Рожкова Т.О. Структура популяцій збудників темно-бурої та сітчатої плямистостей листя ячменю ярого у північно-східному Лісостепу та пошук джерел стійкості

summary

Огляд літератури

Аналіз даних літератури висвітлює проблематичне питання систематики досліджуваних грибів, морфологічні та біологічні особливості, розповсюдженість та шкодочинність патогенів. Детально розглядається інформація про структуру популяцій грибів. Надані дані з пошуку стійких форм до збудників плямистостей та типу стійкості до них. На основі аналізу  сучасної іноземної та української літератури показано актуальність теми дисертаційної роботи та визначено доцільність проведених досліджень.

Умови, матеріал та методики досліджень

Дисертаційна робота виконувалась впродовж 2001-2003 рр. на базі Інституту захисту рослин УААН. Досліди проводили у Сумській  (Сумська СДС, Сумський державний аграрний університет), Полтавській (Миргородська СДС) та Харківській (Валківська СДС) областях, які розташовані у північно-східному Лісостепу України. Інфекційний матеріал збирали з сортодільниць та виробничих посівів ячменю ярого. Погодні умови всіх вегетаційних сезонів сприяли росту і розвитку рослин ячменю ярого та збудників темно-бурої та сітчастої плямистостей.

Ідентифікацію видів збудників хвороб проводили за визначником                 Н.М. Пидопличко (1977) та О.С. Афанасенко (1987). Характер взаємовідношення між грибами вивчали in vitro за І. Кашайп, Л.М. Льовкіною (1987), in vivo – за         Г.Г. Філіповою, Л.А. Кашеміровою (1991). Виділення грибів у чисту культуру та отримання моноспорових ізолятів проводили за методикою О.С. Афанасенко та ін. (1976). Аналіз ізолятів за культурально-морфологічними ознаками здійснювали за  М.А. Литвиновим (1969). Вірулентність популяцій P.teres визначали за методикою        О.С. Афанасенко, М.М. Левітіна (1979), C. sativus – за М.М. Левітіним та ін. (1985). Статистичне порівняння популяцій здійснювали за критерієм Ст’юдента              (Б.О. Доспєхов, 1985), χ² , показником подібності – r та критерієм ідентичності – І (Л.А. Животовський, 1991). Популяції ще порівнювали між собою графічним способом (С.В. Серебровський, 1970). Оцінку стійкості на природному фоні та тестування за стійкістю до патогенів в умовах штучного зараження здійснювали у польових та лабораторних умовах за методикою О.С. Афанасенко (1977, 1987).

Статистичну обробку даних проводили згідно методик Б.О. Доспєхова (1985) при допомозі комп’ютера в програмах Agro та Statistica.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проведені спостереження довели факт інфікування листя ярого ячменю у другій половині вегетації лише трьома збудниками плямистостей – Cochliobolus sativus (Ito and Kurib.) Drechs. ex Dastur, Pyrenophora teres Drechs. та Rhynchosporium secalis (Oudem.) Davis. Домінування того чи іншого виду відбувалось, насамперед, під впливом погодних умов. Тому екологічна ніша постійно була заповненою. Протягом 2001-2003 рр. у північно-східному Лісостепу склалися такі погодні умови, які обумовили поширення двох видів C. sativus та P. teres, причому перший вид був домінуючим за роками і по областях. Розвиток темно-бурої плямистості у середньому становив 31 %, сітчастої – 13,5 %. Відмічали типові симптоми хвороб, які спричиняють види C. sativus та P. teres. гриб P. teres у північно-східному Лісостепу був представлений лише формою P.teres f. sp. teres.

Взаємовідношення збудників плямистостей листя

(С. sativus та P. teres)

У другій половині вегетації на ярому ячмені відмітили факт існування філофільної мікосинузії, яка складалась здебільшого з двох видів грибів - C. sativus та P. teres, інколи з трьох - C. sativus, P. teres та R. secalis. У багатьох випадках поширення, розвиток та вірулентність популяцій могли бути з'ясовані лише у разі визначення характеру взаємовідношення між грибами. Такі взаємовідношення між грибами C. sativus і P. teres досліджували in vitro та in vivo. Був визначений взаємний антагоністичний вплив досліджуваних видів грибів. Вивчаючи характер взаємовідношення між грибами при різних режимах температури та освітлення, ми прийшли до висновку, що C. sativus для оптимального зараження вимагає вищу температуру (25⁰ С), ніж P. teres (21⁰ С).

Структура популяцій збудника темно-бурої плямистості листя ячменю ярого у північно-східному Лісостепу

Аналіз популяцій C. sativus здійснювали за культурально-морфологічними ознаками та вірулентністю. Неоднорідність моноізолятів за культурально-морфологічними ознаками була підставою для вивчення мінливості популяцій патогену за цими ознаками за роками і у просторі.

За два роки досліджень у популяціях, зібраних у Полтавській області, вдалося виділити 4 культурально-морфологічних типи (КМТ) (табл. 1). У популяції 2001-го року домінували ізоляти, які на поживному середовищі утворювали оливкові колонії з хаотично розташованими ватоподібними виростами (частота їх виявлення у популяції склала 52,5 %). У 2002 році з’явився новий КМТ, який до того ж зайняв домінуюче положення у популяції патогену - частота його виявлення - 57,5 %. Колонії цього КМТ були темно-зеленого забарвлення і мали сірі плоскі неправильної форми вирости міцелію. Статистичне порівняння популяцій гриба за роками довело наявність істотної різниці серед досліджених популяцій за культурально-морфологічними ознаками.