційна форма сексуальної дисфункції виникає при пер­вин­ному ураженні парацентральних частинок мозку, які ре­гу­лю­ють процес сім’явипорскування та інші урогенітальні авто­ма­тиз­ми. Причина ергопатичної форми сексуальної дисфункції – не­вмін­ня правильно поєднувати роботу й відпочинок, унаслідок чо­го відбувається сублімація сексуальної енергії в іншу форму.

Таблиця 3

Чинники ризику подружньої дезадаптації та первинної

сексуальної дисфункції у пар, що беруть шлюб

Чинники ризику	Чоловіків, n=100	Жінок, n=100
Утруднення в спілкуванні	11±3	2±2
Наявність дисгармонійних рис характеру й особистості	15±4	11±3
Тенденції до негативних емоційних реакцій	14±4	9±3
Невміння спілкуватися на сексуальні теми	8±3	11±3
Негативне ставлення до сексу	–	3±2
Низький рівень сексуальної культури	29±4	31±5
Недостатня та/або неправильна обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя	41±5	49±5
Затримка розвитку
соматосексуального	5±2	2±2
психосексуального	23±4	26±4
Порушення статеворольової поведінки	8±3	7±3
Наявність невдалих статевих актів, зумовлених ситуаційними моментами, з наступною патологічною фіксацією	9±3	1±1
Тривале статеве утримання	11±3	17±4
Сексуальні фобії	1±1	4±2
Нав’язливе очікування невдачі	9±3	1±1
Фрустрації, петинг в анамнезі, дизритмія статевого життя	7±3	–
Наявність енурезу в анамнезі	12±3	3±2
Невміння правильно поєднувати роботу з відпочинком	14±4	8±3
Неадекватні мотиви вступу до шлюбу	2±2	4±2

У складному генезі зазначених форм сексуальної дез­адап­та­ції та дисфункції беруть участь численні негативні соціальні, пси­хологічні, соціально-психологічні та біогенні чинники, які в тих випадках, коли не є безпосередньою причиною тієї чи іншої фор­ми сексуального порушення, сприяють виникненню або по­си­люють його. Серед них основні – дисгармонійні ха­рак­те­ро­ло­гіч­ні й особистісні риси індивіда, низький рівень по­ін­фо­р­мо­ва­нос­ті в питаннях психогігієни статевого життя, несприятливе спо­лучення в парі психосексуальних типів чоловіка й жінки, від­сут­ність статеворольової комплементарності подружжя тощо. У свою чергу подружня дезадаптація й первинна сексуальна дис­функ­ція негативно впливають на  психологічний стан людини, час­то призводячи до розвитку невротичних розладів.

Знання причин, механізмів розвитку, перебігу та проявів різ­них форм подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дис­функції як чинників ризику розвитку цих розладів дає змогу роз­робити ефективну систему психопрофілактики можливого по­рушення сексуального здоров’я у молодих людей, що беруть шлюб.

Виявляючи й нейтралізуючи чинники ризику та роз­роб­ляю­чи заходи до запобігання розладам сексуального здоров’я, ми ви­ходили з чотирифакторної концепції його забезпечення і від­по­відно до цього враховували психологічний (особистісний), со­ціаль­но-психологічний (міжособистісний) та біологічний (со­ма­тич­ний) аспекти. При цьому грунтувалися на заведених у су­час­ній сексології принципах системності, комплексності, ди­фе­рен­ці­йо­ваності, етапності та послідовності.

З метою психопрофілактики комунікативної та аверсійної форм подружньої дезадаптації проводили інформаційну й ра­ціо­наль­ну психотерапію. Потім для запобігання формуванню дис­гар­мо­нійних рис характеру й особистості, нівелювання наявних дис­гармонійних рис, вироблення адекватного реагування на пси­хотравмуючі та стресові ситуації та підвищення адаптивних мож­ливостей особистості загалом застосовували групову й парну пси­хокорекцію, персоналістичну психотерапію з тренінгом осо­бис­тісного росту, а також психологічний тренінг, спрямований на вироблення правильних форм та способів урегулювання кон­флік­тів і навичок їх використання.

Інформаційна та раціональна психотерапія засто­со­ву­ва­ли­ся й для запобігання соціокультурній формі сексуальної дез­адап­та­ції. До того ж із молодими людьми проводили бесіди й лекції за такою тематикою: анатомія та фізіологія статевої функції; фі­зіо­логія інтимної близькості; сексуальні прояви в різні вікові пе­ріо­ди; поняття про сексуальну норму й сексуальну гармонію; сек­суальні культури, етика та естетика сексу; психологія сек­суаль­ності; мотивація сексуальної поведінки; взаємна любов, куль­тура спілкування люблячих людей.

Інформаційна психокорекція, необхідна для запобігання сек­суально-еротичній дезадаптації, включала ознайомлення мо­ло­дих людей із відмінностями чоловічої та жіночої сексуальності.

За наявності чинників ризику розвитку статеворольової фор­ми дезадаптації ми проводили статеворольовий тренінг. Мо­ло­дим людям, у яких можна було відзначити загрозу кон­сти­ту­ціо­нальної форми дезадаптації, рекомендували курс за­галь­но­зміц­нювального лікування, вітамінотерапію (особливо прий­ман­ня вітаміну Е), заняття фізичною культурою, правильне спо­лу­чен­ня праці й відпочинку. Юнакам пояснювали також, що вони ма­ють прагнути до сексуального задоволення своїх дружин, ви­ко­ристовуючи для досягнення ними оргазму методи дао-терапії, і рекомендували провести після вступу до шлюбу курс сек­суаль­но-еротичного тренінгу.

З метою запобігання розвиткові паторефлекторної форми сек­суальної дисфункції, неврозу очікування й фобічного неврозу ми застосовували раціональну психотерапію, аутогенне тре­ну­ван­ня.

За наявності чинників ризику розвитку мовчазного простатовезикулізму або дезінтеграційної форми сексуальної дисфункції нам уявляється доцільним профілактичне проведення молодим людям 3-4-разового масажу передміхурової залози. Для запобігання абстинентній та ергопатичній формам сексуальної дисфункції проводили раціональну психотерапію, в останньому випадку – спрямовану на перебудову сексуальної мотивації молодих людей.

В цих випадках за наявності відповідних обставин ми ре­ко­мендуємо з метою психопрофілактики проведення сексуально-еротичного тренінгу.

Обстеження молодих подружніх пар через рік і через два ро­ки після завершення психопрофілактичного курсу показало сут­тєву різницю у стані сексуального здоров’я подружжів ос­нов­ної групи, якій було проведено психопрофілактику його по­ру­шень, та контрольної, якій така психопрофілактика не про­во­ди­ла­ся.

В основній групі упродовж першого року після вступу до шлю­бу у всіх подружжів спостерігалася повна соціально-пси­хо­ло­гічна та сексуальна гармонія. На другому році подружнього жит­тя у трьох чоловіків і двох жінок розвинулася абстинентна та у двох чоловіків – ергопатична форми сексуальної дисфункції.

У контрольній групі протягом першого року подружнього життя соціально-психологічна та сексуальна дезадаптація розвинулася у 23±4%, а первинна сексуальна дисфункція – упродовж двох років спостережень – у 22±4% чоловіків і 12±3% жінок. Найчастіше при цьому і в чоловіків, і в жінок розвивалася ергопатична форма дисфункції.

Різниця між групами в усіх випадках біла високо­ві­ро­гід­ною, за винятком абстинентної форми сексуальної дисфункції, яка однаково часто виникала в обох групах, хоч і в небагатьох випадках.

Таким чином, здобуті результати свідчать про високу ефек­тивність розробленої системи психопрофілактики по­друж­ньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції у молодих лю­дей, що беруть шлюб: вона дала змогу запобігти дезадаптації у всіх молодих подружжів та формуванню сексуальної дис­функ­ції у 95±5% чоловіків і 98±5% жінок.