РИТМІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі промов сучасних політиків Великої Британії)

summary

У першому розділі “Ритм як риторичний засіб актуалізації політичного дискурсу” здійснено огляд теоретичних підходів до тлумачення та вивчення ритму. Лінгвістичний ритм як багатоаспектний феномен мовленнєвого континууму у сучасних дослідженнях (А.Є.Бочкарьов, В.В.Потапов, Р.К.Потапова, С.В.Прокопенко) полягає в квазірегулярній повторюваності найчастотніших для даного хронологічного стану мови ритмічних структур. Ритм – явище досконале, унікальне й почасти автономне, оскільки розуміється, у найширшому смислі, як особлива організація мовленнєвого континууму, де в центрі уваги стоїть регулярність, специфіка міжрівневої інтеграції всіх мовних одиниць. Ритм виокремлює адекватне використання мовних засобів, що сприяє породженню риторично ефективного дискурсу.

Проведений нами аналіз феномена ритму дозволив встановити специфіку делімітації мовленнєвого континууму, що відтворює ієрархію ритмічних одиниць, де базовою одиницею є синтагма, яка відображає особливості смислового квантування дискурсу (М.П.Дворжецька). Враховуючи семантичну вагу квантів інформаційного простору дискурсу, синтагми набувають статусу домінувальних, що складають ядро інформаційно-смислового поля, та рецесивних, що витворюють його периферію. Утворюється ланцюжок “ритмогрупа – синтагма – фраза – ступінь – надфразна єдність”, який віддзеркалює специфіку функціонування ритмічної матриці політичного дискурсу.

ритм є основоположним риторичним засобом політичної промови (Аристотель). Політична промова – багатомірна структура, в якій усі засоби, що використовуються оратором, спрямовані на розкриття задуму в експресивній формі, й саме тому, у нашому розумінні, ритм дискурсу як динамічний комплекс взаємодії мовних рівнів здатен активізувати сприйняття слухача, передати йому авторський задум. загальна тональність промови, розуміння її семантики найбільше залежать від ритмічної (регламентованої) взаємодії мовних рівнів. ритм забезпечує ораторську доцільність, чіткість, і є складним ораторським механізмом.

На підставі розгляду комунікативних особливостей політичної промови та її прагматичного навантаження з’ясовано, що ефективна риторична модель політичної промови зумовлюється взаємодією двох антропоцентрів – адресант/ адресат, що задає певну модель ритмічної організації політичної промови й слугує семантичною базою текстової рецепції (О.П.Воробйова).

На підставі здійсненого аналізу, нами було визначено, що адресованість політичного дискурсу може задаватися характером членування тексту, особливостями його зв’язності та сталою композицією. саме ритм забезпечує стабільний режим функціонування дискурсу як суперсистеми, об’єднуючи весь поверхневий ярус мовлення, тим самим перетворюючи звичайну послідовність зовнішньо доступних зору й слуху мовленнєвих елементів у послідовність значущу (М.М.Гіршман).

Шляхом систематизації даних попередніх студій (Р.К.Потапова, С.В.Прокопенко, А.І.Скробот) й аналізу специфіки ритмічної організації політичного дискурсу встановлено, що особливості семантичного ритму політичного дискурсу зумовлюються явищем ізотопії, яке полягає в рекурентній представленості семантичних компонентів глибинної структури тексту, що експліцитно реалізується в повторенні одиниць різних рівнів. Феномен ізотопії, що актуалізує семантичний ритм, забезпечує загальний баланс контекстуальної динаміки й гармонізації дискурсу.

Ізотопія плану змісту має свої кореляти на просодичному рівні. просодична актуалізація семантичних зв’язків забезпечує смислову стратифікацію дискурсу (О.Р Валігура, Л.О.Штакіна), що дає учасникам комунікації оперативну орієнтацію в розумінні комунікативного змісту англомовного дискурсу в смисловій програмі тексту (А.А.Калита). Розподіл синтагм на домінувальні та рецесивні смислові кванти (синтагми) створюють контраст просодичної ізотопії, що відтворює градуальність виділення ритмо-ізотопних ланцюжків усього дискурсу.

як показало наше дослідження, контраст просодичної ізотопії має свої прояви, навіть на рівні складового ритму, що виявляється у компактності метричних сполучуваностей (ямб, хорей, дактиль, анапест, амфібрахій) домінувальних синтагм і дифузності рецесивних, наприклад:

~ they *fear the *possi*bility of *weapons of *mass dest*ruction (домінувальна синтагма)

_ _’ _ ¦ _’ _¦ _’ _ _ ¦ _ _’ _ ¦ _ _’ ¦ _ _’ _ (амфібрахій + хорей + дактиль + амфібрахій + ямб + амфібрахій)

~ *what it *shows I think is that *sometimes that the art of *statesmanship is *not (рецесивна синтагма)

_’ _ ¦ _’ _ _ ¦ _ _ _’ _ ¦ _ _ _ _ _ ’_ _ _ _’ (хорей + дактиль) (Speech by UK Prime Minister Tony Blair at the Meeting of the NATO-Russia Council, Rome, Italy [28/06/2002]).

специфічний акцентний рельєф відтворює певний ритмометричний вимір політичної промови, що корелює з комунікативно релевантними зонами інформаційного простору цього жанру, а існуюча ритмометрична схема сигналізує про складну міжрівневу ієрархічну впорядкованість, що обумовлює ефективну риторичну модель спілкування.

Адресованість дискурсу може задаватися також сталою композицією тексту (О.П.Воробйова). використання традиційної схеми політичної промови оптимізує вплив оратора на аудиторію. Аналіз наявного ілюстративного матеріалу свідчить про дотримання античної трихотомічної схеми в побудові політичної промови, яка складається з вступної, основної та заключної частини. прагматичною домінантою вступної частини є встановлення контакту з аудиторією й формування уявлення про тематичну спрямованість виступу, основної – в підтримці уваги й зацікавленості проблематикою виступу, в закріпленні політичних ідей, а функціональна специфіка заключної частини полягає в підведенні підсумків виступу та закликові до дії. Виходячи з аналізу структури політичної промови, зроблено припущення, що кожна частина має власне просодичне оформлення.

У розділі 2 “Перцептивні характеристики рецептивної моделі англомовного політичного дискурсу” викладено результати аудитивного аналізу ритмічної організації англомовної політичної промови.

Вияв особливостей ритмічної моделі англомовного політичного дискурсу проводився згідно з комплексною програмою й методикою експериментально-фонетичного дослідження. Програма дослідження містила такі етапи: підбір експериментального матеріалу; аудитивний аналіз риторичних складових інформаційно-смислового поля аудиторами-інформантами; аналіз перцептивних характеристик політичних промов; акустичний аналіз просодичних ознакових параметрів (частота основного тону (далі ЧОТ), тривалість, інтенсивність); лінгвістична інтерпретація та узагальнення результатів експерименту.

Відповідно до методики експериментально-фонетичного дослідження аудитивний аналіз задля визначення перцептивних ознак англомовного політичного дискурсу, а також відбору матеріалу для електроакустичного аналізу, здійснювався двома групами-аудиторів: шістьома носіями мови, які мають філологічну підготовку, та шістьома філологами-фонетистами.

У процесі аудитивного аналізу інформанти мали з’ясувати риторичну адекватність політичного дискурсу, виявити змістовні складові політичної промови, визначити особливості делімітації вербального контексту з метою вияву синтагм, фраз, ступенів, надфразних єдностей (далі НФЄ), а також установити семантичний потенціал синтагм як базових одиниць з урахуванням перцептивних характеристик. На наступному етапі аудиторам-фонетистам пропонувалось виконати низку завдань, а саме: визначити акцентну структуру синтагми; розкрити специфіку тонального контуру синтагми; визначити гучність презентації політичних промов; установити характер темпу та проаналізувати тривалість пауз. Кількість прослуховувань матеріалу на даному етапі не обмежувалася. Аналіз окремих параметрів інтонації мовлення було спрямовано на визначення відповідності між акустичними і перцептивними характеристиками в просодичному оформленні політичного дискурсу.

Аудитивний аналіз засвідчив, що ритмічній структурі політичних промов притаманні синтагми середньої довжини (2-3 ритмогрупи), частка яких складає 49% від загальної кількості синтагм. однією з жанрових особливостей ритму ораторської промови також можна вважати й велику кількість синтагм, що складаються з однієї ритмогрупи (39% від усього матеріалу). Така значна кількість коротких синтагм пояснюється специфікою делімітації вербального контексту персуазивного дискурсу, яка полягає в прагненні мовця забезпечити краще розуміння при слуховому сприйнятті, ефективність якого погіршується при максимальній довжині.

об’єм більшості фраз (74%) характеризується компактним діапазоном варіювання – від 2 до 6 синтагм, певне поєднання яких утворює різні типи ритму (за класифікацією Т.Н.Шишкіної – монотонний, уривчастий, перемінний, кільцевий, поступовий, некомпактний ритм). результати перцептивного аналізу показали, що для політичної промови найбільш характерним є перемінний ритм (34%), друге місце за частотою вживання посідає кільцевий ритм (27%), на третьому місці – уривчастий ритм (14%), на четвертому – монотонний (13%), що пояснюється, на нашу думку, особливостями сприйняття, яке вимагає значної активності форми цілого.

аудитивний аналіз довів існування специфічної ритмічної одиниці – ступеня, який, за нашими спостереженнями, не лише механічно об’єднує синтагми, а й сприяє створенню семантико-ритмічного каркасу дискурсу, що дозволило нам розглядати її як текстотвірну та текстооформлювальну одиницю (А.М.Антипова).

У нашому розумінні, ступінчастий характер розташування синтагм, фраз, ступенів, НФЄ в інформаційному просторі політичної промови свідчить про певний характер ступінчастого ритму дискурсу й наводить на думку про специфіку об’єднання ритмічних одиниць усіх рівнів. Ця специфіка полягає у створенні дискурсу як певного макроступеня, одиниці ієрархічної організації, що визначає жанрову своєрідність політичної промови.

Унаслідок здійсненого аналізу було визначено, що експресивність політичного дискурсу у плані мелодійного контуру синтагми досягається шляхом добору його компонентів (ядер, шкал, передшкал) таким чином, щоб їхнє значення відповідало семантичному навантаженню домінувальних і рецесивних синтагм. Індивідуальний характер інтонаційного оформлення політичних промов й емоційність політичного дискурсу пов’язані з аранжуванням контурів синтагм. Типовий контур синтагм трьох смислових конституентів “передшкала + шкала + ядро + заядерна ділянка” характеризується рівною середньою шкалою та спадним термінальним тоном неповного падіння. Однак, однією з диференційних ознак мелодичної моделі домінувальних синтагм на перцептивному рівні є використання експресивних шкал на фоні домінувального рівного напрямку тону. Оформлення комунікативно значущих синтагм за допомогою спадної з порушеною поступовістю, спадної скандентної, висхідними, складеними шкалами на фоні синтагм, оформлених рівною шкалою, створює контрастні перепади мелодики, що, в свою чергу, сприяє утриманню уваги реципієнта, актуалізує її у напрямі смислових центрів висловлення, наприклад: _–But it was *only _→when (1) êê with considerable _öcourage (2) ê *President *Clinton *indicated - and it was only an indi_öcation (3) êê - that he _|might be pre_êpared to _êuse _öground force (4) êêê that _|suddenly Mi_|losevic col_ölapsed (5) ∫ and the _öcrisis (6) êêê was re_ösolved (7) êêê (основна частина, PM’s speech on Britain's foreign policy, 26 May 2006). На тлі синтагм (4, 5) з середньою рівною шкалою вживаються синтагми з більшою варіативністю інтонаційної організації. Домінувальні синтагми (2, 3) оформлені за допомогою спадної ковзної та гетерогенної шкалами, які традиційно вважаються експресивними. Таке розмаїття шкал забарвлює загальний ритмічний малюнок фрази, що дозволяє ораторові уникнути монотонності, створює певний ефект гармонії, комунікативного комфорту.

Фрази, ступені, НФЄ характеризуються ритмічним чергуванням інтонаційних контурів спадного або рівного руху з висхідним, що відтворює градаційну динаміку структури дискурсу.

Аудитивний аналіз показав, що однією з інваріантних особливостей політичного дискурсу є значна паузна насиченість, яка зумовлюється частотним уживанням риторичних пауз – риторичного засобу, що концентрує увагу реципієнтів, підкреслюють значущість висловлюваних ідей та ідейної позиції, підсилює емоційний вплив промови на аудиторію. Ознака заміщення власне структурної паузи риторичною – велика тривалість порівняно з іншими паузами, що реалізуються в аналогічній позиції в тому ж тексті, наприклад: Whatever they do, ||| it is our determination ||| that they will never succeed || in destroying | what we hold dear in this country ||| (PM’s speech on explosions in London on 7 July 2005), де позначка “|” вказує на середню паузу, позначка “||” – на довгу паузу, “|||” – на наддовгу паузу. У наведеному прикладі тривалість більшості пауз перевищує визначені норми (нормативним вважається вживання надкоротких та коротких пауз (Г.В.Бишук, А.А.Калита)), що дає нам підстави вважати такі паузи риторичними. В свою чергу, прискорення темпу та підвищення гучності надають політичним промовам динамічності й енергійності. Слід підкреслити відповідність темпу та гучності семантичному й комунікативно-прагматичному навантаженню політичних промов.

Узагальнюючи дані аудитивного аналізу, варто звернути увагу на типові особливості перцептивних характеристик політичної промови. Так, ритмоодиниці політичного дискурсу, відповідаючи його загальній тенденції, варіюють за конституентом знаходження, до того ж просодична організація відбиває комунікативно-прагматичне навантаження політичної промови. специфіка мелодійного оформлення політичного дискурсу полягає в домінуванні рівної середньої та спадної ковзної шкали з середнім спадним термінальним тоном неповного падіння та середнім рівним, що складають інваріантну структуру інтонаційного контуру всіх трьох смислових конституентів. Особливості темпоритму, паузна насиченість, підвищена гучність свідчать про релевантність часової та динамічної підсистем у реалізації політичної промови.

Результати слухового аналізу, а саме дослідження на перцептивному рівні особливостей інтонаційних параметрів (акцентної структури, мелодичного контуру, темпу, паузації та гучності) англомовного політичного дискурсу підтверджено у ході електроакустичного аналізу, який було проведено з використанням новітніх комп’ютерних технологій.

У розділі 3 “Акустичні кореляти смислового квантування англомовного політичного дискурсу” встановлено ритміко-просодичні характеристики, властиві англомовному політичному дискурсу, шляхом електроакустичного аналізу.

Під час електроакустичного аналізу зареєстрований акустичний сигнал розбивався на синтагми як базові ритмоодиниці (В.В.Даніліна, В.В.Потапов, С.В.Прокопенко), які містять ритмогрупи й мають акцентно-мелодичний рельєф, фрази, ступені, НФЄ. При цьому враховувалися параметри ЧОТ, інтенсивності та тривалості. Вияв ролі просодичних засобів оформлення англомовних політичних промов проводився комплексно, виходячи з того, що всі три акустичні підсистеми зумовлюють утворення адекватної просодичної реалізації.

Опрацювання інтонограм огинаючої кривої ЧОТ та осцилограм здійснювалося та інтерпретувалося відповідно до відомих рекомендацій та методик (М.П.Дворжецька, А.А.Калита, Ю.О.Дубовський, Л.К.Цеплітіс). Виклад результатів дослідження проводився відповідно до композиційно-смислових конституентів політичної промови – вступної, основної й заключної частин.

На підставі результатів електроакустичного аналізу виявлено, що домінувальним акустичним параметром усної реалізації політичного дискурсу є ЧОТ, зміни якої корелюють відповідно до комунікативно-прагматичного навантаження конституентів. З’ясовано, що вступній та заключній частинам притаманний звужений частотний діапазон (за Ю.О.Дубовським), для основної частини характерний середній діапазон. Спостерігається тенденція до ритмічного розташування синтагм різної швидкості ЧОТ та зменшення їхньої загальної швидкості. Переважній більшості синтагм усіх конституентів властива періодичність уживання високого та середньопідвищеного висотно-тонального максимуму (за А.А.Калитою), який локалізується або на ядерній ділянці, або на першому наголошеному складі шкали. Ступінчасте розташування піків ЧОТ віддзеркалює специфіку ступеня як макроритмічної одиниці дискурсу, що набуває ознак певного стильового фонотипу.

Простежимо тенденцію до локалізації максимальних значень ЧОТ у синтагмах на прикладі основної частини політичної промови, де ділянки синтагм із максимумами ЧОТ виділено напівжирним шрифтом великими літерами, а в дужках зазначено номер синтагми:

A *year *later (1) │ *Kosovo *happened (2) │ and the *spectre of *ethnic *cleansing (3) │ re*tu ed to *Europe. (4) │ We put *pressure on Mi*losevic (5). │ We *threatened diplo*matic *action (6). │ We e*ventually *took (7) │ *military *action by *air strikes. (8) │ But it was *only *when (9) │ with con*siderable *courage (10) │ *President *Clinton *indicated - and it was *only an indi*cation (11) │ - that he *might be pre*pared to *use *ground force (12) │ that *suddenly Mi*losevic col*lapsed (13) │ and the *crisis (14) │ was re*solved. (15) │ (PM’s speech on Britain's foreign policy, 26 May 2006).

З п’ятнадцяти синтагм основної частини наведеного прикладу вісім синтагм (4, 5, 6, 7, 9, 12, 14, 15) мають максимальне значення ЧОТ у ядрі, п’ять синтагм характеризується локалізацією максимуму ЧОТ на першому наголошеному складі шкали (1, 2, 3, 8, 10, 13), одна синтагма (11) має максимум ЧОТ у шкалі. Аналіз акцентної структури синтагм цього зразка вказує на певну тенденцію до локалізації максимальних значень ЧОТ, відповідно до якої більш довгим синтагмам за кількістю ритмогруп у їхньому складі притаманний максимум у шкалі, у той час коли композиційно коротшим синтагмам властивий максимум у ядрі.

специфіка функціонування динамічної підсистеми англомовного політичного дискурсу простежується завдяки тенденції щодо локалізації максимуму інтенсивності на початку синтагми в усіх смислових конституентах, а локалізація мінімумів – наприкінці, що корелює з домінуванням низхідної динаміки інтенсивності. середній діапазон інтенсивності синтагм трьох дискурсивних смислових конституентів політичного дискурсу є широким чи розширеним. Відповідно більші за синтагму одиниці також знаходяться в межах широкого діапазону реалізації промови.

реалізація часової програми конституентів має свої особливості й корелює зі ступенем комунікативно-прагматичного навантаження смислових частин. Градуальна зміна тривалості ритмоодиниць як особливий чинник реалізації часової програми вказує на тенденцію до ізохронності.

Смислове квантування англомовного політичного дискурсу відбувається за допомогою пауз, що корелює з ранговими характеристиками смислових конституентів та особливостями їхнього взаємозв’язку. Як засвідчують результати нашого дослідження, існують певні відмінності в паузній оформленості конституентів. Отримані дані показують поступове зменшення вживання коротких пауз (45,5% – для вступної частини, 34,7% – для основної, 28,9% – для заключної) і активне використання наддовгих пауз (12,8%, 21,4%, 30,7%), що свідчить про напружене смислове та структурне розгортання дискурсу, наприклад (заключна частина):

It is important however    that those engaged in terrorism realise   that our determination  

               1                  2460                          2                              3783             3                 750

to defend our values        and our way of life         is greater         than their determination      

              4                 600              5               3397       6      1988                7                   470

to cause death and destruction      to innocent people      

                   8                            228                 9              1340      

in a desire to impose extremism on the world.         Whatever they do,       

                                    10                                    4515            11             1478   

it is our determination      that they will never succeed       in destroying     

            12                     1320            13                          1157              14     588

what we hold dear in this country    and in other civilised nations throughout the world.

                  15                              1905                                         16                               

(PM’s speech on explosions in London on 7 July 2005).

Зразок вербального контексту з позначками абсолютних показників тривалості пауз (мсек) та номером синтагм (тривалість пауз наведена напівжирним шрифтом, номер синтагми – звичайним, домінувальні синтагми позначені напівжирним курсивом) ілюструє особливості паузної організації заключної частини, для якої характерним є частотне використання (60%) наддовгих пауз (більше 1200 мсек), причому у восьми випадках з дев’яти (після 10 синтагми) цей різновид пауз використовується як внутрішньофразні паузи, тоді як нормативною тривалістю цих пауз є 200-500 мсек, що свідчить про їхню риторичну природу. Найбільшої впливовості набуває подвійне обрамування домінувальних синтагм (2, 6, 10, 12) риторичними паузами, що надає заключній частині особливої емоційності, дозволяє реципієнтові психологічно налаштуватися на повідомлення, підготуватися до сприйняття вагомої за змістом інформації. 

Згадана тенденція щодо збільшення паузної насиченості залежно від смислового конституента підтверджуються результатами підрахунків щодо коефіцієнта паузації. обчислений для кожної політичної промови досліджуваного матеріалу з виведенням середнього значення, цей коефіцієнт становить 2,6 з варіюванням цього параметру від 2,3 до 3,0. Причому спостерігається збільшення цього показника (1,7 – для вступної частині, 1,8 – для основної, 1,9 – для заключної), що відповідає комунікативно-прагматичному навантаженню заключної частини – закріпити вподобання мовця у свідомості аудиторії.

Проведення комплексного аудитивного та електроакустичного аналізу дозволило визначити специфіку ритмічної організації політичного дискурсу, а також характер взаємозв’язку просодичних параметрів у дискурсивних смислових конституентах відповідно до комунікативно-прагматичного навантаження кожного з них.

Узгодженість просодичних підсистем в оформленні вступної частини відповідає її комунікативно-прагматичній домінанті – встановленні контакту зі слухачами і створенні уявлення про тематичну спрямованість виступу. Підтвердженням цьому є поширеність спадного мелодійного контуру, низхідної енергетичної динаміки, а також відповідність тривалості ритмоодиниць їхній структурі у межах діапазону ізохронності, підвищені рівні флуктуації ЧОТ та інтенсивності, що створює ефект динамічності, енергійності й збалансованості досліджуваних ознакових параметрів.

Просодичне оформлення основної частини відрізняється найбільшою варіативністю типів шкал з підвищенням тонального рівня, розширенням частотного діапазону та діапазону тривалості синтагм, збільшенням значень максимуму інтенсивності, що виокремлює цей конституент як смислову верхівку політичного дискурсу.

Взаємодія просодичних підсистем у межах заключної частини спрямована на реалізацію її основної комунікативно-прагматичної мети – підвести підсумки й закликати до дії, що просодично передається шляхом збільшення тривалості ритмоодиниць поряд зі збільшенням тривалості пауз, змін швидкості реалізації ЧОТ, діапазонів, мелодійного контуру, що посилюють рецептивну схему цього конституента.

Виявлено також, що домінувальні синтагми виділяються в мовленнєвому потоці за допомогою контрасту просодичної ізотопії: експресивні шкали, широкий діапазон ЧОТ та інтенсивності, високий широкий регістр, варіації конфігурації кривої інтенсивності й ЧОТ, риторичні паузи, варіювання темпу та гучності, що сприяє “висвітленню” семантичних домінант дискурсу й забезпечує їх максимальний впливовий ефект.

Узагальнення результатів проведеного експериментально-фонетичного дослідження свідчить, що ритмічна організація англомовного політичного дискурсу відповідає, по-перше, комунікативно-прагматичному навантаженню кожного дискурсивного смислового конституента, по-друге, комунікативно-релевантним зонам інформаційного простору, і, по-третє, характеру ритму досліджуваного дискурсу, що набуває риторичних рис макроступеня.

Висновки

1. В основі дискурсу як суперсистеми лежить багаторівнева ритмічна стратифікація, яка забезпечує стабільний режим його функціонування. Ритмічна стратифікація дискурсу задається двома планами ритму – глибинним семантичним та просодичним ритмами, взаємодія яких створює загальний баланс структурної динаміки, гармонізацію форми й змісту.

1.1. Особливості семантичного ритму дискурсу зумовлюються явищем ізотопії, що забезпечує когезію й корелює з певним її осмисленням, процесом формування актуального смислу. Співвіднесення глибинного та поверхневого рівнів вербалізації мовленнєвої події дозволяє виявити ізоморфізм тих ділянок структури, які висуваються самою матерією мови, рухом дискретно організованих одиниць як мінімальних носіїв смислу.

1.2. Просодичний ритм – ієрархічно впорядкований комплекс, що виражає специфічні особливості перцептивної й акустичної структурованості мовленнєвого висловлення в різних формах мовної творчості. Базовою одиницею делімітації мовленнєвого континууму є синтагма як інтонаційно-смислова єдність. Різні за рангом синтагми об’єднуються у ступені, утворюючи певні смислові єдності, що забезпечує регламентоване ступінчасте розгортання смислу.

2. Політична промова – риторичний акт, який забезпечується інтеграцією семантичного і просодичного ритму, що обумовлюють механізм зчеплення смислових квантів у мовленнєвому континуумі. Специфіка ритмічної організації політичної промови задається взаємодією двох антропоцентрів, що сприяють створенню адекватної риторичної стратегії політичного дискурсу. Рівень адресованості цього жанру політичної комунікації визначається характером членування тексту, особливостями його зв’язності та сталою композицією.

Аналіз структури політичної промови показав, що в ньому вирізняються три дискурсивні смислові конституенти: вступна частина, основна та заключна. При цьому прагматичною домінантою вступної частини є встановлення контакту з аудиторією й формування уявлення про тематичну спрямованість виступу, основної – в підтримці уваги й зацікавленості основною темою виступу, в закріпленні політичних ідей, а функціональна специфіка заключної частини полягає в підведенні підсумків виступу та закликові до дії.

3. Комунікативний тембр дискурсу, що являє собою синтез взаємодії й варіювання найважливіших компонентів просодичного рівня мови, має певний ритмометричний вимір, який відповідає ступеню експресивності жанру та висвітлює особливості його логіко-смислового квантування. спостерігається своєрідний акцентний рельєф, що корелює з комунікативно релевантними зонами інформаційного простору цього жанру, а існуюча ритмометрична схема сигналізує про складну міжрівневу ієрархічну впорядкованість, яка прогнозує ефективну риторичну модель спілкування.

4. Під час експериментального дослідження з’ясовано, що ритміко-просодична організація англомовного політичного дискурсу співвідноситься з комунікативно-прагматичним навантаженням дискурсивних смислових конституентів, корелює з ізотопним ритмом, а також прогнозує ефективність впливу на адресата.

5. Аудитивний аналіз перцептивних характеристик англомовних політичних промов свідчить, що експресивність виступу досягається шляхом використання таких мелодійних контурів, значення яких відповідає смислу кожного окремого конституента. Хоча контури варіюють за композицією й типами інтонаційних компонентів, у політичному англомовному дискурсі спостерігається домінування рівних шкал зі спадними тонами, смислові зв’язки й моделі сполучуваності яких є інформаційним кодом динаміки смислу.

5.1. Специфіка темпоритму англомовної політичної промови полягає в домінуванні помірного темпу та значній паузальній насиченості, що забезпечує регламентованість й ефективність реалізації авторського задуму. орієнтованість політичної промови на дистантне сприйняття зумовлює, зокрема, підвищений рівень гучності.

5.2. Акустичною домінантою англомовного політичного дискурсу, за результатами акустичного аналізу, є ЧОТ, зміни якої відповідають комунікативно-прагматичному навантаженню дискурсивних смислових конституентів. Специфіка тональної підсистеми цього дискурсу полягає в тенденції до періодичності синтагм з різними діапазональними характеристиками, з різною швидкістю зміни ЧОТ. Ступінчасте розташування піків ЧОТ у синтагмах, фразах та НФЄ складає певний ритмічний каркас, завдяки чому витворюється відносно стабільний режим сприйняття, що формується напруженим структурним розгортанням тексту.

5.3. Згідно з результатами експериментального дослідження, параметр інтенсивності, корелюючи з акцентною динамікою повідомлення відповідно до його змісту, підкреслює характер динамічності й енергійності, чому сприяє високий рівень інтенсивності й широкий діапазон її флуктуації.

5.4. Акустичний аналіз виявив, що функціонування часової підсистеми зумовлюється тенденцією до ізохронності. Смислове квантування англомовних політичних промов відбувається за допомогою пауз, тривалість яких відповідає особливостям дискурсивних смислових конституентів. Отримані дані показують поступове зменшення вжитку коротких пауз і зростання наддовгих пауз з риторичною метою, що свідчить про напружене смислове розгортання дискурсу.

6. результати аналізу акустичних параметрів дозволяють стверджувати, що семантико-просодична кореляція дискурсивних смислових конституентів англомовної політичної промови виявляється у варіюванні діапазонів тривалості, ЧОТ, амплітуди звукового тиску базових ритмоодиниць, частотності дистрибуції максимальних значень параметрів, мелодійних контурів синтагм. співвідношення просодичних маркерів одиниць ритму (синтагм, фраз, ступенів та НФЄ) в інформаційному просторі політичної промови створює макроступінь, що є одиницею певної ієрархічної організації.

Подальший розгляд дискурсу в аспекті взаємозв’язку семантики, риторики і просодії сприятиме вияву ритмічних універсалій різних комунікативних жанрів. Перспектива наукового дослідження політичного дискурсу полягає у встановленні співвідношень між ритмом і концептуальними особливостями вербального контексту, у вияві соціофонетичних риторичних характеристик цього дискурсного різновиду з урахуванням ґендерного аспекту.