Сльота Юлія Геннадіївна. Господарсько-правове регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ

summary

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, здійснюється аналіз сучасних наукових розробок із проблематики дисертаційної роботи, визначається її мета, завдання, а також методологічний інструментарій, об’єкт та предмет дослідження, розкривається новизна отриманих результатів та їх практичне значення.
У розділі 1 «Стан і тенденції законодавчого регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ» проаналізовано теоретичні та практичні аспекти регулювання інвестиційної діяльності в Україні в умовах її членства в СОТ.
У підрозділі 1.1 «Із історії розвитку законодавства про інвестиції та інвестиційну діяльність в Україні» подано ґрунтовний ретроспективний аналіз розвитку законодавчого регулювання інвестиційної діяльності на території України. Установлено, що інвестиційне законодавство покликане забезпечити єдину мету – ефективну реалізацію комплексної державної економічної політики. У цьому аспекті іноземні та вітчизняні інвестиції розглядаються як додаткові фінансові ресурси для вирішення найбільш гострих проблем економічного розвитку, залучення яких повинно відбуватися виважено, з урахуванням реальної потреби національної економіки. Необхідність залучати такі ресурси виникала протягом усього періоду розвитку економічних відносин, а тому за результатами проведеного аналізу здобувачем виокремлено сім етапів розвитку законодавства, в межах якого відбувалося регулювання інвестиційної діяльності.
У підрозділі 1.2 «Господарсько-правове забезпечення інвестиційної діяльності в системі СОТ» проаналізовано правове регулювання інвестиційної діяльності в межах СОТ. Установлено, що потреба уніфікувати правове регулювання інвестиційних відносин між своїми членами на рівні СОТ викликана створенням єдиного економічного простору, в межах якого здійснюється світова торгівля, переміщення валютних та фінансових ресурсів.
За результатом аналізу змісту Угоди про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМС) та механізмів правового регулювання, які вона містить, установлено, що її укладання більшою мірою відповідає інтересам країн-експортерів капіталовкладень та інтересам транснаціональних корпорацій як основних інвесторів.
Підрозділ 1.3 «Господарсько-правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні в контексті членства в СОТ» присвячено аналізу вітчизняного законодавства регулювання інвестиційних відносин. Зазначається, що останнім часом актуалізується питання щодо функціонування комплексу так званого спеціального інвестиційного законодавства, яке детально регулює всі аспекти, пов’язані з реалізацією інвестиційних відносин, у тому числі за участю іноземних інвесторів.
За результатами здійсненого аналізу нормативно-правового регулювання інвестиційних відносин дисертантом визначено негативні риси вітчизняного інвестиційного законодавства та обґрунтовано необхідність подальшої гармонізації національного правового поля з нормами Угод СОТ. У цьому контексті запропоновано прийняти окремий законодавчий акт – Закон України «Про правові основи співробітництва України та СОТ» і розроблено його структуру.
У підрозділі 1.4 «Господарсько-правові засоби забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах членства України в СОТ» набула подальшого розвитку теза про необхідність прийняття Інноваційного кодексу України як кодифікованого нормативного акта, який би регулював основні засади інноваційної діяльності та її фінансування. Були визначені певні недоліки проекту Інноваційного кодексу України та запропоновані напрями його вдосконалення з метою якомога ефективнішої реалізації державної політики у сфері регулювання ринку інновацій та інноваційних відносин. Зокрема, встановлено, що необхідною передумовою забезпечення дієвості тих засад, які містяться в проекті, є його легітимізація шляхом законодавчого закріплення. Пропонується також переглянути роль держави у сфері інноваційної діяльності, зокрема, змістити акценти з лише формально-наглядової та стимулюючої діяльності в бік більш плідної її безпосередньої участі як суб’єкта інноваційних відносин.
У розділі 2 «Державне регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ» проаналізовано сучасну систему державного регулювання інвестиційних відносин та розроблено нові напрями його розвитку з метою підвищення ефективності механізмів правового регулювання.
У підрозділі 2.1 «Напрями державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ» розглядаються теоретичні та практичні надбання вітчизняної практики державного управління інвестиційними процесами.
Запропоновано авторське визначення державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ, яке слід розуміти як практичну, організуючу і регулюючу дію органів державної влади на суб’єктів ринкових відносин із метою забезпечення сталого розвитку всієї економічної системи та розв’язання низки соціально-економічних завдань, спрямованих на досягнення на світових та європейських ринках конкурентоспроможного рівня вітчизняного промислового виробництва шляхом переозброєння його з урахуванням засад інноваційного розвитку, залучення в цей процес іноземних та вітчизняних інвесторів і створення належної системи гарантії їх прав та інтересів, а також шляхом розробки та практичної реалізації державних цільових програм розвитку пріоритетних галузей народного господарства, що базуються на засадах інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки.
Установлено та деталізовано найбільш пріоритетні напрями державного регулювання інвестиційної діяльності в контексті потреби подальшої гармонізації вітчизняного законодавства з вимогами системи угод СОТ.
У підрозділі 2.2 «Зміст та основні принципи нормативно-правового забезпечення державної інвестиційної політики в умовах СОТ» визначено вплив участі України у СОТ на зміст державного регулювання інвестиційних відносин. Установлено, що в умовах ринкової економіки державне регулювання будь-яких соціально-економічних процесів має відбуватися з урахуванням рівної участі приватного та публічного секторів у господарсько-правових відносинах.
Проаналізовано систему принципів, які покладено в основу розробки державної інвестиційної політики та формування відповідного законодавства та обґрунтовано необхідність доповнення цього переліку такими принципами: пріоритету національних інтересів; дотримання зобов’язань за системою угод СОТ; диверсифікації; спеціалізації; рівномірності розвитку територій.
Підрозділ 2.3 «Господарсько-правові засоби стимулювання інвестування в Україні в умовах членства в СОТ» присвячено проблемі вдосконалення системи державної підтримки та стимулювання інвестиційної діяльності. Визначається, що стимулювання інвестування в Україні в умовах членства в СОТ є процесом, спрямованим на конкретний об’єкт управління.
Запропоновано прийняти окремий нормативний акт та деталізовано його структуру, у якому передбачалося поняття «спеціальна економічна зона», визначалися б принципи та засади управління нею, порядок і процедура її створення, а також преференції, які надаються інвесторам у межах таких зон.
У підрозділі 2.4 «Державні гарантії захисту інвестицій в Україні в умовах членства в СОТ» подано низку пропозицій до вітчизняного законодавства та нові інструменти державного регулювання захисту інвестицій в Україні.
Запропоновано механізм гарантування прав та інтересів іноземних інвесторів, який передбачає залучення до інвестиційних відносин за участю іноземних інвесторів спеціалізованої установи, яка виконуватиме роль гаранта його прав та інтересів. Це має бути небанківська установа чи організація державної форми власності, мета діяльності якої – фінансове забезпечення зобов’язань України, взятих нею при вступі до СОТ щодо вільного розвитку ринку інвестиційних ресурсів. Механізм гарантій полягатиме у тому, що після укладання інвестиційного договору між іноземним інвестором та вітчизняним підприємством перший повинен укласти договір із спеціалізованою установою (гарантом), до якого долучається і підприємство – об’єкт інвестування.