Ригіна О.М. Верховний суд США: становлення, особливості компетенції та роль у формуванні конституційного ладу держави (1787 - кінець ХХ ст.)

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито методологію дослідження, виокремлено наукову новизну головних положень, які виносяться на захист, висвітлено науково-практичне значення роботи, відомості про апробацію результатів дослідження.

У розділі 1 «Історіографія та джерельна база дослідження» проведено дослідження історико-правової літератури за темою дисертації та нормативних джерел – Конституції 1787 р., Судового акта 1789 р., інших федеральних законів і окремих рішень Верховного Суду США. Серед великої кількості наукових праць відзначені праці В.Бернхема, Т.Дж.Волкера, З.Г.Голдобіної, Г.Горського, Р.Давида, Е.Ф.Джинджера, Л.Епштейна, О.А.Жидкова, В.О.Зайчука, Д.Карлена, В.І.Лафітського, Л.А.Луць, А.О.Мішина, В.В.Молдована, Г.В.Перрі Мол., Б.Й.Тищика, С.В.Філіппова, Л.Фрідмена, Б.Футея, З.М.Черніловського, Є.В.Черняк, Б.Швартза, у яких був здійснений аналіз компетенції чи окремих рішень Верховного Суду США.

У розділі 2 «Правові засади формування конституційного ладу США» визначено правові передумови 1775–1787 рр. для прийняття Конституції США 1787 р. Встановлено значну роль у конституційному розвитку держави американських колоній, перетворених на штати, легіслатури яких з 1775 р., на підставі Резолюції ІІ Континентального конвенту, почали приймати конституції, що передбачали республіканську форму державного правління.

Відзначено низку недоліків Статей конфедерації 1881 р., що були непридатними для регулювання основних державно-правових відносин у США, не передбачали посади президента та вищого суду держави. Пояснено причини та значення продовження застосування на території США правових норм Англії.

Розділ 3 «Генезис та еволюція судової системи США (1787 р. – кінець

ХХ ст.)» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Становлення федеральної судової влади за Конституцією 1787 р. та Судовим актом 1789 р.» проаналізовано засади організації федеральної судової системи США за Конституцією 1787 р. та Судовим актом 1789 р. Показано недосконалість Конституції щодо регламентації правового становища Верховного Суду, федеральних судів, яка полягала у відсутності положень про орган конституційної юрисдикції, види та назви судів, розмежування компетенції між ними.

Сформовано наукову гіпотезу про те, що парламенти штатів відмовились би ратифікувати Конституцію США, якщо б у ній було закріплено положення про конституційну юрисдикцію Верховного Суду США, яка полягала у його праві переглядати їхні закони на предмет конституційності. Доведено, що в умовах боротьби штатів за визнання автономії, це положення додатково підкреслило б їхнє правове становище як залежних складових частин федерації, а не конфедерації незалежних штатів.

Уточнено, що Судовий акт 1789 р. визначав види і назви федеральних судів, кількісний склад суддів у них, юрисдикцію, в тому числі конституційну Верховного Суду США. Подальше його правове значення полягало в тому, що 1911 р. основні його положення лягли в основу Судового кодексу, а 1948 р. стали 28 розділом Зводу законів США.

Підрозділ 3.2. «Особливості розвитку судової системи США в ХІХ –

ХХ ст.» складається з трьох параграфів.

У параграфі 3.2.1. «Утворення Верховного Суду США та його політико-правова природа» досліджується його становлення, окремі аспекти діяльності, які не мають правового характеру, не стосуються його юрисдикції, але набули форми традицій, що застосовуються ним впродовж двох століть.

У параграфі 3.2.2. «Федеральні суди США: організаційно-правові основи їхньої діяльності» проаналізовано особливості структури судової системи США, яка полягає у її дуалістичності, оскільки на території США функціонує федеральна судова система, судова система 50 штатів і територій, що мають правовий статус держав, «котрі вільно приєдналися» – Пуерто-Рико, Гуам, Східне Самоа, Північно-Маріамські та Віргінські острови.

Доведено, що федеральні суди США (районні та окружні) до створення спеціалізованих судів розглядали всі справи, що виникли на підставі федерального законодавства. Встановлено як негативне явище залучення суддів Верховного Суду США до діяльності федеральних окружних судів до кінця ХІХ ст.

Показано, що створення з другої половини ХІХ ст. федеральних спеціалізованих судів (1855 р. – Суд США з претензій до федерального уряду, 1924 р. – Податковий Суд США, 1951 р. – Апеляційний Суд США у Збройних силах, 1988 р. – Апеляційний Суд США у справах ветеранів та ін.) сприяло розвантаженню федеральних судів загальної юрисдикції та доводить ефективність здійснення поділу судів відповідно до вузької спеціалізації.

У параграфі 3.2.3. «Судова система штатів, її особливості» в загальному проаналізовані спільні та відмінні риси судових систем штатів, оскільки до предмету дослідження не входить аналіз особливостей судових систем 50 штатів. Підтверджено, що основні засади організації судових систем штатів склалися ще у колоніальні часи. Особливість судових систем штатів (чотири-, три-, двоступенева) пояснена специфікою політико-правового розвитку колоній, а згодом штатів, які мають право встановлювати власну судову систему, згідно до Х поправки 1791 р.

У підрозділі 3.3. «Особливості правового статусу суддів у США» проведено аналіз порядку призначення та притягнення до відповідальності федеральних суддів у США та обрання (призначення) суддів у штатах.

Підтверджено відсутність федеральних законів у США, які визначали б вимоги до осіб, що призначаються федеральними суддями. Виявлено правові звичаї, які склалися в процесі державно-правового розвитку США, що вирішують цю проблему.

Розділ 4 «Юрисдикція Верховного Суду США» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. «Підсудність справ Верховному Суду США» висвітлено юрисдикцію Верховного Суду США як першої та апеляційної інстанції, зміни видів апеляційного перегляду (екстраординарне розпорядження – 1789–1928 рр., звичайний апеляційний – 1789–1988 рр., сертиорарі – 1925 р. – ХХІ ст., сертифікат – 1789 р.– XXІ ст.). Відзначено позитивний характер апеляційного перегляду справ Верховним Судом у формі сертиорарі.

Підкреслено як негативний та непридатний для запозичення в Україні досвід США щодо подання клопотань від осіб, які не приймали участі у справі про перегляд справ у формі «товариша суду».

У підрозділі 4.2. «Еволюція та сутність конституційного контролю Верховного Суду США» з’ясовано причини закріплення конституційної юрисдикції за Верховним Судом США. Доведено, що функція конституційного контролю спочатку передбачалася ст. 25 Судового акта 1789 р., а не судовим прецедентом, закріпленим у рішенні в справі «Мербюрі проти Медисона» 1803 р.

У підрозділі 4.3. «Види і зміст правотворчості Верховного Суду США» проаналізовано та виокремлено особливості його правотворчої діяльності. Виділена правотворчість, пов’язана з розглядом справ і ухваленням рішень, яка спрямовувалася на формування єдиної судової практики.

Доведено особливо гнучкий характер судових прецедентів США, які містяться, найперше, в окремих рішеннях Верховного Суду, його незв’язаність власними рішеннями, що свідчить про постійне пристосування тлумачень конституційних положень до рівня розвитку суспільно-правових відносин.

У підрозділі 4.4. «Правові основи провадження у справах Верховним Судом США та ухвалення ним рішень» здійснюється аналіз правових підстав розгляду, перегляду справ і визнання неконституційності законів судами США (наявність спору, процесуальної дієздатності сторін, реальних підстав застосування закону). Проаналізовано особливості подачі заяв й апеляційних скарг, розгляду справ Верховним Судом США та ухвалення ним рішень. Визначено як позитивне написання його суддями окремих думок у рішенні.

Розділ 5 «Роль Верховного Суду у формуванні конституційного ладу США» складається з шести підрозділів.

У підрозділі 5.1. «Характерні риси діяльності Верховного Суду США наприкінці ХVІІІ ст.» доведено, що його правотворчість сприяла утвердженню принципу незалежності судової влади, але не мала такого політико-правового значення як у наступні часи.

Підрозділ 5.2. «Особливості діяльності Верховного Суду США під головуванням Джона Маршалла (1801–1835)» присвячений висвітленню впливу на розвиток конституційного ладу держави не лише Верховного Суду, а й Головного судді Дж.Маршалла. Встановлено як позитивне підтвердження Суду в рішеннях права федеральних судів здійснювати конституційний контроль. Окрім цього, за підсудним визнано право збирати докази невинуватості, роз’яснено, що особа може бути засуджена лише на підставі законів про кримінальну відповідальність, а не судових прецедентів, визнано принцип верховенства федеральних законів над законами штатів.

У підрозділі 5.3. «Діяльність Верховного Суду США у період 1836–1888 рр.» відзначено його досить позитивне відношення до правової регламентації рабовласництва в країні, оскільки до середини ХІХ ст. він прирівнював афроамериканців до об’єктів права власності, а до середини ХХ ст. – до осіб, які за фізіологічними ознаками відрізняються від білих, тому не можуть мати рівних з ними конституційних прав.

У підрозділі 5.4. «Трансформація діяльності Верховного Суду США в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст» підкреслено відсутність демократичного характеру його рішень (до кінця 30-х років ХХ ст.) у тлумаченні соціально-трудових гарантій працівників, оскільки він прирівнював трудовий договір до цивільного, отже органи державної влади не могли втручатися у внутрішні відносини роботодавців і працівників.

Відзначено, що негативний вплив Верховного Суду США на становлення конституційного ладу держави підтримувався Конгресом, оскільки не було внесено відповідних конституційних поправок, що формально скасовували б правові прецеденти, встановлені в рішеннях.

У підрозділі 5.5. «Особливості діяльності Верховного Суду США під головуванням Ерла Воррена (1953–1969)» доводиться, що зміна правової позиції Суду зумовлена впливом Головного судді Е.Воррена. Завдяки Е.Воррену відбувся перегляд раніше встановлених судових прецедентів щодо конституційних прав. Підкреслено, що не дивлячись на демократичність положень VІ поправки 1791 р., Верховний Суд лише в другій половині ХХ ст. вказав, що вона передбачає право на безоплатну правову допомогу в будь-якій кримінальній справі та з моменту затримання підозрюваного.

У підрозділі 5.6. «Діяльність Верховного Суду США у період 1969 р. – кінець ХХ ст.» відзначено як найбільш відому справу «Джонс проти Клінтона» 1997 р., рішення в якій додатково підкреслило рівнозначне місце судової гілки влади в системі поділу влад. Окрім цього, наслідком винесеного рішення було порушення процедури імпічменту проти діючого Президента.