Рудик Р.І. Врожай та якість продукції льону-довгунцю залежно від доз і строків застосування вуглеамонійних солей та стимулятора росту триман

summary

Огляд наукової літератури

В розділі подано огляд літератури з ботанічної характеристики та біологічних особливостей льону-довгунця, ролі мінерального живлення в його онтогенезі, впливу форм азотних добрив на ріст і розвиток рослин, використання вуглеамонійної солі і стимуляторів росту за вирощування різних сільськогосподарських культур, в тому числі і льону-довгунця.

Умови, матеріал та методика проведення дослідів

Польові досліди проводили в 1995-1998 рр. в дослідному господарстві  “Грозинське” Інституту сільського господарства Полісся УААН, лабораторні аналізи рослин і грунту та технологічний аналіз зразків льоносоломи й волокна здійснювали в агрохімічній та технологічній лабораторіях цього ж Інституту.

Досліди закладали на типових для Поліської зони України дерновосередньопідзолистих пилувато-супісчаних грунтах з товщиною орного шару 18-20 см. Вміст гумусу в орному шарі дорівнював (по Тюріну) – 1,2-1,4%, сума поглинних основ – 2,65 мг-екв. на 100 г грунту, гідролітична кислотність – 1,78-1,85 мг-екв., рухомих форм фосфору (по Кірсанову) було 10,3-10,8, калію (по Масловій) – 11,5-12,0 мг на 100 г грунту, рН сольове становило 5,5-5,8. Виробничий дослід закладали на дерново-підзолистому супісчаному грунті з вмістом гумусу 1,1-1,3%, рухомого фосфору – 10,1, калію – 11,5 мг на 100 г грунту, рН сольове було 5,0-5,5.

Метереологічні умови у роки проведення дослідів були різними, однак малосприятливими для вирощування льону. Так, в 1995-1996 рр. у період від сходів до бутонізації опадів було мало і рослини страждали від нестачі вологи, до того ж у 1995 р. до фази “ялинка” стояла прохолодна погода. У 1997 р. посуха відчувалась від сівби до фази “ялинка”, а в 1998 р. – в період сходи-ялинка та при бутонізації-квітуванні рослин.

В лабораторно-польових та виробничих дослідах сівбу здійснювали насінням першого класу районованого сорту Могильовський 2. За вирощування льону дотримувались вимог інтенсивної технології. Посіви розміщували після озимої пшениці, що йшла по пласту багаторічних трав. Основний обробіток грунту здійснювали за типом напівпару. Він включав оранку плугом ПН-4-35 на глибину орного шару в другій чи третій декаді серпня та культивацію культиватором КПС-4 з вирівнюючими органами. Під оранку вносили фосфорно-калійні добрива. Передпосівний обробіток полягав у мілкому рихленні грунту зчіпкою з тяжких БЗТС-1,0 і середніх БЗСС-2,0 борін в 2-4 сліди.

Добрива вносили в дозі N_30-60P₉₀K₁₂₀ – фосфорно-калійній восени, азотні навесні згідно схеми дослідів. Сіяли льон в лабораторно-польовому досліді сівалкою СН-16, у виробничому – СЗЛ-3,6. Норма висіву - 23,5 млн. схожих насінин на 1 га.

Насіння перед сівбою протруювали та обробляли стимулятором триман за схемою досліду. При з’явленні повних сходів здійснювали обприскування проти льонової блохи децисом з витратою препарату 2 літри на гектар. Проти бур’янів посіви в фазі “ялинка” обробляли сумішшю гербіцидів – шогун у дозі 1,0 л/га та препарата – 1 (хардін) – 80 г/га. Внесення азотних добрив та обробку посівів стимулятором триман в період вегетації льону здійснювали відповідно зі схемами дослідів.

Льон вибирали в кінці ранньої жовтої стиглості в лабораторно-польовому досліді вручну, в виробничому – льонокомбайном, після якого льоноворох підсушували на сушарці, а потім обмолочували на молотарці.

Досліди проводили за нижченаведеними схемами:

Дослід 1. Характер росту та розвитку льону, урожай та якість льонопродукції за різних доз та строків внесення вуглеамонійної солі.

1. Аміачна селітра, N₃₀ (контроль); 2. Аміачна селітра, N₄₅; 3. Аміачна селітра, N₆₀; 4. Вуглеамонійна сіль, N₃₀; 5. Вуглеамонійна сіль, N₄₅;
6. Вуглеамонійна сіль, N₆₀.

За цією схемою добрива вносили під передпосівну культивацію, після з’явлення сходів, у фазі “ялинка” та у фазі бутонізації.

Дослід 2. Закономірності росту та розвитку льону, врожай та якість льонопродукції за поєднаного застосування вуглеамонійної солі та стимулятора росту триман.

1. Аміачна селітра (контроль); 2. Аміачна селітра, обробка насіння триманом; 3. Аміачна селітра, обробка рослин у фазі “ялинка” триманом; 4. Вуглеамонійна сіль; 5. Вуглеамонійна сіль, обробка насіння триманом;
6. Вуглеамонійна сіль, обробка рослин у фазі “ялинка” триманом.

За цією схемою азотні добрива вносили під передпосівну культивацію та у фазі “ялинка”. Щоб виявити ефект стимуляції триману, азотні добрива вносили в невеликій дозі – 30 кг/га діючої речовини.

За рекомендацією розробника, Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії НАН України стимулятор триман для обробки насіння брали в дозі 5 г препарату на 1 т насіння. Його розчиняли і змішували з інкрустуючим розчином. Обробку рослин льону триманом здійснювали у фазі “ялинка” в одному розчині з гербіцидом.

Облікова площа ділянок в польових дослідах становила 25м², повторення чотириразове.

Кращі варіанти дослідів перевіряли у виробництві в умовах дослідного господарства “Грозинське”.

Всі обліки, спостереження та аналізи в дослідах здійснювали за вимогами “Методик по проведенню польових дослідів з льоном-довгунцем” (ВНДІЛ, 1978).

Посівні якості насіння визначали за ДЕСТом 12042 “Насіння сільськогосподарських культур” (1984), а зараженість його хворобами за ДЕСТом 12044-66 “Методи визначення та обліку хвороб льону” (1966).

Фенологічні спостереження виконували згідно методик, викладених в роботах І. П. Карпця (1965), В. Б. Ковальова (1978), Е. М. Евмінова (1980).

Повноту сходів, густоту стеблостою та виживаємість рослин визначали шляхом підрахунку рослин на виділених стаціонарних площадках. Приріст льону в висоту та накопичення ним повітряно-сухої речовини визначали в період ялинки, на початку бутонізації, цвітіння та перед збиранням. Структуру врожаю та морфологічні показники визначали по середніх пробах стебел з облікових площадок, а ступінь ураження льону хворобами - за методикою по фітопатологічних роботах з льоном-довгунцем (ВНДІЛ, 1969).

Урожайність льоносоломи і насіння вираховували поділяночно з приведенням їх маси до стандартної чистоти і вологості. Вихід та якість льоноволокна визначали згідно “Методичних вказівок по проведенню технологічної оцінки льоносоломи і дослідів по первинній обробці льону” (1972).

Статистичну обробку урожайних даних по льоносоломі та насінню здійснювали методом дисперсійного аналізу (Б. О. Доспехов, 1979).