РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Автореферат

Актуальність теми. Формування в Україні нового типу економіки сприяло створенню підприємств різних форм господарювання, розвитку корпоративних відносин, зростанню частки акціонерної власності та її впливу на розвиток промисловості. Основні переваги акціонерних товариств (АТ) обумовлені наявністю відмінних характеристик, що надають даній формі підприємництва економічної привабливості. Однією з найбільш важливих переваг є корпоративний характер відносин, який полягає в об’єднанні юридичних та фізичних осіб спільними фінансовими, економічними, професійними, соціальними та іншими інтересами, що уможливлює акумулювання коштів значної кількості інвесторів та їх ефективного використання за рахунок багаторівневої системи управління акціонерним товариством. Однак процес формування, погодження та реалізації цілей учасників корпоративних відносин є складним через їх різноспрямованість, яка пов’язана з розмежуванням функцій управління та володіння. Тобто управління АТ відбувається в умовах постійного узгодження інтересів акціонерів, керівництва й інших зацікавлених осіб. Тому актуальною проблемою є регулювання управлінської діяльності керівних органів товариства через реалізацію комплексу заходів щодо створення ефективної структури, чіткого розподілу компетенцій та визначення системи мотивації, яка б дозволила досягти балансу цілей та потреб учасників корпоративних відносин, з метою підвищення ефективної роботи всього підприємства.

Теоретико-методологічним базисом дослідження зазначеної проблеми є праці закордонних та вітчизняних науковців і фахівців в сферах: корпоративного управління (Р. Аккофа, М. Аюкі, У. Батлера, Р. Брейлі та С. Майерса, М. Хаммера, М. Хесселя, В. Багацького, О. Вінник, А. Воронкової, В. Гриньової, Л. Довгань, В. Євтушевського, С. Масютіна, Т. Момот, Г. Назарової, М. Чечетова, З. Шершньової, О. Ястремської), менеджменту організацій (Л. Євланова, А. Кібанова, М. Максимцова, М. Мескона, Ю. Одегова, З. Румянцевої, В. Суміна, А. Шегди), трудової діяльності (П. Капустянського, А. Колота, Н. Лук’янченко, М. Семикіної), дослідження систем управління (А. Ігнат’єва, Е. Короткова, В. Мащенко, В. Мішина, В. Пономаренка) тощо. Проте, питання організаційно-нормативного забезпечення взаємодії між керівними органами акціонерного товариства, їх завантаженості та надійності роботи, визначення винагороди членів органів управління, функціонального позиціювання наглядової ради та діяльності корпоративного секретаря не дістали належного наукового висвітлення й обґрунтування і потребують подальшого дослідження.

Актуальність і важливість питань управління АТ, формування системи керівних органів і регулювання їхньої діяльності в умовах становлення корпоративного сектору та розвитку корпоративних відносин зумовили вибір теми, визначили мету та завдання дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету. У межах теми «Управління соціально-трудовою сферою підприємства» (номер державної реєстрації 0106U005737) в розділі «Формування системи управління підприємством» особисто автором досліджено особливості системи управління АТ. При виконанні теми «Формування систем оцінювання та мотивації персоналу підприємства» (номер державної реєстрації 0107U005675) здобувачем виконано розділ «Розробка мотиваційних механізмів в управлінні персоналом підприємства», у якому дістала подальшого розвитку модель мотивації членів органів управління АТ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування положень управління акціонерними товариствами як складними соціально-економічними системами та розробка практичних рекомендацій щодо регулювання управлінської діяльності керівних органів АТ в умовах розвитку корпоративних відносин.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

дослідити сутність і характерні ознаки корпоративного управління, а також визначити засади нормативно-правового регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні;

класифікувати принципи управління, які відображають специфіку менеджменту акціонерного товариства та уточнити термін «система управління» стосовно акціонерного товариства;

виявити та проаналізувати чинники, які впливають на ефективність діяльності наглядової ради;

розробити модель мотивації членів органів управління акціонерного товариства та метод розрахунку винагороди членів наглядової ради товариства на основі аналізу існуючих;

розробити модель регулювання діяльності органів управління акціонерного товариства;

удосконалити організацію роботи та функціональну структуру наглядової ради із позиціювання в ній служби корпоративного секретаря.

Об’єкт дослідження – процес управління акціонерним товариством в умовах розвитку корпоративних відносин.

Предмет дослідження – теоретичні й практичні положення, принципи, методи та рекомендації щодо регулювання управлінської діяльності керівних органів акціонерних товариств машинобудівної галузі.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з корпоративного управління та менеджменту організацій. Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи та прийоми наукового дослідження: узагальнення – для визначення головних ознак корпоративного управління; аналіз і синтез – для визначення структури системи управління підприємством; методи статистичного, логічного аналізу – для визначення особливостей розвитку корпоративного сектору України; експертні оцінки – для визначення ступеню впливу чинників на діяльність наглядової ради, як стратегічної складової системи управління АТ; методи соціологічного дослідження (анкетування, аналіз кадрових документів, бесіда) – для аналізу факторів, які впливають на діяльність органів управління; теорія масового обслуговування та теорія ймовірностей для класу марківських процесів – для регулювання діяльності органів управління АТ; графічний – для наочного зображення і схематичного представлення теоретичних та практичних результатів дослідження.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі, нормативно-правові акти, внутрішні документи, які регламентують діяльність АТ в Україні, статистичні дані та матеріали, зібрані автором у результаті роботи з акціонерними підприємствами машинобудівної галузі промисловості Харківського регіону.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

запропоновано модель регулювання діяльності органів управління акціонерного товариства із визначенням показників інтенсивності, своєчасності, результативності прийняття рішень та надійності, завантаженості й ефективності роботи керівництва акціонерного товариства на основі теорії систем масового обслуговування;

удосконалено:

метод розрахунку винагороди членів наглядової ради як специфічних учасників соціально-трудових відносин на основі безтарифної системи, відмінністю якої є введення стимулюючих коефіцієнтів, які враховують досвід роботи, рівень освіти, кількість відвідуваних засідань, участь в прийнятті управлінських рішень, бонуси за залучення коштів (на основі розрахунку ефекту фінансового левериджу) та відображають фінансові результати діяльності акціонерного товариства;

організацію роботи та функціональну структуру наглядової ради, що відрізняється від існуючої позиціюванням служби корпоративного секретаря як головної ланки в системі інформаційних потоків, які забезпечують, координують та регулюють діяльність органів управління акціонерного товариства та регламентуються схемою документообігу;

дістало подальшого розвитку:

визначення поняття системи управління акціонерного товариства як перетину зовнішніх та внутрішніх керівних впливів з боку інсайдерів та аутсайдерів, мажорітаріїв та мінорітаріїв, залежних та незалежних членів на діяльність АТ на відміну від існуючого поняття, обмеженого організаційною структурою управління підприємством;

модель мотивації членів органів управління акціонерного товариства, яка, на відміну від існуючих, розвиває процесуальну теорію Портера-Лоулера за рахунок визначення нових ціннісних орієнтирів (причетність до елітарної соціальної групи, наділення владою, авторитет) та стимулюючого впливу з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків і фактора часу;

класифікація принципів управління акціонерним товариством за додатковою ознакою пріоритетності корпоративних чи особистісних цілей, які можуть бути конфронтуючими або збалансованими та спрямованими на підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому або на реалізацію власних інтересів керівних осіб. Принципи управління розподілено на загальні (системні й організаційно-структурні) та специфічні (такі, що характеризують формальні та неформальні відносини в управлінні АТ), що уможливлює досягнення балансу інтересів учасників корпоративних відносин.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що обґрунтовані теоретичні положення та подані методичні підходи доведено до рівня практичних рекомендацій, які можуть бути прийняті до використання акціонерними товариствами машинобудівної галузі для підвищення ефективності управлінської діяльності керівних органів.

Зокрема, практичне використання одержаних результатів дозволяє:

забезпечувати всебічну мотивацію членів керівних органів акціонерного товариства, враховуючи вплив зовнішніх стимулів та специфічність внутрішніх спонукальних сил і ціннісних орієнтирів, які властиві даній групі учасників корпоративних відносин;

підвищувати результативність діяльності членів наглядової ради за рахунок впровадження системи винагороди, яка передбачає застосування показників ефективності діяльності всього товариства та особистих коефіцієнтів;

регулювати ступінь завантаженості та надійності роботи наглядової ради з точки зору можливості прийняття ефективних управлінських рішень за запитами, які надходять до ради.

Наукові результати дисертаційної роботи, що мають прикладний характер, знайшли практичне застосування у роботі ЗАТ «КАМАЗ – УТК» (довідка № СП –463 від 17.03.2008 р.), ЗАТ «Завод турбокомпресорів» (довідка № 18 від 06.01.2008 р.) і Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка № 7 від 17.04.2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному отриманні наведених у дисертаційному дослідженні основних теоретичних та практичних результатів. Внесок здобувача в працях, опублікованих у співавторстві, конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати представлено на Шостій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перший крок у науку» (м. Луганськ, 2007), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (м. Київ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Корпорації та інтегровані структури: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні технології та методи в управлінні організаціями, програмами і проектами» (м. Кам’янець-Подільський, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманізація соціального управління» (м. Харків, 2008).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 7 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, які визнані ВАК України фаховими з економіки, та у 4 збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,17 ум.-друк. арк., особисто автору належить 2,65 ум.-друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Робота викладена на 258 сторінках машинописного тексту, містить 19 таблиць (з них 10 – на 11 повних сторінках), 29 рисунків (з них 8 – на 8 повних сторінках), список використаних джерел з 200 найменувань – на 19 сторінках, 12 додатків – на 41 сторінці. Обсяг основного тексту дисертації становить – 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об’єкт, сформульовано завдання дослідження, розкрито загальну методологію та методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.

В першому розділі – «Теоретичні положення системи управління промисловими корпораціями» – розглянуто та узагальнено теоретичні основи корпоративного управління, досліджено нормативно-правове забезпечення діяльності акціонерних товариств, удосконалено класифікацію принципів управління корпорацією, уточнено поняття «система управління» до нового об’єкту – АТ.

Важливе місце в ринковій економіці займає система корпоративного управління, як економічний інтегратор стабільного розвитку підприємницьких структур, який здійснює інституціональне забезпечення корпоративних відносин, що виникають в результаті об’єднання особистих зусиль, майна, капіталів учасників цих відносин для спільного вирішення завдань, подолання проблем, які вони не в змозі розв’язати самостійно. Корпоративне управління спрямовано на забезпечення захисту прав та інтересів всіх без винятку учасників корпоративних відносин. Його базисом є розмежування функцій володіння та управління, у зв’язку з чим важливим є баланс інтересів зацікавлених осіб. Інструментами захисту прав та інтересів учасників є законодавчі та нормативно-правові акти, які у роботі класифіковано за ознаками рівня створення, сфери впливу та функцій, що вони виконують. Так, за рівнем створення виділено загальнодержавні, відомчі та корпоративні документи. Згідно з другою класифікаційною ознакою нормативно-правові акти розподілено на такі, що впливають на внутрішні (в самому товаристві) та зовнішні відносини АТ з різними ринковими інститутами (фінансовими установами, іншими підприємствами, державою). За функціональною ознакою виділено документи, які здійснюють контрольну, стимулюючу та організаційну роль в діяльності АТ. Результатом даної класифікація є визначення нормативно-правових документів, які на практиці безпосередньо враховують особливості акціонерної форми господарювання.

В процесі своєї діяльності органи управління керуються принципами управління як теоретичними положеннями, нормами поведінки, які враховують соціально-економічні умови, що склалися в суспільстві. В цих принципах знаходять своє відображення базові вимоги до будови органів управління, використання методів та реалізація функцій управління. З розвитком корпоративних відносин та становленням корпоративного сектору економіки важливого значення набувають принципи управління, які відображають специфіку створення та функціонування акціонерних товариств, особливості їхньої структури. Тому в роботі удосконалено класифікацію принципів управління, відмінною рисою якої є виділення принципів за запропонованою ознакою пріоритетності корпоративних або особистих цілей. Згідно з даною класифікаційною ознакою принципи розподілено на такі, що відображають цілі власників акціонерного товариства (тобто суб’єкту управління) та цілі АТ як установи (об’єкту управління), які реалізуються найманими менеджерами. Принципи управління розподілено на загальні та специфічні. Загальні принципи включають системні та організаційно-структурні. До системних принципів в класифікації віднесено: пріоритет цілей, цілісність і системність, необхідність і достатність, динамічність і безперервність, зворотній зв’язок, ефективність і економічність, проблемна орієнтація. До організаційно-структурних включено принципи: єдності централізації та децентралізації, відносності, ієрархічності, принцип «головної ланки», узгодженості, інформаційної насиченості. До групи специфічних принципів віднесено такі, що характеризують формальні відносини і враховують особливості корпоративних відносин (демократизація, єдність стратегії та тактики, розподіл повноважень, інформаційна відкритість і прозорість, справедливість й об’єктивність, прогресивність) та такі, що відображають неформальні відносини та враховують особливість людського чинника в управлінні АТ (партисипативність, особиста зацікавленість, звітність, пропорційність винагороди, управління голосуванням, конформізм).

Акціонерне товариство має складну систему управління, яка реалізується через її граничне положення між внутрішнім та зовнішнім середовищем на відміну від звичайного підприємства, де система управління формується виключно у внутрішньому середовищі. По-перше, це пов’язано з тим, що вищим органом управління, який приймає усі найважливіші рішення стосовно корпорації, є збори акціонерів, до числа яких входять, «аутсайдери», тобто зовнішні незалежні від товариства власники акцій. По-друге, у той же час поточним управлінням займаються наймані менеджери, які не є власниками. І по-третє, медіатором відносин між акціонерами та правлінням є наглядова рада, до складу якої також входять фахівці, між якими та товариством існують не трудові, а цивільно-правові відносини. У зв’язку з цим, у роботі уточнено визначення терміну «система управління акціонерним товариством», що представляє собою перетин керівних впливів різних груп учасників корпоративного управління (інсайдерів та аутсайдерів, мажорітаріїв та мінорітаріїв, залежних та незалежних членів), які взаємодіють між собою для досягнення сформованих цілей товариства.

В другому розділі – «Аналіз функціонування органів управління акціонерного товариства» – проведено аналіз чинників ефективної діяльності наглядової ради як стратегічної складової системи корпоративного управління, удосконалено та адаптовано комплексну модель мотивації щодо нового об’єкту – членів органів управління АТ, запропоновано метод розрахунку винагороди членів наглядової ради.

Стратегічно важливою складовою системи органів управління АТ є наглядова рада, яка забезпечує мінімальну розбіжність інтересів менеджерів й акціонерів, та стабільність і розвиток компанії в умовах висококонкурентного глобального ділового середовища. Важливу роль наглядова рада відіграє в залученні інвестицій та управлінні фінансовими ресурсами товариства. Для досягнення цих цілей діяльність наглядової ради має бути якнайефективніша, для чого в роботі проаналізовано вплив факторів, які було систематизовано на фактори зовнішнього середовища та фактори внутрішнього корпоративного впливу, серед яких виділено групи організаційних, соціально-психологічних та фінансових факторів. Згідно з опитуванням, проведеним серед 50 членів наглядових рад і правлінь 25 акціонерних товариств машинобудівної галузі Харківського регіону, найбільш вагомими чинниками успішної роботи ради виявлено якісні характеристики самих членів цього органу управління (кваліфікація, досвід, освіта, особисті якості), систему матеріального стимулювання, яка існує та використовується на підприємстві, та фактори зовнішнього середовища.

Проведений аналіз довів відмінність системи потреб та мотивів членів керівних органів, особливості стимулювання їхньої праці, що пов’язано з тим, що безпосередньою діяльністю членів органів управління є сам процес управління, прийняття управлінських рішень, що передбачає певну творчу складову в діях управлінця. Робота в органах управління АТ (правлінні або наглядовій раді) передбачає певний статус людини, його заслуги, зроблені кроки по кар’єрним сходах. Така діяльність відбувається під впливом певних спонукаючих причин і формує ціннісні орієнтири, які дещо відрізняються від мотивів та орієнтацій звичайного працівника.

За результатами аналізу в роботі розроблена модель мотивації членів керівних органів акціонерного товариства (рис. 1), за основу якої взято комплексну процесуальну модель Портера-Лоулера, що, увібравши в себе основні ідеї змістовних і процесуальних теорій, найбільш повно описує процес мотивації. Враховуючи недоліки моделі Портера-Лоулера (не відтворення ситуації, коли особистість не в змозі задовольнити свою потребу у результаті витрачених зусиль, і відсутність стимулів, як зовнішніх спонукальних факторів), розроблена модель адаптована до нового об’єкту – членів органів управління АТ за рахунок визначення нових ціннісних орієнтирів (причетність до елітарної соціальної групи, наділення владою, авторитет) та стимулюючого впливу з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків і фактора часу.