Самодай В.П. Вплив походження насіння сосни звичайної і дуба звичайного на ріст потомств у географічних культурах у Сумській області

summary

У роботі проаналізовано результати досліджень географічних культур сосни звичайної, висвітлених у багатьох виданнях України (Самофал, 1925; Санніков, 1957, 1959; Патлай, 1963, 1965, 1971, 1984; Дешко, 1999; Журова, 2007), Білорусі (Манцевич, 1969, 1971; Лацевич, 2003, 2004), Прибалтійських країн (Пирагс, 1978; Бауманис, 1982; Пихельгас, 1982; Барнишкис, 1984; Jansons, 2005), Росії (Нагорнова, 1959; Войчаль, 1961; Вересін, 1972, 1987; Ірошников, 1977; Черепнін, 1977; Відякін, 1983; Шутяєв, 1983, 1990; Олексін, 1986; Наквасіна, 2003, 2005; Кузьмін, 2004, 2007; Кузьміна, 2005, 2007; Соломніков, 2005 та інші), Польщі (Giertych, 1981) та інших країн. Значна кількість робіт присвячена вивченню кліматипів сосни ІІ покоління (Манцевич, 1971; Патлай, 1974; Шутяєв, 1983; Журова, 1992; Дешко, 2000; Лацевич, 2002, 2003; Федорков, 2003).

Результати обстежень географічних культур дуба звичайного викладено у низці публікацій (Єнькова, 1946; Даков, 1950; Бобраков, 1955; Мясоєдов, 1957; Будянський, 1963; Лавриненко, 1967; Шутяєв, 1974; Патлай, 1975, 1990; Гайда, 1988; Яковлєв, 2002 та інші).

За результатами досліджень географічних культур складено детальні схеми можливого переміщення насіннєвого матеріалу сосни звичайної і дуба звичайного для багатьох лісорослинних зон колишнього СРСР (Нікітін, 1936; Фомін, 1940; Обновленський, 1950; П`ятницький, 1954; Вересін, 1960; Ростовцев, 1962; Коновалов, 1968; Рекомендації з насінництва основних лісоутворюючих порід на Україні, 1977; Лук’янець, 1979; Лесосеменное районирование основных лесообразующих пород в СССР, 1982; Настанови з лісового насінництва, 1993).

Визначення ступеня успадкування ознак географічних популяцій сосни звичайної та дуба звичайного, його теоретичне і практичне значення для розвитку лісової селекції висвітлено в роботах багатьох авторів (Гладкова, 1955; Патлай, 1965, 1984; Лук`янець, 1979; Семериков, 1986; Дешко, 1999; Кириченко, Дешко, 1999; Лацевич, 2004; Кузьмін, 2007; Кузьміна, 2007).

Об’єкти та методика досліджень

Об`єктами досліджень були географічні культури сосни звичайної F₁ у ДП «Шосткинське ЛГ»; географічні культури сосни звичайної F₂ і F₃ та дуба звичайного F₁ і F₂ у ДП «Тростянецьке ЛГ».

Географічні культури сосни звичайної в Собицькому л-ві ДП «Шосткинське ЛГ» закладені В. Д. Огієвським в свіжому дубово-сосновому субору (В₂) у 1912–16 рр. Пробні площі (ПП) загальною кількістю понад 50 шт., де представлені близько 200 географічних варіантів, розташовані у 9 кварталах лісового заповідного урочища «Великий бір». У культурах досліджено 11 кліматипів західного, північного, східного, центрального походжень. Південні популяції сосни нині відсутні в культурах через їх відпад у ранньому віці.

Географічні культури F₂ сосни звичайної в ДП «Тростянецьке ЛГ» було закладено під керівництвом І. М. Патлая у 1966 році на площі 2,5 га в умовах свіжої дубово-соснової судіброви (С₂). Насіння 22 географічних походжень заготовлено в географічних культурах F₁ 1928–30 рр. створення в ДП «Тростянецьке ЛГ».

Географічні культури сосни ІІІ покоління створено автором роботи у 1998 році в умовах С₂ з насіння, зібраного із 21 походження в культурах F₂ ДП «Тростянецьке ЛГ». Кліматипи було згруповано за регіональним принципом у 8 варіантів: сосна північного, центрального, західного, поволзького, уральського, східно-казахстанського, південного та місцевого походжень.

У географічних культурах дуба звичайного І покоління, створених у 1931 році в кленово-липовій діброві D₂ В. В. Гурським за участю П. С. Погребняка в ДП «Тростянецьке ЛГ», представлено 202 варіанта дуба різного географічного та екологічного походження (із 66 лісництв 13 географічних регіонів колишнього СРСР). У 1988 році І. М. Патлаєм та Ю. І. Гайдою було закладено культури дуба звичайного ІІ покоління жолудями, зібраними в названих вище культурах дуба. Збір жолудів проводили за регіональним принципом: Білорусь; ЦЧО Росії; Україна: центральне Полісся, північний Правобережний Лісостеп, північний Лівобережний Лісостеп, південний Лівобережний Лісостеп та Лівобережний байрачний Степ.

Вивчення кліматипів сосни та дуба у відповідних географічних культурах проведено з використанням апробованих лісівничо-таксаційних, селекційних, біометричних, морфологічних методів досліджень, викладених у роботах С. С. П’ятницького (1954), Л. Ф. Правдина (1965), Д. В. Воробйова (1967), А. І. Ірошникова (1977), Н. Т. Анучіна (1977) та інших.

Для визначення селекційної категорії (СК) сосни та дуба використано шкалу П. І. Молоткова (1982), для оцінки стану – шкалу, модифіковану співробітниками лабораторії селекції УкрНДІЛГА (Волосянчук, Лось, Торосова, 2003) з урахуванням «Санітарних правил в лісах України» (1995). Фенологічні спостереження дуба звичайного здійснено за методикою Н. П. Сахарова (1961).

Дослідження шишок і насіння сосни звичайної проведено за методикою Л. Ф. Правдіна (1965) з використанням наробків І. М. Патлая (1964). Форму апофізу шишок визначали за шкалою Л. Ф. Правдіна (1965).

Під час камеральної обробки та аналізу зібраного матеріалу використано метод безпосередньої якісної та кількісної характеристик певного кліматипу сосни і дуба та порівняльний метод, що оперує відносними величинами (Патлай, 1964).

Обробку даних проведено методами варіаційної статистики, кореляційного та дисперсійного аналізу з використанням пакету програм МS EXCEL.

ПРИРОДНО–ІСТОРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

У розділі наведено геоботанічне районування, характеристику геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, ґрунтових та лісорослинних умов північно-східного Полісся і північного Лівобережного Лісостепу України з використанням робіт Г. Г. Махова (1925), П. С. Погребняка (1928), П. К. Фальковського (1931), П. П. Кожевнікова (1939), П. П. Кожевнікова і М. А. Єфімової (1939), І. А. Павленко (1955), Л. Є. Ворошина (1963), Д. Д. Лавриненко (1965), Б. Ф. Остапенко і В. П. Ткача (2002). Наведено основні показники клімату північного Лівобережного Лісостепу за даними багаторічних метеорологічних спостережень Краснотростянецької лісової науково-дослідної станції. Кліматичні умови північно-східного Полісся охарактеризовано за даними І. М. Патлая (1964).

Зазначено, що природно-кліматичні умови регіонів досліджень є сприятливими для вирощування стійких і продуктивних соснових і дубових деревостанів.

Мінливість ознак кліматипів у ГЕОГРАФІЧНИХ КУЛЬТУРАХ

F₁ – F₃ сосни звичайної

Аналіз результатів досліджень, проведених у географічних культурах І покоління, створених В. Д. Огієвським у Собицькому л-ві, свідчить, що серед представлених походжень найкращій ріст мав місцевий варіант, середня висота якого у віці 92–95 років коливалася від 26,6 до 33,9 м, середній діаметр – від 29,2 до 33,9 см. Добре росла сосна білоруського (мінська) та польського (ломжинська) походжень, середня висота яких на різних ділянках становила 28,7–32,9 м, середній діаметр – 25,7 – 41,2 см. Варіювання за висотою в межах варіантів становило від 8,2 до 17,7 %, за діаметром – від 18,0 до 28,4 %. Найбільший запас стовбурової деревини на переважній більшості ПП мала сосна місцевого варіанту (540 – 884 м³/га). Високою продуктивністю в культурах відзначалася сосна ломжинського кліматипу, який в одному випадку перевищував місцевий варіант, а в іншому – лише на 12 % поступався йому.

Кращими за селекційною структурою в культурах В. Д. Огієвського виявилися популяції сосни володимирського, мінського та чернігівського походжень, у складі яких частка дерев І та ІІ селекційної категорії становила 27, 25,6 і 26 % відповідно. Найгіршу селекційну структуру мали північні походження (сосна курляндська, вологодська) і сосна тамбовська, які у складі мали від 0 до 13,2 % дерев І та ІІ селекційної категорії.

У географічних культурах сосни звичайної F₂ в ДП «Тростянецьке ЛГ» у 37 років найкращими серед 22 варіантів за середньою висотою і діаметром виявилися сосна татарська (21,2 м, 21,5 см), бобруйська (23,8 м, 20,1 см) і кокчетавська (20,7 м, 19,3 см), найгіршими – сосна читинська (16,0 м, 19,2 см), південнобережна (16,8 м, 21,8 см). Сосна місцева як за середньою висотою, так і за середнім діаметром займала проміжне положення у зв’язку з притупленням росту в молодому віці. Коефіцієнти варіації в межах походжень за середньою висотою становили від 6,0 до 11,6 %, за середнім діаметром –  11,1 – 31,1 %.

Запас стовбурової деревини сосни місцевої популяції становив 281 м³/га, і був одним із найбільших серед досліджуваних кліматипів. Найвищі показники запасу мали лише потомства сосни полоцької – 360 м³/га, московської – 318 м³/га, смоленської – 309 м³/га за рахунок високої збереженості. Продуктивність на рівні місцевої сосни (262 – 288 м³/га) мали потомства татарського, бобруйського, тамбовського і в’ятського кліматипів. Найнижчим показником продуктивності характеризувалися грузинський (107 м³/га), південнобережний (201 м³/га), ірбицький (203 м³/га), акмолинський (219 м³/га) кліматипи (рис. 1). У культурах F₂ зниження продуктивності відбувалося при віддаленні місцезнаходжень вихідних деревостанів на південь, схід, північ.