СИСТЕМА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ЗАЩИТЫ СОЦИАЛЬНО ЗАПУЩЕННЫХ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу дослідження, окреслено завдання, висвітлено методологічні та методичні підходи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано експериментальну базу, названо методи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів, визначено їх аргументованість, наведено дані про структуру дисертації.

У першому розділі „Теоретичний аналіз проблеми психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків” викладено результати теоретичного аналізу наукових праць із досліджуваної проблеми та запропоновано концептуальну модель системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків.

У першому підрозділі „Історія питання і основні поняття проблеми”  проаналізовані роботи вчених, педагогів і психологів в історичному контексті вивчення проблеми, в якому можна виділити три самостійні підходи: соціальний, особистісний та ситуативний. В останній період простежується їх зближення, що виявляється в обґрунтуванні багатоаспектної зумовленості цього явища.                     У дисертації виділені основні положення, які становлять інтерес для  дослідження: формування етичної поведінки і відхилення від норм в залежності від адаптації до середовища (В.М.Бехтерев, Р.Мюнстенберг, Р.Спенсер, К.Д.Ушинський та ін.);  кризові періоди життя дитини і роль соціального оточення, культури (Ш.Бюлер, М.Мід, М.Клейн, О.Ф.Лазурський, О.П.Нечаєв, А.Фрейд та ін.); безпритульність, важковиховуваність як соціально-психологічна проблема суспільного середовища та адекватний рівень психолого-педагогічної допомоги дітям (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, А.Б.Залкінд, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, С.Т.Шацький та ін.); соціальна занедбаність як стадія соціальної дезадаптації особистості дитини з глибокою деформацією змістовної і функціональної сторони процесу соціалізації та пріоритет превентивної практики в роботі з цією категорією дітей (М.О.Алємаскін, С.О.Бєлічева, О.С.Бєлкін, Л.І.Божович, І.В.Дубровіна, Н.Ю.Максимова, І.А.Невський, В.М.Оржеховська та ін.).

Для визначення понять дисертації було проаналізовано ідеї гуманістичної психології (Г.О.Балл, Б.В.Зейгарник, І.А.Зязюн, С.Д.Максименко, Н.Г.Ничкало), ідеї особистісно орієнтованого виховання (Ш.О.Амонашвілі, І.Д.Бех), положення реабілітаційної педагогіки (І.Г.Єрмаков), положення превентивної психології й педагогіки (С.О.Бєлічева, І.В.Козубовська, Н.Ю.Максимова, В.М.Оржеховська, П.М.Щербань), концепції життєтворчості (Л.В.Сохань, В.О.Тихонович) та педагогічної підтримки (О.С.Газман).  Поняття „психолого-педагогічний захист” було проаналізовано через причетність до розроблених і досліджених понять  „історія життя дитини” (Б.Г.Ананьєв, К.О.Абульханова-Славська, С.Л.Рубінштейн); „життєва криза” (В.Г.Панок, Т.М.Титаренко, Т.І.Шульга), „психологічна допомога” (Ю.Є.Альошина, О.Ф.Бондаренко, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, І.В.Дубровіна, О.М.Ігнатович, В.Г.Панок, Ю.О.Приходько, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка, Н.М.Рудестам, Т.С.Яценко). Були розмежовані поняття „важковиховуваність”, „педагогічна занедбаність”, „соціальна занедбаність” і доведено, що соціальна занедбаність є самостійною суттєвою діагностичною ознакою особистості.

У другому підрозділі „Психологічні закономірності розвитку особистості соціально занедбаних дітей і підлітків” здійснюється аналіз психолого-педагогічних досліджень, присвячених феномену соціальної занедбаності дітей і підлітків, та різних точок зору щодо визначення соціальних і психолого-педагогічних детермінант цього явища. Розглядаючи даний феномен, ми розділяємо наукові підходи Д.І.Фельдштейна до проблеми дитинства, яке, за думкою вченого, повинно вивчатися цілісно, функціонально, змістовно, сутнісно. Проаналізувавши подані наукові дослідження з позиції їх значущості для розуміння специфічних особливостей соціально занедбаних дітей і підлітків, було виділено  такі категорії: 1) соціально-психологічна дезадаптація (Б.М.Алмазов, Л.І.Анциферова, С.О.Бєлічева, Н.Ю.Максимова, Т.Д.Молодцова, Д.І.Фельдштейн); 2) акцентуації характеру (Н.Я.Іванова, К.Леонгард, О.Є.Лічко, С.І.Подмазін, К.Шмішек); 3) фрустрація (А.Бандура, І.Міллер, М.Раттер); 4) патопсихологічні відхилення (Н.А.Бастун, М.І.Буянов, Н.Ю.Максимова, О.Л.Мілютіна, В.М.Піскун); 5) відчуття самотності, незахищеності, душевного дискомфорту, емоційної напруги, тривоги, стан когнітивного дисонансу тощо (Д.Боулби, В.К.Вілюнас, О.І.Кульчицька, А.Фрейд, К.Хорні, О.Я.Чебикін) та ін.

Це дозволяє стверджувати, що особистість дитини в ситуації соціальної занедбаності переживає деструктивний конфлікт і схиляється до дезадаптивного типу поведінки.

У третьому підрозділі „Концептуальна модель психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків” було проаналізовано  наукову і методичну літературу, що дозволило обґрунтувати сучасний методологічний підхід до визначення базових компонентів моделі  психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків, який базується на найбільш вагомих для дослідження наукових положеннях особистісно орієнтованого підходу, представленого у працях Б.Г.Ананьєва, Г.О.Балла, І.Д.Беха, І.А.Зязюна та ін.; діяльнісного, розробленого у дослідженнях В.В.Давидова, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна та ін.; вікового, презентованого Л.І.Божович, Ш.Бюлер, Л.С.Виготським, І.С.Коном, Д.Б.Ельконіним та ін.; особистісного, визначеного в роботах Л.І.Божович, М.Й.Боришевського, К.К.Платонова, В.В.Рибалки та ін.; соціально-психологічного, опрацьованого О.О.Бодальовим, Ю.М.Жуковим, Т.С.Яценко та ін.; міждисциплінарного  підходу, обґрунтованого в працях І.А.Зязюна, С.Д.Максименка, Н.Г.Ничкало та ін.