Розвиток стратегічних тенденцій аналогізування у творчій діяльності старших дошкільників

summary

 У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, гіпотеза, сформульовано мету, завдання та методи дослідження; викладено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено напрями впровадження та апробації одержаних результатів дослідження.

У першому розділі - “Розвиток стратегічних тенденцій аналогізування у творчій діяльності старших дошкільників як психологічна проблема” - викладено результати теоретичного аналізу проблеми творчої діяльності в сучасній психології, розкрито сутність аналогій і аналогізування як мисленнєвих дій в структурі творчої діяльності, проаналізовано психолого-педагогічні дослідження з проблеми розвитку творчої діяльності та процесу аналогізування в дошкільному віці.

 Здійснено, зокрема, теоретичний аналіз поняття творчості, творчої діяльності, визначено природу творчості, механізми творчого процесу. З цією метою подано огляд концепцій творчості (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, Я.О.Пономарьов, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов та ін.), розглянуто критерії творчої діяльності (В.В.Давидов, В.П.Зінченко, О.М.Леонтьєв, О.М.Матюшкін), розкрито фундаментальне значення діяльнісного підходу до формування творчості, її розвитку (Д.Б.Богоявленська, А.В.Брушлінський, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.В.Запорожець, О.М.Леонтьєв, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, М.М.Поддьяков, Я.О.Пономарьов та ін.).

На основі теоретичного аналізу концепцій та підходів до визначення творчості констатовано, що творчість розглядається як діяльність, яка передбачає постановку та розв’язання проблем шляхом використання нестандартних способів діяльності і, як результат, – створення матеріальних і духовних цінностей. Процес розвитку творчості представлено як саморух діяльності, що призводить до виходу за межі заданого (Д.Б.Богоявленська, А.В.Брушлінський, Д.Б.Ельконін, І.Я.Лернер, В.О.Моляко, К.К.Платонов та ін.); творча діяльність є закономірним етапом людської діяльності, якісною сходинкою формування особистості (Л.С.Виготський, О.В.Запорожець, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, М.М.Поддьяков, Я.О.Пономарьов, А.Т.Шумилін); умовою творчості є певні особистісні характеристики, зокрема: здібності, мотиви, знання, досвід творчої діяльності, навички, прийоми мисленнєвої діяльності (В.В.Давидов, В.М.Дружинін, В.П.Зінченко, Н.С.Лейтес, О.М.Леонтьєв, О.Н.Лук, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, С.Л.Рубінштейн, С.О.Сисоєва, Б.М.Теплов та ін.).

Велику роль в різних видах творчої діяльності відіграє система мисленнєвих операцій і форм мисленнєвого процесу, що регулюється багаторівневою особистісною психічною системою – стратегією (Е.де Боно, Дж.Брунер, В.О.Моляко, В.Н.Пушкін, М.Л.Смульсон). Стратегія як психічний регулятор поведінки полягає у готовності людини до творчої діяльності, у наявності комплексу вмінь, здібностей до творчої діяльності.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що передумовою формування стратегії є стратегічна тенденція мислення, яка виражається у схильності суб’єкта до певних стратегічних дій, у особливостях прояву основних мисленнєвих операцій та прийомів під час виконання творчих завдань.

В роботі здійснено аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми аналогії і аналогізування в структурі творчої діяльності, зокрема,  аналогізування розглядається як найбільш поширена мисленнєва дія у творчій діяльності людини. Докладний аналіз теоретичних досліджень проблем аналогізування (Г.Я.Буш, У.Дж.Гордон, А.Емпахер, І.П.Мамикін, В.О.Моляко, А.І.Уйомов, Б.Фогараші та ін.) дає можливість визначити сутність аналогії у творчому мисленні людини, як властивості мислення переносити інформацію з одного об’єкта на інший та на основі цього виробляти нові знання, уявлення або нові рішення.

Аналогії широко використовуються в сучасній емпіричній і теоретичній діяльності людини. З ними пов’язані мисленнєві дії відображення, класифікації, узагальнення, ідеалізації, типізації, уніфікації, стандартизації, моделювання, адаптації, символізації, метафоризації, наукового передбачення та прогнозування тощо. Аналогії виконують важливу функцію у практичній діяльності, зокрема: а) при перенесенні властивостей і відношень з однієї системи на іншу у процесі навчання; б) у процесі створення зразків, еталонів, стандартів для репродуктивного наслідування; в) під час еквівалентної заміни об’єктів більш корисними із практичної точки зору.

Логічне значення висновків за аналогією, як відомо з елементарної логіки, дуже незначне, оскільки ці висновки дають не достовірні, а лише ймовірні знання. Аналогія породжує здогадки, дозволяє будувати припущення, які потребують подальшої перевірки. Ймовірність висновку за аналогією залежить від низки умов: 1) кількість спільних для обох предметів ознак має бути якомога більшою; 2) спільні ознаки повинні бути істотними; 3) спільні ознаки мають охоплювати різні предмети, що порівнюються; 4) ознака чи спосіб дії, що передбачаються в іншому об’єкті, повинні бути такого самого типу, як й інші ознаки – спільні для обох предметів.

Ми ґрунтуємось на точці зору В.О.Моляко, який вважає, що творчий процес обумовлений особливою мисленнєвою здатністю людини - здатністю аналогізування, яка проявляється в умінні підмічати подібності між речами, встановлювати зв’язки і відповідності між різними явищами. З ходом розвитку аналогізування стає системним психічним утворенням – мисленнєвою стратегією пошуку аналогів. За результатами досліджень творчості (В.О.Моляко), стратегія пошуку аналогів є  системою мисленнєвих дій, що зумовлена суб’єктивними чинниками, зокрема, опосередкованими уміннями саме щодо цієї стратегії.

Здійснений дослідниками аналіз процесу аналогізування (А.В.Брушлінський, А.Ф.Есаулов, І.П.Мамикін, В.О.Моляко та ін.), виявлення його етапів дає можливість визначити шляхи ефективного розвитку цього психічного явища.

За даними В.О.Моляко, аналогізування – найбільш поширена стратегія мислення (майже 70% - у школярів, 45% - у інженерів). Аналогії, аналогізування є важливим початковим проявом творчості дітей (П.П.Блонський, В.В.Зенковський, В.О.Моляко, Д.Селлі та ін).

Аналіз психолого-педагогічних досліджень  творчої діяльності дітей, її розвитку показує, що в основі більшості досліджень зарубіжних (Е.де Боно, Дж.Брунер, Дж.Гілфорд, Ж.Піаже, Е.П.Торренс, та ін.) та вітчизняних психологів (Л.А.Венгер, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, В.М.Дружинін, О.М.Дьяченко, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, В.Т.Кудрявцев, О.І.Кульчицька, Г.С.Костюк, Л.О.Парамонова, М.М.Поддьяков, О.І.Савєнков, Б.М.Теплов, В.С.Юркевич та ін.) підкреслюється важливість творчості для розвитку.

Аналіз положень про дитячу творчість (Н.О.Ветлугіна, О.І.Кульчицька, І.Я.Лернер, Б.М.Теплов та ін.) дозволив визначити сутність дитячої творчості, як створення  суб’єктивно нового (значимого для дитини) продукту (малюнка, конструкції, гри, оповідання); додавання до відомого раніше не використовуваних деталей; застосування засвоєних раніше способів зображення або засобів виразності в новій ситуації; прояв ініціативи в усьому. Для творчої діяльності дитини найбільш характерним є домінування пізнавальної мотивації, що виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, у більш високій чутливості, сенситивності до нових стимулів, емоційній залученості у діяльність, у здатності до відкриття нового у звичайному, у можливості продукувати необмежену кількість ідей.

За такого розуміння дитячої творчості для її розвитку дітям необхідні певні знання, навички, уміння та способи діяльності, найдоступнішими серед яких є мисленнєві дії аналогізування. Дитина мислить, шукаючи аналогії, оперуючи відомостями, що попередньо організовані й упорядковані.

Визначені особливості творчої діяльності та основні фактори прояву творчості є передумовою розвитку аналогізування дошкільників й передбачають підтримку та заохочення їх дорослими. У дослідженнях (К.Н.Вентцеля, Н.О.Ветлугіної, О.М.Дьяченко, В.О.Моляко, М.М.Поддьякова, О.І.Савєнкова, Б.М.Теплова та ін.) визначено низку умов розвитку творчості, зокрема: систематичне розв’язання дітьми творчих задач, врахування дорослим індивідуальних інтересів, нахилів та здібностей дітей, позитивні, заохочувальні оцінки й стимули їх творчої поведінки, нерегламентованість, свобода дій, естетизація всіх форм діяльності тощо. Важливими тут є рівні розвитку творчої діяльності (Н.О.Ветлугіна, О.М.Матюшкін), що становлять функціональні етапи творчості, розвитку творчих стратегічних тенденцій мислення дитини. А саме: перший етап – орієнтувальна реакція, що має на увазі першочергову орієнтацію у творчій діяльності; другий – практичні цілеспрямовані дії, пошуки рішень, спільна творчість з дорослим; третій етап – самостійні дії дітей, теоретична творча діяльність.

Отже, теоретико-методологічний рівень вирішення проблеми розвитку стратегічних тенденцій аналогізування повинен включати практичну реалізацію усіх проаналізованих положень: саме у спеціально організованій творчій діяльності за визначених умов можливо розвинути стратегічні тенденції аналогізування старших дошкільників.

Аналіз досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі зорієнтував нас у побудові та проведенні експериментального дослідження.

У другому розділі - “Вивчення особливостей прояву стратегічних тенденцій аналогізування у творчій діяльності старших дошкільників” -викладено теоретично обґрунтовану комплексну методику діагностування проявів аналогізування у творчій діяльності дітей старшого дошкільного віку, досліджено особливості стратегічних тенденцій аналогізування, подано результати констатуючого експерименту.

Відповідно до мети дослідження та його завдань конкретизуються завдання констатуючого експерименту, обгрунтовується комплексна програма констатуючого етапу дослідження, його методика, принципи та умови дослідження.

Основу методичного інструментарію складали модифіковані методики Е.Торренса, Дж.Гілфорда та адаптовані творчі завдання. Умови та принципи дослідження мали джерелом теорії дитячої творчості та загальновідомі принципи дидактики.

У виборі матеріалів дослідження ми враховували, що аналогізування найчастіше використовує відомі закономірності побудови та розвитку природи (Г.Я.Буш, В.С.Лозниця, І.П.Мамикін, В.О.Моляко та ін.). Для дослідження прояву стратегічних тенденцій аналогізування, їх особливостей, використовувалась методика „Домалюй” – аналогія відомого тесту Е.Торренса „Намалюй картинку”, адаптована стосовно дошкільного віку. Критерієм визначення прояву дій аналогізування старших дошкільників була наявність хоча б однієї ознаки предмета-стимула, від якої досліджуваний абстрагується, або бодай однієї ознаки, спільної для предмета стимулу та предмета асоціації. Методика „На що схоже?” (модифікована методика тесту „Асоціативна продуктивність за схожістю”) передбачала виявлення та аналіз аналогій до невербальних (візуальних) стимулів, досліджувала здатність старших дошкільників до аналогізування, з’ясовувала особливості прояву стратегічних тенденцій аналогізування та рівень їх розвитку. Творчі завдання „Конструювання”, „Сюжет”, що мають в основі конструктивну діяльність, виявляли особливості, закономірності мисленнєвих дій аналогізування старших дошкільників під час їх творчої діяльності та дозволяли проаналізувати сам процес аналогізування, його етапи. Означені методики дозволяли також досліджувати організацію творчої діяльності старших дошкільників.

З метою отримання оцінки розвиненості мисленнєвих дій аналогізування було визначено критерії (продуктивність, варіативність, оригінальність) та рівні розвитку стратегічних тенденцій аналогізування. До групи з високим рівнем розвитку аналогізування було віднесено дітей, здатних з легкістю продукувати досить віддалені аналогії (поєднувати об’єкти з різних сфер існування) та особливо оригінальні, що не зустрічаються у вибірці і є суб’єктивно оригінальними для самої дитини. Їхні художні образи-аналогії характеризуються естетичністю та включеністю в певний сюжет. До групи середнього рівня ми віднесли дітей, у задумах яких переважають досить віддалені аналоги, що виникають при порівнянні різних предметів. Такі твори здебільшого є оригінальними, повторюються у вибірці лише декілька разів. До групи з низьким рівнем було віднесено дітей, у творчих доробках яких переважали здебільшого близькі і стереотипні аналогії.

Оцінювання отриманих результатів дослідження відбувалося у відповідності до означених критеріїв. Здобуті експериментальні дані були виявлені у процесі спостережень, бесід, аналізу продуктів діяльності та статистично оброблені за допомогою програмного забезпечення Statistika 5.5.

Результати констатуючої частини дослідження виявили, що в цілому основу творчої стратегічної тенденції мислення старших дошкільників складає пошук схожого. Виконання завдань залежить від індивідуальних особливостей дітей: інтересів, наявного досвіду, обсягу знань, навичок мисленнєвої діяльності дошкільника, сформованості його емоційно-вольової регуляції. Діти продукують переважно структурні аналоги (форми, кольору), керуючись сенсорними еталонами і обираючи видимі, характерні якості предметів як орієнтири для пошуку аналогів. Аналіз функціональних властивостей предметів, пошук функціональних аналогів старшим дошкільникам дається важко.

У ході дослідження було встановлено також, що рівень продуктивності та варіативності аналогізування старших дошкільників досить низький, про що свідчить невелика кількість аналогів, близьких за своїм змістом. Аналіз аналогій за продуктивністю, варіативністю, оригінальністю (як мінімальною їх частотою повторень у групі) та суб’єктивною новизною (ступенем вираженості прагнення суб’єкта проявити свою індивідуальність) дав змогу зробити висновок: у більшості випадків старші дошкільники продукують суб’єктивно-стереотипні аналоги, не вміють у достатній мірі зосереджуватись на певних об’єктах, концентрувати на них свою увагу, обстежувати, виявляти та характеризувати ознаки предметів, у їх діяльності проявляється нерішучість (діти чекають оцінок, пояснень, уточнень, підказок, зразків).

У процесі констатуючого експерименту було відзначено, що сенсорне сприймання об’єкта (зорове, дотикове обстеження, слухове сприйняття), активне експериментування з природним матеріалом сприяє розвитку аналогізування. Природа, її матеріал забезпечують формування емоційно-позитивного ставлення до завдань, мотиваційного компоненту творчої діяльності, сенсорного досвіду  та навичок пошуку аналогів. Оптимальність вибраних засобів дослідження була підтверджена й на основі аналізу отриманих результатів дослідження: у задумах дітей переважали аналоги сфери „Природа” - 74% (завдання „Домалюй”).

В ході дослідження було виокремлено закономірні етапи пошуку аналогів, а саме: 1) абстрагування предмета (явища) від природної функції, його обстеження, виявлення характерних властивостей, функцій; 2) встановлення асоціативних зв’язків (за формою, функцією) з добре відомими побутовими предметами або природними об’єктами; 3) розпізнавання спільності окремих природних елементів та їх об’єднання за побічними асоціативно-образними зв’язками.

Аналіз результатів засвідчив низький рівень продуктивності аналогізування у дітей. Даний факт підтвердили усі без виключення діагностичні методики: діти продукували в середньому не більше 1-2 аналогів; у задумах старших дошкільників переважали близькі аналоги. Зокрема, порівнюючи дані експериментальної та контрольної груп, ми констатували однакову тенденцію: перевага близьких аналогів у задумах дітей (у завданні „Домалюй” – 63% аналогів дітей експериментальної групи проти 65% аналогів дітей контрольної групи були близькими, у завданні „На що схоже?” – 51% проти 47%, „Конструювання” – 71% проти 69%, „Сюжет” – 62%  проти 79%). Все це свідчило про низький рівень варіативності стратегічних тенденцій аналогізування старших дошкільників. Більша частина аналогів дошкільників експериментальної й контрольної груп були стереотипними, ординарними („Домалюй” – 80 (70)%, „На що схоже?” - 75 (73)%, „Конструювання” – 83 (81)%, „Сюжет” – 88 (88)%).

Узагальнення даних констатуючого експерименту дає нам право стверджувати, що у старших дошкільників експериментальної та контрольної груп переважає низький рівень аналогізування. Результати експериментальної і контрольної груп суттєво не відрізнялись („Домалюй” – 71 (86)%, „На що схоже?” - 57 (64)%, „Конструювання” – 72 (93)%, „Сюжет” – 79 (86)%).

Протягом дослідження відзначено стійку тенденцію до розвитку мисленнєвих дій аналогізування, зокрема, наявність у задумах дітей віддалених та оригінальних аналогів. За результатами виконання завдання „Конструювання” 37% задумів дітей були складними і представляли собою комбінування аналогів, 6 (5)% дитячих робіт у завданні „Сюжет” були сюжетними зображеннями, де предмети-аналоги об’єднані однією темою. Все це свідчить про стійку тенденцію розвитку творчих мисленнєвих дій аналогізування, її перспективу та ставить перед нами завдання створення ефективної моделі та методики розвитку стратегічних тенденцій аналогізування старших дошкільників.

У третьому розділі - „Побудова концептуальної моделі розвитку стратегічних тенденцій аналогізування старших дошкільників, розробка відповідної  комплексної методики та її експериментальна перевірка” - представлено модель та комплексну методику розвитку стратегічних тенденцій аналогізування в структурі творчої діяльності старших дошкільників, результати експериментальної перевірки ефективності запропонованої  методики розвитку аналогізування, рекомендації щодо формування стратегічних тенденцій аналогізування старших дошкільників для педагогів та психологів дошкільних навчальних закладів.

Емпіричні результати дисертаційного дослідження та теоретичний аналіз відповідних наукових розробок дозволив побудувати концептуальну психолого-педагогічну модель та комплексну методику розвитку стратегічних тенденцій аналогізування у старших дошкільників, а також окреслити етапи розвитку творчих стратегічних тенденцій аналогізування, зокрема: підготовчий, що передбачає створення передумов творчої мисленнєвої діяльності, та творчий етап, пов’язаний із застосуванням та розвитком мисленнєвих дій аналогізування.

У дисертації визначено основні компоненти розвитку стратегічних тенденцій аналогізування старших дошкільників, а саме: емоційно-мотиваційний компонент,  сенсорний досвід, навички аналогізування. Розвиток мотиваційного компоненту передбачає формування емоційно-позитивного ставлення до творчої діяльності та виконання творчих мисленнєвих дій. Формування сенсорного досвіду дошкільників включає розвиток спостережливості, довільності сприймання, оволодіння перцептивними діями, засвоєння знань про навколишній світ. Розвиток навичок аналогізування старших дошкільників передбачає розвиток здатності дітей до аналізу та класифікації якостей та особливостей об’єктів навколишнього оточення, удосконалення мисленнєвих дій пошуку аналогів.

Розвиток стратегічних тенденцій аналогізування забезпечується активізацією основних видів діяльності дошкільника – гри, спостереження, експериментування, художньої та конструктивної діяльності. В основі комплексної методики – ідея естетизації, натуралізації, педагогіка художнього виховання, яка передбачає розвиток творчості в природі. Зміст розробленої програми експериментального навчання втілено у послідовну серію спеціальних творчих завдань з природним матеріалом і на природі, що передбачають формування передумов розвитку стратегічних тенденцій аналогізування та розвиток у дітей узагальнених навичок пошуку аналогів у продуктивній діяльності - практичних творчих конструктивних завданнях.

Розкрито психологічні умови розвитку у старших дошкільників стратегічних тенденцій аналогізування. Зважаючи на теоретичні засади та емпіричні результати дисертаційного дослідження, до умов розвитку ми віднесли загальновідомі принципи дидактики, зокрема: гуманність; наочність; активність; використання знайомого, звичного матеріалу та послідовне його викладення; відповідність матеріалу віковим, індивідуально-психологічним особливостям старшого дошкільника тощо. Принцип наочності забезпечує природа, її матеріал, ілюстровані додатки до завдань. Природа відповідає всім вимогам розвивального середовища, його естетичності, виступає могутнім емоційним стимулом творчої діяльності. Як показало наше дослідження систематичне розв’язання творчих задач з використанням природного матеріалу забезпечує розвиток стратегічних тенденцій аналогізування.

У дисертації доведено, що розвиток творчої діяльності, створення творчої атмосфери залежить від педагога-вихователя, зокрема, якщо він організовує діяльність, підтримуючи будь-яку творчу ініціативу, підсилює впевненість дитини у своїх силах, не вдаючись до критики невдалих творчих спроб, та налагоджує емоційний контакт із дітьми, розвиває емоційно-позитивне ставлення до творчої діяльності. Переважаючою тут є діалогічна форма спілкування, колективні форми роботи, що передбачають обговорення, оцінку результатів діяльності. Поєднання індивідуальних та колективних форм роботи дозволяє організовувати змістовне спілкування, що сприяє свідомому засвоєнню способів діяльності, підвищенню її продуктивності.

Відповідно до нашої програми, цілеспрямовані психолого-педагогічні впливи на розвиток творчих дій мислення старших дошкільників здійснювались поступово. На першому етапі відбувалась орієнтація дошкільника в новому виді діяльності, в якому домінує навчання. Дітей знайомили із орієнтовними зразками виконання дій, пропонуючи підказки, зразки творчих дій, ілюстрації, схеми, алгоритми. Запропоновані алгоритми мисленнєвих дій, зокрема, опису предмета, дій порівняння, пошуку аналогів, конструктивної діяльності, допомагали організувати мисленнєвий процес, сприяли розвитку довільності тощо. На другому етапі навчання й творчість дітей набували рівноправного значення, третій етап характеризувався самостійністю мисленнєвої діяльності - дошкільники продукували свої власні творчі задуми, шукали аналогії.

Використання розглянутих психолого-педагогічних умов забезпечувало розвиток стратегічних тенденцій аналогізування, формування рис творчої особистості.

Дослідження проводилось у дошкільних навчально-виховних закладах м.Кам’янця-Подільського №16, 20, 21. Відповідно до моделі дослідження передбачалось здійснення психолого-педагогічних впливів на формування мотивації творчої діяльності, сенсорного досвіду та розвитку навичок аналогізування; врахування психолого-педагогічних умов розвитку стратегічних тенденцій аналогізування; застосування спеціальних творчих завдань під час занять, екскурсій, прогулянок. Завдання пропонувались дітям у підгрупах (по 10-12 осіб) 2-3 рази на тиждень протягом 2-х місяців і варіювались або повторювались залежно від успішності виконання їх дітьми.

Розгляд процедури проведення формуючого експерименту, особливостей його організації дав можливість оцінити ефективність комплексної методики розвитку стратегічних тенденцій аналогізування, психолого-педагогічних умов, що забезпечують її здійснення. Аналіз виконання дітьми творчих завдань дозволив пересвідчитись у продуктивності кожного з них.

Ефективність комплексної методики розвитку творчих стратегічних тенденцій аналогізування старших дошкільників забезпечувалась використанням підказок, орієнтуючих запитань, малюнків (додатків), зразків творчих дій, ігрових сюжетів, елементів змагань, позитивних установок, інструкцій. Активізувала мисленнєву діяльність дошкільників й оцінка їх творчих дій, схвалення результату діяльності.

Результати контрольного зрізу демонструють зміни, що  їх зазнали всі компоненти структури стратегічних тенденцій аналогізування, зокрема мотиваційно-особистісний компонент, осмислення сенсорного досвіду та навички аналогізування старших дошкільників.