Ріпамельник В.П. Агробіологічна оцінка перспективного сортименту яблуні для Поділля України

summary

Стан сортименту яблуні та шляхи його покращення на Поділлі

В розділі висвітлено історію формування сортименту яблуні на Поділлі та дана характеристика його сучасного стану в регіоні, країні і в світі.

Створеним за останні роки новим сортам притаманний високий біологічний потенціал за всіма господарсько цінними ознаками, їх продукція характеризується високими споживчими якостями, користується попитом у населення, є конкурентноспроможною в сучасних ринкових умовах.

Реальним шляхом покращення промислового виробництва плодів яблуні на Поділлі на сучасному етапі є підбір сортів з ранньою високою і стабільною врожайністю, високою зимостійкістю, імунних або високостійких до основних грибкових хвороб, з відмінними товарними і смаковими якостями яблук.

Умови, об’єкти і методика проведення досліджень

Дослідження проводились у 1998–2001 рр. методом стаціонарних польових дослідів у насадженнях Подільської дослідної станції (ДС) Інституту садівництва (ІС) УААН, розташованої в зоні західного Лісостепу, на Волино-Подільській височині. Протягом цього періоду сума активних температур вище 10ºС варіювала від 2732ºС у 1998 до 2951ºС у 1999 рр. Кількість днів з температурою вище 15ºС складала в  середньому 107 при коливанні від 95 у 1998 до 117 днів у 1999 рр.. Тривалість безморозного періоду була близькою до середнього багаторічного значення цього показника (156–186 днів). Середньорічна температура варіювала від 7,8 до 9ºС і була вищою на 1,1–2,3ºС порівняно до середньої багаторічної. Максимальна температура повітря становила 33,3–35,5, мінімальна – мінус 14,6...–26,5ºС, а зафіксований мінімум -38ºС. Температурний режим був сприятливий для росту, розвитку та перезимівлі плодових дерев.

Заморозки в 1999 та 2000 рр., на початку цвітіння, до –3,2...-5 і в 2001 р., в кінці цього періода до –2...-3,8ºС негативно вплинули на запилення, формування зав’язі, продуктивність сортів і якість плодів.

Середній багаторічний показник кількості опадів за рік становить 586 мм. За період досліджень він коливався від 418,7 у 1999  до 707,6 мм у 2000 рр., і 63% опадів припало на квітень–вересень, а в серпні  випало в середньому близько 51% місячної норми.

Дослідні насадження розміщені на садопридатних сірих лісових опідзолених супіщано-суглинкових грунтах.

Агробіологічну оцінку 39 сортів яблуні проводили у 3 дослідах.

У досліді № 1 “Агробіологічна оцінка імунних та високостійких до парші сортів яблуні в інтенсивних насадженнях”, закладеному в 1992 р., вивчалось 22 сорти: Слава переможцям, Айдаред (контрольні), Акане, Голден Резістент, Демократ, Джеймс Грів, Джонафрі, Ліберті, Мекфрі, Новамак, Пріам, Прісцилла, Прима, Прімула, Редфрі, Сестра Ліберті, Сір Прайз, Сочі-3, Флоріна, Фрідом, КООП-10, SR-0523. Підщепа ММ 106, схема садіння 5 х 3 м. Форма крони одноярусна пальмета, обрізування – відновлювальне. Система утримання грунту – дерново-перегнійна.

У досліді № 2 “Виробниче випробування перспективних сортів яблуні” вивчали 5 сортів: Айдаред (контроль), Глостер, Джонаголд, Ельстар, Мелроуз. Сад садіння 1991 р., схема - 4 х 2 м, підщепа М 9. Крона і спосіб обрізування дерев ті ж самі, що й у попередньому досліді. Система утримання грунту – дерново-перегнійна.

Дослід № 3. Нові сорти американської, західноєвропейської та новозеландської груп Айдаред (контроль), Делкорф, Цевул, Брейбурн, Голден Делішес (клони Б, Рейндерс і Смуті), Декоста, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Мітчгла, Пінова, Топред, Целіка Велбо випробовували в саду інтенсивного (голландського) типу, закладеному навесні 1999 р. кронованими  саджанцями на підщепі М 9 за схемою 3,5 х 1,0 м. Форма крони –  струнке веретено. Утримання грунту – дерново-перегнійна система.

Закладання дослідів, основні обліки і спостереження виконувалися згідно з “Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур” ВНДІС ім. Мічуріна (1973). Одномірність плодів визначали – за методикою Т.Є.Кондратенко (2000), товарність – під час збирання урожаю за допомогою сортування за існуючими стандартами: осінніх і зимових сортів – ГОСТ 21122–75, літніх – ГОСТ 16270–70. Облік пошкодження сортів весняними заморозками проводили шляхом підрахунку пошкоджених бутонів і квіток у процентах до загальної кількості їх у пробі. Стійкість сортів до хвороб визначали за методикою ВІР (1972), посухостійкість – за методичними рекомендаціями Нікітського ботанічного саду (Ялта, 1974), пробуджуваність бруньок та пагоноутворювальну спроможність – згідно з методичними рекомендаціями Уманської державної аграрної академії (1987). Біохімічний аналіз плодів проводили у відділі зберігання і переробки плодів і ягід ІС УААН відповідно до “Вказівок по проведенню масових аналітичних і технологічних досліджень грунту, плодів і ягід” (1982).

Економічну та енергетичну оцінку сортів виконували за “Методикою економічної оцінки типів насаджень, сортів плодових та ягідних культур і результатів технологічних досліджень у садівництві” (1992) та “Методикою економічної та енергетичної оцінки технологій виробництва садівницької продукції” (1999).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за Б.А.Доспєховим (1985) з використанням персонального комп’ютера за відповідними програмами П.В.Кондратенка і М.О.Бублика (1996).

РЕЗУЛЬТАТИ  ДОСЛІДЖЕНЬ

Біологічні особливості росту і розвитку перспективних сортів яблуні

Особливості проходження етапів органогенезу вегетаційного періоду яблуні залежно від екологічних умов вирощування

Початок розпускання бруньок. В умовах Поділля вегетація яблуні починається в першій декаді квітня.  В наших дослідах першими вступали у вегетаційний період сорти Фрідом, Акане, Айдаред, Голден Делішес Смуті, Декоста, Делкорф, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Мітчгла, Пінова, Цевул. Середніми датами розпускання бруньок у них є 4–5 квітня, що збігається з сумою активних температур вище +5ºС  80–95ºС.

У сортів Брейбурн, Голден Делішес клон Б, Голден Резістент, Демократ, Джонаголд, Джонафрі, Мекфрі, Мелроуз, Прима, Прімула, Прісцилла, Сестра Ліберті, Сір Прайз, Флоріна, Целіка Велбо цей процес відмічено 6–8 квітня при сумі активних температур вище +5ºС  98–120ºС.

Сорти Слава переможцям, Новамак, КООП–10, Ліберті, Глостер, Ельстар для розпускання бруньок вимагали більше тепла. Їх вегетація починалась 9–10 квітня при сумі активних температур вище +5ºС  122–139ºС, отже, ці сорти характеризувалися пізнім початком вегетації.

Строки цвітіння  яблуні залежать від сорту і температури повітря весною. Для початку цвітіння в умовах Поділля необхідна сума активних температур вище +10ºС  175–319ºС. Найраніше цей процей починався в  сортів Прімула (27.–30.04), SR-0523 (28.04 –1.05), Делкорф (28.04 –1.05), Цевул (28.04 –1.05), Айдаред (29.04 –1.05), Пінова (29.04 –1.05). До раноквітуючих сортів, у яких середньою датою початку цвітіння є 1.05, віднесено також Джеймс Грів і Приму. Сорти Голден Делішес Рейндерс, Голден Делішес Смуті, Декоста, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Целіка Велбо, Топред на підщепі М 9 в саду, вирощуваному за голландською технологією, у 2000–2001 рр. також починали цвісти рано – 1.05.

Найпізніше зацвітали Голден Резістент (1.05–10.05), Сір Прайз (1.05–9.05) і Ельстар (30.04–10.05). Середня дата початку їх цвітіння припадала на 5 травня.

Різниця щодо початку цього процесу між рано – і пізноквітуючими сортами становила в 1998–1999 рр. 10–11, а в 2000–2001 рр. –  5–6 днів.

Залежність початку цвітіння сортів Слава переможцям, Голден Резістент і  SR-0523 (які  за цим показником належать до різних груп) від суми активних температур вище +10ºС ілюстративно зображена на рис.1–3.

Закінчення росту пагонів у сортів на підщепі М 9 відмічалося в липні-серпні. Лише  Джонаголд, Ельстар і Мелроуз у 1998, а Топред у 1999 рр. припинили цей процес у  вересні.

У сортів на ММ 106 ріст пагонів теж закінчувався в липні-вересні в залежності від погодних умов року. Виявлено також деяку залежність його закінчення від сорту. Так, щороку рано припинявся ріст пагонів у сортів Сестра Ліберті (10.07–10.08), Прима (24.07–28.08), Сочі-3 (1.08–15.08), Мекфрі (1.08–15.08), тоді як у Фрідома, Голден Резістента і Флоріни – у вересні – жовтні,  за винятком 1999 року.

Слід відмітити, що в усіх сортів за роки спостережень ріст пагонів закінчувався до настання постійних холодів.

Знімальна стиглість плодів залежно від сорту і погодних умов року наставала 8 серпня –          6 жовтня.

Період формування плодів у літніх сортів Прима, Редфрі, Сестра Ліберті тривав 92–99, у великої групи осінніх (Слава переможцям, Акане, Джеймс Грів, Новамак, Прімула, Прісцилла, Сочі-3, Мітчгла, Цевул, Делкорф, Фрідом, КООП-10, Ліберті, Ельстар) – 101–129, і найдовшим він був у зимових сортів Айдаред, Глостер, Голден Резистент, Голден Делішес клон Б, Голден Делішес Рейндерс, Голден Делішес Смуті, Джонафрі, Джонаголд, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Декоста, Демократ, Мекфрі, Мелроуз, Мітчгла, Пінова, Сір Прайз, Топред, Флоріна, Целіка Велбо – 118–143 дні. Плоди сорту Брейбурн за роки досліджень не досягали знімальної стиглості до початку масового збору  врожаю.

Забезпеченість теплом у період формування яблук характеризується сумою активних температур понад +10ºС. Дослідженнями встановлено, що для дозрівання плодів літніх сортів цей показник повинен становити 2026–2222, осінніх – 2223–2561, зимових – 2653–2757ºС, така теплозабезпеченість достатня для формування високоякісного врожаю.

Кінець листопаду. Більшість досліджуваних сортів закінчувала вегетацію в першій половині місяця листопада. Тільки в літнього сорту Прімула листопад майже щорічно закінчувався в кінці жовтня, а у Слави переможцям – в кінці жовтня–на початку листопада. Тривалість вегетаційного періоду складала 206–227 днів.

Для завершення повного циклу розвитку дерев яблуні необхідна сума активних температур вище +10ºС  2732–2951ºС, залежно від кліматичних умов року і сорту.

Строки настання і проходження фенофаз досліджуваних сортів показують, що кліматичні умови Поділля цілком відповідають їх біологічним особливостям, за винятком Брейбурна, плоди якого не достигають до масового збору їх у саду.

Особливості росту перспективних сортів яблуні.

Розміри дерев. Після закінчення формування крони висота дерев на підщепі ММ 106 у десятирічному віці складала 2,8–3,7 м. Найбільш сильнорослими виявилися сорти Слава переможцям (контроль), Новамак, Редфрі і КООП-10,  у яких цей показник становив   3,5–3,7 м.      У більшості зимових сортів, у тому числі і в контрольного Айдареда, також у сортів осіннього строку дозрівання Акане, Прима, Фрідом, SR-0523 досягала 3,1–3,3 м. Більш стриманий ріст дерев (2,7–3,0 м) відмічено в літніх сортів Прімула, Сестра Ліберті, осінніх – Джеймс Грів, Сочі-3, зимових – Флоріна, Мекфрі (НІР₀₅ – 0,3 м).

На М 9 сильним ростом виділився сорт Глостер (3,6 м), середнім (3,1–3,3 м) Айдаред і Мелроуз, стриманим  – Джонаголд і Ельстар (2,9–3,0 м). Різниця істотна (НІР₀₅ – 0,2 м). Висота трьохрічних дерев на цій підщепі за голландської технології вирощування також істотно різнилася за сортами – від 2,2 до 3,0 м (НІР₀₅ – 0,3 м). Слабим ростом характеризувалися дерева сортів Голден Делішес клон Б, Пінова (2,2 м), досить сильним у молодому віці (2,6–3,0 м) Айдаред, Декоста, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Мітчгла, Топред, Целіка Велбо.

Крона десятирічних дерев сортів Айдаред (контроль), Прімула, Сестра Ліберті, Фрідом, Демократ і Джонафрі на підщепі ММ 106 знаходиться в межах відведеної їй площі, в решти перевищує цю площу.

В саду, вирощуваному за голландською технологією, вже на третій рік росту крона дерев усіх сортів, за винятком Делкорфа, заповнила більшу площу, ніж було відведено для неї.

Площа поперечного перерізу штамба сильно варіювала в залежності від сорту і підщепи.         У десятирічних дерев на підщепі ММ 106 вона  становила 51,8–129,2 (НІР₀₅ – 15,7 см²), а на М 9 – 45,3–79,6 см² (НІР₀₅ – 16,3 см²). В саду, в якому застосовується голландська технологія вирощування, слаборослим за площею поперечного перерізу штамба виявився сорт Делкорф –       5,0 см², сильнорослими – Брейбурн, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Декоста, Пінова, Цевул, Торпед, у яких цей показник становив 7,9–9,7 см², а в сорту Целіка Велбо – 13,6 см²       (НІР₀₅ – 1,9 см²).

Пробуджуваність бруньок і пагоноутворювальна спроможність. Сорти з високою пробуджуваністю бруньок і низькою або середньою пагоноутворювальною спроможністю характеризуються високою врожайністю і товарністю плодів. Крони таких сортів не загущені, легко піддаються формуванню, не потребують спеціальних прийомів обрізування (Довбиш О.П., 1993). Найбільше відповідають цим вимогам сорти Новамак, Топред, Джеймс Грів, Декоста, Голден Делішес Смуті, Джонаголд Бурекамп Ерлі Квін, Джонагоред, Флоріна. Контрольний сорт Айдаред за середніми показниками всіх дослідів можна віднести до групи з середньою пагоноутворювальною спроможністю.