РАЗВИТИЕ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧЕСКИХ ОСНОВ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ РЕГИОНА

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, представлено їх апробацію, розглянуто публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

Перший розділ «Науково-прикладні підходи до дослідження процесів формування енергетичної безпеки регіону». Сучасні проблеми економічного розвитку територіальних суспільних систем вимагають удосконалення наукових підходів до розробки організаційного механізму забезпечення енергетичної безпеки регіону, враховуючи регіональні особливості функціонування ПЕК, рівень антропогенного впливу на навколишнє середовище, а також стадії технологічного циклу виробництва різних видів енергії. З метою розв’язання цього наукового завдання здійснено узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності поняття «енергетична безпека», що дозвлило зробити висновок про те, що таку дефініцію потрібно розглядати, враховуючи характер глобальних загальносвітових енергетичних проблем, необхідність забезпечення національної економічної безпеки, задоволення потреб населення і суб’єктів господарювання в енергетичних ресурсах, а також у контексті мінімізації екологічних ризиків. Тобто запропоновано розрізняти рівні забезпечення енергетичної безпеки, виділяючи глобальний, національний та регіональний, що дозволило розглядати енергетичну безпеку регіону як стан ПЕК, функціонування якого характеризується кількісними і якісними параметрами, що відображають енергетичний потенціал регіону. Рівень споживання енергоресурсів є важливою умовою для ефективного використання сукупного економічного потенціалу.

Результати дослідження теоретико-прикладних основ забезпечення енергетичної безпеки регіону дозволили визначити роль ПЕК, як технологічно складної, територіально міжгалузевої системи, мета якої полягає в забезпеченні енергетичної безпеки територіальної суспільної системи, враховуючи регіональні особливості енергетичного потенціалу, а також необхідність оптимізувати енергетичний баланс за умови мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Це дозволило представити організаційно-технологічну структуру ПЕК, складовими якої є блок ресурсного, технологічного та організаційно-економічного забезпечення (рис. 1). Блок ресурсного забезпечення дозволяє визначити рівень забезпечення регіону первинними енергетичними ресурсами, враховуючи власний природно-ресурсний потенціал і можливості використання імпортованих джерел енергоресурсів. Виділивши у складі організаційно-технологічної структури блок технологічного забезпечення, можна виявити регіональні особливості функціонування ПЕК, ураховуючи характер технологічних перетворень первинних енергоресурсів, а також рівень розвитку транспортних комунікацій і ступінь морального та фізичного зносу матеріально-технічних об’єктів, що утворюють інфраструктуру комплексу.