РОЗВИТОК РЕФЛЕКСИВНОСТІ У ПІДЛІТКІВ З ВІДХИЛЕНОЮ ПОВЕДІНКОЮ
Тип:
synopsis
summary:
У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, виділені об’єкт та предмет дослідження, висвітлена наукова новизна, теоретичне та практичне значення, наведені дані про апробацію роботи та впровадження цих результатів у практику.
У першому розділі – “Поняття рефлексії у когнітивній психології: можливості екстраполяції на проблемну галузь відхиленої поведінки підлітків” – здійснено теоретичний аналіз підходів до розуміння процесу рефлексії, що дозволило сформулювати визначення рефлексії, яке відповідає меті та завданням дослідження: особистісна рефлексія – це процес усвідомлення підстав особистих дій у предметній галузі самосуб’єктних та суб’єктно-суб’єктних відносин, процес відображення особистих вчинків, відносин, впливів.
Було розглянуто низку теорій, у котрих термін “рефлексія” не є концептуальний, але звернення до них дозволило істотно поповнити аналіз проблеми. Це теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгера, теорія стадіального розвитку моральної свідомості Л. Колберга, теорія особистісних конструктів Дж. Келлі.
В огляді було порівняно види та типи рефлексії, що виділяють різні автори (М.А. Холодна, В.В. Давидов, І.Н. Семенов та ін.). Особливе значення для дослідження має уявлення про формальну та змістовну рефлексію (В. В. Давидов, О. З. Зак). Ми розглядаємо змістовну рефлексію як процес відображення, що є релевантний високому рівню розвитку рефлексивності (здібності до рефлексії), а формальну рефлексію – як процес відображення, який відповідає низькому рівню. Важливою умовою здійснення змістовної рефлексії вважається також предметність рефлексії, що розуміється як зацікавлене включення людини в певну діяльність, яке за умови послідовного звертання приводить до розвитку рефлексивності у цій галузі.
Відповідно до завдань дослідження відомі механізми рефлексії було доповнено рефлексивним переносом. Рефлексивний перенос передбачає розгортання (на протилежність миттєвості інсайту) процесу утворення гештальту, коли у полі сприйняття знаходяться всі деталі ситуації, а мислення спрямоване на послідовне збирання інформації та її перетворення у цілісний конструкт (концепт). Несформованість навичок рефлексивного переносу розглядається як перепона у здійснені змістовної рефлексії підлітками. Тому формування цих навичок вважається однією з найважливіших цілей корекційно-розвиваючої роботи з підлітками з відхиленою поведінкою, що зумовлена низькою рефлексивністю.
З метою організації корекційних заходів та способів діагностики їхньої ефективності було детально розглянуто рефлексивність як здатність до змістовної рефлексії. Таким чином, рефлексія розглядається в процесуальному плані, а рефлексивність – як здібність, що визначає зміст та особливості процесу рефлексії. Завдяки теоретичному аналізу у структурі рефлексивності як складної здібності було виділено низку компонентів: відчуждення, позитивна дисоціація, гностична компетентність, артикульованість, лабільність, оригінальність, критичність, когнітивність.
Розглядання проблеми відхиленої поведінки як проблеми когнітивної передбачає відокремлення або конструювання відповідної типології особистісних властивостей підлітків. Тому у першому розділі було здійснено ретельний аналіз теорій відхиленої поведінки. Відомі типології відрізняються за критеріями: М.Раттер бере за критерій форму відхиленої поведінки (соціалізована антиконвенційна поведінка, агресивна антиконвенційна поведінка): О.Є.Лічко – акцентуацію, І.М.Бушай – когнітивний компонент Образу Я; Д.Боумрін, І.О.Фурманов – батьківський стиль; В.М.Воробьов, Н.Л.Коновалова – здатність бачити у реальній життєвій ситуації власну проблему і конструктивно її вирішувати (типи: деприваційний, невротичний, психопатичний); Р.Дрейкурс – мету поведінки і т.ін.
Таким чином, ми бачимо, що, хоча деякі теорії підкреслюють значення інтелекту у розвитку девіацій, спеціальної типології, яка мала б за критерій здатність до рефлексії, не існує. Це спонукало нас розробити власну типологію. При цьому широта поняття “відхилена поведінка” потребує суттєвої конкретизації відповідно до предмету дослідження. Враховуючи, що актуальність дослідження знаходиться у плоскості діагностично-корекційних завдань психологічної служби у школі, відхиленою ми називаємо поведінку, яка не відповідає шкільним правилам та сподіванням педагогів, повторюється з частотою та амплітудою, що є достатні для виникнення психологічного запиту зі сторони усіх або деяких суб'єктів педагогічного процесу.
Уява про когнитивні підстави відхиленої поведінки дозволяє пов’язати конвенційність з рефлексивністю у межах такого конструкту як моральний розвиток. Відповідно до діагностичного та корекційного підходу, що розроблявся у дослідженні було відокремлено поняття “моральне мислення”. Цим терміном відзначають здатність дітей будувати моральні судження та демонструвати їхнє розуміння таких суджень. Моральна орієнтація індивіду розглядається як продукт/результат когнітивного розвитку, який, в свою чергу, зумовлений генетичними задатками та соціальним досвідом. Прогрес у моральній свідомості відбувається тому, що безперервна міжособистісна взаємодія спонукає дитину подумки ставити себе на місце іншого (прийняти роль іншого), щоб взаємодіяти ефективно. Ми вважаємо, що саме уява підлітків про “ефективну” взаємодію та комунікацію і визначає, чи зіткнемося ми з соціально придатною або відхиленою поведінкою, але характер цієї поведінки (ступінь усвідомлення, складність дій тощо) буде визначатися відповідно до тієї стадії розвитку моральної свідомості, якої досяг підліток.
Аналіз відхиленої поведінки з метою корекції потребує стандартизованої форми фіксації поведінкових реакцій. Ми вважаємо за релевантну цьому завданню схему, яка розроблена А.Басом. Схема передбачає фіксування агресивних дій за трьома шкалами: фізична – вербальна, активна – пасивна, пряма – непряма. Їхня комбінація дає вісім можливих категорій, під які підпадає більшість агресивних дій. У концептуальній системі А.Басса агресивні дії підлітків у школі – це форми відхиленої поведінки відповідно до визначення, що було сформульовано.
Аналіз проблеми відхиленої поведінки доводить, що не можливо винайти єдиний спосіб корекції, який буде релевантним для будь-якого випадку відхилень у поведінці: агресивні нахили, ворожість, нігілізм підлітків походять з різних джерел. Найбільш складною і відповідальною виглядає корекційна робота з підлітками, які вважають агресію прийнятним засобом досягнення мети. У межах дисертаційного дослідження було розроблено корекційну програму для підлітків, чия несоціалізованість зумовлюється низькою рефлексивністю.
У другому розділі – “Теоретико-експериментальне обґрунтування типологізації особистісних властивостей підлітків за критеріями “рефлексивність” і “соціалізованість” – конструюється та обґрунтовується типологія особистісних властивостей підлітків за критеріями “рефлексивність” та “соціалізованість”, наводяться відповідні моделі соціалізації та рефлексивні стратегії подолання кризи дорослішання.
