Шендрик К.М. Етіологія та патогенез кореневих гнилей сої, біологічне обгрунтування заходів обмеження їх розвитку в Північному Лісостепу України

summary

Огляд літератури

На основі узагальнених даних літератури висвітлено питання щодо поширення кореневих гнилей сої, їх етіології, стану вивчення біолого-екологічної характеристики збудників хвороби та заходів з обмеження її розвитку. Аналізується питання обробки насіння сої біологічними препаратами та фунгіцидами.

2. Місце, умови та методики проведення досліджень

Дослідження проводились на кафедрі фітопатології Національного аграрного університету (НАУ), Агрономічній дослідній станції НАУ (1996-2000 рр.), дослідному господарстві “Чабани” Інституту землеробства УААН (1999-2000 рр.) (Київська область), Уладово-Люлинецькій дослідно-селекційній станції (Вінницька область, 2000 р.) та Верхняцькій дослідно-селекційній станції (Черкаська область, 2000 р.).

Виробничу перевірку з визначення впливу передпосівної обробки насіння сої біологічним препаратом агат-25К та фунгіцидом вітавакс 200 ФФ, 34% в.с.к. проводили в агрофірмі "Вересень" Глобинського району Полтавської області та ВАТ “Насіннєве” Кегичівського району Харківської області.

Агрономічна дослідна станція НАУ (Агростанція НАУ) яка розташована в зоні нестійкого зволоження Північного Лісостепу України, характеризується помірно теплим кліматом. Грунт - чорнозем типовий (глибокий) малогумусний, крупнопилуватий середньо-суглинковий, характерний для Правобережного Лісостепу України (Дубровіна, Аксіом, 1974).

Експериментальна робота з вивчення кореневих гнилей сої включала візуальні обстеження посівів, проведення обліків розвитку хвороби в польових і вегетаційних дослідах, лабораторні дослідження щодо визначення патогенності збудників. Посіви обстежували та проводили обліки розвитку гнилей протягом усього періоду вегетації сої (у фази: сходів, першого трійчастого листка, бутонізації та наливу бобів). Для мікробіологічних досліджень використовували насіння сорту Київська 91. Енергію проростання, лабораторну та польову схожість визначали за ДСТУ 12-038-84 (1985). Інтенсивність ураження гнилями встановлювали за шкалою, викладеною в ”Методике выявления, учета и прогноза вредителей и болезней зернобобовых культур”, (1970).

Для ідентифікування видів грибів користувались визначниками В.Й. Білай (1977), М.М. Підоплічко (1972, 1977), Both (1971), K.H. Domsch (1980), М.А. Литвинова (1987). Вивчали патогенні ознаки грибів, вилучених з ризосфери сої, а також з ураженого насіння та проростків. Наявність серед збудників гнилей грибів роду Pythium визначали за методом Д.Л. Тверського (1955), Bennet (1971).

У досліді з вивченням впливу температури на ріст та розвиток міцелію фузаріїв і різоктонії чашки Петрі з чистою культурою грибів витримували при температурі 10, 15, 20, 25, 30⁰С.

Визначення дії рН середовища на ріст грибів  проводили у чашках Петрі, штучно створюючи  рН - 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Вплив поживних середовищ на ріст міцелію грибів роду Fusarium вивчали на гороховому, кукурудзяному, вівсяному, картопляному агарі та середовищі Чапека. Радіальну швидкість росту збудників кореневих гнилей з’ясовували, користуючись формулою Д.Г.Звягінцева (1991).

При досліджені патогенності грибів використовували експрес-метод, оснований на висіві насіння, що проросло, на чисту культуру грибів (Запольська, 2000). Оцінку стійкості сортів до ураження найбільш поширеними видами фузаріїв проводили за методикою Фруенштайна і Роскотена (1979). Стійкість сої до кореневих гнилей вивчали на природному та штучному інфекційному фонах у вегетаційних і польових дослідах. Зараження ґрунту грибами роду Fusarium здійснювали шляхом внесення в нього інокулюму у вигляді міцеліально-спорової суспензії.

Фітотоксичну активність грибів визначали за методом О.О.Берестецького (1972). Вплив кореневих виділень рослин на ґрунтові патогени встановлювали за методикою Г.В. Грисенко, Є.Л. Дудки (1972).

Антагоністичну активність грибів роду Triсhoderma досліджували методом агарових блоків (Єгоров, 1965). Антагоністичні властивості гриба Triсhoderma кoningii Oud. вивчали на штамі Т-10, який отримали з Черкаської біолабораторії та T. кoningii Л-17 - з Харківського державного аграрного університету. Гриб T.lignorum був представлений штамом Т-3, який ми вилучили в 1997 р. з уражених рослин сої, вирощених в умовах Агростанції НАУ. Дослідження фунгіцидних властивостей препарату фітоспорин проводили методом радіальних та перпендикулярних штрихів (Єгоров, 1965).

Фунгістатичну активність фунгіцидів до ізолятів різних видів фузаріїв, проростання їх спор та росту міцелію вивчали за методиками М.М. Голишина  (1970).

Ефективність дії біопрепаратів та фунгіцидів для обмеження розвитку кореневих гнилей сої вивчали шляхом постановки польових дослідів. За два тижні до сівби насіння обробляли препаратами: агат-25К, дивіденд т.к.с. – 2,5 л/т, вітавакс 200 ФФ в.с.к. - 2 л/т, роялфло в.с.к. – 1,5 л/т, фундазол з.п. -2 кг/т, тачигарен з.п. - 6 кг/т, апрон з.п. - 4 кг/т.

Біометричні та структурні показники врожаю насіння визначали за загальноприйнятими методиками. Математичну обробку отриманих даних проводили з використанням ПЕОМ методом дисперсійного та кореляційного аналізів (Доспехов, 1985).