| summary: | У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, визначено теоретичні передумови дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено джерельну базу і матеріал, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, схарактеризовано практичне і теоретичне значення, вказано на новизну роботи, подано відомості про апробацію положень дисертації та кількість публікацій.
Основна частина дисертації складається з двох розділів.
У першому розділі “Етнолінгвістичні особливості символів першоелементів буття та їх об’єктивація в тексті російської казки” осмислено спадщину філософів та лінгвістів щодо тлумачення символу в контексті сучасних досліджень з етнолінгвістики та міфопоетики.
Символ – це ідейно-образна структура, що вказує на ті чи інші, відмінні від неї самої, предмети, для яких вона виступає узагальненим, нерозгорнутим знаком. Символ у прихованій формі містить у собі всі можливі прояви речі та створює перспективу для її безмежного розгортання в думці (О. Ф. Лосєв).
Символіка сягає своїм корінням міфології, міфологічних уявлень людей про всесвіт та світобудову. Крім того, у символах яскраво відображаються народні традиції, вірування, риси національного характеру. Отже, символ пов’язує покоління людей, містить накопичений досвід етносу. Ось чому він визначається як стійке, диференційоване за змістом уявлення, яке викликає постійне коло асоціацій у представників певної етнокультури.
В основу символізації багатьох назв покладено анімізм (одухотворення),
анімітизм (оживлення) та антропоморфізм (олюднення) – визначальні риси міфологічного світогляду. Основою міфу була єдність людини і природи, яку визнавали живою, боготворили. Уявлення давніх людей про природу також слугували ґрунтом для виникнення казки, предметом оповіді якої “был не человек, не его общественные тревоги и подвиги, а разнообразные явления всей обоготворенной природы” (О. М. Афанасьєв). Саме тому казковий текст виступає особливим етапом трансформації міфу, а казкові символи розглядаються як його концентроване вираження.
Дослідження підтвердило актуальність для російського казкового тексту так званих архетипових символів, серед яких – символи води, вогню, землі та повітря, релевантні для будь-якої національної картини світу. Згідно з віруваннями давніх слов’ян, із цих першоджерел було створено світ та саму людину. Так, вогонь уособлює чоловіче начало, запліднюючу силу, вода – жіноче начало, а їхнє гармонійне поєднання символізує початок усього сущого на землі. Земля символізує материнське лоно, з якого все починається та в яке все повертається, а повітря – подих життя.
Уявлення про першоджерела світобудови (воду, вогонь, землю, повітря), за визначенням дослідників (М. І. Костомаров, О. М. Афанасьєв, І. Нечуй-Левицький, Є. М. Мелетинський, В. В. Іванов, В. М. Топоров, С. С. Аверінцев, Н. Б. Мечковська, Ф. Уілрайт, І. Огієнко, М. О. Новикова, М. М. Маковський та ін.), відіграли першочергову роль у формуванні картини світу давніх людей. Отже, символи чотирьох стихій виконують основну функцію в усіх міфологіях світу і тому є продуктивними з точки зору розвитку символічних значень.
На підставі аналізу російських казкових текстів було виявлено комплекс символічних значень, закріплених за лексичними одиницями, що позначають першоелементи буття. Символічні значення досліджуваних одиниць реалізуються у фольклорних текстах за допомогою сукупності образів, що формують відповідні парадигми (Н. В. Павлович) першоелементів всесвіту. Так, парадигма образів компонента “земля” складається з таких елементів: чисте поле, підземелля, могила, підземне царство, провалля, тридесяте царство, нора тощо; парадигму образів води формують такі одиниці, як море, океан, море-океан, річка, озеро, колодязь, струмок, кров, жива та мертва вода, цілюща вода, підводне царство, молоко та багато інших; парадигма образів елемента “вогонь” складається з великої кількості лексем, серед яких, наприклад, вогонь, блискавка, полум’я, свічка, вогненний змій (змія), жар тощо; до складу парадигми образів повітря входять компоненти вітер, вихор, повітря.
Символічні значення першоелементів буття в казкових текстах досліджувались на основі встановлення стійких конотацій, що супроводжують уживання відповідних одиниць. Ці стійкі конотації виявлялися шляхом суцільного контекстуального семантичного аналізу лексичних одиниць, які
входять до складу парадигматичних груп із загальним значенням “вода”, “вогонь”, “земля”, “повітря”. Запровадження методики суцільного контекстуального семантичного аналізу, урахування семантичної взаємодії одиниць у тексті дають підстави зрозуміти приховані смисли (імплікації), на основі яких об’єктивуються символічні значення досліджуваних одиниць.
Так, стійкі конотації, виявлені в казкових текстах, а саме “вода – сакральна сила, яка повертає до життя, оживлює”, “вода – сакральна сила, яка повертає здоров’я, зцілює”, “вода – сакральна сила, яка повертає молодість та красу ”, “вода – сакральна сила, яка стає джерелом фізичної міцності героїв”, “вода – сакральна сила, яка допомагає подолати перешкоди, сховатися від переслідувачів”, “вода – сакральна сила, яка стає джерелом майбутнього багатства героя” зумовлюють закріплення за цим першоелементом певного загального символічного значення – “сакральна сила, яка допомагає героєві”. Пор., наприклад, такі казкові фрагменти:
“Баба-яга согласилась и привела их к двум родникам: “Вот вам целющая, а вот и живущая вода!” Никита Котлома почерпнул целющей воды, облил себя – и выросли у него ноги: ноги совсем здоровые, а не двигаются. Почерпнул он живущей воды, помочил ноги – и стал владеть ими. То же было и с Тимофеем Котломою; помазал он глазные ямки целющей водой – появились у него очи, совсем как невредимые, только ничего не видят; помазал их живущей водой – и стал видеть лучше прежнего” [Безногий и слепой богатыри, 199, НРСА: 86];
“Дойдете до речки, через реку будет мост, и на этом мосту стоят два колодца, в одном сильная вода, в другом бессильная. Вы возьмите эти колодцы и переставьте”... Сейчас старик проснулся, вскочил на ноги и побежал к колодцу и начал пить воду. Напившись воды, напал на Сучье рожденье. Сучье рожденье сразу убил старика” [Сучье рожденье, РНС: 37].
Казковий матеріал підтверджує амбівалентність символів першоелементів буття, зокрема води, яка не тільки містить у собі зародок життя, але й здатна нашкодити людині, знищити все живе, стати місцем перебування нечистої сили тощо. Виділені в казках внутрішньотекстові асоціативні зв’язки “вода-чорт”, “вода-сатана”, “озеро-змія” (“в озере вода заколыхалась, вышла на берег змея”), “вода-водяник” (“вода закружилась и запенилась”), а також “вода-смерть”, “вода-міцний сон”, “море-змій” (“змей из моря подымается”) тощо дозволяють стверджувати, що зовнішньо прекрасна водна стихія приховує небезпеку. Отже, аналіз когезії (внутрішньотекстових зв’язків), зокрема асоціативної когезії, в основу якої покладено явище конотації, дозволяє виділити бінарно протилежне символічне значення води – “сакральна сила, яка шкодить героєві”. Наприклад, “...отец осерчал, прикрикнул на меня; “Экая дурища безрукая! Хоть бы черт тебя взял!” Только вымолвил он это слово, в ту ж минуту очутилась я в морской глубине, в
каменном доме, у чертей под началом” [Неосторожное слово, 228, НРСА: 214];
“Попросился ночевать к одной старушке и спрашивает: “Отчего у вас половина народа веселится, а другая навзрыд плачет?” Отвечает ему старуха: “Поселился на нашем озере двенадцатиглавый змей, каждую ночь прилетает да людей поедает… Вот те, которые отбыли свою очередь, веселятся, а которые – нет, те рекой разливаются” [Звериное молоко, 204, НРСА: 104].
Cимволи першоелементів буття характеризуються в казкових текстах багатозначністю. Так, компоненту “вода”, крім зазначених протилежних символічних значень, притаманні також такі: символ багатства, достатку; символ межі між світами; символ очищення; символ межі між етапами в житті людини; символ запліднення; символ життя та смерті, небезпеки; символ радощів та горя.
Аналіз численних контекстів свідчить про дифузність семантики символу, оскільки іноді досить складно визначити, якого символічного значення набувають досліджувані одиниці в казковому тексті. Наприклад, “Иван-царевич услышал шум, оглянулся – вот-вот нагонит сестра [ведьмы]; махнул хусточкой – и стало глубокое озеро... Пока ведьма переплыла озеро, Иван-царевич далеко уехал” [Ведьма и солнцева сестра, РС: 46].
У наведеному контексті вода – це не лише сакральна сила, яка допомагає подолати перешкоди, сховатися від переслідувачів під час повернення з іншого світу, але й межа між світами. Саме альмагама двох символічних значень реалізована в наведеному контексті. В іншому контексті вода, з одного боку, – сакральна сила, яка повертає молодість і красу, а з іншого боку, – символ очищення: “Царь не задумался, отдал приказ – и в тот же день собрали со всякого двора по ведру молока, налили большой чан и вскипятили на сильном огне. Привели Ивана-царевича; начал он со всеми прощаться, в землю кланяться; бросили его в чан: он раз нырнул, другой нырнул, выскочил вон – и сделался таким красавцем, что ни в сказке сказать, ни пером написать... Царь подумал: “Если и я в молоке [кипяченом] искупаюся, таким же красавцем сделаюся!” Бросился в чан и сварился в молоке”” [Три царства – медное, серебряное и золотое, РС: 73].
Аналіз казкового матеріалу свідчить про те, що символи першоелементів буття здатні виявляти в тексті схожі символічні значення. Так, наприклад, для символів води і вогню спільними є значення “сакральна сила, яка допомагає героєві”, “сакральна сила, яка шкодить героєві”, “символ очищення”; для першоелементів “вогонь” і “земля” – символічні значення межі між світами та межі між етапами в житті людини тощо.
У дисертаційній роботі докладно проаналізовано зафіксовані в текстах випадки зв’язку символічних значень чотирьох першоелементів буття:
символіки води та вогню (образ вогненної річки, морського царя, змія), води та землі (образ острова Буяна), вогню та землі (образ коня). Наприклад, “Царевна... потом рассказала, что забота о нем запрятана в курином яйце, а это куриное яйцо в утке, а утка в зайце, заяц в железном ящике, а железный ящик в синь камне, а синь камень положен к злому дереву, а это дерево растет на острове Буяне, а остров на великом море-океане, и буде кто это яйцо достанет, да спечет лепешку и я съем, так и Ивана-царевича полюблю и за него замуж пойду” [Сказка о золотом царстве, РНС: 204].
У висновках до розділу зазначається, що проведене дослідження символічних значень компонентів “вода”, “вогонь”, “земля”, “повітря”, які є продуктивними для казкового тексту, дозволяє стверджувати, що символам першоелементів буття притаманні такі ознаки, як багатозначність, що характеризується дифузністю семантики, та амбівалентність.
Другий розділ “Етнопсихолінгвістичні особливості символів першоелементів буття та їх об’єктивація в мовній свідомості людини” присвячено опису способів об’єктивації символічних значень води, вогню, землі та повітря у внутрішньому лексиконі людини. Під внутрішнім лексиконом розуміють динамічну систему, організовану за принципом асоціативної мережі. Внутрішній лексикон є одним з рівнів організації мовної особистості, невід’ємною частиною людської пам’яті, він виступає ядром мовної свідомості, її вербалізованою частиною.
Спосіб репрезентації мови в асоціативно-вербальних мережах, які становлять ядро мовної свідомості людини, взаємодіє з текстовим способом репрезентації мови. Тексти породжуються внаслідок комбінування одиниць мережі, а асоціативно-вербальна мережа носіїв російської мови, у свою чергу, формується під впливом текстів, відновлюється за допомогою текстів, об’єктивується в сукупності текстів (Ю. М. Караулов).
Аналіз стійких асоціативних зв’язків слів-стимулів першоелементів буття, вилучених з “Русского ассоциативного словаря”, продемонстрував співвіднесеність цих зв’язків з найдавнішими міфологічними уявленнями, здатність внутрішнього лексикону сучасної людини об’єктивувати символічні значення, нашаровані протягом тривалого часу й репрезентовані у фольклорному тексті. Так, наприклад, дослідження асоціативних реакцій на стимули, що позначають воду, дає можливість стверджувати, що у внутрішньому лексиконі російськомовної людини репрезентовано такі символічні значення елементів лексичної парадигми “вода”:
1. Сакральна сила, яка допомагає герою (пор., зокрема, реакції живая та мертвая [с. 99-100]). 2. Сила запліднення, плодючості (наприклад, реакції жизнь, святая, живительная, мама [с. 99-100], матушка (кормилица) [с. 553]). 3. Медіатор між світами (представлено багатьма асоціатами, серед яких,
наприклад, реакції река, препятствие на стимул ‘граница’ [с. 145], море, моря, озеро на стимул ‘край’ [с. 273-274] тощо). 4. Сила очищення (наприклад, реакції чистый, чист, чистая, чистейший, чистота [с. 559, 565]). 5. Сакральна сила, яка шкодить героєві (пор. реакції типу водяной, леший [с. 62], черти, черт [с. 406-407], губит людей [с. 99-100], смерть [с. 62, 553] тощо). Дослідження виявило амбівалентність символічних значень компонента “вода”. Так, з одного боку, парадигма образів води конотує ідею горя, з другого – ідею радощів (пор., зокрема, асоціати на стимул ‘плакать’, серед яких горько, слезами горькими [с. 451], смеяться, от счастья [с. 451]); ідею життя та ідею смерті, небезпеки (пор. асоціати на стимул ‘кровь’, серед яких вода, жизнь, основа жизни, а також смерть, война, несчастье, тревога, ужас [с. 278]).
Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що деякі характерні для казкового тексту символічні значення води не є частотно об’єктивованими у внутрішньому лексиконі. До таких символічних значень можна віднести, наприклад, значення, пов’язані з ідеєю достатку, багатства; з ідеєю межі між етапами в житті людини тощо.
Асоціативні поля слів-стимулів, що позначають воду, вогонь, землю та повітря, містять асоціати, які вказують на те, що першоелементи буття у внутрішньому лексиконі, як і в казковому тексті, виявляють схожі символічні значення. Наприклад, символи води і вогню реалізують такі спільні символічні значення: сакральна сила, яка допомагає героєві; cакральна сила, яка шкодить героєві; символи води та землі реалізують загальне символічне значення межі між світами тощо.
Усі рівні організації мовної особистості, у тому числі й внутрішній лексикон, характеризуються етнічною маркованістю. Передусім у текстах казок знаходить своє вербальне вираження визначний для слов’янської міфології зв’язок чотирьох першоелементів буття, який є здобутком національної культури й об’єктивується у внутрішньому лексиконі носіїв сучасної мови. Наприклад, номен ‘земля’ пов’язується у свідомості носіїв російської культури з асоціатами вода, море, суша, и вода, река, огонь, небо, воздух, и небо, и воздух, ветер [с. 219-220]; слово ‘вода’ – з реакціями типу огонь, пламя, и пламя, и огонь [с. 99-100]; стимул ‘огонь’ – з асоціатом вода [с. 397]; на слово ‘воздух’ наводяться асоціати вода, земля, и вода, море, солнце и вода, небо, в небе [с. 77]тощо.
Крім того, символи першоелементів буття зберігають у внутрішньому лексиконі полярність оцінних конотацій, що підтверджує їхню амбівалентність. Так, зокрема, асоціативне поле стимулу ‘вода’ включає слова, які виражають як позитивні, так і негативні характеристики стихії – очисти нас, але й губит людей [с. 99-100], для стимулу ‘река’ характерними є реакції чистая, а також грязная, грязь, мутная, смерть [с. 553], на стимул ‘ручей’ респонденти відреагували словами чистый, прозрачный, свежесть, чистота, а також гнилой, мутный [с. 565]тощо.
Під час обробки матеріалів РАС були виокремлені значення, вербалізовані у внутрішньому лексиконі, але імпліцитно виражені в казковому тексті. Серед них такі, як “вогонь – символ душі”, “земля – символ багатства, достатку, родючості” та “повітря – символ життя, здоров’я, свободи”.
У висновках до другого розділу подано повний реєстр символічних значень, об’єктивованих у текстах казок та у внутрішньому лексиконі людини. Порівняльний аналіз текстів російських казок та матеріалів РАС довів, що у ментальному словнику відображено багатство символічних значень досліджуваних символів, релевантних для текстів російських казок.
У висновках до дисертаційної роботи узагальнюються та підсумовуються основні результати дослідження. Вони дають підстави констатувати:
1. Обрані для аналізу архетипові символи води, вогню, землі та повітря належать до центральних у міфопоетичній картині світу східних слов’ян. Учення про чотири першоелементи буття, джерела світобудови, належить до найдавніших міфів про виникнення всесвіту. Виступаючи святими, одухотвореними створіннями, ці стихії набувають різноманітних символічних значень як у міфах, так і в архаїчних фольклорних текстах – казках.
2. Аналіз фольклорного матеріалу показав, що казковим символам притаманні такі ознаки, як багатозначність, яка в деяких випадках характеризується дифузністю семантики, а також амбівалентність (або полівалентність) оцінних конотацій.
Так, міфологічні уявлення про вогонь, воду, землю та повітря трансформувались у тексти російських казок і зумовили появу різних (іноді полярних) символічних значень. Наприклад, лексичні одиниці, що входять у парадигму з загальним значенням “вода”, репрезентують такі символічні значення: сакральна сила, яка допомагає героєві; сакральна сила, яка шкодить героєві; символ багатства, достатку; символ межі між світами; символ очищення; символ межі між етапами в житті людини; символ запліднення; символ життя та смерті, небезпеки; символ радощів та горя.
3. Дифузність семантики символу найяскравіше виявляється при аналізі символічних значень води та вогню. Так, зокрема, вода в казках одночасно виступає символом очищення та сакральною силою, яка повертає молодість і красу (пор., наприклад, мотив купання старого царя з метою омолодження); символом межі між світами та сакральною силою, котра допомагає подолати перешкоди (пор., наприклад, образ річки);
символом майбутнього добробуту героя та символом багатства, достатку (пор., наприклад, образ молочних річок з кисільними берегами). У казкових текстах вогонь одночасно виступає стихією, яка пов’язана з нечистою силою, та символом потойбічного світу, світу померлих (пор. образ змія); символом багатства, влади, мудрості та символом потойбічного світу, світу померлих.
4. За своєю природою архетипові символи першоелементів буття є амбівалентними, вони здатні реалізувати як позитивні, так і негативні символічні смисли. Пор., наприклад, вогонь – сакральна сила, яка допомагає героєві, та сакральна сила, яка йому шкодить, вогонь – символ життя, оживлення, а також символ світу померлих; вода – символ радощів і горя, символ життя та смерті; земля – символ святої стихії (матері), якою присягали, але й символ світу померлих; повітря – сакральна сила, яка допомагає героєві, але й сакральна сила, яка йому шкодить. Загальними символічними значеннями для кожного першоелемента буття, крім землі, є полярні значення (cакральна сила, яка допомагає героєві, та cакральна сила, яка йому шкодить), і цей факт ще раз демонструє амбівалентність символу.
Низка позитивних символічних значень феноменів води, вогню, землі та повітря зумовлена тим, що з цими стихіями пов’язувались уявлення давніх слов’ян про початок життя на землі та зародження цивілізації. Наявність ряду негативно маркованих значень досліджуваних символів пов’язана з уявленнями про воду та вогонь як про руйнівні сили, про землю як про могилу, а про повітря як про уособлення нечистої сили та зла.
5. У центрі уваги сучасної лінгвістики – питання про взаємодію двох іпостасей мови – текстової та ментально-вербальної. Тому доречним, на нашу думку, було передбачити, що реалізовані в казковому тексті символічні значення вербальних одиниць є релевантними для мовної свідомості сучасної людини.
Зіставний аналіз російського казкового тексту та даних, обраних з РАС, довів, що асоціативно-вербальна мережа носіїв сучасної російської мови порівняно з казковим текстом об’єктивує майже повний спектр символічних значень досліджуваних лексичних одиниць.
Отже, більшість символічних значень архетипових символів першоелементів буття актуальні для носіїв сучасної мови. Досліджувані мовні одиниці й у внутрішньому лексиконі зберігають полярність оцінних смислів.
6. Національно-культурна специфіка символів першоелементів буття об’єктивується як у казках, так і у внутрішньому лексиконі носіїв
російської культури. Зокрема, зв’язок чотирьох стихій світобудови, характерний для слов’янської міфології і втілений у казкових образах острова Буяна, вогненної річки, змія, водяного царя та коня, виявляється також у внутрішньому лексиконі.
Отже, результати дослідження засвідчують, що широкий спектр символічних значень першоелементів буття, який було виявлено на основі контекстуального аналізу, виявився актуальним для мовної свідомості носіїв російської культури. З’ясований факт підтверджує існування взаємодії, взаємопроникнення, взаємозбагачення між текстовою та ментально-вербальною реалізаціями мови.
|
