СНИЖЕННЫЕ (ВНЕЛИТЕРАТУРНЫЕ) ЯЗЫКОВЫЕ СРЕДСТВА В СОВРЕМЕННОМ ПУБЛИЦИСТИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ

summary

     У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її наукову новизну, теоретичне й практичне значення, визначено предмет дослідження, розкрито завдання й методи роботи, а також викладено загальну програму дослідження.

     Перший розділ “Опис лексичної, лексико-граматичної і прагматичної семантики просторіч у сучасному публіцистичному дискурсі” присвячений дослідженню особливостей функціонування й закономірностей співвідношення просторічних одиниць у сучасному публіцистичному дискурсі.

     На значній кількості прикладів показано, що вирішальним фактором, який визначає використання просторічних засобів у сучасному публіцистичному дискурсі, є фактор експресивної значимості, що визначає мовне варіювання й утворення різних комунікативно-прагматичних варіантів висловлювань.

     Просторіччя є найбільш своєрідною підсистемою російської національної мови і має цілий ряд специфічних рис: наддіалектність і територіальну незакріпленість, ненормативність, стихійність функціонування, низький соціальний престиж та ін. Важливою відмінною рисою сучасного просторіччя є його тимчасова неоднорідність: у ньому чітко виділяються два шари – шар старих засобів, що виявляють зв'язок з діалектами (туды, сюды, в пальте, пущай і та ін.), і шар нових комунікативних засобів, що походять із різних форм жаргонізованої мови (втихаря, пудрить мозги, по-глупому, подсуетиться і та ін.). У дисертації розглянуто основні положення робіт О.О. Земської, Л.П. Крисіна, В.Г. Костома-рова, О.М. Єрьоміна, В.Д. Дєвкіна та інших авторів, що приділяли увагу вивченню просторіччя.

     Загальновідомо, що під просторіччям розуміють не завжди співпадаючі об'єкти наукового опису. Поняття “просторіччя” в роботі використовано в двох значеннях:

     1) мова, що характеризується значною й іманентно обумовленою наявністю в ній просторічних лексем, граматичних, акцентологічних та інших форм;

     2) просторічно марковані лексеми – слова, що мають субстандартний статус у мові й не зазначені як власне жаргонні, діалектні, обсцінні, тобто лексеми загальноміської простонародної мови.

     Нами було здійснено спробу визначення меж лексичного складу просторіччя й виділення мовних і немовних підстав віднесення лексеми до просторіччя. У структурі сучасного просторіччя ми виділили такі типологічні системи: просторічний центр (чи власне просторічні лексеми), який утворює ядро просторіччя, і просторічну периферію – обов'язкову галузь контактування просторіччя з іншими формами на-ціональної мови (просторічно-розмовні, просторічно-діалектні, просторічно-жаргонні і просторічно-обсцінні лексеми).

     Розглянуто функціонування просторіччя в сучасній публічній комунікації. Просторічність – яскрава відмінна риса, що характеризує сучасний публіцистичний дискурс.

     Просторічна периферія функціонує в дискурсі як набір різного роду орфоепічних, граматичних, семантичних та інших відхилень від норм літературної мови, як нарочито знижений, часом грубий і фамільярний, спосіб комунікації. У ряді випадків ми відзначали свого роду стилізацію під мову середовища, що не володіє літературною мовою. У просторічній периферії виявляються сліди діалектного походження, професійних і молодіжних жаргонів; змішується лексика побутових номінацій, як застарілих, так і новітніх; іншомовні слова вживаються в перекрученому звучанні; змішуються слова й звороти офіційно-ділового й розмовно-побутового вжитку і т.ін.

     Нами проаналізовано приклади включення як власне просторічних лексем, так і елементів просторічної периферії. Усі розглянуті різновиди просторіччя виконують у сучасному публіцистичному дискурсі різні функції. “Гра” з подібними зниженими одиницями мови є одним із улюблених експресивно-виразних засобів сучасної публіцистики. Різноманітний варіативний ряд просторічних моделей допомагає адресанту повніше і яскравіше відбити складний і багатобічний процес сучасного публічного спілкування. Заковичування окремих стійких просторічних висловів варто розглядати як частотний лінгво-прагматич-ний прийом, що вказує на асоціативність свідомості адресата мови й на діалогічність сучасного дискурсу.

     Є всі підстави розглядати сучасне просторіччя як неструктурне мовне утворення, перехідне між нелітературним і літературним, де відбувається “олітературення” мовних засобів, що знаходяться за межами норми. Ми думаємо, що тенденція до “олітературення” (загальновідомості, залучення до системи літературної мови, розвитку стійкого значення і т.ін.) просторічних засобів – яскрава, відмінна риса сучасного мовного стану. А сучасний публіцистичний дискурс – динамічна система, у якій відбувається “апробація” просторічної лексеми на відсутність мовних перешкод щодо включення її до літературної мови.

      Дослідження лексичної, лексико-граматичної й прагматичної семантики просторіч у сучасному публіцистичному дискурсі показало, що спостерігається явне зближення книжних форм літературної мови з просторічною стихією. Такий синтез ознак просторічності й книжності в різних пропорціях став глобальною, усеохоплюючою тенденцією сучасного мовного розвитку.

     Спостереження за “життям” просторіччя в сучасному публіцистичному дискурсі свідчать, що процеси мовної інтерференції, які відбуваються на наших очах, не можна зупинити, можна тільки враховувати універсалії функціонування знижених мовних засобів для проведення культурологічної і нормалізаторської політики.

     Другий розділ “Особливості функціонування жаргону в сучас-ному публіцистичному дискурсі” присвячений опису прагмо-комунікативної ролі жаргонних засобів у сучасній публічній комунікації.

     У роботі уточнюється зміст термінів “арго”, “жаргон”, “сленг” як експліцитно-конотативних стратів у функціональній парадигмі російської національної мови.

     Розглядається тенденція до посилення функціональної мобільності жаргонних мовних одиниць у сучасних ЗМІ. Проаналізовано численні приклади використання жаргонізма як денотативної одиниці дискурсу.

     У підрозділі “Виникнення і функціонування жаргонних синонімічних рядів (на прикладі опису фрейму “денежные средства”)” – розглядається така різнобічність процесів номінації, коли жаргонізм із пасивних фондів мови стає новим універсальним найменуванням, що може призводити до виникнення розгалужених синонімічних рядів із конкуруючими між собою одиницями. У роботі розглянуто активно функціонуючий у сучасній мові фрейм “денежные средства”, що включає до свого складу такі тематичні групи: “деньги”, “денежные единицы”, “денежные купюры”. Під фреймом ми розуміємо “...организацию представлений, хранимых в памяти (человека и/или компьютера). Фрейм – структура данных для представления стереотипных ситуаций, особенно при организации больших объемов памяти” (Краткий словарь когнитивных терминов, 187).

     Для нас важливо, що поняттю “фрейм” відповідають такі поняття, як “асоціативні зв'язки”, “семантичне поле” і т.ін. Опис мовних засобів на базі фреймової характеристики дозволяє також врахувати міжфреймові співвідношення, які існують у пам'яті людини. Комунікативно-прагматичний аналіз сучасного публіцистичного дискурсу показав високий ступінь частотності таких жаргонізмів фрейму “денежные средства”: бабки, баксы, деревянные, зеленые (зелень), нал (налик, безнал), фантики, мани, капуста, лимон, штука, кусок і деякі ін.

     Залучення до публіцистичного дискурсу й мовне вживання носіями мови синонімічних жаргонних найменувань фрейму “денежные средства” показує, що лексика пасивного фонду мови стала однією зі складових нового лексикону, що сформувався наприкінці 90-х років. Подібні жаргонізми, які активно використовуються в газетному узусі, створюють новий, підкреслено знижений тон мови ЗМІ.

     Уживання жаргонних найменувань грошових одиниць, а також похідних від них слів, впливає на стан усіх рівнів мови: актуалізується співвідношення між окремими тематичними й експресивно-оцінними групами слів у межах одного фрейму; значно розширюються синонімічні зв'язки; інтенсифікуються визначені словотворчі парадигми й базові основи, що призводить до появи нових груп спільнокореневих слів (зеленые – зелень, нал – безнал – налик, бабки – бабло – башли, баксы – бакинские і т.ін.).

     На нашу думку, знаходить підтвердження положення про те, що жаргонізми з маргінальних засобів національної мови перетворюються в значний для формування нових мовних норм шарів мови. Різні сленгові утворення дозволяють автору виражати іронічне ставлення до описуваних подій, до навколишнього життя, використовувати жаргонізми як інтенсифікатор дискурсу при створенні мовної гри й мовної маски.

     Розглянуто інтенсифікаційні функції жаргонізмів у сучасному пуб-ліцистичному заголовку й у прецедентному дискурсі. Прецедентний дискурс характеризується не тільки високим ступенем концентрації знижених одиниць, але й навмисним зіткненням, сполученням різнополюсних мовних шарів у просторі одного дискурсу. Високий рівень функціонально-стилістичної гетерогенності прецедентного дискурсу призводить до яскраво вираженого іронічного ефекту. Подібне навмисне включення, насиченість публіцистичного дискурсу зниженими (жаргонними) засобами дозволяє говорити про тенденцію, що перетворилася в наративну норму сьогоднішньої мови.

     Таким чином, аналіз сучасного публіцистичного дискурсу дає підстави стверджувати, що жаргонні засоби реалізують особливу метамовну функцію в мові, адресант вільно використовує жаргонізми, порушуючи традиційну стилістику публіцистичних жанрів.

     Синоніми-жаргонізми, які активно використовуються в публіцистичному узусі,  створюють новий, підкреслено знижений тон мови ЗМІ, демонструють модель нової мовної поведінки, коли адресант детермінує не тільки себе, але й одержувача інформації з визначеною соціальною роллю, немовби робить заявку на обговорені заздалегідь правила мовної гри.

     Жаргон, проникаючи в усі сфери мовного спілкування, перетворюється в значущий для формування нових мовних норм елемент. Різні жаргонні утворення дозволяють автору виражати іронічне ставлення до описуваних подій і до навколишнього життя, використовувати жаргонний засіб як інтенсифікатор дискурсу.

     Третій розділ “Когнітивно-мовна характеристика ключових слів жаргонного походження” присвячений опису ключових жаргонізмів сучасного публічного спілкування, у ньому обґрунтовуються універсальні ознаки ключового слова. Результатом активного введення знижених засобів до активного мовного вжитку став вихід в епіцентр сучасної мовної ситуації окремих жаргонних за походженням слів, що стали соціальними маркерами й мовними домінантами останніх десятиліть. Це дозволило нам, ідучи слідом за Т.В.Шмельовою, назвати подібні лексеми “ключовими словами поточного моменту”. Увага до ключових слів важлива як при вивченні мови взагалі (оцінки й осмислення мовної ситуації того чи іншого періоду), так і стану соціуму, що визначив виникнення цих слів-символів.

     У підрозділі “КС жаргонного походження “крутой” розглянута трансформація його семантичної структури, активізація афіксальної деривації базової основи -крут-, зміна граматичних ознак. На підставі аналізу численних прикладів уведення КС “крутой” до публіцистичного дискурсу ми констатували формування нового функціонально-семантичного поля, активізацію переносних значень “неординарний”, “незвичайний”, “особливо жорстокий”, відновлення граматичних властивостей і ознак, динамічність словотворчої парадигми основи -крут-, виник-нення яскравої пейоративної оцінки як суттєвого компонента значення.

     У підрозділі “КС жаргонного походження “крыша” описані його семантичне поле і парадигма фразеологічних зворотів із ядерним компонентом “крыша”. Висока частотність використання в публіцистичному дискурсі й широке вживання носіями російської мови призвели до того, що КС “крыша” міцно ввійшло до активного словникового вжитку. Базова метафора, що лежить в основі цього КС жаргонного походження, продовжує розроблятися й поглиблюватися в складі різ-них фразеологічних сполучень.

     У підрозділі “КС жаргонного походження “тусовка” аналізується динаміка семантичної структури, парадигматика й образні деривати, словотворче гніздо КС “тусовка”. Соціально маркований жаргонізм “тусовка” став продуктивною основою для створення нового словотворчого ланцюжка, у складі якого деривати “встановлюють” парадигматичні зв'язки з різними рівнями мови. Численність новотворів, у тому числі й оказіональних, створених на базі жаргонізма “тусовка”, підтверджує активність процесів переміщення в центральні сфери ко-мунікації периферійних мовних явищ, перехід зниженої лексики в інші, більш високі сфери національної мови.

     У підрозділі “КС жаргонного походження “беспредел” розглядається становлення комунікативно-прагматичного значення, формування емоційно-експресивних характеристик і граматичних показників КС “беспредел”. Численні приклади введення соціально маркованого КС “беспредел” до сучасного публіцистичного дискурсу відбивають рух його значення у бік більшої абстрактності, узагальненості й символістичності. У семантичному полі КС “беспредел” актуалізовані семи “насилие”, “власть”, “произвол”, що додає цій лексемі когнітивно-прагматичну значущість у мовному репертуарі соціуму, який стрімко обновляється.

     Також як і КС “тусовка”, “крыша”, “крутой”, КС “беспредел” активно продукує нову словотворчу парадигму. Виникнення новотворів “беспредельщик”  (-щица) визначило входження в сучасну комунікацію нових слів-характеристик, слів-оцінок із яскраво вираженою пейоративною забарвленістю.

     Таким чином, змістовні зміни сучасної епохи призводять до того, що раніше периферійні одиниці мовної системи стають домінантами масової публічної й особистої комунікації. Окремі слова жаргонного походження стають ключовими одиницями сучасного дискурсу, змінюють свій лінгво-прагматичний статус, істотно поповнюючи перелік лексичних значень слова, коректуючи набір мовних властивостей, притаманних їм у загальномовній структурі. Описана мовна реальність ще раз підтверджує спостереження про те, що сучасна мовна естетика усе більше тяжіє до зниженої розмовності, експресивності. Частотне використання КС жаргонного походження сучасними мас-медіа призводять до висування цих лексем у центральні сфери національної мови. Уже зараз можна говорити про можливості введення цих КС і деяких похідних від них найменувань у нормативний простір мови.

     Четвертий розділ “Динаміка мовного стандарту сучасної публічної комунікації. Проблеми співвідношення і тенденції функціонування соціолектів” присвячений опису еволюції сучасної публічної комунікації й типологізації соціолектів у системі соціальних різновидів національної мови.

     Нами розглянуто стан мовних норм у сфері публічної репрезентативної комунікації. Проведене дослідження показало, що динаміка мовного забезпечення публічного спілкування визначається дією комплексу тісно взаємозалежних один від одного факторів: соціолінгвістичних, інформаційно-комунікативних і прагматичних. Сучасний публіцистичний дискурс є свого роду зоною перетину двох найважливіших комунікативних ареалів: літературної мови й невимушеної розмовно-просторічної стихії. У ньому використовується широкий спектр форм існування етнічної мови.

     У дисертації аналізуються ілокутивні установки й комунікативні наміри адресанта мови. Диференційоване використання знижених мовних засобів є типовом для сучасного публіцистичного узусу, змішання кодів абож варіювання в рамках того самого висловлювання літературних і позалітературних форм прямо пов'язані з прагматичністю й адресністю мови медіальних засобів.

     У підрозділі “Мова ЗМІ як вектор внутрішньомовного розвитку” описуються окремі інноваційні процеси, характерні для мови ЗМІ й усієї сучасної мовної ситуації. У рамках теми дослідження розглянуті типові мовні реалії, що так чи інакше пов'язані зі зниженими (позалітературними) засобами.