СИНТАКСИЧЕСКАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ РУССКОЯЗЫЧНЫХ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ТЕЛЕНОВОСТЕЙ (расчлененный дискурс)

summary

У вступній частині обґрунтовується вибір теми наукової роботи, її ак­туаль­ність, формулюються мета й основні завдання дослідження, визначаються нау­кова новизна, теоретичне та практичне значення, вказуються методи та ме­то­дика дослідження, коментується ступінь апробації основних положень ди­сер­тації.

Перший розділ “Дискурс як закономірний об’єкт лінгвістичних до­слі­джень” присвячений аналізу стану вивчення дискурсу у вітчизняному мово­знав­стві, розгляду сфери функціонування терміна дискурс та еволюції поглядів лін­гвістів на змістову інтерпретацію цього терміна. Розділ складається з чо­ти­рьох параграфів, у першому з яких (“До історії розвитку терміна “дискурс”) роз­глядаються теорія питання, класифікації дискурсів, визначається місце дис­кур­су новин у загальній системі різних дискурсів, становлення і використання ди­скурсного аналізу; у другому параграфі (“Від специфіки телебачення в си­сте­мі засобів масової інформації до специфіки телевізійного мовлення”) обґрун­то­вується погляд на пріоритетність телебачення в житті суспільства, визначається йо­го функціональна різниця (оперативність, наочність, аналітичність) від інших за­собів масової інформації, а у зв’язку з цим ефективність і специфіка те­ле­мов­лен­ня як “особливого мовлення”; у третьому параграфі (“Телевізійні новини як особ­ливий вид дискурсу”) розкривається зміст поняття “новини”, дається ви­зна­чення дискурсу новин, пропонується тематична структура новин, яка до­зво­ляє виділяти і запам’ятовувати необхідну інформацію, обґрунтовується кому­ні­кативний статус тексту у дискурсі новин; у четвертому параграфі (“Дик­тор­ські новини і прямі телерепортажі – головні компоненти суспільно-політичних телевізійних новин”) розкрито шаруватість теленовин і визначено основні жанри новин, які складають загальний блок новин.

Нині сфера функціонування терміна дискурс настільки широка, що до­во­ди­ться говорити про полісемію цієї термінологічної одиниці. При цьому можна про­стежити її розширення як у горизонтальному напрямі, тобто у різних нау­ках, так і у вертикальному, тобто на різних рівнях лінгвістики. До його роз­піз­нав­чих характеристик, безумовно, належить багатозначність і використання у різ­них галузях гуманітарних знань, тому питання про динамічність терміна дискурс в аспекті його семантичного варіювання цілком слушне. Та й в останнє десятиліття – це найбільш вживаний у лінгвістиці термін. Класичне визначення дискурсу, що виникло у формальній логіці, – “мова над реченням”, визначило незаперечне положення: дискурси реалізуються у вигляді текстів. Залежно від того, наскільки тісним був цей зв’язок, змінювалось і трактування дискурсу. І якщо в 60 – 70-і роки дискурс розуміли як зв’язну послідовність речень або мов­леннєвих актів, то сьогодні розуміння дискурсу вийшло за межі тексту і реа­лізується так: дискурс – це складне комунікативне явище, що містить, крім зв’язного тексту, ще й екстралінгвістичні фактори (знання про світ, установку, мету, адресанта, умови виробництва, спілкування тощо), необхідні для ро­зу­мін­ня тексту; це текст, взятий у подійному аспекті, або текст, занурений у життя” (Н. Д. Арутюнова, В. З. Дем’янков, Ю. М. Караулов, Н. М. Миронова, Н. І. Фор­ма­новська). У руслі загального спрямування нашого дисертаційного дослі­джен­ня така інтерпретація дискурсу цілком можлива.

Сьогодні класифікація дискурсів, що репрезентує різні галузі знань і на­прям­ків, досить неоднорідна, має відкритий характер й ілюструє надзвичайну ши­роту функціонування цього терміна, а інколи й вільного, невиправданого йо­го використання.

Можливо, під впливом моди на терміни, поняття дискурсу в лінгвістиці ста­ло застосовуватися до будь-якого тексту, і писемного теж (відбувається ніби діа­лог між автором і читачем), при цьому дискурс визначається як сукупність всіх існуючих і утворюваних текстів, що обслуговують певну сферу людської діяль­ності, наприклад, медичний дискурс, технічний дискурс, художній дис­курс, поетичний дискурс, науково-популярний дискурс, автобіографічний дис­курс і т. ін.

Розвиток системи ЗМІ та сучасних комунікаційних технологій спричинили визнання значущості, яка стала якісно новим феноменом у плані і політичному, і соціальному, й економічному, і науковому, і мовному. Глобальне телебачення, гло­бальні газети (якщо вимірювати кількісними параметрами) більше, ніж будь-які інші засоби інформації, сприяють реалізації концепції взаємопо­в’я­за­но­го і взаємозалежного світу, консолідації людського суспільства. На ступінь за­своєння інформації суттєво впливають все ж особливості її поширення, вла­сти­ві масовоінформаційному засобу. Так, зокрема, запам’ятання телевізійної інформації з того чи іншого конкретного питання відбувається, за даними до­слід­ників, десь у ¾ осіб, що контактували з нею, а радіоінформації – лише у по­ло­вини (М. Г. Ігнатов та ін.). Телебачення виявилось попереду інших ЗМІ не тіль­ки в оперативності, але й у повноті повідомлюваної інформації.

Тут варто зазначити, що телебачення формує й певний життєвий стиль, тоб­то спосіб життя і поведінки, мовлення, манеру одягатися й зачісуватися, сма­­ки та інтереси, формує не лише під впливом реклами модних товарів, ре­клам­них кліпів, серіалів та хіт-парадів, а перш за все під впливом дикторів, ко­ре­спондентів, тележурналістів та їх мовлення. Оскільки телебачення має уні­каль­ну оперативність, то його цілком справедливо вважають найдосконалішим за­собом одержання будь-якої інформації, що передається звуковим чи зоровим способом.

Телебачення може охопити найширші маси населення, навіть ті, які за­ли­шаються за межами впливу інших засобів масової комунікації. Ця здатність те­ле­бачення пояснюється особливостями його фізичної природи, що визначають спе­цифіку телебачення як засобу створення і передавання повідомлення, і формують такий феномен, як телевізійне мовлення.

Телебачення стало однією з форм нашого повсякденного життя, а тому й мов­лення, що звучить по телебаченню, можна визначати і досліджувати як од­ну з форм повсякденного мовленнєвого спілкування. І якщо при будь-якому мов­леннєвому спілкуванні наявність чи відсутність слухача має велике зна­чен­ня для вибору засобів висловлювання, то в будь-якій телевізійній передачі це зна­чення вибору засобів висловлення, послідовності подачі інформації стає ос­нов­ним, оскільки телепередачі орієнтовані на невидимого, якщо можна так ска­за­ти, глядача й слухача.

Разом з тим з усіх засобів масової інформації телебачення є найменш до­слі­дженим і насамперед його лінгвістичний аспект. Варто констатувати той факт, що одна з найбільш очевидних властивостей телевізійних новин (пред­ме­та нашого дисертаційного дослідження), яка ігнорувалась як у традиційних, так і в порівняно недавніх дослідженнях ЗМІ, полягає в тому, що вони являють со­бою особливий вид дискурсу. Дискурс теленовин займає особливе місце у за­галь­ній системі дискурсів, оскільки без усяких змістових натяжок відповідає за­галь­ному визначенню й розумінню дискурсу.

Існує думка, що одним із різновидів дискурсу, найбільш цікавим у плані со­ціальних маніпуляцій і впливу на індивідуальну й суспільну свідомість, є дис­курс суспільно-політичних новин (О. С. Іссерс). Але основним харак­тер­ним мо­ментом, що дозволяє виділити дискурс новин у системі подібних, є високий рей­тинг теленовин і неослабний інтерес до цього телевізійного жанру.

Особливі умови створення, подачі і сприйняття новин, їх основні ко­му­ні­ка­тивні функції визначають їх структуру, закріплену досвідом журналістів для підкреслення новинного елемента і для утримання в пам’яті слухача основної ін­формації. Загальним правилом є подача важливої інформації на початку по­ві­дом­лень.

“Індустрією новин”, яка активно бере участь у політичному житті су­спіль­ст­ва, в культурних та економічних процесах, називають дикторські новини й пря­мі телерепортажі.  Їм притаманний значний новинний елемент у події, під­ви­щена оперативність (“щойно відбулось”, “ось-ось відбудеться”). Під­крес­люється висновок, результат, основні параметри події, разом з тим це і за­кін­че­на літературно-мовна форма з усіма необхідними атрибутами жанру, особ­ли­ви­ми можливостями впливу, своєрідним стилем, ритмом і компо­зи­цією.

Популярність новин заснована не тільки на ефекті їх документальності, во­ни популярні ще й тому, що легко сприймаються слухачами. Ставка робиться не тільки на економію мовних засобів, але й, що не менш важливо, на принцип “еко­номії мислення”.

Для впливу на індивідуальну й суспільну свідомість всій цій системі треба, бе­зумовно, особливі методи й прийоми, які дозволяють займати дикторським но­винам і кореспондентським репортажам привілейоване місце у системі по­туж­них сучасних суспільних маніпуляторів.

Дискурс новин – це складна, неоднозначна за своїми лінгвістичними та екстра­лінгвістичними параметрами і різноманітна за жанрово-стилістичними проя­вами комунікативна подія. Реалізований насамперед у дикторських но­ви­нах і прямих кореспондентських репортажах, він об’єднаний дуже чітким но­вин­ним елементом при відносній інформативній самостійності його ком­по­нен­тів. Це визначає й відповідну синтаксичну організацію суспільно-політичних но­вин.

У другому розділі “Розчленований дискурс у російськомовних телевізійних новинах” обґрунтовується введення поняття “розчленований дискурс”, описана його структурна специфіка. Особливу увагу приділено нормативним і ненор­ма­тив­ним дискурсним утворенням. Розділ складається з чотирьох параграфів: пер­ший з них (“Про різнорівневі підходи до досліджень теленовин”) свідчить про тра­диційні методи досліджень текстів телевізійних новин, при цьому в центрі ува­ги лінгвістів є прямі кореспондентські репортажі; у другому параграфі (“Дис­курсний ланцюжок у теленовинах та його основні компоненти”) ви­зна­че­на синтаксична специфіка дискурсу у телевізійних передачах новин; у третьому па­раграфі (“Нормативний дискурсний ланцюжок”) представлені й описані ком­по­ненти, які утворюють дискурсний ланцюжок, їх функції в оптимальній пе­ре­да­чі інформації; у четвертому параграфі (“Форсований дискурсний ланцюжок”) по­дані ненормативні структури з редукованою або розширеною кількістю ком­по­нентів.

Синтаксична специфіка дискурсу в передачах типу “Подробности”, “Вре­мя”, “Сегодня”, що є за своєю суттю теленовинами, визначається двома основ­ни­ми факторами, зв’язаними з побудовою відповідних передач. По-перше, ми сти­каємося тут з особливим і не завжди жорстко регламентованим порядком, а також способом подання призначеної телеглядачам інформації. По-друге – і не менш важливо, – у телевізійних новинах використовується, як правило, кілька дже­рел, а деякою мірою і жанрів інформації, присутні різні суб’єкти її пові­дом­лення.

Стандартна нормативна ситуація – це трикомпонентна структура подаваної інформації: анонс – повідомлення – коментар. Перші два компоненти (анонс, по­відомлення) дистанційовані часом, але зв’язані з одним і тим же суб’єктом по­відомлення інформації. Другі два (повідомлення, коментар) мають, як пра­ви­ло, безпосередній часовий контакт, але надходять від різних суб’єктів, різних дже­рел інформації. Ці три компоненти можна проілюструвати на такому мате­ріа­лі з програми “Подробности” від 6.12.2001 р.

Анонсування теми диктором.

День рождения хирурга. Академику Николаю Амосову исполнилось 88 лет.

Повідомлення диктора.

Всемирно известному отечественному кардиохирургу академику Николаю Амо­сову исполнилось 88 лет. Он входит в пятерку выдающихся личностей, ко­то­рые определили лицо Украины в ХХ веке. Николай Амосов – родоначальник оте­чественной сердечно-сосудистой хирургии и один из основателей со­вет­ской школы кардиохирургов.

Коментар телекореспондента.

У Николая Михайловича сегодня двойной праздник. Ровно восемь лет на­зад, в день своего восьмидесятилетия, Николай Амосов понял, чтобы со­хра­нить форму и здоровье, он должен более активно заниматься физкультурой. Так родилась знаменитая амосовская формула “3 тысячи движений”. Экспе­ри­мен­ту помешала только операция на сердце, которую Амосову сделали в Гер­ма­нии. Николай Михайлович считает, что его занятия физкультурой были слиш­ком интенсивными, однако через год он вновь восстановил тренировки…

Інформація в теленовинах подається своєрідним блоком, основні ком­понен­ти якого – анонс, повідомлення диктора і повідомлення телекореспонден­та – є відносно самостійними текстами, окремі мовленнєві твори зі своїми синтаксичними регуляторами і своїм змістовим наповненням. Однак жоден із вказаних компонентів через їх тісну тематичну спайку не може функціонувати са­мостійно, залишаючись значущим інформаційно й орієнтованим на до­сяг­нен­ня якоїсь певної мети.

Найхарактерніша особливість дискурсу в теленовинах – це його розчле­но­ва­ність, побіжна якщо не всім, то, принаймні, більшості інформаційних блоків. Оди­ниця інформації оформляється у такому дискурсі сукупністю відносних те­к­стових фрагментів, які або дистанційовані часом, як це бачимо при анонсу­ван­ні теми та її подальшому розвитку, або належать різним суб’єктам пові­дом­лен­ня, коли диктор і телекореспондент, змінюючи один одного, розгортають од­ну й ту ж тему. При цьому утворюється своєрідний дискурсний ланцюжок, ланки якого – мовлення диктора і мовлення телекореспондента або іншої особи, яка бе­ре участь у програмі і доповнює сказане диктором повідомлення, – об’єд­нує в одне ціле, в єдиний інформаційний блок уже телеглядач.

У дискурсному ланцюжку телевізійних новин досить чітко виділяються такі компоненти:

1. Анонсоване диктором повідомлення, одна із основних тем телепередачі.

2. Інформація, яку подає телеглядачеві сам диктор.

3. Інформація, яку подає телеглядачеві телекореспондент або якась інша особа, яка бере участь у програмі чи коментує повідомлення диктора.

Перший компонент дискурсного ланцюжка може входити в нього тільки один раз, другий і третій можуть повторюватися і навіть чергуватися один з од­ним. І якщо анонсоване диктором повідомлення позначити літерою А (анонс), ін­формацію самого диктора – літерою Д (диктор), а третій із названих ком­по­нен­тів дискурсного ланцюжка – літерою К (кореспондент), то весь дискурсний лан­цюжок, що відповідає стандартній і нормативній трикомпонентній струк­ту­рі подаваної телеглядачеві інформації, можна символічно зобразити так: А – Д – К.

Однак обов’язковим компонентом цього ланцюжка є тільки середня його лан­ка – інформація, подавана телеглядачеві самим диктором. Крайні ж ланки дис­курсного ланцюжка можуть бути відсутні, причому перший його ком­по­нент, як виявило дослідження, відсутній у більшості інформаційних блоків. У той же час цілком можливе і подовження трикомпонентного дискурсного лан­цюж­ка, якщо у відповідному інформаційному блоці стратифікується інфор­ма­ція, подавана диктором і телекореспондентом. Дискурсні ланцюжки в роз­чле­но­ва­ному дискурсі можуть будуватися у результаті різних комбінацій трьох ос­нов­них компонентів.

Розчленований дискурс – це своєрідне синтаксичне явище, конструктивне ут­ворення, яке сформувалося певною мірою спонтанно, у результаті нако­пи­че­но­го працівниками телебачення і, мабуть, психологами досвіду дистанційного спіл­кування. Це своєрідна лінгвістична фігура або троп, завдання якого по­ля­гає в тому, щоб зацікавити телеглядача і, по можливості, довше утримати його бі­ля телевізійного приймача.

Власне дискурс, таким чином, не просто актуалізує якийсь текст
(Н. Д. Ару­­тюнова), а актуалізує його частинами, зберігаючи тим самим зна­чу­щість інформації та підтримуючи у телеглядачів інтерес до неї протягом всьо­го або у всякому разі досить тривалого часу розгортання того чи іншого пові­дом­лення, розкриття тієї чи іншої теми. І якщо власне дискурс розчленований, то нормативний трикомпонентний ланцюжок в аналізованому аспекті є най­більш оптимальною структурою. Вважаємо, що саме такий ланцюжок, особ­ливо, не втомлюючи телеглядача зайвими деталями, занадто довгими розмо­ва­ми на одну й ту ж тему, двічі, як мінімум, хоче того телеглядач чи ні, інтригує йо­го: при анонсуванні повідомлення, коли тема тільки називається, і при напе­ред редукованій подачі з телеекрана, коли до відповідної теми пропонується за­лу­чити спеціального кореспондента чи якусь іншу особу як суб’єкта додаткової ін­формації та коментаря.

Функції першої ланки нормативного дискурсного ланцюжка (А) – визна­чи­ти й окреслити коло ключових тем, якими не обмежується програма, але які можуть зацікавити телеглядачів і, значить, утримати їх біля телеприймачів. Дру­га ланка цього ланцюжка (Д) містить загальну інформацію про ту чи іншу по­дію, факт і орієнтує телеглядача на сприйняття певних подробиць. Третя лан­ка (К) завершує і, як правило, вичерпує анонсовану тему, супроводжуючи її  дея­ким коментарем. Часовий проміжок між прямими двома ланками нор­ма­тив­но­го дискурсного ланцюжка, тобто між анонсом і повідомленням диктора, за­пов­нюється відповідно до, очевидно, режисури не анонсованої інформацією, причому часто не менш суттєвої і значущої, ніж те, що кваліфіковано на початку передачі як ключове теми.

Розчленований дискурс і відповідно й нормативний дискурсний лан­цю­жок – це не механічний поділ такого інформаційного блоку на три частини: анонс, по­відомлення диктора, коментар телекореспондента, – а синтаксична одиниця зі своєю структурою й прагматичною орієнтацією, що об’єктивно існує і вико­нує закріплені за нею функції. Мало того, ця синтаксична одиниця катего­ріаль­но­го характеру, оскільки в ній співвіднесені різні часткові її структурні зна­чен­ня, представлені різними дискурсними ланцюжками, не тільки нормативними, але й, як виявило дослідження, форсованими, тобто редукованими або розши­ре­ни­ми.

Суть нормативного дискурсного ланцюжка полягає в тому, що не тільки жо­ден з його компонентів не може функціонувати як самостійний текстовий твір, а значить, бути власне дискурсом, але й всі ці компоненти, об’єднані в од­не повідомлення, також не будуть повноцінним текстом, який відповідає нор­мам російської мови, а відповідно також не буде тим, що можна було б ква­лі­фі­ку­вати як дискурс.

Сформований таким чином інформативний блок має такий вигляд:

1. Взрыв в Москве. В восточном округе российской столицы погибли 12 пас­сажиров рейсового автобуса.

2. По последним данным, в результате взрыва автобуса в Москве погибли 12 человек, в живых остались всего лишь два, да и то по счастливой слу­чай­но­сти. Водителя и одну из пассажирок выбросило взрывной волной.

3. Автобус “Мерседес” был припаркован у Измайловского рынка, в восточ­ном округе Москвы. На нем сегодня ночью в столицу России прибыли жители Кра­­снодарского края, вероятнее всего, челночные торговцы. Около 6 часов ут­ра, когда взорвался автобус, люди спали. Водитель и один из пассажиров чу­дом остались в живых, их выбросило взрывной волной из машины. По­стра­дав­шие вызвали пожарных, а затем сами пытались потушить огонь. На мес­то тра­гедии сразу приехала пожарная команда и карета скорой помощи. Уце­лев­ших путешественников с многочисленными ожогами доставили в больницу. По словам представителей правоохранительных органов, если бы взрыв прогремел бли­же к выходным, жертв было бы гораздо больше. Торговцы обычно съез­жают­ся к концу недели.

Тут, з одного боку, жоден з компонентів нормативного ланцюжка не є ін­фор­мативно самодостатнім, у тому числі й третій. З іншого боку, з’єднані ра­зом, ці компоненти не утворюють прийнятного текстового твору. В одер­жа­но­му повідомленні тавтологія і змішування слів.

Інформаційні блоки, яким відповідає нормативний дискурсний ланцюжок, обов’язково анонсуються і тим самим зарані актуалізуються, визначаються як найбільш значущі, ключові події дня, про що прямо і говорять деякі диктори. Однак анонсовані повідомлення не завжди можуть виявитися для телеглядача важливими, цікавими, а об’єктивного критерію оцінки ваги, якщо можна так ска­зати, тієї чи іншої інформації, її значущості для телеглядача або міри і ха­рак­теру впливу цієї інформації на того, кому вона адресована, наскільки нам ві­до­мо, поки що немає. Не так мало, зокрема, програм новин без анонсованих тем вза­галі або анонсованих тем в окремих передачах. Мало того, диктор може по­ча­ти програму новин з якихось деталей не висвітлюваних ним далі подій, а по­дій, які мали місце у попередні дні і про які телеглядачам уже повідомляли. Нор­­мативний дискурсний ланцюжок і відповідно розчленований дискурс – це не екстралінгвістичне явище, пов’язане з характером повідомлення або з ре­жи­су­­рою тієї чи іншої передачі, коли необхідні акценти розставляються перш за все у змісті повідомлення. Це синтаксична фігура найширшого функ­ціо­наль­но­го діапазону, яка може бути використана при формуванні різ­но­ма­нітних за своїм значенням і змістовим навантаженням  інформаційних блоків.

Нормативний для ряду телевізійних передач трикомпонентний дискурс, реалізований у ланцюжку А – Д – К, – це своєрідний конструкт, щось майже ідеальне у структурному плані, ідеальне, але не всеохопне і навіть не найбільш поширене щодо частоти використання цього ланцюжка у відповідних теле­про­гра­мах.

Переважну більшість інформаційних блоків побудовано не за повною їх структурною схемою, а або без анонсу, або без тележурналістського висновку, або навіть без того й іншого. Звідси і редуковані дискурсні ланцюжки. Різно­ма­ніт­ність форм і джерел подання інформації, різноманітність структурної ор­га­ні­за­ції телевізійного дискурсу, мабуть, заздалегідь програмується.

Найбільш продуктивним редукованим дискурсним ланцюжком є лан­цю­жок Д – К. Досить часто ті чи інші інформаційні блоки репрезентовані лан­цюж­ка­ми Д і А – Д. При цьому однокомпонентний редукований ланцюжок з ланкою Д, який репрезентує інформаційні блоки, представлені в тій чи іншій пе­редачі лише диктором, з розчленованим дискурсом, уже, напевно, не спів­від­но­ситься, а відповідне повідомлення, як правило, завершене і в структурному, і в змі­сто­во­му плані. Проте ми маємо справу саме з редукованим дискурсним лан­цюж­ком, оскільки навіть окреме повідомлення диктора, що формує самостійний ін­фор­маційний блок, виходить у переважній більшості випадків з того, що глядач уже має необхідну інформацію, яка дає йому можливість не тільки зрозуміти, про що йде мова, але й відповідним чином інтерпретувати зроблене диктором по­відомлення, ввести його в коло своїх інтересів. Ось, наприклад, який виклад має єдиний інформаційний блок, представлений тільки диктором у передачі “По­дробности” від 6.12.2001 р.:

Сегодня второй день всеукраинской переписи населения. Уже за­фи­кси­ро­ва­ны первые ЧП. О некоторых из них сообщил журналистам заместитель ми­нис­т­ра внутренних дел Анатолий Удод. Два таких случая произошли в Харь­ковской области: там напали на учётчика, а в Шевченковском районе области сгорел местный участок по проведению переписи. Третий случай заре­ги­стри­ро­­ван в Херсонской области, где жилец одной из квартир в грубой форме выг­нал учётчика. Ещё один случай, который можно считать недоразумением, произо­шёл во Львовской области. Учётчика не пустили в “маршрутку”, не­смот­ря на решения властей разрешить им бесплатный проезд в общественном тран­спорте. А в Днепропетровске задержан грабитель, который выдавал себя за учётчика.

Може бути і зовсім коротке повідомлення, наприклад, такого типу:

84 человека были сегодня спасены с тонущей египетской платформы в Сре­диземном море в 50 км от побережья Израиля. К счастью, в районе бед­ст­вия оказался итальянский вертолёт. Пилотам пришлось совершить 42 вылета в сложнейших погодных условиях, чтобы доставить всех нефтяников на борт американского фрегата “Росс”.

Редукція нормативного дискурсного ланцюжка дає нам, якщо залишатися в межах саме розчленованого дискурсу, фактично тільки два варіанти його структури, що відображено у дискурсних ланцюжках А – Д (анонс – диктор) і Д – К (диктор – кореспондент). Причому, мабуть, тільки через те, що більшість ін­формаційних блоків не анонсуються, ланцюжок Д – К є більш продуктивним і більш поширеним, хоч значущість дискурсної ланки в ланцюжку А – Д, можна при­пустити, вища, ніж у ланцюжку Д – К, оскільки саме повідомленням диктора завершується відповідний інформаційний блок. Приклад із передачі “Сегодня” (НТВ від 23.02.2002 р.):

Анонс.

Умерла Анна Шилова – знаменитый диктор советского телевидения, неиз­менная ведущая популярных “Голубых огоньков”.

Диктор.

Сегодня стало известно, что на 84-м году жизни скончалась Анна Шилова – один из первых дикторов центрального телевидения. Больше 30 лет, с 56-го года, она проработала на советском телевидении. Вела информационные про­грам­мы, новогодние голубые огоньки, песни года. Несмотря на то, что она была по-настоящему знаменитой на всю страну, ни дачи, ни машины у Анны Ши­ловой не было. В последние годы она жила в однокомнатной квартире на Смо­ленском бульваре и уже несколько лет тяжело болела. Будучи на пенсии, Анна Шилова не очень любила смотреть телевизор. Она предпочитала хо­ро­шую книгу.

Редукований дискурсний ланцюжок Д – К, який репрезентує інформаційні бло­ки поточних, рутинних, якщо можна так сказати, новин, тобто новин, тією чи іншою мірою обов’язкових для відповідних передач, але таких, що не мають сенсацій, а отже, не подаються з якоюсь спеціальною або іншою прагматичною настановою, зовсім інший. Структура Д – К відображає, очевидно, і транспонує в інформацію, що передається глядачам, повсякденну і, мабуть, нелегку працю працівників телебачення, і пов’язана ця структура з понад 60 % інформаційних блоків, що передаються редукованими дискурсними ланцюжками. Частіше те­ле­візійний дискурс при цьому складається з дуже короткого повідомлення дик­то­ра, яке має 2 – 3 речення, і більш детальної розповіді кореспондента, яка супроводжує і доповнює інформацію диктора та пропонує свій коментар.

Розширений дискурсний ланцюжок, як свідчить обстежений нами ма­те­ріал, – це значно рідкісніше явище порівняно з ланцюжком редукованим. У струк­турованих нами телепередачах розширення нормативного дискурсу спо­сте­рігалось фактично тільки 5 разів. Тричі ми стикались із розширеним ди­с­курс­ним ланцюжком, який не має компонента А, та все одно назване явище, на на­шу думку, цікаве й показове як у плані структурному, так і в плані функ­ціо­наль­ному.

Структура розширеного дискурсу досить стабільна, а відповідний дис­курс­ний ланцюжок відкривається частіше анонсом, що вже підкреслює особливу зна­­чущість блоку, що подається, не кажучи вже про те, що автори відповідної те­лепрограми повертаються до заданої теми неодноразово, однак і відсутність анон­су не знижує значення пропонованої глядачеві інформації. Ось приклад по­бу­дови мінімального розширеного ланцюжка в передачі “Подробности” від 28.11.2001 р.:

Диктор.

Завтра на голосование Верховной Рады во втором чтении будет вынесен проект бюджета на 2002 год, а сегодня правительство предоставило де­пу­та­там доработанный документ... і т. д.

 Кореспондент. 

Презентация бюджета перед вторым чтением бури в парламенте не выз­ва­ла. Причина простая – все дебаты решено перенести на завтра. Министр фи­нансов Игорь Митюков порадовал депутатов, заявив об увеличении рас­хо­дов будущего бюджета … і т. д.

 Диктор.

 Впрочем, консультативный совет парламентского большинства, в ко­то­рый входит одиннадцать фракций и групп, уже сегодня поддержал пра­ви­тель­ст­венный проект бюджета. В согласованном проекте постановления статьи пред­ложено отправить на доработку и вынести уже на третье чтение…і т.д.

Структурною особливістю розширеного телевізійного дискурсу є чітке чер­гування дикторського тексту і репортажів кореспондентів. Чергування ба­га­то­разове. Кореспонденти різні. Найчастіше (у половині випадків проа­на­лі­зо­ва­но­го нами матеріалу) використовуються розширені дискурсні ланцюжки Д – К – Д – К і А – Д – К – Д – К, у яких дикторський текст і текст телерепортажів, як­що не брати до уваги анонса, представлений порівну, у даному випадку по два рази.

Функціональна орієнтація розширеного дискурсу визначається як сту­пе­нем важливості того чи іншого інформаційного блоку, так і настановою те­ле­пе­ре­дачі на відповідну реакцію телеглядачів. Справа в тому, що в розширеному ди­скурсі вже перші три його компоненти: А – Д – К, які співвідносяться з нор­ма­тивним дискурсним ланцюжком, є самодостатніми. Разом вони функ­ціо­наль­но значущі і формують цілісний текстовий твір, що є власне дискурсом. Чет­вер­тий і наступні компоненти факультативні. Їх призначення, по­ля­гає у посиленні праг­матичного ефекту повідомлення, коли після завершення певного інфор­ма­цій­ного блоку, телеглядачеві пропонують ще й дещо з приводу сказаного й про­ко­ментованого.

ВИСНОВКИ

Робота закінчується висновками, в яких узагальнюються основні резуль­та­ти здійсненого дослідження.

1. Телевізійні новини є найбільш впливовою частиною телеінформації й особ­ливим видом дискурсу. Вони є динамічним об’єктом дослідження багатьох наук і лінгвістики зокрема, зважаючи на специфіку їх змісту та жанрово-стилі­стич­ну різноманітність, тобто дискурс новин хтозна чи коли-небудь аналі­зу­вав­ся сам по собі: звичайно його розглядали або як особливий вид дискурсу, або як особливий соціокультурний твір. У значній класифікації дискурсів дискурсу но­вин належить помітне місце, оскільки він орієнтований перш за все на ма­со­во­го споживача, у ньому адекватно, своєчасно і, найголовніше, оперативно ві­доб­ражено суспільний, політичний, культурний світ у його сучасному ди­на­міз­мі. Дискурс новин – комунікативно складне явище зі своїми лінгвістичними та ек­стралінгвістичними параметрами й різноманітними жанровими виявами, ос­нов­ними з яких є дикторські новини і прямі кореспондентські репортажі. У жод­ному з типів дискурсів (політичному, юридичному, технічному, медичному, пе­дагогічному й под.) не помічено такої жорсткої кореляції лін­гві­стичних та екстралінгвістичних факторів, як у дискурсі телевізійних новин, обу­мовленої чіткою орієнтацією на те, що у телеглядача є тільки один шанс почути сюжет і зрозуміти, про що йдеться.

2. Дикторські новини й кореспондентські репортажі за манерою вико­нан­ня, за вибором мовних засобів та ін. є різними, але вони утворюють цілісний ін­фор­маційний блок новин, що необхідно для адекватного розуміння від­по­від­но­го повідомлення, а тому можна говорити лише про відносну самостійність дик­тор­ських новин і телерепортажів в інформативному плані на підставі їх те­ма­тич­ної спаяності.

Інформаційні телепрограми будуються, як правило, з повідомлень, що опи­раються на різні джерела і йдуть від різних осіб. При цьому та чи інша тема, вве­дена в один інформаційний блок, може розвиватися поступово, за допо­мо­гою дистанційованих часом повідомлень, які щоразу стосуються якихось ок­ре­мих аспектів відповідної теми. Основна і, мабуть, найхарактерніша риса теле­ві­зій­ного дискурсу – його розчленованість, тобто така його побудова, при якій ці­ліс­но спрямована одиниця інформації у вигляді зв’язного тексту формується з ок­ремих лише відносно самостійних фрагментів, які належать різним суб’єктам інформації, часто дистанційованих часом.

3. У розчленованому дискурсі чітко виділяються три основні структурні ком­поненти:

– Анонсована диктором на початку передачі тема того чи іншого ін­фор­ма­цій­ного блоку – А.

– Повідомлення самого диктора, яке стосується проанонсованої ним теми – Д.

– Повідомлення або коментар телекореспондента, а також будь-якої іншої осо­би, яка бере участь у передачі, у зв’язку із заявленим інформаційним блоком – К. 

При цьому, якісь із названих компонентів можуть бути, звичайно, про­пу­ще­ні в тому чи іншому інформаційному блоці, якісь можуть дублюватися. Звід­си і різноманітність дискурсних ланцюжків, що репрезентують власне телеві­зій­ний дискурс, – від одного компонента (звичайно компонента Д, тобто пові­дом­лення диктора) до теоретично довільної їх кількості, яку логічно ви­ко­ри­сто­ву­вати у визначений ліміт часу і задану кількість інформаційних блоків. Зви­чай­но стратифікуються повідомлення диктора і телекореспондента, а від­по­від­ний дискурсний ланцюжок має такий вигляд: А – Д – К – Д – К – Д – К...

4. У всій різноманітності дискурсних ланцюжків особливе місце займає трикомпонентний дискурсний ланцюжок А – Д – К, який кваліфікується як нормативний. І хоч такий ланцюжок не є найуживанішим в інформаційних телепрограмах, у структурному плані він, очевидно, є оптимальним, у змістовому – найбільш ємним, а в практичному – найефективнішим.

Диктор заявив тему, котра повинна зацікавити глядача і залишити його біля телеприймача. Диктор же через якийсь час розгортає проанонсовану ним тему, але звичайно лише в найзагальнішому вигляді. Кореспондент, пред­став­лений диктором, доповнює повідомлення диктора відповідними подробицями, а якщо треба, і коментарями. Дискурс як актуалізований текст відбувся.

5. Ненормативні дискурсні ланцюжки кваліфікуються як форсовані і поділяються на дві групи: редуковані дискурсні ланцюжки і розширені дискурсні ланцюжки. Частіше інформаційні блоки репрезентовані дискурсними ланцюжками, і це природно, оскільки анонсування всіх тем інформаційної програми і додаткове коментування кожної з них, певно, не завжди раціонально через дефіцит ефірного часу.

6. Найбільш частотний редукований ланцюжок – це ланцюжок Д – К, ре­пре­зентований понад 40 % інформаційних блоків, другий за частотою лан­цю­жок А – Д, який зустрічається менше, ніж у 10 % інформаційних блоків. Лан­цю­жок А – К не був зафіксований, а однокомпонентні структури А і Д не є роз­чле­нованим дискурсом і репрезентують не більше 20 % інформаційних блоків. Функція редукованого дискурсного ланцюжка полягає у подачі поточної, зви­чай­ної для телевізійних новин інформації. Дискурс тут формується, по суті, ко­рес­пондентом.

7. Розширений дискурс функціонально більш значущий, оскільки він біль­ше, ніж редукований і навіть нормативний, зорієнтований прагматично і со­ціаль­но. Відповідно дискурсні ланцюжки використовуються в особливо важ­ли­вих, з точки зору авторів телепередач, інформаційних блоках, причому не зав­жди анонсованих. Актуалізація тексту в розширених дискурсних ланцюжках здійс­нюється таким чином. Перші три компоненти розширеного дискурсного лан­цюжка структурно ідентичні нормативному дискурсу А – Д – К і відповідно вже самі утворюють цілісний текстовий твір. Наступні ж компоненти надають цьому твору соціального звучання. І диктор, і телекореспондент, змінюючи один одного, можуть акцентувати увагу телеглядача на тому чи іншому аспекті теми, як правило, суспільно важливої теми. Але завершує відповідний дис­курс­ний ланцюжок або диктор, або кореспондент залежно від того, що пропонують телеглядачеві як відповідь на порушені в інформаційному блоці, репре­зен­то­ва­но­му розширеним дискурсним ланцюжком, питання.

8. Диктор завершує інформаційний блок, якщо проблема так чи інакше вирішена. Кореспондент закінчує тему і відповідний дискурсний ланцюжок, якщо питання, що схвилювали телеглядачів, залишаються відкритими. І в тому, й в іншому випадку, очевидно, передбачається, що телеглядач повернеться до свого телевізійного приймача, очікуючи подальшого розвитку подій, про які йому повідомили.