Сладковский Г.П. Воспроизводство плодородия дерново-слабоподзолистыми почв при внедрении сидеральной севооборота
Тип:
synopsis
summary:
Стан вивчення питання
В розділі подано огляд літературних джерел з проблеми використання зеленого добрива, дано історичну довідку використання люпину жовтого як сидеральної та кормової культури, зроблений аналіз ефективності використання сидерального люпину для відновлення родючості грунтів в різних грунтово-кліматичних зонах. Аналіз літературних джерел засвідчує , що все більш наростаючі деградаційні процеси на грунтах сільськогосподарських угідь, збільшення площ деградованих та порушених земель значно загострили проблему розробки та удосконалення заходів відновлення родючості грунтів, екологічно прийнятних та економічно вигідних в сучасних соціально-економічних умовах. При цьому, комплекс заходів для окультурення грунтів повинен бути розрахований як на крупні сільськогосподарські спілки, так і на мілкого землевласника – фермера. В зв’язку з цим, в останні роки знову зростає актуальність застосування сидератів як заходу відновлення родючості та окультурення грунтів. Цей прийом має ряд переваг. Це і екологічна чистота, а також економічна й досить висока господарська ефективність. Вирощування сидератів не вимагає значних капіталовкладень та суттєвої зміни агротехніки вирощування сільськогосподарських культур, що досить важливо в умовах реформування сільського господарства. Люпин жовтий є однією з найбільш перспективних сидеральних культур на дерново-підзолистих грунтах в умовах Західного Полісся України. Саме сидеральні культури можуть вирішити проблему формування бездефіцитного балансу гумусу в сучасних умовах як для колективних, так і фермерських господарств, підтримати рівень родючості грунтів, забезпечити швидке окультурення низькородючих грунтів. В розділі дається аналіз ефективності зелених добрив на процеси гумусонакопичення, фізичні властивості дерново-підзолистих грунтів та перспективи застосування зелених добрив в сучасних умовах.
Характеристика об’єктів досліджень
В розділі дається вичерпна характеристика об’єкту дослідження, приводиться опис грунтового розрізу, приводяться дані водно-фізичних, фізико-хімічних властивостей, гранулометричного та валового хімічного складу досліджуваних грунтів. Приводиться глибокий огляд умов грунтоутворення в районі проведення польових досліджень, дається характеристика кліматичних умов та аналізуються погодні умови в роки проведення досліджень. Крім того, в розділі приводяться методики проведення польових та лабораторних досліджень. Польові дослідження проводились на землях КСП “Мир” Острозького району Рівненської області.
Польовий дослід проводився в двох сівозмінах: польовій (контрольній) і сидеральній. Схема чергування культур та удобрення в польовій сівозміні наступне: 1. Пар ( 30 т/га гною); 2.Озиме жито (N60P60K60); 3. Картопля (N60P60K60 );4. Кукурудза на силос (N45P45K45 + 20 т/га гною); 5. Ячмінь ярий (Ν45Р45К45). Схема чергування культур та удобрення в сидеральній сівозміні: 1. Сидеральний пар (Р45К45); 2. Озиме жито (N60P60K60); 3. Картопля (N60P60K60);4. Кукурудза на силос + посів люпину на сидерат ( Ν45Р45К45) 5. Ячмінь ярий (Ν45Р45К45 ).
Дослід був закладений в трьох кратній повторності. Посівна площа 120 м2, облікова - 100 м2. В досліді вирощувались: озиме жито - Белта; люпин - "Вайко" Л20; картопля - Гатчинська; ячмінь - Роланд.
Польовий дрібноділяночний дослід із різними термінами посіву проведений з метою визначення оптимальних умов посіву люпину. Посів люпину здійснювався з початку польових робіт через кожні три дні. Площа посівної ділянки 20 м2, повторність чотирьохкратна. Паралельно в досліді проводились спостереження за вологістю та температурою грунту.
Другий польовий дрібноділяночний дослід проведений для детального агроекологічного обгрунтування елементів технології вирощування люпину жовтого по впливу якості посівного матеріалу, норм удобрення на урожайність насіння та зеленої маси люпину жовтого. Схема досліду по вивченню удобрення на продуктивність люпину жовтого була закладена за слідуючою схемою: 1. Контроль (без добрив); 2. Ν15 ; 3. Ν30; 4. Р30 ; 5. Р60 ; 6. К30 ; 7. К60 ; 8. Р30К30 ; 9. Р60К60 . Площа дослідної ділянки складала 40 м2, облікова площа – 20 м2, повторність чотирьох кратна. Отримані в польових дослідах дані перевірялись у виробничих умовах на землях господарства, в інших господарствах району та Рівненської області.
Лабораторно-аналітичні дослідження проводились за наступними методиками: рН - потенціометрично із скляним електродом, рухомий фосфор - колориметрично, у 0,2н HCl витяжці за синім молібденовим гетерополікомплексом з хлористим оловом; обмінний калій - 0,2н HCl витяжці на полум'яному спектрофотометрі. Вміст загального гумусу визначався за методом І.В.Тюріна, рухомого за Єгоровим, фракційний склад гумусу за методом М.І.Кононової та П.П.Бєльчикової для мінеральних грунтів. Баланс гумусу в сівозміні розраховувався за методом Веремеєнко С.І. (1997). Гранулометричний склад визначався піпеточним методом за М.А.Качинським. Щільність твердої фази визначалась пікнометричним методом. Визначення щільності грунту проводилось за допомогою об'ємного бура з кільцем об'ємом 50 см3, а також в шурфах за допомогою циліндрів об'ємом 1000 см3. Визначення граничної та найменшої вологоємності здійснювалось лабораторним методом в зразках із непорушеною структурою. Максимальна гігроскопічна вологість грунту визначалася за А.В.Ніколаєвим. Вологість в'янення прийнята рівною 1,34 максимальної гігроскопічної вологості грунту.
Вивчення біологічної активності грунту здійснювалось по виділенню вуглекислого газу з поверхні грунту за методом Штатнова. Визначення коефіцієнтів мінералізації та гуміфікації органічної речовини здійснювалось за методикою викладеною в (Рекомендації, 1984), целюлозолітична активність грунту аплікаційним методом.
На дослідних ділянках проводились регулярні спостереження за ростом, розвитком рослин та проходженням фенологічних фаз. Крім цього, визначались показники структури врожаю та якості сільськогосподарської продукції. Середня висота визначалась шляхом заміру 40-100 рослин по кожному варіанту, облік листової поверхні та накопичення сухої маси - шляхом замірів 30 рослин раз у 15 днів. Облік урожаю проводився шляхом суцільного обліку у трьох повтореннях.
Достовірність експериментальних результатів визначалась математично методом дисперсійного та кореляційного аналізу за Доспєховим Б.А. (1979). Розрахунки проводились на ПЕОМ.
Оптимальні параметри гідротермічного режиму грунту для вирощування люпину жовтого
Погодні умови за період досліджень помітно відрізнялись з року в рік. Як відомо, Західне полісся характеризується затяжними веснами з частими поверненнями холодів. Тому період посіву в період спостережень коливався від третьої декади березня до першої декади травня. Тривалий період польових спостережень дав можливість з високою достовірністю встановити вплив таких факторів росту і розвитку як вологість та температура грунту на урожайність люпину жовтого. Польові досліди протягом 1984-92 років показали, що гідротермічний режим грунту в період посіву є одним з важливих факторів які визначають рівень продуктивності люпину жовтого. Залежність врожаю зерна та зеленої маси люпину жовтого від температури та вологості грунту має вид:
Y = A + bx + cx2
де: Y - урожай люпину жовтого; х - температура або вологість грунту в період посіву люпину;
Встановлені рівняння досить достовірно описують взаємозв’язок між досліджуваними факторами ( кореляційне відношення для температури грунту складає 0,84-0,81, для вологості грунту – 0,76-,74). Для досліджуваних грунтів оптимальною температурою в період посіву з метою отримання максимального врожаю зеленої маси люпину жовтого є 8-10о С, зерна – 6-8о С (Рис.1). При вирощуванні люпину жовтого на зелену масу чи сидеральні добрива слід зміщувати календарні строки посіву на більш пізніший період, коли грунт прогрівається ло 8-100С.
Підвищена температура грунту в період посіву люпину жовтого сприяє кращому кущенню рослини і розвитку більшої кількості бокових пагонів. Це сприяє накопиченню більшої біомаси і стримує дозрівання насіння. Тому для отримання зерна люпину слід дотримуватись ранніх строків посіву, а при вирощуванні люпину на зелену масу термін посіву краще пересувати на 5-7 днів пізніше.
