| summary: | У вступі обґрунтовано актуальність вивчення професійної самоідентифікації працівників системи соціального захисту населення, подано стислий аналіз стану розробки проблеми в науковій літературі, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, а також особистий внесок здобувача; вказані форми апробації результатів дисертації та публікації.
У першому розділі “Професійна самоідентифікація особистості як соціально-психологічна проблема” відображено результати теоретичного дослідження означених аспектів. Здійснено стислий аналіз наукових доробок, присвячених проблемам професійної “Я-концепції”, професійної самосвідомості, шляхів, складових і етапів їх формування, а також механізмів, які впливають на професіогенез. Питання, пов'язані з визначенням та характеристикою професійної самоідентифікації як складової та механізму становлення особистості в професії та важливої умови формування професійної “Я-концепції” працівника.
Розвиток та становлення самосвідомості та “Я-концепції” досліджувалися різними психологічними школами (Бернс Р., Джемс У., Еріксон Е., Кон І.С., Налчаджян А.А., Столін В.В., Чамата П.Р., Шибутані Т. та ін.). Важливе місце у працях багатьох авторів займає розробка питань, пов'язаних із дослідженням складових, механізмів формування, генези та функцій “Я-концепції”, їх значення в ході становлення та соціалізації особистості.
В рамках загальних концептуальних підходів щодо визначення та характеристики самосвідомості та “Я-концепції” здійснюється дослідження професійного “Я” (Іванова О.М., Климов Є.О., Маркова А.К., Міщик Л.І., Орбан Л.Е., Федоришин Б.О. та ін.). Науковцями встановлено, що особистість по-різному може включатися в систему трудових взаємин. Великою мірою ефективність цього процесу залежить від механізмів, етапів та результатів формування її професійної самосвідомості та “Я-концепції”, від адаптивних чи неадаптивних форм трудової поведінки, від успішності професійної соціалізації тощо. Крім того, значна роль у побудові професійної самосвідомості належить сформованим професійним образам “Я” (уявленням про професію та своє місце в ній), професійній самооцінці та самоставленню, усвідомленню соціальних професійних ролей та установок.
При формуванні професійної “Я-концепції” важливими є наступні фактори: сформованість індивідуальних стереотипів даної професії, співвіднесення їх з поглядами, виробленими в суспільстві; вплив групових експектацій на дотрудовій стадії соціалізації та розвиток образів професії як процес співвіднесення людиною власних життєвих цілей, задатків, здібностей з об'єктивними можливостями їх реалізації в сфері праці. Ґрунтуючись на проведеному аналізі теоретичних доробок, ми дійшли висновку, що однією з детермінант формування професійної самосвідомості є професійна самоідентифікація; вона ж виступає механізмом цього процесу.
Внутрішньою стороною оволодіння фахом є формування психологічної системи діяльності на основі індивідуальних якостей суб'єкта діяльності шляхом їх реорганізації, переструктурування, виходячи з мотивів, цілей та ставлення до праці, тобто, через зміну самосвідомості. Важливим механізмом і результатом формування “Я-концепції” професіонала є відповідно самоідентифікація та ідентичність. Дані феномени можна розглядати в динаміці протягом формування професійної самосвідомості.
Роль професійної самоідентифікації полягає у створенні та співвіднесенні уявлень (особистих та суспільно-необхідних) про обрану трудову діяльність, у формуванні самооцінки, а, отже, і в ефективності інтеграції в ту чи іншу професію. Причому, професійна самоідентифікація залежить від професійних стереотипів, образів, уявлень, оскільки безпосередньо сам ідентифікаційний процес здійснюється з урахуванням даних явищ. Особливе значення належить також поняттям професійної позиції та професійних ролей, оскільки розкриття особистісного аспекту професійної ідентифікації (на відміну від соціального) можливе лише тоді, коли відома система особистісних смислів індивіда стосовно системи професійних цінностей. Професійна самоідентифікація (поряд з рефлексією) виступає як механізм формування професійної “Я-концепції” завдяки засвоєнню функціонально визначених професійних ролей та динаміці оцінки себе як фахівця.
Професійна самоідентифікація також може розглядатися і як результат фахової підготовки та професійного становлення. В даному випадку йдеться про ідентичність особистості, яка стає результатом професійного становлення за умов належного рівня усвідомлення необхідності самовияву, саморозвитку і самовдосконалення в професії. Тому самоідентифікація виступає як шлях до розвитку творчої спрямованості та креативності індивіда.
Необхідними умовами самоідентифікації в будь-якому виді фахової діяльності є врахування системи суспільних та особистісних цінностей в контексті даної професії (Абульханова-Славська К.О., Бодальов О.О., Боришевський М.Й., Циба В.Т. й ін.).
Для виокремлення та якомога повнішої характеристики чинників професійної самоідентифікації, важливим є виділення її рівнів або етапів: професійне самовизначення; готовність студента до виконання професійних функцій; відхід від репродуктивного виконання на користь творчого; перехід до потреби у самодіагностиці, самопізнанні тощо. Характеристиці змісту та етапів самоідентифікації в різних професіях присвячені дослідження Маркової А.К., Панка В.Г., Пермінової Л.М., Рибалки В.В., Титаренко Т.М., Чепелєвої Н.В. та ін.
Професійна самоідентифікація тісно пов'язана зі структурою професійних образів, які включають уявлення про суб'єкт професійної діяльності, мотиваційні компоненти, професійно важливі якості, вимоги до особистості щодо конкретної спеціалізації. З іншого боку, образ професії містить уявлення про зміст діяльності, а отже, про її об'єкт, цілі, засоби, форми окремих дій. Система професійних уявлень особистості розвивається у ціннісно-смисловому виразі і входить до системи індивідуального світогляду. Професійні уявлення фахівців можуть виконувати ряд важливих функцій інструментів пізнання, а, отже, опису, класифікації та розуміння феноменів, що характеризують даний вид діяльності. Вони також сприяють адаптації особистості в професії, розширюють можливості самої професійної діяльності.
Отже, професійна самоідентифікація зумовлює розвиток професійної самосвідомості, професійної “Я-концепції” і може розглядатись як важлива умова соціалізації та самопізнання в професії, формування її образів. Професійна самоідентифікація забезпечує стабілізаційну та перетворювальну функції соціалізації.
Теоретичний аналіз психологічної літератури та власні міркування щодо означеної проблеми дали змогу дійти висновків про існування ряду чинників, за допомогою яких здійснюється (чи не здійснюється) процес самоідентифікації в професії та відбувається досягнення ідентичності.
У другому розділі “Соціально-психологічні компоненти професійної самоідентифікації соціальних працівників” здійснено аналіз діяльності та професійного становлення в соціальній сфері, виокремлені та охарактеризовані чинники професійної самоідентифікації, а також розроблені основи професіограми соціального працівника для системи соціального захисту населення. У розділі наведені результати, аналіз та обговорення проведених емпіричних досліджень.
Виділення чинників становлення особистості в конкретній професії неможливе без характеристики самої професійної діяльності, оскільки власне її змістовне наповнення великою мірою зумовлює особливості складного, неперервного процесу формування людини як спеціаліста. Нами було здійснено психологічний опис змісту діяльності, професійних функцій та ролей працівника системи соціального захисту населення. На основі даного опису та враховуючи наукові доробки інших авторів щодо близьких профілів професій (Звєрєва І.Д., Панок В.Г., Рибалка В.В., Чепелєва Н.В. та ін.), ми дійшли висновку про обумовленість взаємозв’язків мотиваційних, когнітивних, емоційних та інших складових діяльності фахівців їх соціальними установками та уявленнями, професійною спрямованістю та підготовкою і, деякою мірою, індивідуально-типологічними особливостями.
Чинники, за допомогою яких здійснюється (чи не здійснюється) процес самоідентифікації в професії, можуть мати як екзогенний, так і ендогенний характер, можуть бути керованими і некерованими, сприяти і заважати професійному становленню через самоідентифікацію (Орбан Л.Е., Мітіна Л.М. та ін.). Особливої уваги заслуговує розгляд означених детермінант на етапі професійного навчання, оскільки саме в даний період існує доволі ефективна можливість цілеспрямованого впливу на “Я -концепцію” фахівця.
Було виявлено, що для успішного процесу самоідентифікації соціального працівника вкрай необхідна наявність соціально значимого образу фаху, професійних уявлень, котрі, з одного боку, дають можливість описати, класифікувати та зрозуміти соціально-психологічні феномени даного виду діяльності, а з іншого, - допомогти в адаптації та самореалізації в ній у разі вибору її як професійної. Особливого значення набуває також розгляд питань, пов'язаних із мотиваційною сферою, тому що саме мотиви великою мірою визначають будь-яку діяльність, а, отже, і ефективність оволодіння нею. А, оскільки професія висуває певні вимоги до характеристик особистості соціального працівника, то досягти професійної ідентичності без здійснення змін в особистості фахівця не уявляється можливим.
На підставі вище означених міркувань нами були виділені такі складові професійної самосвідомості, що можуть виступати чинниками самоідентифікації працівників ССЗН: професійні образи, типажі; комплекс ціннісно-мотиваційних детермінант; особистісні якості та професійні риси.
З метою емпіричного вивчення психологічних особливостей формування вищезазначених складових нами були проведені ряд досліджень серед спеціалістів системи, студентів Чернігівського юридичного коледжу, а також серед клієнтів соціальних служб.
Анкетування здійснювалося за допомогою складеного нами з урахуванням досвіду роботи практичних працівників системи та викладачів коледжу. Анкета містила ряд запитань, які стосувалися ставлення опитаних до престижності та ці виділення суми основних необхідних галузей знань для продуктиної професійної діяльності, оцінки ефективноті роботи працівника, а також тіних якостей фахівця та відвідвачів органів ССЗН. Метод особистісного семантичного диференціалу, застосований у дослідженні, повторює схему загальноконнотативного семантичного диференціалу Ч. Осгуда на матеріалі російських прикметників, валідизований та вдосконалений В.Ф. Петренком. Ще один метод нашого дослідження – психомалюнок, спосіб застосування якого з метою “відтворювати в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах”, також обґрунтовані в роботах цього автора.
Вибір і застосування означених методик дозволяє, з одного боку дослідити усвідомлену частину “Я - концепції”, а з іншого, - отримати уявлення про неусвідомлювані, або такі, що частково усвідомлені, її складові чи процеси.
В анкетуванні та психосемантичному дослідженні всього взяло участь 120 респондентів: практичні працівники системи, які мають досвід роботи не менше трьох років, відвідувачі організацій та установ системи соціального захисту населення, студенти денного відділення Чернігівського юридичного коледжу спеціальності "Соціальна робота".
Схема дослідження включала поетапний аналіз професійних уявлень студентів на початку навчання з використанням розроблених нами програм та методик, через три роки (по досягненню ними рівня “молодший спеціаліст”) та порівняння цих уявлень з такими у клієнтів та працівників ССЗН.
Результати анкетування дали моливість оцінити ступінь усвідомлення ознак професійної діяльності соціального працівника, а також окреслити, певною мірою, сформований образ відвідувачів та працівників органів ССЗН. Була отримана інформація щодо когнітивних складових професійного досвіду працівника ССЗН, щодо статусу, місця та значення спеціальності в суспільстві, щодо характеристики та соціальної проблематики відвідувачів соціальних служб, щодо основних вимог до особистості фахівця тощо.
Дослідження професійної самосвідомості за допомогою методу особистісного семантичного диференціалу дало змогу охарактеризувати особистісні смисли, які породжуються в ході ідентифікаційних процесів, оціночні та когнітивні складові “Я-концепції” фахівців із соціальної роботи, ті значення, що вкладаються суб'єктами в “образи Я”, а також уявлення про типи ролей працівників ССЗН та способи дії в них.
В ході використання означеної методики нами було здійснене розміщення значень у семантичному просторі та розрахунок відстані між ними (див. табл. 1, 2, 3). Розміщення кожного значення у семантичному просторі визначалось трьома числами, які є середнім арифметичним, отриманим кожним поняттям за трьома групами шкал “оцінка”, “сила”, “активність”. Статистична обробка отриманих даних свідчить про їх репрезентативність.
Семантичне дослідження показало чітку тенденцію наближення результатів студентів до значень, отриманих в ході дослідження фахівців (див. таблиці 1та 2). Крім того, аналіз по кожному з трьох факторів свідчить про досить високий рівень узгодженості між сформованим образом професії соціального працівника у студентів та фахівців, достатню відповідність цього образу прагненням клієнтів. Тобто, отримані дані свідчать, що в ході навчання ідентифікаційні процеси зумовлюються уявленнями про майбутню діяльність, причому ці уявлення дуже близькі в усіх групах респондентів. Означені уявлення містять інформацію як про самих працівників ССЗН, так і про відвідувачів соціальних служб. Образ клієнта розвивається в процесі навчання та з набуттям досвіду. |
