| summary: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства надзвичайної актуальності набуває проблема правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я. Реалізація прав людини та громадянина, їх захист у випадку порушення, приведення законодавства про охорону здоров’я у відповідність до загальноєвропейських стандартів є важливою правовою гарантією держави.
Розглядаючи пацієнта як людину, яка звернулася за медичною допомогою, відмітимо слабку обізнаність у правах та способах їх захисту. Це можна пояснити відсутністю знань стосовно прав людини, низьким рівнем правової культури пересічного громадянина.
У незадовільному стані реалізації прав пацієнта можна прослідкувати й інші причини, які не залежать від конкретної людини. Це, зокрема, відсутність достатньої інформації про державні та недержавні органи, до яких можна звернутися пацієнту у випадку порушення його прав, складність системи способів вирішення юридичного конфлікту між медичним працівником та пацієнтом.
Констатуємо також недостатність ґрунтовних наукових робіт, які б охопили весь спектр правового регулювання прав людини у сфері охорони здоров’я, а також розробили б нові підходи до визначення прав пацієнтів, їх реалізації та захисту за допомогою різних способів та суб’єктів.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з теорії держави і права та інших галузей права.
Теоретико-правові питання щодо причин виникнення юридичного конфлікту, правосвідомості, правової культури, правового статусу людини та способів реалізації прав розглядали у своїх роботах С.С. Алєксеєв, Б.І. Андрусишин, В.Д. Бабкін, А.Б. Венгеров, М.М. Гуренко-Вайцман, О.В. Зайчук, Р.А. Калюжний, А.М. Колодій, С.О. Комаров, Т.Л. Кононець, В.В. Копєйчиков, М.В. Кравчук, С.М. Легуша, В.В. Лемак, О.А. Лукашева, М.І. Матузов, В.С. Нерсесянц, Ю.М. Оборотов, Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко, В.Ф. Погорілко, В.Г. Пилипчук, П.М. Рабінович, О.Г. Рогова, Р.А. Ромашов, І.М. Сирота, О.Ф. Скакун, А.В. Старостюк, С.Г. Стеценко, С.М. Тимченко, Ю.М. Тодика, М.В. Цвік, Шевченко, В.С. Шилінгов та ін.
Проблеми нормативного врегулювання прав людини у сфері охорони здоров’я, юридичної відповідальності та способів захисту прав пацієнтів висвітлювали у своїх працях такі вчені як С.В. Агієвець, В.І. Акопов, О.Ю. Александрова, Н.Б. Болотіна, С.Б. Булеца, В.Д. Волков, М.Ф. Герасименко, З.С. Гладун, В.В. Глуховський, М.Г. Гончаров, І.Ю. Григор’єв, Л.М. Дешко, Є.П. Жиляєва, Л.М. Ліпачова, Г.Я. Лопатенков, М.М. Малеїна, А.І. Марущак, О.А. Мірошниченко, І.О. Петрова, О.М. Піщіта, О.О. Прасов, З.В. Ромовська, І.Я. Сенюта, В.В. Сергєєв, А.В. Соловйов, Р.О. Стефанчук, В.Ю. Стеценко, В.Б. Філатов, О.П. Щепін та ін.
Вагомим інструментом у захисті прав пацієнтів є залучення представників недержавних організацій та інших інститутів громадянського суспільства. Теоретичні питання щодо правового статусу, функцій недержавних організацій, їх місця та ролі у громадянському суспільстві обґрунтовували такі науковці як К.Л. Бугайчук, О.М. Ващук, О.Ю. Віннікова, В.В. Глуховський, Є.Є. Додіна, Н.М. Дорошева, Є.Ю. Захарова, М.В. Лациба, Н.Б. Метьолкіна, О.В. Мусатова, М.М. Слюсаревський та ін.
Більшість наукових досліджень присвячені, передусім, окремим правам людини у сфері охорони здоров’я, використанню традиційних способів врегулювання спорів між пацієнтами та медичним персоналом шляхом звернення до адміністрацій органів охорони здоров’я, інститутів цивільного чи кримінального судочинства та окремим питанням юридичної відповідальності за правопорушення медичних працівників.
Концепція нашого дослідження ґрунтується на характеристиці усього спектру прав людини та громадянина у сфері охорони здоров’я за допомогою теоретико-правової систематизації та аналізу шляхів захисту цих прав різними законними способами, з акцентом на тих, які, незважаючи на їх ефективність, залишаються поза увагою дослідників.
Такими способами є, зокрема, здійснення захисту прав із залученням механізмів правового регулювання інституцій громадянського суспільства. Діяльність недержавних організацій та інших громадських формувань із захисту прав пацієнтів залишається мало вивченою. Тому у нашому науковому дослідженні вона аналізується з точки зору її ефективності щодо захисту прав пацієнтів як одного з елементів правозахисного механізму держави і громадянського суспільства.
|
