СЕТАРІОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ДІАГНОСТИКА, ЗАХОДИ БОРОТЬБИ)

summary

Матеріал та методи досліджень. Роботу виконували упродовж 2003-2005 рр. на базі наукової лабораторії кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету, лабораторії біохімії та ендокринології Інституту онкології Академії медичних наук України, а також в неблагополучних з сетаріозу великої рогатої худоби тваринницьких господарствах Київської області.

Всього досліджено на сетаріоз 1723 голови великої рогатої худоби.

З метою зажиттєвої діагностики хвороби кров для гельмінтоларвоскопічних дослідень брали у тварин з вуха або яремної вени. Для її стабілізації застосовували гепарин. Виявлення мікросетарій в крові проводили методом розчавленої краплі за М. Романовичем або центрифугуванням стабілізованої крові за Т. Поповою. Екстенсивність та інтенсивність інвазії визначали шляхом підрахунку кількості мікросетарій в 1 см³ осаду.

Збір статевозрілих сетарій в місцях їх локалізації здійснювали після забою великої рогатої худоби. Проміжних хазяїв філярій (комарів родини Culicidae) відловлювали на пасовищі в період нападання їх для кровоссання на велику рогату худобу. Цей термін тривав з квітня по жовтень включно.

Для дегельмінтизації великої рогатої худоби, ураженої личинками сетарій, застосовували вітчизняні лікарські засоби нововерм, бровермектин ін'єкційний і бровермектин у гранулах та зарубіжні – баймек і дектомакс.

Виробництво вітчизняного лікарського засобу нововерм налагоджене в Українській виробничо-комерційній корпорації з зоотехнічного і ветеринарного забезпечення «Укрзооветпромпостач» (м. Київ). Нововерм представляє собою прозору рідину. В 1см³ розчину лікарського засобу міститься 10 мг діючої речовини – івермектину, який є продуктом ферментації гриба Streptomyces avermitilis.

Виробником зарубіхного антигельмінтика баймек є фірма «Ваjer» (Німеччина). Баймек – прозора в'язка рідина жовтуватого кольору. В 1 см³ препарату міститься 10 мг івермектину.

Лікарський засіб широкого спектру дії дектомакс надходить на ринок України із США (фірма «Рfizer»). Це розчин блідо-жовтого кольору. В 100 см³ розчину дектомаксу міститься 1 г діючої речовини – дорамектину.

Бровермектин-гранулят вводили перорально. Решту препаратів застосовували підшкірно в ділянці лопатки дворазово в дозі 1 см³ на 50 кг маси тіла тварин. Повторно дегельмінтизацію великої рогатої худоби проводили через один тиждень. Ефективність протисетаріозних лікарських засобів визначали через 14, 30 та 45 діб після останньої дегельмінтизації хворої на сетаріоз великої рогатої худоби на підставі лабораторних досліджень крові та виявленні в ній личинок круглих гельмінтів.

В боротьбі з імагінальними стадіями розвитку кровосисних комарів використовували інсектицид байофлай. Препарат застосовували в дозі 10 см³ на дорослу тварину методом поливання на шкіру спини.

Байофлай – це рідина, розфасована в поліетиленові банки. Дозування препарату автоматичне.

Вивчення впливу байофлаю на імаго кровосисних комарів проводили на 725 коровах. Гематологічні та біохімічні дослідження великої рогатої худоби здійснювали на початку досліду та через 7, 14 і 28 діб після застосування цього препарату.

Для знищення преімагінальних стадій розвитку проміжних хазяїв сетарій застосовували вуглеамонійну сіль (ВАС). Це суміш бікарбонату (99%) та карбонату (1%) амонію, що являє собою дрібні кристали білого, сірого або рожевого кольору. Дію вуглеамонійних солей на личинок кровосисних комарів вивчали в лабораторних умовах при температурі повітря 18-20ºС та у водоймі села Княжичі Броварського району Київської області.

Препарат виготовляється шляхом карбонізації водного розчину аміаку вуглекислим газом. Після центрифугування вуглеамонійну сіль розфасовують в поліетиленові мішки по 40 кг. Продукт для сільського господарства виробляється на Сєверодонецькому ДПП “Об’єднання Азот” за технічними умовами для кормовиробництва (ТУ У 6-046878 73. 026-96) та для рослинництва (ТУ 113-05-1128332-15-92).

Гематологічні показники (кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну, лейкограма) визначали згідно загальноприйнятих методик (І.П. Кондрахін, 1985). Кількість еритроцитів підраховували за допомогою камери із сіткою Горяєва. Для визначення ШОЕ був використаний метод Панченкова (1984).

Вміст глюкози визначали за кольоровою реакцією з орто-толуїдином, кетонових тіл – йодометричним методом та за Н.Н. Пушкіною (1981), РН крові – методом Р.Х. Кармолієва, вміст кальцію – трилонометричним методом за Д.Я. Луцьким (1968), вміст неорганічного фосфору – за методом Брігса у модифікації С.Д. Івановського, вміст магнію – за І.В. Петрухіним з тритановим жовтим, вміст каротину в сироватці крові за В.Ф. Коромисловим та Л.А. Кудрявцевою (1973).

Визначення активності аланінамінотрансферази (А_ЛАТ) та аспартатамінотрансферази (А_САТ) проводили фенілгідразиновим методом і на біохімічному аналізаторі “Cobas mira Plu”, γ – глутамілтрансферази – з субстратом α-γ-глумалін-4-нітроанілідон та на біохімічному аналізаторі, лужної фосфатази (ЛФ) – методом гідролізу з β-гліцерофосфатом, амілази – амінокластичним методом зі стійким крохмальним субстратом та на біохімічному аналізаторі, каталази – методом В.С. Асатіані, холінестерази – уніфікованим методом із гідролізом ацетилхолінхлориду.

Отримані дані оброблені статистично. Достовірність одержаних результатів визначали за допомогою критерію Стьюдента (t) на персональному комп’ютері з використанням програми Microsoft Excel 2002 з пакету MS Office XP. Різницю між двома величинами вважали достовірною при Р<0,05.