СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ РЯД В СИСТЕМНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ РУССКОЙ АДЪЕКТИВНОЙ ЛЕКСИКИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його наукову новизну, об'єкт, предмет і методи дослідження, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, окреслено джерела матеріалу.

У розділі І „Теоретичні питання комплексного дослідження словотвірних рядів у статиці” проведено аналіз і систематизовано низку положень щодо теорії систем з метою уточнення структури таких лінгвістичних об'єктів, як СГ, СТ, СП, СЛ та СР для зіставлення їхньої формальної структури. Уточнення структури цих одиниць дозволило встановити невивчені грані їхньої природи та виявило перспективу їхнього подальшого дослідження.

У розділі висвітлено методологічні підходи щодо визначення поняття „система”, розглянуто організацію словотвірних елементів у системі, прості та комплексні одиниці словотвору, парадигматичні та синтагматичні зв'язки комплексних одиниць.

Для опису системи словотвору  використовувалися такі поняття, як структура, зв'язок, відношення між класами та підкласами, моделі похідних, словотвірні типи, суфікси, основи, зв'язок і відношення між конкретними елементами.

Під структурою розуміємо ієрархію взаємозв'язків і взаємовідношень елементів, які утворюють інваріантну потенцію системи; під системою – реалізацію цих потенційних зв'язків і відношень конкретними елементами.  Вважається, що структура є необхідною умовою функціонування системи. Структура без системи залишається нереалізованою потенцією і як потенція є інваріантом системи як реалізації  в тому сенсі, що реалізація не може виходити за межі потенції.

Основним поняттям, на основі якого вибудовується модель дослідження системи словотвору, є поняття універсальності зв'язку підпорядкованості в мові.

Значну увагу в розділі приділено огляду полярних підходів щодо інтерпретації СР (О.М. Пєшковський, В.В. Виноградов, П.А. Соболєва, К.В. Піоттух, О.В. Глєбова, В.І. Кодухов, О.М. Моісеєв, С.Ю. Адліванкін, Л.К. Жаналіна, Н.Ф. Клименко, М.Д. Барченкова, Ю.Л. Гінзбург,                  Є.О. Карпіловська, Б.М. Головін та ін.).

Словотвірний ряд визнається в дослідженні як кінцева сукупність словотвірних структур, які характеризуються тотожністю словотворчого форманту на останньому ступені деривації. На генотиповому рівні СР відповідає класу R=слів-генотипів, що утворюють R=структуру СР, на фенотиповому – класу рядів-фенотипів (L=структур / L=класів). Таблиця 1.

СР відповідає таким вимогам: тотожність останнього дериваційного кроку похідних слів, тотожність категоріального значення афікса, спільне словотвірне значення (далі – СЗ).