Шувар А.М. Врожай і якість льоносировини залежно від роздільного та комплексного застосування біолого-хімічних засобів удобрення в західному Лісостепу України

summary

У першому розділі узагальнено результати багаторічних досліджень вітчизняної та світової науки і практики щодо впливу основних макро- та мікроелементів, доз мінеральних добрив і співвідношення в них азоту, фосфору і калію, а також різних видів органічних добрив, таких як солома зернового попередника, сидерат, біогумус та нових рідких біологічних добрив на основні сільськогосподарські культури та, зокрема, на врожай і якість льоносировини. На основі проведеного аналізу визначено питання, які недостатньо вивчені, обгрунтовано необхідність проведення нових досліджень.

У другому розділі описані програма, методика та умови проведення досліджень.

Дослiдження проведено на полях вiддiлу технологiї вирощування сiльськогосподарських культур Iнституту землеробства i бiологiї тварин УААН в с. Оброшино  Пустомитiвського району Львiвської областi (зона захiдного Лiсостепу) впродовж 1996-1999 рр. на сірому лісовому опідзоленому середньосуглинковому грунті з наступними агрохімічними показниками: вміст гу­мусу (за Тюріним) 1,15...1,33 %, рН сольової витяжки 5,7...5,9, легкогідролізований азот (за Тюріним-Кононовою) - 6,44...7,28, рухомий фосфор (за Кірсановим) - 10,0...10,6, oбмінний калій (за Кірсановим) 7,5...9,8 мг на 100 г грунту.

Клімат зони західного Лісостепу помірно теплий з достатньою кількістю опадів. Метеорологічні умови за роки проведення досліджень були в основному сприятливими для вирощування льону-довгунця.

Польовий дослiд з вивчення впливу мiнерального, бiологiчного та комбiнованого удобрення льону-довгунця на врожай i якiсть льоносировини проводили з 1996 по 1998 рiк у чотирикратнiй повторності, а з вивчення впливу нових рідких біологічних добрив вермистиму та хунгавіту-універсалу – з 1997 по 1999 роки у шестикратній.

Польовi дослiди закладали за методикою колишнього Всесоюзного НДІ льону-довгунця  (м. Торжок, 1978), лабораторнi аналiзи проводили за загальноприйнятими методиками.

Перед закладанням дослідів проведено агрохімічну характеристику грунту, визначено вмiст NPK у соломi попередника льону, зеленiй масi сидерату (редька олiйна), соломi та насiннi льону.

Сорт льону-довгунця – Могильовський 2. Норма висiву насiння – 22,5...23,0 млн. шт/га схожих насiнин. Сiвбу проводили в оптимальнi строки. Попередник – зерновi колосовi (озимі пшениця, жито). Пiсля збирання попередника льону щорiчно приорювали у грунт подрiбнену солому на глибину 14...16 см з  додаванням  10 кг/т  соломи азотних добрив (для її кращої мiнералiзацiї), проводили культивацiю i сiвбу редьки олiйної (норма висiву - 20 кг/га), а при її цвiтiннi зелену масу приорювали у грунт на глибину 20...22 см.

Навеснi проводили культивацiю, внесення мiнеральних добрив та бiогумусу (за схемою дослiду), заробляли їх у грунт агрегатом РВК-3, що й було передпосівним обробітком грунту.

Догляд за посiвами льону-довгунця полягав у боротьбi з льоновою блохою шляхом застосування інсектициду Бі-58 (0.7 л/га) або карате (100 мл/га). Для боротьби з бур`янами застосовували сумiшi гербiцидiв 2М-4Х (0.6 л/га) + зелек (1 л/га) або агрітокс 0.6 л/га + 10 мг/га хармоні. На мiкродiлянкових дослiдах у фазу "ялинка" та в період швидкого росту рослин льону вносили бiодобрива хунгавiт-універсал i вермистим за схемою дослiдів.

В період росту i розвитку рослин льону вiдмiчали наступні фази: початок i повнi сходи, "ялинка", бутонiзацiя, цвiтiння, рання жовта стиглiсть. Визначали густоту рослин пiсля повних сходiв та перед збиранням врожаю, прирiст повiтряно-сухої маси рослин, їх висоту (загальну, технiчну), кiлькiсть коробочок на рослинi, дiаметр стебла. Ступiнь вилягання рослин льону визначали органолептично у фазу цвiтiння за п`ятибальною шкалою, а також вплив рівнів органо-мінерального живлення на ураження рослин основними хворобами. Ураження антракнозом та фузарiозним  в`яненням визначали при настанні повних сходiв, бутонiзацiї та на початку ранньої жовтої стиглостi згідно "Методическим указаниям по фитопатологическим работам со льном-долгунцом" (Москва, 1969). Для насiння визначали енергію проростання, схожість та масу 1000 насiнин, а для волокна такі показники технологiчного аналiзу, як вмiст волокна в трестi, вихiд  волокна, його мiцнiсть та гнучкiсть. Обробку врожайних даних проведено за методикою Б.О. Доспехова (1985).  Бiоенергетичну ефективнiсть дослiджуваних факторiв визначали за методикою "Енергетическая эффективность выращивания сельськохозяйственных культур" (Волгоград, 1985).

У третьому розділі висвітлено вплив загортання у грунт соломи зернових культур, післяжнивної  зеленої  маси  редьки  олійної,  біогумусу,  мінеральних добрив та їх комплексного

застосування на ріст і розвиток рослин, урожай та якість льоносировини.

Найвищий ступінь виживання рослин (92,1 %) відмічено на варіанті використання комбінованого удобрення рослин льону-довгунця, зокрема застосування повної дози фосфорно-калійного удобрення (Р₆₀К₉₀) разом із загортанням в грунт соломи попередника льону з додаванням компенсаційної дози азоту (N₁₀) для кращої мінералізації останньої та післяжнивної зеленої маси редьки олійної (сидерату). Приріст до контролю складав 3,6 %, до варіанту з повним мінеральним удобренням (N₃₀P₆₀K₉₀) – 1,9 % (табл. 1). Високий показник (91,5 %) одержано від внесення половинної дози повного мінерального удобрення (N₁₅P₃₀K₄₅) + 1,5 т/га біогумусу та компенсаційної дози фосфорно-калійних добрив (Р₁₅К₂₅) з метою вирівнювання дози добрив до базового варіанту. На даному варіанті приріст до контрольного та базового варіантів складав відповідно 3,1 та 1,3 %.