РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ТРАНЗИТИВНІЙ ЕКОНОМІЦІ Автореферат

Актуальність теми. Історичний досвід засвідчує, що наука, технології та інновації завжди були вирішальним чинником розвитку суспільства. Але за останні 30-50 років у ринково розвинених країнах інноваційні процеси прискорювалися, набували дедалі більших масштабів. Інноваційна орієнтація підприємницької діяльності, освоєння новітніх досягнень науки і техніки забезпечили суб’єктам господарювання конкурентні переваги, зміцнювали їх ринкові позиції і водночас сприяли економічному розвитку держав, підвищенню рівня та якості життя населення.

Натомість Україна довгий час розвивалась з олігархізованою, надзвичайно енергоємною, енергозалежною і неконкурентоспроможною економікою, та й сьогодні все ще залишається на індустріальній стадії, тоді як промислово розвинені країни давно перейшли до нового – постіндустріального суспільства, в якому на перше місце ставляться знання й інформаційно-телекомунікаційні технології. Саме тому завдання України полягає в тому, щоб, використавши свій науковий потенціал, стати врівень з розвиненими країнами світу, для чого необхідно: значно більше вкладати в людські ресурси, у дослідження і розробку нових технологій; розробляти модель інноваційного економічного розвитку; розвивати інноваційне підприємництво, посилюючи інноваційний характер господарської діяльності.

Існуюча несприйнятливість вітчизняною економікою НТП, зростаюче технологічне відставання від розвинених європейських країн, низька конкурентоспроможність багатьох підприємств і галузей сповільнює також темпи входження України у світове господарство, в межах якого сучасний ринок діє за допомогою нововведень, а інноваційне прискорення є основою його стійкого розвитку. Тому інтеграція у світовий економічний простір вимагає підвищення частки інноваційної продукції та збільшення обсягів надання високотехнологічних послуг.

Отже, проблема формування конкурентоспроможної національної економіки об’єктивно визначає активізацію інноваційної діяльності. Світовий досвід свідчить, що ті країни, які за темпами і якістю економічного зростання, рівнем добробуту громадян прагнуть увійти в число лідерів, повинні бути спроможними сприймати новітні досягнення НТП, ефективно і своєчасно трансформуватися, використовуючи багатофакторне соціально-економічне явище ринкової економіки, як-то підприємництво, зокрема, його специфічний різновид – інноваційне підприємництво.

Методологічні основи дослідження сутності інновації та інноваційної діяльності закладені у працях представників різних наукових шкіл, зокрема, українських економістів – О.Лапко, О.Пампури, М.Туган-Барановського та ін.; російських науковців – Л.Гохберга, П.Завліна, С.Ільєнкової, А.Казанцева, М.Кондратьєва, Л.Мінделі, Ю.Пімошенка, О.Цвєткова та ін.; західних вчених – Г.Барнета, Б. Вундвала, Р.Мюллера, Р.Нельсона, Ф.Ніксона, І.Перлакі, Б.Твісса, К.Фрімена, та ін.

Різнобічним аспектам формування сучасної концепції підприємництва, в тому числі інноваційного, також присвячено багато робіт вітчизняних і зарубіжних економістів. Зокрема, концептуальні засади інноваційного розвитку та питання управління інноваційними процесами висвітлені у публікаціях таких вітчизняних науковців, як: О.Алимов, Н.Гончарова, В.Гринев, М.Дражан, Л.Нейкова, Д.Черваньов, А.Чухно та ін.; російських економістів – Л.Водачек, Н.Іванова, К.Ковальов, Р.Фатхутдінов, і ін. Зв’язок інновацій і підприємництва, мотиваційний механізм та чинники активізації підприємництва досліджуються в наукових роботах українських вчених – В.Базилевича, А.Власової, А.Гальчинського, В.Гейця, Я.Жаліла, А.Кінаха, Н.Краснокутської, В.Семиноженка, В.Сизоненка та ін.; російських економістів – І.Ансоффа, Л.Гурієвої, Д.Кокуріна, В.Кушіліна, В.Мединського, Л.Шаршукової та ін.; західних науковців – С.Брю, П.Верхана, Е.Долана, П.Друкера, Дж.Ліндсея, Ф.Найта, К.Макконнелла, Л.Мізеса, П.Самуельсона, Б.Санто, К.Татеісі, Й.Тюнена, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера та ін. Фінансові та інвестиційні складові розвитку інноваційного підприємництва в контексті ринкової трансформаційної економіки проаналізовані у працях таких вітчизняних економістів як: Л.Антонюк, Ю. Бажал, О.Білоцерківець, З.Варналій, Л.Безчасний, Б.Кваснюк, М.Крупка, І.Лютий, С.Онишко, В.Осецький, М. Павловський, Ю.Пахомов, А.Поручник, Н.Татаренко, та ін. Фактори ризику в інноваційній підприємницькій діяльності досліджуються у наукових публікаціях Б.Берлімера, О.Васюренка, П.Верченка, В.Вітлінського, Дж.Кейнса, С.Наконечного, М.Нойберта, Є.Стоянова, О.Тарана, О.Фінкельштейна, В.Черкасова та ін. Інституціональні підвалини інноваційної діяльності закладені такими науковцями, як М.Вебер, Т.Веблен, П.Козловські, У.Мітчел, Д.Норт, Е.Ріх, Д.Ролз, А.Сен та ін.

Однак, незважаючи на чисельність наукових праць, присвячених проблемам формування і розвитку підприємництва, теоретико-методологічні та практичні аспекти інноваційної підприємницької діяльності у них розглядаються здебільшого фрагментарно.

У вітчизняній науці теорія інноваційного підприємництва також розроблена недостатньо, оскільки ця наукова проблема є відносно новою, складною, різноплановою, стосується багатьох аспектів ринкової трансформації економічної системи. Дослідження інноваційного підприємництва як цілісного об’єкта аналізу, визначення його місця і впливу на еволюцію економічної системи суспільства потребує комплексного системного підходу, який теж поки відсутній, зумовлює проникнення української наукової думки у складну матерію підприємницької діяльності, ґрунтовне вивчення багатьох проблем, пов’язаних з фундаментальними дослідженнями та нововведеннями. До того ж, теорія і практика підприємництва перебувають в постійному розвитку, а тому з часом обов’язково з’являються все нові проблеми, що потребують розв’язання, і виникає необхідність у безперервному оновленні знань з питань становлення і розвитку інноваційного підприємництва. Складність завдань для дослідників цього напряму полягає у недостатності систематизованого фактологічного та статистичного матеріалу, відсутності напрацювань в економічній науці щодо формування практичних навичок, браку управлінського і виробничого досвіду.

Усвідомлення актуальності, теоретико-практичної значущості поставленої проблеми, нагальності її вирішення й обумовили вибір теми дисертації, її план і структуру, послідовність висвітлення, мету і завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт, є складовою держбюджетної теми №301БФ040-01 «Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» (номер державної реєстрації 0101U006977), що виконується колективом кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Особистий внесок автора полягає у розкритті закономірностей розвитку інноваційного підприємництва на сучасному етапі ринкової трансформації економіки України.

Дисертація є також складовою госпрозрахункової теми №7701 «Дослідження сучасних тенденцій розвитку інноваційного підприємництва в Україні» (номер державної реєстрації 0107U000115), що виконується колективом кафедри фінансів і кредиту Вінницького національного технічного університету, в рамках якої автором розроблена індикативна модель комплексного управління інноваційними ризиками, розкриті суперечності і тенденції сучасного процесу розвитку вітчизняної інноваційної сфери та надані конкретні пропозиції щодо активізації інноваційної діяльності на агропромисловому науково-виробничому підприємстві «ВІЗИТ» (акт №247/3 від 04.12.2006р.).