Штангрет М.Й. Філософські проблеми правового виховання молоді (на прикладі закладів освіти МВС України)

summary

У вступі обґрунтовується актуальність та характеризується стан наукової розробки теми дисертації, визначається зв’язок досліджуваної проблеми з науковими програмами, планами, темами. Визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, вказуються відомості про апробацію основних положень роботи та про публікації.

У першому розділі „Виховання як філософсько-правова проблема” (який складається з трьох підрозділів: 1.1. Єдність і багатовимірність відносин „людина – суспільство”; 1.2. Виховання як форма осягнення людського буття в суспільстві; 1.3. Правове виховання як суспільно-буттєва необхідність) здійснено філософське і філософсько-правове теоретичне осмислення й інтегрування результатів досліджень сукупності наук, що забезпечило застосування концептуальних підходів до проблеми виховання людини.

Дисертантом обстоюється теза, за якою, відповідно до концептуальних положень філософії права, є підстави теоретично розглядати правове виховання як складову системи цілісного виховання. З філософсько-правових позицій закономірності правового виховання молоді виявляються через діалектичну єдність соціального й природного, суспільного й індивідуального, абстрактного й конкретного, правового й вільного в людині, а також через вияв загального, особливого й одиничного. Але виховання людини може бути зрозумілим і поясненим лише логікою впливу в контексті культурно-історичного процесу, а також наявних суспільної дійсності та ступеня розвитку правосвідомості громадян.

Ідеологічною основою правового виховання має бути Конституція України. Весь її пафос – Українська державність на службі прав людини (ст. 3), верховенство права як основа суспільного життя (ст. 8) – здатні бути духовним джерелом могутнього впливу на правосвідомість кожного громадянина, всіх верств, груп населення України.

Разом з цим, сучасна правовиховна робота повинна базуватися на засаді плюралізму ідеологій політичних партій та громадських організацій.

Слід також використовувати принципи філософсько-релігійної суспільної свідомості, позитивний досвід християнської релігії у вихованні поваги до іншої людини.

Правове виховання має бути узгодженим із сучасними державотворчими процесами в Україні.

Філософсько-правова площина виховання молоді в суспільстві розглядається в кількох аспектах, по-перше, як засвоєння соціального досвіду попередніх поколінь, оскільки, реалізуючи відносини „людина - суспільство”, індивід засвоює соціальний досвід, у тому числі досвід правовідносин, а також знання, цінності, норми моралі й права, традиції тощо. По-друге, як пізнання соціальних норм і формування досвіду власної поведінки та відносин, оскільки процес набуття досвіду невід’ємний від засвоєння особою соціальних ролей, що виокремлює соціальну функцію конкретної особистості, певну модель її поведінки, в тому числі модель правової поведінки. По-третє, як соціалізацію, тобто входження, включення людини у різноманітні, в тому числі й правові стосунки, виробництво, політику, культуру тощо. По-четверте, як формування особистості у взаємозв’язку природних (біологічних) й зовнішніх (соціальних, в тому числі правових) факторів. Формування особистості розглядається як здійснення систематичного і цілеспрямованого впливу на неї з метою її адекватної інтеграції в соціум, що передбачає засвоєння нею правових вимог і норм, а також наявних правових цінностей. По-п’яте, як формування внутрішньої свободи вибору стилю і форм поведінки в межах правового поля.

Важливою складовою виховання молоді, особливо курсантів закладів освіти МВС України, є правове виховання. З філософсько-правових позицій воно являє собою суспільно-буттєву необхідність, оскільки суспільне життя, суспільні відносини не можна уявити без пізнання права як їх дієвого регулятора. Саме тому особливе місце у розділі відведене з’ясуванню проблеми „правове виховання як суспільно-буттєва необхідність”. Використовуючи дані проведеного комплексного соціологічного опитування, дисертант робить висновок про те, що стан розвитку правосвідомості молодих громадян України слід вважати незадовільним. В результаті аналізу виявлено низку чинників, які впливають на правову соціалізацію молоді й, відповідно, на її правомірну або неправомірну поведінку.

Правове виховання – це процес, який у різні періоди історії має свою специфіку, оскільки пов’язаний з культурою суспільства як матеріальною, так і духовною. Воно зорієнтоване, насамперед, на оволодіння особистістю необхідним рівнем правових знань, навичок і вмінь, усвідомленням правової системи держави, на формування стійких правових ідеалів, переконань, цінностей та ін. Правове виховання молоді, особливо курсантів закладів освіти МВС України, має базуватися на засадах саме сучасного праворозуміння.

Таким чином, правове виховання молоді, у тому числі курсантів закладів освіти МВС України, – це цілеспрямована, організована, послідовна та системна діяльність  державних органів, установ, інших учасників правовиховного процесу з метою формування у молоді належного рівня правової свідомості, яка, в свою чергу, буде детермінантом правомірної поведінки.  

У другому розділі „Філософсько-правові засади правомірної поведінки курсантів закладів освіти МВС України” (у ньому два підрозділи: 2.1. Теоретико-методологічна основа правомірної поведінки курсантів; 2.2. Правосвідомість курсантів у філософсько-правовому вимірі інтеграції міждисциплінарних наукових досягнень) обґрунтовано філософсько-правові засади правомірної, а також протиправної (антисуспільної) поведінки. Правомірна поведінка - результат регулятивного впливу моральних і правових норм на свідомість індивіда шляхом усвідомлення та добровільного сприйняття їх як позитивних, соціально значущих і суспільно допустимих зразків. Натомість протиправна поведінка виявляється в порушенні правопорядку, у протиправних діяннях. Протиправна поведінка у філософії права трактується як порушення правомірності.

Теоретико-методологічним підґрунтям правомірної поведінки молоді виступають різні концепції людської свідомості, а в основі правомірної поведінки молоді, в тому числі й курсантів закладів освіти МВС України лежить відповідна правосвідомість як інтегроване утворення, що сформувалося на основі духовного, соціального, психологічного та особистісного в конкретно-історичних умовах розвитку народу, його менталітету.

Аналіз підходів до розкриття сутності й змісту правосвідомості дав можливість  виявити не лише відсутність єдиного погляду на цю проблему, а й встановити однобічність її тлумачення, що спонукало до пошуку змісту поняття правосвідомості. Як результат, здійснено обґрунтування розуміння категорії правосвідомості курсанта як інтегрованого духовносоціопсихічного утворення особистості. В основі цього утворення є правові норми як спонукальні сили дій, вчинків і поведінки загалом відповідно до їх змісту. У структурному плані проаналізовано  світоглядний, духовний, моральний, естетичний, правоціннісний, професійно-правовий, буденно-правовий та психологічний компоненти правосвідомості.

Світоглядний компонент правосвідомості відображає світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння людини, а також притаманні їй форми духовного осягнення світу. Духовний компонент правосвідомості – це прояв вільної волі людини, свободи її духу, мислення, слова, вчинків, а також справедливості. Мораль у правосвідомості виявляється як специфічне відображення соціального буття й як специфіка цього відображення, змістовний аксеологічний і деонтологічний потенціал вчинку, дії, діяльності. Це відбувається через усвідомлення понять добра та зла, справедливого та несправедливого, гідного та негідного і т. ін. Моральне регулювання передбачає усвідомлення моральних цінностей, в результаті чого домінує внутрішній мотив поведінки. Таким внутрішнім мотивом може виступати й усвідомлення справедливості правової норми.

Естетична складова правосвідомості курсанта відображає його здатність розрізняти у праві гармонійне, прекрасне, піднесене, комічне, трагічне, гидке і потворне.

Правоціннісний компонент у правосвідомості курсанта виражається у тому, що для нього право загалом і конкретна правова норма, зокрема, є особистісними цінностями, які слугують спонукальною силою власної правомірної поведінки у будь-яких ситуаціях.

Професійно-правовий компонент правосвідомості відображає устремління курсанта закладу освіти МВС України у будь-яких ситуаціях завжди керуватися нормами права, діяти у правовому полі, не порушуючи закони.

Буденно-правовий компонент правосвідомості відображає повсякденно-буденне практичне ставлення людини до чинного права, використання його для досягнення справедливості чи несправедливості; суспільної користі чи власної вигоди.

Важливим є психологічний компонент правосвідомості, який відображає в ній пізнавальну, емоційну, мотиваційну, вольову, ментально-психічну і рефлексивну складові.

З позицій філософії права правомірна поведінка молодої людини, в тому числі й курсанта, – це правоорієнтована своєрідна репрезентація людиною своїх стосунків із суспільством, державою, її органами та окремими громадянами на основі знань, навичок,  умінь, набутого досвіду, в тому числі й у закладах освіти МВС України.

У третьому розділі „Правове виховання як процес формування правомірної поведінки курсантів закладів освіти МВС України” ( який складається з двох підрозділів: 3.1. Міждисциплінарний взаємозв’язок змісту, форм, методів і засобів правового виховання курсантів; 3.2. Особливості формування правомірної поведінки курсантів закладів освіти МВС України) розглядається взаємозв’язок змісту, форм, методів і засобів правового виховання курсантів закладів освіти МВС України. Правове виховання курсантів має свій глибокий зміст, що вимірюється сукупністю знань, навичок і вмінь з юридичних, філософських, психологічних, педагогічних, соціологічних, спеціальних та інших навчальних дисциплін, а також системою переконань й установок, які забезпечують їх правомірну поведінку в суспільстві, передусім у професійній діяльності.

Правомірна поведінка є глибоко індивідуалізованим проявом правосвідомості та суб’єктивно-оцінювальним критерієм адаптованості до правової реальності. Внаслідок цього формування правомірної поведінки молоді тісно пов’язано з сутністю правової природи людини, її особистістю, яка у часі або прогресує, або регресує. Зміст правового виховання курсантів навчальних закладів МВС України врешті-решт має відображення в їх правосвідомості. Але виникає питання: яким чином цей зміст трансформується у зміст правосвідомості? Іншими словами, постає питання про взаємозв’язок змісту, форм і методів виховного впливу. Тому у дисертації досліджено взаємозв’язок змісту, форм, методів і засобів правового виховання курсантів закладів освіти МВС України.

У процесі правового виховання зміст вкладається у конкретні форми й за допомогою сукупності методів і різних засобів передається курсантам. Власне ефективність засвоєння змісту залежить від того, в які форми він укладений та які методи застосовувалися для того, щоб його передати курсантам.

Діалектика взаємозв’язку змісту, форм, методів і засобів правового виховання не відкидає багатогранності змісту, що перебуває у полі зору правової науки і практики, не підмінює дію спеціальних форм і методів, а лише визначає їх зв’язок, взаємовплив у контексті здійснення виховного впливу на курсанта навчального закладу МВС України. Таким чином визначаються найбільш доцільні підходи і напрями здійснення теоретичних і практичних операцій, а також прогнозується кінцевий результат на платформі глибокого аналізу взаємозв’язку  об’єктивного і суб’єктивного, сутності та явища міждисциплінарного змісту і форми, можливого і дійсного. Така діалектика практично виявляється в застосуванні системного підходу, котрий перетворює правове виховання із сукупності окремих актів у цілісний процес. У практичній площині діалектика правового виховання у вищих закладах освіти МВС України проявляється як доцільне поєднання за змістом, цілями та умовами сукупності різних підходів, принципів, форм, методів і засобів правового виховання курсантів.

Зміст правового виховання курсантів закладів освіти МВС України втілюється в такі основні форми, як правова освіта, правова пропаганда, правозастосовна практика, що реалізується у процесі виконання оперативно-службових завдань (навчальна практика, стажування на посаді, участь в охороні громадського порядку, виконання громадянських обов’язків), участь курсантів у роботі громадських формувань щодо здійснення правового виховання населення (особливо серед учнів середніх шкіл).

Мета правового виховання досягається шляхом застосування різних методів. Під методами правового виховання у вищих закладах освіти МВС України дисертантом розуміються способи педагогічно доцільної й упорядкованої взаємодії вихователя і курсанта, а також здійснення психологічного впливу на нього з метою формування високої правосвідомості, яка необхідна для його майбутньої правоохоронної діяльності й правомірної поведінки.

До засобів правового виховання курсантів належать слово, предмети (наочні посібники, кінофільми, нормативні та інші документи, факти), форми спілкування (бесіди, наукові конференції, олімпіади, збори), традиції, література, твори мистецтва, технічні засоби, різні види діяльності, різні засоби передачі змісту правових норм та інформації тощо.

Розкриваються й аналізуються особливості правового виховання курсантів закладів освіти МВС України. Важливе місце серед форм правового виховання, які використовуються в практичній діяльності, займає індивідуальна робота з молоддю, в тому числі й курсантами, а також чимала роль відводиться самовихованню.