Ратушняк Л.К. Поширення та діагностика вірусу шарки сливи на півдні України

summary

Огляд літератури

На підставі узагальнених джерел літератури висвітлено історія вивчення, розповсюдженості і шкодочинність хвороби шарки на кісточкових культурах. Приведені відомі дані про систематичне положення та біологічні особливості патогену. Описано типові симптоми захворювання, способи передачі та шляхи поширення вірусу шарки в природних умовах.

Матеріали і  методи досліджень

Матеріалом наших досліджень були ізоляти вірусу шарки (ізоляти 7/20С і 3/8С), які виділені з дерев сливи сортів Угорка домашня і Суперниця в господарстві “Плодове” Біляївського району Одеської області. Названі ізоляти були ідентифіковані в лабораторії вірусології Науково-дослідного інституту плодівництва, м. Кишинів, Республіка Молдова, методом імуноелектронної мікроскопії (R.Milne, E.Luisoni, 1977) з використанням антисироватки, приготовленої до голандського ізоляту вірусу шарки сливи.

Для з’ясування особливостей поширення хвороби шарки сливи проводили моніторинг розповсюдженості хвороби на території України та маршрутні обстеження промислових насаджень кісточкових культур на виявлення нових вогнищ шарки сливи.

Моніторинг розповсюдженості хвороби проводили шляхом аналізу та проведення математичної обробки даних річних звітів обласних карантинних інспекцій і Головної державної інспекції з карантину рослин України за період з 1996 по 2003 роки.

Основні маршрутні обстеження, обліки та спостереження  за розвитком хвороби в 2000 – 2003 рр. проводились в Одеській області  на базі Дослідної  станції  карантину  винограду  і  плодових  культур  ІЗР  УААН (м. Одеса). Насадження кісточкових культур в господарствах області обстежувались сумісно з Прикордонною Державною інспекцією з карантину рослин по Одеській області.

Обстеження плодових кісточкових насаджень проводили згідно “Тимчасової інструкції по виявленню, локалізації і ліквідації вогнищ шарки сливи”.

Очищення вірусу шарки проводили за методом Van Oosten (1972), а також за деякими власними модифікаціями.

Спектрофотометричні дослідження проводили на спектрофотометрі DU – 64 фірми “Beckman” в діапазоні хвиль 220 – 320 нм.

Для проведення імуноферментного аналізу методом афінної хроматографії виділяли фракцію імуноглобулінів (Clark M., Bar-Joseph M, 1984). В якості субстрату – носія використовували комплекс протеїн А  – сефароза CL – 4В фірми “Serva”.

За методом Clark, Adams (1977) отримували кон’югат (комплекс імуноглобулінів з ферментом). В якості маркера використовували лужну фосфатазу, активністю 10000 units/ml, фірми “Serva”.

Імуноферментний аналіз в варіанті “сендвіч – методу” проводили згідно класичній методиці Clark, Adams(1977).

Статистичний аналіз експериментальних даних здійснювали за методиками Б.А.Доспєхова (1985).

Зовнішня симптоматика захворювання кісточкових культур,

уражених ВШС

Перші симтоми вірусного інфікування переважно проявлялись на листках в кінці травня місяця, приблизно через 4 тижні після цвітіння. Це були розпливчасті плями різної величини у вигляді кілець та широких смуг від світло – зеленого до блідо – жовтого кольору. Вони  розташовувались упродовж жилок і по краях листової пластинки. Плями добре проглядались на світлі. В центрі плям тканини листка зберігали нормальний зелений колір.

В кінці серпня при повторному огляді садів були виявлені симптоми і на плодах сливи. На сприйнятливих сортах (Угорка звичайна, Угорка італійська, Угорка молдавська, Суперниця, Сентябрська) вірус шарки викликав некротичні вдавлені темно – фіолетові плями і кільця, що нагадували мозаїчний візерунок на листках. Там де з’явились плями і кільця, розвиток плодів зупинився і на їх поверхні утворились вм’ятини, які сполучались в кільцеві візерунки. Тканина плоду під такими некротичними плямами до самої кісточки була забарвлена в червоно – бурий колір, ущільнена та просочена камеддю. Подібний візерунок спостерігався і на кісточці плоду. Уражені плоди були дрібними, частково осипались.

У толерантних сортів сливи, таких як Стенлі, Анна Шпет, Ренклод Альтана, Ренклод зелений, Персикова, на плодах некротичного візерунку не було. Але на шкірці спостерігалось мозаїчне забарвлення без деформації. Такі плоди не втрачали свого товарного вигляду.