СЕМАНТИКА ПРОИЗВОДНЫХ АДЪЕКТИВОВ С КВАЛИФИКАТИВНО-КВАНТИТАТИВНЫМ КОМПОНЕНТОМ (НА МАТЕРИАЛЕ СОВРЕМЕННОГО РУССКОГО ЯЗЫКА)

summary

У вступі обґрунтовано актуальність та визначено теоретичні передумови дослідження, сформульовано мету, завдання, описано джерельну базу роботи, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, охарактеризовано його новизну, теоретичне й практичне значення, подано відомості про апробацію положень дисертації та кількість публікацій.

У першому розділі «Семантика похідного слова та його особливості» висвітлено низку питань, пов'язаних із дослідженням структурно-семантичних зв'язків твірного та похідного слів. Їхньому осмисленню присвячено роботи В. О. Богородицького, В. В. Ґрещука, О. П. Єрмакової, О. А. Земської, Є. А. Карпіловської, Н. Ф. Клименко, О. С. Кубрякової, І. І. Ковалика, Л. П. Крисіна, В. В. Лопатіна, В. І. Максимова, І. Г. Милославського, О. М. Соколова, О. М. Тихонова, І. С. Улуханова, І. О.  Ширшова, Н. О. Янко-Триницької, М. М. Янценецької та ін.

Формування похідного слова визначено всіма властивостями твірного: лексичними (наявністю одного чи декількох лексико-семантичних варіантів), асоціативно-метафоричними (асоціативно-образним сприйняттям ономасіологічних структур), граматичними (приналежністю до тієї чи іншої  граматичної категорії).

У словотвірному значенні похідного слова виділяються два обов'язкові структурні компоненти – формантна та мотивуюча частини, які по-різному взаємодіють одна з одною. Крім того, у похідному слові можуть виникати додаткові семантичні компоненти, які не входять ані до мотивуючої, ані до формантної частини. Необхідно враховувати й той факт, що формування похідного слова та його значення відбувається не лише для задоволення номінативних потреб мовомислення, але й для виконання найрізноманітніших функцій: комунікативно-прагматичної, експресивної тощо.

Тому й виникла необхідність створення типології похідних слів, орієнтованої на співвідношення значеннєвих структур мотивуючого та мотивованого, що визначає тип словотвірного значення: транспозиційний, який відповідає синтаксичній деривації, модифікаційний та мутаційний, які співвідносяться з лексичною деривацією (М. Докуліл, Є. Курилович).

Висока продуктивність афіксальних способів словотвору в російській мові, обов'язкова наявність у похідному слові формантів, особливості словотвірної системи в цілому – все це призводить до того, що реальні мовні факти не вміщуються у межі запропонованих теорій.

Синтаксичні, чи транспозиційні, деривати більш характерні для мов аналітичного типу, у яких те саме слово, зберігаючи свою формальну структуру, може виконувати функції різних частин мови. У російській мові, як і в інших слов'янських мовах, перехід мовної одиниці з одного граматичного класу до іншого, як правило, супроводжується формальними змінами. Тому словотворчі форманти відіграють особливу роль у семантиці похідного слова (І. С. Улуханов). Це стосується передусім суфіксальних формантів, на значення й функції яких і повинна бути орієнтована типологія похідних слів.

У процесі формування семантики похідного слова дериваційні суфікси реалізують транспозиційну, модифікаційну та мутаційну функції. Однак деякі з них здатні поєднувати кілька словотвірних функцій і можуть бути визначені як синкретичні. Існування синкретичних функціональних підтипів суфіксів, що формують словотвірні значення, дає підстави виділяти додаткові, синкретичні, словотвірні підтипи. Такий підхід дозволяє уточнити словотвірну типологію похідних слів у російській мові, більш коректно визначити характер зв’язків між твірним та похідним словом, допомагає прояснити семантичні відтінки похідного слова, а отже, видається перспективним при аналізі похідних прикметників із суфіксами   -оват-¹/-еват-¹,             -оват-²/-еват-² та -еньк-/-оньк-.

У другому розділі «Лексико-семантичні та функціональні особливості прикметників із суфіксами-омонімами -оват-¹/-еват¹ та -оват-²/-еват-²» проаналізовано їх словникові та контекстуальні значення.

У лінгвістичній традиції існують різні думки щодо семантики словотворчого суфікса           -оват-/-еват-, який визначають як морфемну омонімію (В. В. Виноградов), морфемну полісемію (І. С. Улуханов) чи як суфікс, що має три різновиди словотвірного значення, однак характер відносин між ними не визначено (Н. О. Янко-Триницька).

Дисертаційне дослідження орієнтується на концепцію, обґрунтовану в роботах В. В. Виноградова, О. А. Земської, В. М. Немченко, П. А. Соболєвої, М. М. Шанського та ін., відповідно до якої омонімічними (омоморфемними) є афікси, що мають однаковий звуковий склад, але різняться своїми значеннями й словотворчими зв'язками. Одним із критеріїв морфемної омонімії суфіксів -оват-¹/-еват-¹ та -оват-²/-еват-² є наявність у похідних прикметників різних словотвірних значень, що представляють два типи похідних слів: модифікаційний та мутаційний.

Модифікаційний тип формується всередині класу прикметників за допомогою суфікса           -оват-¹/-еват-¹. Мутаційний тип складається з прикметників із суфіксом  -оват-²/-еват-², мотиваторами яких є слова іншої граматичної категорії – іменникі.

Модифікаційний словотвірний тип дериватів характеризується незначною зміною семантики похідного слова у порівняннні з твірним. Таке значення утворює сема «градації», що є однією з головних у семантиці відад’єктивних дериватів цього типу і формує прикметники зі словотвірним значенням «який виявляє ознаку більшою мірою, ніж мотивуючий прикметник» та  «який виявляє ознаку меншою мірою, ніж мотивуючий прикметник», що робить оцінку амбівалентною. Це стосується прикметників як із параметричним, так і з аксіологічним компонентом значення.

Поєднання різних «мірних» значень можливе в межах окремого значення похідного слова. Це іноді знаходить висвітлення в словниках: плоховато – “плохо в меньшей степени или слишком плохо”, грустноватый – “грустный в меньшей и большей степени” (Толковый словарь живого великорусского языка В. И.Даля) тощо.

Причиною біполярності оцінного значення похідних прикметників може бути багатозначність їхніх твірних – якісних прикметників. У прямому значенні, визначаючи смак, колір, форму предмета, вони вказують на неповноту ознаки: сладкий → сладковатый картофель – “несколько сладкий”, серый → сероватый снег – “несколько серый”,  тощий → тощеватая фигура - “несколько, немного худая”. Якщо мотиватором є переносне значення прикметника, у такому випадку суфікс -оват-¹/-еват-¹ маркує не градаційне значення, а ступінь емоційної оцінки (від пом'якшення до інтенсивності): сладковатая немочка (І. Тургенєв) – “умильная, приторно-ласковая, чрезмерно любезная”; сероватая погода (М. Лєсков) – “теплая, мягкая, хотя и пасмурная”, сероватые люди (М. Горький) – "заурядные, малокультурные, ничем не замечательные”; карман тощеват  (М. Гоголь) –  “изрядно пуст”.

Ступінь градації ознаки чи міри вияву емоційності може виявлятися в контексті і залежить від низки причин:

-   посилюється прислівниками з кількісною семантикою:

грязноватый   –  “довольно грязный” (БАС), пор.: -Ну, что, какова дорога? – Хороша, Николай Еремеич. Грязновата маленько (І. Тургенєв);

грустноватый –  “довольно грустный” (БАС), пор.: Да письмо твое несколько грустновато (М. Гоголь);

-   обумовлено зв'язком із різними іменниками чи із ситуацією в цілому:Сапоги хороши, только почему-то левый тесноват (А.Чехов), тобто “немного тесный”. Порівн.: Федор Данилыч широко размахивал руками, тесноватая военная гимнастерка, казалось, вот – вот треснет на его широких, словно литых плечах (Г. Шолохов–Синявський), де тесноватая гимнастерка – “слишком тесная”: “вот - вот треснет”. Вираження посилення чи послаблення ознаки, як правило, поєднується з прагматичними завданнями, а іноді й витісняється ними.

Градуальні значення ознак, що охоплюють сферу якісних прикметників, найбільш яскраво представлені в антонімічних парах. Суфікс -оват-¹/-еват-¹, що приєднується до прикметників-антонімів, є словотворчим засобом, який формує проміжні члени ряду між полюсами градаційної шкали (холодный – холодноватый – тепловатый – теплый).

Утворення дериватів з параметричним компонентом майже не має семантичних обмежень: низковатый – высоковатый (потолок); светловатое – темноватое (помещение); толстоватый – тонковатый (нос) тощо.

Деривати з аксіологічним компонентом утворюються не від усіх мотиваторів. Насамперед це стосується прикметників, що означають:

-                абсолютні ознаки, тобто такі, котрі відповідають правилам мовної категоризації і не залежать від оцінки мовця: живой – *живоватый та  мертвый – *мертвоватый,  здоровый – *здорововатый та больной – *больноватый тощо;

-                позитивні ознаки. Узуальні похідні від прикметників умный, чистый, новый тощо відсутні, хоча функціонування оказіоналізмів *умноватый, *чистоватый, *нововатый тощо підтверджує продуктивність словотвірного типу. Таким чином, словотворчий ресурс для градації “хорошего” у російській мові виявляється менш потрібним. Більшу прагматичну цінність являє собою градація негативних ознак: глуповатый, грязноватый, староватый тощо.

Крім того, «семантична заборона» щодо приєднання суфікса         -оват-¹/-еват-¹ до прикметників із аксіологічним компонентом значення виникає тому, що похідні значення характеризуються певною зв'язаністю (высокая честь –  *высоковатая честь – низкий поступок – *низковатый поступок).

Мутаційний словотвірний тип дериватів  формується між одиницями різних граматичних категорій і припускає досить істотні зміни в семантиці похідних прикметників у порівнянні з їхніми твірними – іменниками. Велика різноманітність словотвірних значень похідних прикметників і наявність різних семантичних доповнень пояснюється, по-перше, приналежністю твірних слів до іншої граматичної категорії; по-друге, широкою розмаїтістю лексичних значень твірних слів, котрі належать до різних лексико-семантичних груп і означають: 1) назви осіб за національністю (цыгановатый); за соціальною приналежністю і родом занять (мужиковатый, жуликоватый); за статево-віковими ознаками (бабоватый, дедоватый); за властивостями характеру (хамоватый, шутоватый). До цієї ж групи можна віднести і твірні слова, що називають тварин у переносному значенні (стосовно людей) (бирюковатый, медвежеватый); 2) назви предметів (щебневатый, бочковатый).

Похідні прикметники мутаційного типу нараховують кілька десятків словотвірних значень. Найчастіше зустрічаються такі:

-“подібний до того, кого (що) називає твірний іменник”: кирпич → кирпичеватый, мужчина → мужеватый (оказ). Загального словотвірного значення набувають деривати, утворені від іменників, які позначають різні об’єкти: особа/не-особа;

-“властивий тому, кого називає мотивуючий іменник”: молодец → молодцеватый, хлыщ → хлыщеватый;

-“який має схильність до того, що названо мотивуючим іменником”: хам → хамоватый, щеголь → щеголеватый;

-“який схожий зовні на того, кого називає мотивуючий іменник”: медведь → медвежеватый, бирюк → бирюковатый;

-“який має у своєму складі те, що названо мотивуючим словом”: щебень → щебневатый, хрящ → хрящеватый.

Значну за кількістю групу складають оказіональні похідні прикметники, що свідчить про високу продуктивність типу:

китайцеватая фамилия (www.vavilon.ru) –  “така, як у китайця” (за вимовою); чукчеватое графоманство (www.livejou al.com)  –  “незрозуміле, неправильне, неграмотне письменництво”; «руковатые» связи (www.buh.by) – “про впливову людину”; желудковатая философия (Г. Сковорода) –  “система ідей, поглядів, за якими найбільшою цінністю є матеріальні блага”.

Словотвірні та лексичні значення оказіональних прикметників характеризуються значним ступенем фразеологічності.

Поєднання категоріальної семантики –  субстантивної та ад'єктивної, розмаїття словотвірних значень та семантичних відтінків призводять до того, що прикметники із суфіксом -оват-²/ -еват-² не завжди можна чітко класифікувати як похідні мутаційного типу. Це визначає необхідність виділення проміжних підтипів: мутаційно-модифікаційного та мутаційно-транспозиційного.

Мутаційно-модифікаційний словотвірний підтип містить  похідні, що формуються між класами іменників та прикметників. З одного боку, мутація припускає значні зміни семантико-словотвірної структури мотивуючого іменника. З іншого боку, у дериватах цього типу спостерігаються квантитативні видозміни ознаки, що є характерним для модифікації. Внаслідок цього у їхньому словотвірному значенні інтегруються дві семи «який має ознаки того, що називається мотивуючим іменником» та «який виявляє ознаку більшою або меншою мірою».

Межі цього підтипу формують прикметники, що виражають значення: “недостатності” ознаки: трусоватый – «несколько трусливый» (БАС); озорниковатый – «разг. несколько озорной, озорной» (БАС); та її “інтенсивності”: жиловатый¹ –  «с заметно выступающими жилами» (БАС); чепуховатый –  «простореч. довольно вздорный, чепуховый» (БАС).

Між ними на шкалі градації розташовуються прикметники, у значенні яких поєднуються компоненти “невисокий ступінь” та “надмірність” вияву ознаки, що, як правило, підтверджується контекстом: «разг. отличающийся некоторым шиком  (БАС). Але: Есть [на пароходе] старушка-мать с тремя несколько перезрелыми, но весьма шиковатыми дочками. (Ф. Достоєвський).

У деяких випадках поєднання полярних значень у межах однієї лексеми приводить до енантіосемії: ноздреватый –  “с небольшими отверстиями, пористый” (ноздреватый снег) та ноздреватый –  “с большими, чем обычно, ноздрями” (ноздреватый нос).

Мутаційно-транспозиційний словотвірний підтип формується  словами різних граматичних категорій: іменниками й прикметниками. Похідні прикметники цього підтипу характеризуються єдиним словотвірним значенням, яке пов'язує субстантивну й ад'єктивну семантику.

Однак додаткові семантичні компоненти, у тому числі й кількісні видозміни ознаки, що в інших випадках експлікує суфікс -оват-²/  -еват-², нейтралізовано.

Внаслідок цього з’являються прикметникові синоніми, утворені від тих же мотиваторів: виноватый – «то же, что виновный»; дыроватый  –  «то же что дырявый»; шиловатый – «то же, что шиловидный» (БАС).

Це зближує похідні прикметники мутаційно-транспозиційного підтипу із синтаксичними дериватами. У цілому підтип можна визначити як  квазісинтаксичну деривацію, чи  квазітранспозицію.

У третьому розділі «Лексико-семантичні та функціональні особливості прикметників із суфіксом -еньк-/-оньк-» розглянуто прикметники, які традиційно визначаються як демінутиви, тобто такі, що мають зменшувально-пестливе значення. Хоча вони і формуються в межах однієї частини мови, але їхній феномен полягає в здатності передавати надзвичайно широкий спектр різноманітних модифікацій ознаки.

У дослідженні семантики таких прикметників найбільш відомі два підходи. Відповідно до першого, суфікс -еньк-/-оньк- додає прикметникам різні експресивно-емоційні відтінки: «почуття кохання, ніжності, симпатії та задоволення» (родной – родненький) чи «неповаги, ненависті, зневажливого ставлення» (плохой – плохонький) (Б. Братус). Залежно від квантитативного значення мотивуючого слова суфікс виконує функцію квантитативної модифікації ознаки (зменшувально-пестливе значення – высоконький, красивенький, підсилювальне значення –  легенький, махонький)  (В. П. Мусієнко).

Відповідно до принципів другого підходу, суфікс -еньк-/-оньк- передає значення «невизначеного почуття», тому що предмети, ознаки яких називають прикметники, дуже різноманітні за своїми властивостями.

Похідні прикметники з квантитативною та кваліфікативною семантикою розглядаються в межах модифікаційного словотвірного типу. Серед них можна виділити прикметники, що означають як параметричні ознаки предметів та людей (тяжеленькая сумка,  горяченькое молоко, слабенькое вино; высоконький мальчик, стройненькая девушка, старенькая учительница тощо), так і аксіологічні (простенькое колечко, паршивенький коверчик, пошленький фокстротик; жадненький итальянец, святенький старик тощо). Семантика цих прикметників надзвичайно складна: ті й інші можуть виявляти і квантитативні, й кваліфікативні видозміни.

Модифікаційний словотвірний тип похідних прикметників із квантитативним значенням містить параметричні й аксіологічні прикметники, що передають кількісні видозміни ознаки:

1.           Значення недостатності ознаки, що передаються в словникових тлумаченнях за допомогою прислівників “несколько”, “слегка”: хроменький  –  несколько хромой (БАС), поздненький –  несколько поздний (БАС); кисленький – слегка кислый (БАС), солененький  –  слегка соленый (БАС).

У контексті ці значення можуть також посилюватися прислівниками “чуть”, “немного”, “слегка”: чуть тепленькие щи (В. Солоухін);  немного плотненькая каша (www.good-cook.ru); слегка полненькая фигура (www.myforum.r52.ru). Такі прикметники виступають у ролі менш категоричних позначень, свого роду евфемізмів.

2.                        Значення високого ступеня вияву ознаки чи оцінки, що передаються в словникових статтях за допомогою прислівників “очень”, “совсем”: смирненький – очень смирный (БАС), несчастненький – очень несчастный (БАС); новенький – совсем  новый (БАС).

У контексті вони посилюються інтенсифікаторами: “совсем”, “очень” чи описовими та порівняльними конструкціями: вино совсем слабенькое (В. Вересаєв); очень даже пухленькие [греческие статуи] (Д. Донцова); Створка распахнулась, и в темноватом коридоре я увидела тощенькую, почти бестелесную старушку (Д. Донцова); Небольшой обоз тянулся по узенькой, как ход крестьянских саней, проселочной неторной дорожке (С. Аксаков).

Квантитативні значення більш характерні для параметричних прикметників.

Модифікаційний словотвірний тип похідних прикметників із кваліфікативним значенням формують деривати, що виражають у процесі функціонування різні емоційні відтінки. Їхня класифікація викликає труднощі, тому що оцінне значення прикметників залежить від багатьох причин: суб'єкта мовлення, об'єкта, ознака якого оцінюється, ситуації в цілому. У семантиці цих прикметників конотація переважає настільки, що може витісняти денотативну оцінку мотивуючого слова. Значне конотативне навантаження обумовлюється прагматичними настановами, стратегіями комунікації. При цьому особливого значення набувають критерії оцінки, що базуються на уявленні суб'єкта про предмети чи дії як про позитивні чи негативні. Найчастіше такій оцінці підлягають:

1)                  властивості особистості, ставлення оточуючих до яких супроводжується різноманітними емоціями: ‘зневагою’: А ведь каким святеньким притворялся этот мерзкий старик! (М.Горький); ‘презирством’: Ты – бесстыдник!.. У тебя, как у мелкого, гаденького и похотливого зверюшки, никогда не было стыда за свой жест, за свою мимику (О. Купрін); ‘ніжністю з легкою іронією’: И едва ли не единственным нежным чувством в ее жизни была привязанность ее к  signore Carlino, маленькому и жадненькому италианцу (І. Тургенєв);

2)                  фізичні властивості людини, що викликають різні почуття: ‘ніжність, жаль, співчуття’: …сын Алексей – сильненький – у царя правая рука  (О. Толстой). Порівн.: Миша, в противоположность Ване, мальчик слабенький, нервный…  (М. Салтиков-Щедрін);  

3)                  предмети, параметричні й аксіологічні ознаки яких можуть ставати джерелом: ‘радості, гарного настрою’: Авдотья старалась заглянуть вглубь парников...: — ровненькие [ростки], да веселенькие, да большие   какие!  (Г. Николаєва); ‘уваги, турботи’: Приучайся копать заступом легеньким на рыхлой земле, чтоб не очень уставать (М. Гоголь);

4) смакові властивості їжі та напоїв.

Ця тематична група репрезентована великою кількістю прикметників, конотативний компонент яких можна схарактеризувати як ‘задоволення, насолода, захоплення’: [В столовой] были уже приготовлены и стерлядка копчененькая, и рыжечки черноглазовские в уксусе, и груздочки солененькие (М. Салтиков–Щедрін); Блины были такие великолепные, что выразить вам не могу, милостивый государь: пухленькие, рыхленькие, румяненькие (А. Чехов).

Похідні з суфіксом -еньк-/-оньк- досить часто стають маркером не окремого слова, а ситуації в цілому: Любили мы ее (мать) больше отца, –  ругала она его, пьяненького, высмеивала при нас  (М. Горький). Позитивне ставлення до суб'єкта оцінки викликає почуття ‘ніжності, жалості’. Навпаки, при негативному ставленні до суб'єкта оцінки прикметник пьяненький  стає способом вираження ‘засудження’: Со слов одной из пострадавших, причиной возгорания (дома)  стала шалость ее пятилетнего ребенка: “Папаша  наш был пьяненький и сбежал, –  всхлипывала женщина, –  хорошо старший сын не растерялся” (www.prizyv.ru).

До модифікаційного словотвірного типу включено прикметники модифікаційно-нейтралізаційного підтипу, кваліфікативно-квантитативне значення яких поступово згасає. Їхня семантика наближається до тавтологічних дериватів (Р. Гжегорчикова, Я. Пузиніна), тобто до таких похідних, суфікси яких не вносять нових значень. Це призводить до стирання відмінності між похідним та твірним словом і пов’язано з нейтралізацією значення суфікса             -еньк-/-оньк-. Процес нейтралізації проходить з різним ступенем інтенсивності: від поступового згасання кваліфікативно-квантитативного значення до його повного зникнення.

Тенденція до загасання кількісної та якісної семантики властива прикметникам зі значенням кольору. При заміні деривата із суфіксом        -еньк-/-оньк-  на мотивуючий прикметник у тому самому контексті «емоційна температура» (А. Вежбицька) висловлення залишається незмінною: зелененький –  уменьш.-ласк. к зеленый; красненький – уменьш. к красный; серенький – ласк. к серый тощо (БАС). Порівн.: Ямщик, в низкой шляпе, обвитой павлиньим пером, в буром армяке и с кожаными рукавицами, засунутыми за узкий зелененький (зеленый) кушак, искал коренника (І. Тургенєв).

З іншого боку, можливий повний розрив семантичних зв'язків між твірним та похідним словом, що призводить до переосмислення семантики останнього. Наприклад, розмите денотативне значення мотиватора хороший (хороший совет, хороший врач, хороший дом, хорошее вино, хорошая живопись тощо) є тлом для формування оцінного значення мотивата хорошенький. Аксіологічна сфера оцінки в процесі деривації змінюється: (хороший (етичні якості) → хорошенький (естетичні якості)), що дозволяє класифікувати прикметник хорошенький як дериват модифікаційно-мутаційного підтипу: хорошая девушка, студентка, учительница → хорошенькая девушка, студентка, учительница; хороший ребенок →  хорошенький ребенок.

Утворення дериватів із суфіксом -еньк-/-оньк-, як правило, не має семантичних заборон. Однак можливі деякі функціональні обмеження. Так, прикметник хорошенький характеризує зовнішність дівчини, молодої жінки чи дитини.  При сполученні з іменниками, які означають особу чоловічої статі, він набуває пейоративної конотації: … Мужчине не обязательно быть красавцем, приятнее, если тебя называют интересным, но уж лучше быть последним уродом, чем ходить в хорошеньких. Хорошенький мальчик! Трудно выдумать что-либо оскорбительней  (Г. Семеніхін).

Прикметники, що описують зовнішність чоловіків, як правило, не вживаються щодо жінок: Гаврила справедливо назвал его плюгавеньким человечком. Фома Фомич был мал ростом…   (Ф. Достоєвський); Толстый, лысенький Яков Иваныч говорит только о женщинах (М. Горький). Порівн.: *плюгавенькая женщина, *лысенькая женщина тощо.

Прикметники естетичної оцінки із суфіксом -еньк-/-оньк-, які використовуються для характеристики чоловіків та жінок, значно відрізняються, що дає підстави віднести їх до ґендерно маркованих ресурсів російської мови.

Комплекс різноманітних семантичних компонентів, виокремлюваних у значенні прикметників із суфіксом -еньк-/-оньк-, може змінювати семантику як окремого слова, так і ситуації в цілому, впливати на її експресію, емоційність, прагматику. Все це свідчить про те, що значення суфікса -еньк-/-оньк- більш широке й складне, ніж традиційно приписувана йому демінутивність.

У висновках  до дисертаційної роботи узагальнено та підсумовано основні результати дослідження.

Розширення меж мовної діяльності, “розкріпачення” комунікації посилює її експресивно-оцінну складову, яка є характерною для російської та багатьох слов’янських мов і сприяє збагаченню їхніх словотвірних баз. Активне поповнення лексикону потребує нових підходів до дослідження словотвірних процесів, результатом яких є формування похідних слів з експресивно-оцінною семантикою.

Прикметники з кваліфікативно-квантитативним компонентом є одним із потужних ресурсів експресивно-оцінного словотворення. Багатопланові смислові комбінації, що виникають у процесі функціонування похідних прикметників із суфіксами -оват-¹/ -еват-¹,            -оват-²/-еват-² та -еньк-/-оньк-, демонструють загальну тенденцію слов’янських мов до розвитку емоційної та оцінної семантики у словах зі значенням ознаки.

Визначення закономірностей формування конотативних значень у семантиці похідних прикметників передбачає всебічний аналіз їхніх мотиваційних зв’язків. Це допомагає виявити:  а) внутрішню залежність семантико-словотвірної структури похідного слова від лексичного й категоріального значення твірного; б) зовнішню зіставлюваність похідного слова з визначеними об'єктами дійсності; в) фразеологічність семантики похідного слова, різноманітні семантичні доповнення, обумовлені певними причинами, зокрема, асоціативно-метафоричними зв'язками похідного й твірного.

Вивчення та опис типології похідних слів російської мови неможливі без урахування семантики словотворчих формантів. Аналіз значення дериваційних суфіксів дозволяє не лише розширити межі мутаційних та модифікаційних словотвірних типів, а й відтворити їхню семантичну розмаїтість.

Похідні прикметники з суфіксами -оват-¹/-еват-¹, -оват-²/-еват-², -еньк-/-оньк- передають градацію ознаки, квантитативна модифікація якої носить амбівалентний характер і досить часто залежить від екстралінгвістичної ситуації, від прагматичної мети чи настанов суб'єкта мовлення.

Похідні прикметники із кваліфікативним компонентом виражають оцінні та емоційні відтінки. Залежно від конотативної маркованості емоція та оцінка  можуть змінюватися на протилежні. Це свідчить про різноманітні нашарування у семантиці похідних і призводить до появи імпліцитного сенсу. Контекст розширює межі лексичного значення, однак таке розширення  значною мірою визначено формантами -оват-¹/-еват-¹, -оват-²/-еват² та -еньк-/          -оньк-, які мають багатий семантичний потенціал. Вони є не лише номінативним, а й емоційно-прагматичним словотворчим засобом. “Надморфемний” характер їхньої  семантики важко пояснити, обмежуючись лише традиційними способами аналізу.

Комплекс мутаційних та модифікаційних типів похідних прикметників із суфіксами -оват-¹/-еват-¹, -оват-²/-еват² та -еньк-/-оньк-, а також їхніх підтипів формує словотвірну категорію прикметників, які мають градуальні й оцінні компоненти. Семантика поданих прикметників виходить далеко за межі демінутивів. Цим пояснюється доцільність переосмислення значення так званих демінутивних суфіксів прикметників, що відкриває нові перспективи дослідження в аспекті підходів та принціпів експресивно-оцінного словотворення.