СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ Статья

Актуальність теми. В період кардинальних трансформаційних змін соціально-економічної системи України однією з найважливіших проблем суспільства є не лише збереження, а й примноження людського потенціалу країни. Це завдання може бути реалізовано лише за умови забезпечення стійкого та динамічного людського розвитку, що має відбуватись на якісно новій основі і який потребує адекватного та соціально гарантованого економічного забезпечення.

Поряд із цим в економічній теорії ще залишаються нерозв'язаними ряд концептуальних проблем, що пов'язані із визначенням сутності „людського розвитку” як соціально-економічної категорії, а також пошуком оптимальних та репрезентативних індикаторів його вимірювання, що мають врахувати як світовий досвід так і специфіку національних умов. Саме тому на сучасному етапі надзвичайно актуальними є наукові дослідження щодо розробки уніфікованих підходів до поглиблення змісту і оцінки рівня людського розвитку, його базових складових та удосконалення системи його соціально-економічного забезпечення.

Актуальним в теоретичному та практичному плані є поглиблене розуміння тих тенденцій, закономірностей і факторів, що визначають стан, рівень та перспективу якісної динаміки людського розвитку населення України в складних сучасних умовах, а також наукове обгрунтування шляхів та ефективних механізмів забезпечення цього процесу.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичною базою дисертаційного дослідження та сформованих висновків стали праці таких видатних представників світової економічної думки, засновників концепції людського розвитку, як А. Льюіса, А. Сена, Г. Лучтера, К. Гриффіна, Дж. Найта Т. Г. дель Вал Іралі, Махбаб уль Хака, а також класиків концепції людського капіталу - Т. Шульца, Г. Беккера, Е. Денісона, Дж. Кендрика, Г. Псахаропулоса, Л. Туроу та інших.В Україні проблемами розробки концепції та методології дослідження людського розвитку займаються такі вчені, як Д. Богиня, І. Бондар, Н. Борецька, О. Власюк, В. Геєць, О Грішнова, Г. Дмитренко, Т. Заєць, І. Каленюк, А. Колот, І. Кочума, І. Куценко, Е. Лібанова, О. Макарова, В. Мандибура, В. Новіков, В. Онікієнко, О. Палій, М. Папієв, С. Пирожков, А. Ревенко, В. Стешенко, В. Тропіна, С. Тютюнникова, В. Мельник, А. Чухно, В. Шишкін, а також науковці країн СНД – Л. Баранова, А. Добринін, С. Дятлов, Р. Капелюшніков, В. Майер, В. Райцин, Е. Циренова, В. Колєсов та ін.

Разом з тим, нова природа економічного зростання, вирішальна роль у ньому нематеріальних чинників, передусім позитивних людських якостей, формування яких і є змістом людського розвитку поки що системно не досліджувалися в Україні. Конкретні заходи державної політики з метою сприяння розвитку людського потенціалу з урахуванням регіональних відмінностей у рівнях людського розвитку та його базових аспектів потребують подальшої розробки та обґрунтування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних держбюджетних тем економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (реєстраційний номер 0101U006977 № 01БФ040.01), кафедри економічної теорії „Розвиток внутрішнього ринку України в умовах ринкових перетворень„ (ТЗ НДР № 06БФ040-01). Особистий внесок автора у рамках проведення досліджень полягає у поглибленні методологічних засад дослідження людського розвитку та системи соціально-економічного його забезпечення в умовах трансформаційної економіки України. Ці матеріали також були використані при викладенні дисциплін „Економіка добробуту”, „Соціальна політика”, та „Економічна теорія”.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системне наукове дослідження процесів, проблем, тенденцій людського розвитку, його динаміки із урахуванням економічного стану країн, специфіки умов суспільної трансформації та розробка методологічних і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізмів системного соціально-економічного забезпечення людського розвитку та його окремих структурних складових.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

- здійснити аналіз методологічних аспектів еволюції наукових поглядів щодо сутності та особливостей людського розвитку;

- поглибити методологічне обгрунтування категорії „людський розвиток”, розкрити її складові та характер внутрішньо-системної взаємодії з такими категоріями, як „потреби”, „добробут”, „антидобробут” „якість життя”, „міра споживання” у взаємозв’язку з реальними можливостями вибору мети розвитку особисті, визначити їх роль і місце в системі соціального та економічного забезпечення людського розвитку;

- виявити основні чинники людського розвитку, проаналізувати динаміку його показників на макро- та мезоекономічному рівнях;

- виявити та охарактеризувати основні проблеми у сфері людського розвитку за його базовими складовими;

- здійснити комплексну оцінку людського розвитку регіонів України;

- узагальнити зарубіжний досвід щодо напрямів реформування та функціональної оптимізації механізмів взаємодії ринкового і державного забезпечення людського розвитку, передусім таких, як вдосконалення системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та соціального забезпечення;

- розробити обґрунтовані науково-практичні рекомендації щодо удосконалення системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку в умовах трансформаційної економіки України.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних, соціальних, організаційно-правових відносини та причинно-наслідкових зв’язків, що виникають у процесі формування і забезпечення структурних складових людського розвитку населення країн.

Предметом дослідження є людський розвиток та система соціально-економічного його забезпечення в умовах трансформаційної економіки.

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових та специфічних методах пізнання. Зокрема, методи наукової абстракції та логічних узагальнень – при обґрунтуванні категоріального апарату (п. 1.2); методи аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта дослідження в результаті розчленування його на окремі складові елементи та оцінки стану і динаміки змін показників людського розвитку (розділи 1, 2); історичний метод - при дослідженні історичної та науково-економічної логіки теорій розвитку і генезису концепції людського розвитку (п. 1.1, 1.2); описовий – для характеристики основних складових людського розвитку та механізму його забезпечення (розділи 2, 3); графічний – для наочного зображення статистичного матеріалу і схематичного зображення ряду теоретичних та практичних положень дисертаційного дослідження (розділ 2).

Інформаційну базу дослідження становлять офіційні видання міжнародних організацій (групи СБ, МВФ,СОТ), Національного банку України, Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативні акти України з питань соціального захисту населення, проблем відтворення та використання людського потенціалу; Укази Президента України, аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; результати наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, Державної установи „Інституту економіки та прогнозування НАН України”, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико- методологічних засад аналізу людського розвитку та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо вдосконалення, підвищення, реформування шляхів його забезпечення в умовах суспільної трансформації. Найвагомішими теоретичними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок автора є такі:

вперше:

- методологічно обґрунтовано структурування архітектоніки внутрішньо-системної взаємодії елементів категорії „людський розвиток”, розкрито її складові та характер соціально-економічної взаємодії з такими категоріями, як „потреби”, „добробут”, „антидобробут” „якість життя”, „міра споживання”;

- запропоновано теоретичний підхід щодо оцінки ефективності системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку відповідно до принципу ієрархії задоволення потреб людини в основу якої покладений відомий підхід А. Маслоу, що реалізується у пропозиції його суттєвого та системного доповнення за диференційованими структурними рівнями, які систематизовані та розроблені;

- акцентується увага на тому, що поряд із людським розвитком можуть розвиватись процеси, що діють у протилежному напрямку, тобто такі, які спрямовані на „людську деградацію”, а також окреслюють прояви, що є дестимуляторами людського розвитку;

удосконалено:

- трактування категорії „людський розвиток”, як системи відносин, якими визначається процес постійного зростання можливостей особистості за умов оптимального економічного забезпечення задоволення зростаючих потреб життєдіяльності (насамперед, її якісних складових), що спрямовані на гармонійний та всебічний розвиток людини і сприяють підтриманню тривалого, здорового і творчо активного життя, високого загального рівня освіти, передусім професійної, реалізацію можливостей культурного та духовного збагачення. Важливою складовою людського розвитку є можливість забезпечити особі реалізацію її економічних прав, політичних свобод і правових гарантій;

- класифікацію чинників людського розвитку (екзогенних, ендогенних), виявлено їхню специфіку, що дозволило суттєво конкретизувати завдання регіонального рівня управління в галузі відтворення людського потенціалу;

- пропозиції щодо вдосконалення системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку в Україні за рахунок підвищення обсягів державних, корпоративних і приватних інвестицій у людський розвиток з метою забезпечення продуктивної зайнятості, реформування освіти, охорони здоров’я, зростання доходів та зменшення бідності населення;

набуло подальшого розвитку:

- оцінка стану людського розвитку України, динаміка його показників на макро- та мезоекономічному рівнях;

- визначення пріоритетних напрямів удосконалення системи соціально-економічного забезпечення людського розвитку з урахуванням досвіду передових країн світу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методологічних положень та практичних рекомендацій, які можуть бути використані під час розробки програм соціально-економічного розвитку України та її регіонів, при підготовці проектів законодавчих і нормативних актів з питань відтворення людського потенціалу. Наукові розробки автора використані: Державним Комітетом статистики України у процесі розробки „Методики комплексної оцінки людського розвитку” та „Методики визначення прожиткового мінімуму на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних та демографічних груп населення” (довідка від 18.05.06 № 01/1-05/96); пропозиції щодо реформування соціальної сфери та політики доходів, спрямовані на забезпечення пріоритетності людського розвитку регіону були враховані Державною адміністрацією Могилів-Подільського району Вінницької області в процесі розробки комплексної програми соціально-економічного розвитку району на 2007-2012рр. у розділі „Соціальні програми” (довідка від 31.10.2007 № 735/6-3-17); Результати роботи використані у навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка на економічному факультеті по спеціальності „Економічна теорія” при підготовці практичних занять та викладанні дисциплін: „Економіка добробуту” (у темах: „Системний аналіз потреб і споживання в теорії добробуту”, „Показники та індикатори рівня життя і добробуту населення. Методи визначення інтегральних індикаторів рівня добробуту та людського розвитку”, „Доходи - основне джерело добробуту і зростання життєвого рівня населення”; „Основи економічної теорії” (у темах: „Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси”, „Доходи, їх джерела та розподіл”, „Національне виробництво і відтворення” (довідка від 13.03.2009 № 013/164).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, у якому викладений авторський підхід щодо комплексного аналізу сутності та складових людського розвитку, а також обґрунтуванні концептуальних засад оцінки ефективності системи соціально-економічного його забезпечення в умовах трансформаційної економіки з урахуванням у вітчизняних умовах досвіду країн розвиненої ринкової економіки. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Найважливіші теоретичні, методологічні та методичні положення й результати дисертаційної роботи доповідались автором та одержали позитивну оцінку на 11 міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, а саме: IV Міжнародній науково-практичній конференції „Європейський вибір України: інноваційний розвиток” (м. Феодосія, 23-26 червеня 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференцій „Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, 27-28 вересня 2005р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „ Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (м. Київ, 17-18 листопада 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Формування нової парадигми страхування” (м. Київ, 1-2 грудня 2005р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених „Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі” (м. Київ, 2-3 березня 2006р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (м. Київ, 6-7 грудня 2006р); VI Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (м. Київ, 14-15 квітня 2006р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція „Дні науки” (м. Дніпропетровськ, 17-28 квітня, 2006р.); Всеукраїнська науково-практична конференція „Комплексна статистична оцінка управлінської та господарської діяльності” (м. Хмельницький, 24 травня 2006р.); VIІ всеукраїнської науково-дискусійної конференції „Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки” (м. Феодосія, 2 липня 2006р.); VIІ Міжнародній науково-практичній конференції „Конкурентоспроможність національної економіки„ (м. Київ, 23-24 березня 2007р.)

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційної роботи викладені у 12 одноосібних публікаціях загальним обсягом 4,6 друк. арк., з них 8 – у наукових фахових виданнях (3,9 друк. арк.), 4 – за матеріалами і тезами конференцій (0,7 друк. арк.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел і 12 додатків. Основний зміст дисертації викладений на 204 сторінках комп’ютерного тексту, що містить 13 таблиць, 12 рисунків, 3 формули.