Райчук Т.М. Основні хвороби томатів та оптимізація заходів в Північному Лісостепу України

summary

Сучасний стан вивчення грибних хвороб тритикале (огляд літератури)

В огляді літератури висвітлюється стан вивчення грибних хвороб тритикале як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, проаналізовано історію досліджень хвороб насіння тритикале, іржастих хвороб, борошнистої роси, септоріозу, кореневих гнилей. Подається інформація про стійкість селекційного матеріалу проти грибних хвороб. Також висвітлено стан розробки заходів захисту проти хвороб тритикале.

Аналіз літературних джерел засвідчує актуальність теми дисертаційної роботи, підтверджує доцільність проведення досліджень, спрямованих на встановлення фітопатогенного комплексу озимого тритикале, уточнення основних грибних хвороб культури та виділення джерел стійкості проти них.

Умови та методики проведення досліджень

Експериментальна робота виконувалась на кафедрі фітопатології ім. акад. В.Ф. Пересипкіна Національного аграрного університету; у відділі захисту рослин від шкідників і хвороб Національного наукового центру “Інститут землеробства УААН”; на селекційній базі (СБ) “Копилів” (селекційний матеріал для проведення досліджень наданий кандидатом біологічних наук Шередекою Л.М. – завідувачем відділу селекції озимої пшениці) і в дослідному господарстві (ДГ) “Чабани” цього Інституту; на дослідних полях Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла (селекційний матеріал для проведення досліджень наданий доктором сільськогосподарських наук Гірком В.С. – завідувачем відділу біотехнології селекційного процесу).

Методики досліджень. Облік хвороб озимого тритикале проводили за методикою держсортовипробування (Цицина Н.В., Маренич П.Є., 1947).

Вивчення видового складу та споруляції збудника септоріозу листя проводили за методикою Г.В. Пижикової (1988). Штучну інокуляцію рослин Septoria tritici здійснювали за загальноприйнятими методиками (Пижикова Г.В., 1984; Бабаянц Л., Маштерхази А., Вахтер Ф., 1988).

Вплив доз мінеральних добрив на поширення і розвиток основних грибних хвороб вивчали у стаціонарному досліді з розробки технології вирощування озимого тритикале ДГ “Чабани” (лабораторія Інтенсивних технологій зернових колосових культур та кукурудзи, завідувач – кандидат сільськогосподарських наук Свидинюк І.М.). Схема внесення добрив наведена у таблиці 1.

Мікобіоту  насіння вивчали за допомогою біологічного методу, що ґрунтується на стимуляції росту і розвитку мікроорганізмів (Наумова Н.О., 1960; ГОСТ 12044-81; Федорова Р.Н., 1989).

Дослідження ектофітної стадії розвитку Puccinia recondita f. sp. tritici проводили за вдосконаленою нами методикою Т.Г. Зражевської (1972).

Структуру популяції збудника бурої листкової іржі вивчали за допомогою бензимідазольного методу (Хохлова А.П., Одинцова І.Г., 1975; Богачов Ю.І., 1981) з використанням Міжнародного набору сортів-диференціаторів (Кірай З., Клемент З., Шоймоши Ф., 1974). Методична допомога під час цього дослідження надана кандидатом біологічних наук Г.М. Лісовою (сектор екологічної генетики рослин Інституту захисту рослин УААН).

Для вивчення різниці в кількості і розмірах продихів на різних за стійкістю проти бурої листкової іржі зразках озимого тритикале, розміру уредініопустул і кількості утворених ними уредініоспор; впливу воскового нальоту і  товщини кутикули листків на розвиток борошнистої роси застосовували загальноприйняті методики (Попкова К.В., Качалова З.П., 1984).