Шахнович Н.Ф. Господарсько-біологічна оцінка клонових підщеп груші в умовах Закарпаття

summary

СЛАБОРОСЛІ ПІДЩЕПИ ГРУШІ В ІНТЕНСИВНОМУ САДІВНИЦТВІ

У розділі дано агробіологічну оцінку клонових підщеп, висвітлено питання вирощування груші на них, а також узагальнено зарубіжний досвід їх використання для досліджуваної культури в маточниках, плодових розсадниках і садах. Детально проаналізовано проблему сумісності та взаємного впливу компонентів щеплення, агротехнічні особливості вирощування саджанців груші на вищевказаних підщепах, аргументовано можливість їх застосування в умовах Закарпаття та необхідність проведення досліджень.

Умови, об’єкти і методика проведення досліджень

За температурним режимом і вологістю протягом вегетаційного періоду Закарпатська область поділяється на три райони: низинний, передгірський та гірський. Дослідження проводили в низинному, де кліматичні умови в період їх виконання характеризувалися підвищенням середньодобових температур і нерівномірністю опадів під час вегетації. Найбільшу суму активних температур (вище 10⁰С) за вегетаційний період відмічено у 2000 та 2003 роках (відповідно 3476 та 3459⁰С) при середньо-багаторічній 3000-3320⁰С. Зима в Закарпатті м’яка, середньодобова температура повітря січня становила від 2,9 (2004 р.) до мінус 10 (2006 р.), тоді як середня багаторічна – мінус 3,0⁰ С. У 2003 і 2005 рр. перший з названих показників у лютому становив відповідно мінус 4,3 та -3,7, а останній – мінус 1,4⁰ С. В інші роки досліджень температура повітря перевищувала середній багаторічний показник і становила від +0,3 (2004 р.) до +4,5 (2002 р). В цілому аналіз багаторічних метеорологічних даних зимового періоду в Закарпатті свідчить, що діапазон низьких температур не є критичним для клонових підщеп айви, а, отже, й не є лімітуючим фактором, що впливає на їх вирощування. Недостатня кількість опадів спостерігалась навесні, у квітні і травні, 2000, 2001, 2004 рр. та протягом всього сезону вегетації у 2003. Рівень ГТК за вегетаційний період цього року становив 0,67.

Ґрунти низинної зони Закарпатської області сформовані на алювіальних відкладах р. Тиса. На дослідній ділянці ґрунти дерново-опідзолені, глеюваті, середньо-суглинкові. Перед закладанням досліду їх гідролітична кислотність становила 1,96 мг - екв., обмінна (РН сольової витяжки) – 5,15, вміст гумусу в орному шарі – 2,2%, легко гідролізованого азоту – 60,48, рухомого фосфору – 60,6, обмінного калію – 125,2%, рухомого марганцю –118,0 мг/кг, рухомого цинку – 5,1, рухомої міді – 6,2 мг/кг.

Дослідження виконано в маточнику та плодовому розсаднику в чотирьох польових дослідах.

Дослід 1. Вивчення біологічних і господарських властивостей клонових підщеп груші в маточнику. Досліджували 11 форм айви, зокрема айва МА (контроль), айва прованська, айва У, айва Sydo, ВА-29, ІС 2-10, ІС 4-12, 5-5К, 4-16К, К-68, К-86. Дослід продовжували на існуючому маточнику, який було закладено в лабораторії садівництва Закарпатського інституту АПВ навесні 1995 року. Повторність 10-разова, по 2 кущі в кожній. Площа живлення – 2 х 0,5 м, підщепи в маточнику вирощували методом вертикальних відсадків без зрошення.

Дослід 2. Вивчення сорто-підщепних комбінувань груші у плодовому розсаднику. Досліджували сорти Конференція (контроль), Вижниця, Яблунівська, Кучерянка, Стрийська на клонових підщепах, які до цього вивчались у маточнику, а в цілому – 55 сорто-підщепних комбінацій груші. Повторність три разова. У кожному повторенні по 15 рослин. Всі підщепи у варіантах окулірували на висоті 10 см над рівнем ґрунту. Схема їх садіння у першому полі розсадника 0,9 х 0,2 м.

Проводили весняне підживлення аміачною селітрою, а восени вносили фосфорно-калійні добрива з розрахунку по 60 і 90 кг діючої речовини на гектар відповідно. Розпушування у міжряддях та в рядах виконували відповідно до потреби протягом вегетаційного періоду.

Дослід 3. Вивчення сумісності перспективних і районованих сортів груші у плодовому розсаднику. Досліджували 20 сортів груші на підщепі ВА-29. Біометричні виміри проводили за методикою, що використовується у розсаднику.

Дослід 4. Вивчення ефективності функціонування хлоропластів листків підщеп та сорто-підщепних комбінувань груші. Лабораторні досліди проводили за методикою, розробленою у відділі фізіології та біотехнологічних досліджень ІС УААН (Китаєв О.І., 1988). Визначали фото- і термоіндукційні зміни флуоресценції хлорофілу в листі 11 клонових підщеп, які вивчали в маточнику, і 10 сорто-підщепних комбінацій у розсаднику, а також у досліді з сумісності 13 районованих і нових сортів з підщепою ВА-29. При цьому аналізували фотосинтезуючий комплекс листків сорто-підщепних комбінувань з метою виявлення сортів, несумісних та з прихованими ознаками несумісності.

Досліди закладали за “Методикою проведення польових досліджень з плодовими культурами” (Кондратенко П.В, Бублик М.О., 1996). Варіанти в маточнику розміщували методом рендомізованих повторень, а в розсаднику – розщеплених ділянок.

Основні обліки і спостереження як у маточнику, так і розсаднику виконували за “Методикою вивчення підщеп плодових культур в Українській РСР” (Андрієнко М. В., Гулько І. П., 1990).

Площу листкової пластинки та листкової поверхні в однорічних саджанців визначали методом “висічок” за Мойсейченком В.Ф. (1987).

Дослідження архітектоніки кореневої системи однорічних саджанців сорто- підщепних комбінувань у розсаднику проводили методом “повного обмивання” всієї кореневої системи за Колесниковим В.А. (1966).

Жаро- та посухостійкість визначали за “Программой и методикой сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (1999), а товарну якість саджанців – за ОСТ 10126 – 88.

Оцінку економічної ефективності вирощування клонових підщеп і саджанців у розсаднику виконано за методиками Шестопаля О.М. (2002, 2006).

Статистичну обробку проводили за Б.А. Доспєховим (1985) із застосуванням комп’ютера за відповідною програмою М.О. Бублика “Агростат” і стандартними програмами статистичної обробки даних “Ехсеl 9.0”, “Статистика 6.0.”

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОЦІНКА КЛОНОВИХ ПІДЩЕП ГРУШІ В МАТОЧНИКУ

Вивчення функціонування хлоропластів листків залежно від форми підщепи. У процесі дослідження фотоіндукційних змін флуоресценції хлорофілу в листках встановлено, що потенційна фотодинамічна спроможність у підщеп айва У, ІС 2-10, айва прованська, К-86 вища порівняно з контролем, про що свідчить показник (Кі) в межах 0,80 – 0,84, тоді як у айви МА – 1,7. За аналізом температурної індукції флуоресценції та змінами часових параметрів відповідного показника хлорофілу tg-tb контролювали процеси, пов’язані з формуванням термостабільності білкових комплексів. При аналізі цього показника виявлено високий рівень термостабільності у підщепи 5-5К. Отримані дані потенційної фотоенергетичної продуктивності ФСК (фотосинтезуючий комплекс) листків в різних форм підщеп показали, що вона вища в ІС 2-10, айви прованської, ВА-29, 5-5К та айви Sydo (Kf 2,11 – 2,51 відносної одиниці), тоді як у контрольної айви МА – 1,58. Виявлено, що різні клонові підщепи характеризуються неоднаковою ефективністю використання світлової енергії, що, у свою чергу, впливає на їх відновлювальну спроможність і вихід стандартних відсадків. Виняток становить айва Sydo, в якої потенційна фотоенергетична продуктивність листя висока, а вихід відсадків близький до контролю.

Тривалість періоду до початку коренеутворення у відсадків залежно від біологічних особливостей клонових підщеп. Під час дослідження динаміки коренеутворення у відсадків клонових підщеп встановлено, що найраніше обкорінення починається в ІС 2-10, ІС 4-12, айви прованської та ВА-29 (табл.1). В середньому за роки вивчення початок утворення коренів відмічено у третій декаді червня і триває воно 27-30 днів після першого підгортання маточника, що відповідно на 10-7 днів швидше, ніж в айви МА (контроль). Одночасно обкорінення починається у підщеп К-86, айва У, айва Sydo і 5-5К. Найдовше цей процес проходить у К-68 та 4-16 К. Для початкового обкорінення пагонів на цих підщепах потрібно близько 45 днів. Масовим цей процес у всіх форм спостерігався через 10 днів після появи перших корінців.

Найкраще обкорінення відсадків за роки досліджень відмічено у підщепи ІС 2-10 (4,2 бала), незадовільне – в 4-16К та К-68 (3,1 бала).

Продуктивність маточних кущів. Оцінка 11 форм клонових підщеп у маточнику показує, що ІС 2-10, ВА-29, айва У та айва прованська відзначаються високою відновлювальною спроможністю маточних кущів (20,5-23,5 відсадків з куща), тоді як на контролі (МА) - 14,4 шт. Істотно вищий, ніж у контрольному варіанті, цей показник у підщеп ІС 4-12, ВА-29 та К-86, найнижчий – в айви Sydo (див. табл. 1).

Встановлено прямий тісний кореляційний зв’язок між відновлювальною спроможністю і продуктивністю підщепи. Зі збільшенням кількості пагонів у кущі вихід стандартних відсадків зростав (r=0,861±0,170), особливо в ІС 2-10, айви У та айви прованської (10,9 – 12,1 шт. з куща), або на 25-39% більше порівняно з контролем.

Важливою характеристикою якості відсадків є відсутність їх гілкування. Найменше бічних розгалужень було на підщепі ІС 2-10 (близько 10%) та айві МА. Середній ступінь гілкування виявлено у підщеп ВА-29, ІС 4-12, К-86, К-68, айва У (23-28 %). Активніше порівняно з контролем цей процес відбувається в 4-16К, айви Sydo, 5-5К, айви прованської – 30-35%. Визначено, що в більшості підщеп, які сильно гілкуються, відповідно й більша кількість перерослих відсадків.

Стійкість до хвороб – один із важливих показників, що характеризують придатність підщепи для подальшого використання. Збереження здорової листової поверхні в маточнику і особливо в першому полі розсадника має першочергове значення, оскільки від цього залежать темпи росту рослин, придатність їх до окулірування і тривалість процесу камбіальної активності, який безпосередньо впливає на приживлюваність. Слабке ураження бурою плямистістю (Entomosporium maculatum Lev.) (2 бали) в нижній частині пагона спостерігалось у підщеп ІС 2-10, К-68 та ВА-29, значно сильніше (34-45%) – у середній та нижній частинах відсадків у айви Sydo, айви У, 5-5К та айви МА і найсильніше (41- 50%) – в ІС 4-12, К-86, айви прованської та 4-16К. В чотирьох останніх, в нижній частині відсадків, на час проведення обліків відмічено обсипання листя. Слід зазначити, що під час проведення обліку внаслідок інтенсивного росту відсадків верхівки пагонів у всіх підщеп не пошкоджувалися.