Соціальні диспропорції розвитку - свідчення дисфункціонального розвитку глобальної системи

summary

Глобалізація стала важливим реальним аспектом сучасної світової системи, однієї з найбільш впливових сил, що визначають подальший хід розвитку нашої планети. Вона стосується всіх сфер громадського життя, включаючи економіку, політику, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку тощо. Ступінь і характер впливу процесів глобалізації інтерпретується різними фахівцями надзвичайно широко, причому останнім часом  відбувається різке зміщення у бік критичних і негативних відгуків стосовно впливу глобалізації на світові процеси розвитку. Що стоїть за змінами суспільної думки щодо глобалізації? Чому усе більша кількість людей вбачає у ній не засіб подальшого прогресу світової економіки, а серйозну загрозу світовій економічній системі?

Спробуємо наблизитися до розуміння цих надзвичайно важливих питань і дослідити на основі статистичних даних (що характеризують саме соціально-економічну площину) глобальні процеси, що відбуваються протягом останніх десятиріч у світі, а також спробуємо проаналізувати характер їх впливу на соціально-економічний, політико-правовий та інші аспекти розвитку країн.

"Часи, у які ми живемо, повні погроз і небезпек. Але ми настільки зайнялися власними справами, що, зрештою, втратили уяву про складність світу, що нас оточує... В історії важко знайти інший період, коли б люди дивилися у майбутнє з такою непідробленою тривогою. Справді, це схоже на повернення до Середньовіччя, коли розум людини був обійнятий страхом перед настанням нового тисячоліття..."[20; 319].

            Слова, процитовані вище, належать Ауреліо Печчеі, засновнику і першому президенту Римського клубу. Вони були написані ще в середині 60-х рр. минулого століття, саме тоді коли людство вже почало замислюватись над необхідністю внесення коректив до стратегії розвитку західної цивілізації та над глобальними проблемами, пов’язаними з майбутнім соціальним порядком.

            Тепер подібні дискусії набули мало з чим порівнюваної актуальності, оскільки накопичується все більше даних, що дозволяють констатувати кризу сучасного світового устрою [21; 187].

Про дисфункціональність глобальної системи наголошується все частіше. Більшість аналітиків доходять висновку, що при збереженні існуючих тенденцій зростання, людство дуже швидко наблизиться до крайньої межі демографічної та економічної експансії. Значення аналізу результатів теперішнього стану речей на планеті полягає в тому, що межі зростання вбачаються не стільки в планетарно-ресурсних обмеженнях, скільки у внутрішніх межах світового людства — пануванні і жорстокому егоцентризмі глобальних корпорацій, архаїчному суверенітеті більш чисельних держав та їхній конфліктній конкуренції, егоїстичному дусі елітарності і зверхності цивілізації Заходу, дезінтеграції людського співтовариства [22; 19].

Чому глобальну економіку називають економікою соціального абсурду? Тому що, як констатувала Женевська конференція ООН з питань соціального розвитку, [23; 307] її центральною проблемою є надзвичайно нерівномірний розподіл її благ. Це проявляється в нерівності доходів, можливостях працевлаштування, доступі до послуг охорони здоров'я й освіти, а також в участі в управлінні й соціальному житті. Через те, що вона породжує небачені додаткові багатства, використовує їх для спекуляцій й, не вміючи чи не бажаючи їх справедливо розподіляти й перерозподіляти, породжує глобальну бідність людей світу. Спробуємо довести це на конкретних, вражаючих своєю контрастністю, прикладах людського співіснування й, звернувшись до даних щорічних доповідей про світовий розвиток, що готуються Всесвітнім банком, наблизимось до аналізу страшних хвороб, що вразили наше суспільство.