| summary: | . В розділі подається огляд літератури з питань строків сівби гібридів кукурудзи різних груп стиглості та ефективність заходів захисту посівів від бур’янами за різного рівня покриття поверхні ґрунту рослинними рештками попередників, зроблений їх аналіз, узагальнення і обґрунтування мети досліджень.
Програма, методика і умови проведення дослідів. Дослідження проводили в Подільській дослідній станції Тернопільського ІАПВ УААН в 2005-2007 рр. Ґрунтовий покрив – чорноземи глибокі малогумусні, середньо-суглинкового механічного складу з вмістом гумусу 3,87%. Клімат західного Лісостепу помірно-континентальний, з достатнім зволоженням. Роки досліджень відзначались достатньою кількістю опадів за вегетацію і вологими умовами літа. При виконанні експериментів, спостережень і досліджень керувалися Методичними рекомендаціями по проведенню польових дослідів із кукурудзою (1980) та загальноприйнятими методиками. Програмою досліджень передбачалось визначення оптимальних строків сівби нових гібридів кукурудзи різних груп стиглості та розробка заходів боротьби з бур’янами в посівах кукурудзи в зв’язку зі строками сівби і покриттям ґрунту післяжнивними рештками. В схеми дослідів були включені нові гібриди кукурудзи: ранньостиглий Дніпровський 181 СВ, середньоранній Кремінь 200 СВ, середньостиглий Солонянський 298 СВ, які висівали в три строки: I – при настанні температури ґрунту на глибині загортання насіння 8-10оС, II – 10-12оС, III – 12-14оС. В досліді, де вивчали методи боротьби з бур’янами, дослідження проводили з гібридом Кремінь 200 СВ, який висівали в перший (8-10оС) та другий строки (12-140С). Досліди закладали методом розщеплених ділянок, де ділянками першого порядку були гібриди, другого – строки сівби, третього – фон з рослинними рештками. В іншому досліді ділянками першого порядку були строки сівби, другого – агротехнічні та хімічні методи боротьби з бур’янами, третього – рослинні рештки попередника. Розміщення варіантів систематичне. Площа елементарної ділянки – 50 м2, повторень – 4.
Польова схожість насіння кукурудзи суттєво залежала від строків сівби та рівня покриття поверхні ґрунту рослинними рештками. У гібридів Дніпровський 181 СВ, Кремінь 200 СВ та Солонянський 298 СВ найвищою вона була за сівби при температурі ґрунту 12-14°С і становила на фоні без покриття ґрунту від 88,5 до 91,8%. Дещо нижчою вона була на фоні з покриттям ґрунту рослинними рештками і коливалась в межах 85,8-89,8%. За ранньої сівби (8-10°С) польова схожість знижувалась в середньому на 4,5-13,2% порівняно з пізньою. Найменше знижував показники ранньостиглий гібрид Дніпровський 181 СВ (4,6-5,9%), а найбільше – середньостиглий Солонянський 298 СВ (11,3-13,2%), що свідчить про неоднаковий рівень їх холодостійкості і придатності до ранніх строків сівби. Наявність на поверхні поля рослинних залишків попередників посилювало негативний вплив ранніх строків на показники польової схожості. Якщо на чистому від решток фоні зниження схожості становило 4,5-11,3%, то на тлі мульчування – 5,8-13,2%.
Поява сходів гібридів залежала від прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння та покриття його поверхні соломою озимої пшениці. Протягом всіх досліджуваних років температура ґрунту на глибині загортання насіння на фоні з покриттям ґрунту рослинними рештками була нижчою на 0,2-0,6оС порівняно з чистим фоном, що позначилось на подовженні тривалості фенологічних фаз розвитку рослин кукурудзи різних груп стиглості. Зафіксовано високий коефіцієнт кореляції між тепловим режимом ґрунту і тривалістю появи сходів гібридів різних груп стиглості, який змінювався від -0,76 у ранньостиглого гібрида Дніпровський 181 СВ до -0,69 у середньостиглого Солонянський 298 СВ, тобто тривалість появи сходів на 47-58% (d=0,47-0,58) залежала від змін температур верхнього шару ґрунту. В середньому тривалість періоду від посіву до появи сходів при першому строкові сівби на фоні без рослинних решток становила 20-21 день, при другому – 10-14 діб, при третьому – 10-12 діб. На фоні з покриттям ґрунту рослинними рештками озимої пшениці період збільшувався на 2-3 дні.
Впродовж періоду вегетації гібридів кукурудзи, аж до фази цвітіння волотей, спостерігалось значне випередження росту та розвитку рослин, які були посіяні в ранній строк за температури ґрунту 8-10оС. У цих варіантах в ювенільний період розвитку відмічені більш інтенсивні процеси листоутворення, прискорене накопичення біомаси, а також ріст рослин у висоту. В подальшому гібриди вирівнювали показники і у фазу цвітіння найвищими були рослини третього строку сівби. Достатні умови зволоження і підвищений температурний фон саме за пізньої сівби сприяв посиленню ростових процесів – рослини ранньостиглого гібрида Дніпровський 181 СВ переважали ті, що були посіяні у другий та перший строки на 6,3 та 12,1 см, середньораннього гібрида Кремінь 200 СВ – на 6,9 та 9,1 см, а середньостиглого Солонянський 298 СВ – на 4,3 та 7,3 см відповідно. У більш пізньостиглих гібридів зміни висоти рослин під впливом строків сівби були менш помітними, ніж у ранньостиглого. Подібна тенденція спостерігалась і на фоні з розкиданням соломи по поверхні ґрунту.
Передпосівні запаси вологи в шарі ґрунту 0-100 см формувалися в основному за рахунок опадів осінньо-зимового та ранньовесняного періодів. В середньому вони були більшими при пізніх строках висіву кукурудзи (187,8-196,5 мм) порівняно з ранніми (160,5-166,8 мм). На фоні з покриттям ґрунту рослинними рештками попередника відбувалося збільшення продуктивної вологи в середньому на 3-4%. Це пов’язано з послабленням випаровування вологи з поверхні ґрунту завдяки екрануванню сонячного проміння рослинними рештками. По мірі відстрочення сівби в сторону пізніх строків передпосівні запаси вологи в шарі ґрунту 0-10 см збільшувались на 3,2-9,1 мм порівняно з першим строком. На фоні мульчування ґрунту відмічали збільшення запасів вологи в порівнянні з варіантом без рослинних залишків на 0,8-1,8 мм за рахунок зниження її втрат з поверхні ґрунту. В умовах достатнього вологозабезпечення зони західного Лісостепу гібриди кукурудзи різних груп стиглості проявляли індивідуальні особливості водоспоживання. Найменше вологи на створення одиниці продукції споживав ранньостиглий гібрид Дніпровський 181 СВ, найбільше – середньостиглий Солонянський 298 СВ. На фоні покриття ґрунту спостерігали зниження витрат вологи за період вегетації гібридів різних груп стиглості. Гібриди кукурудзи більше вологи споживали в першу половину вегетації і особливо при ранніх строках сівби, дещо менші її втрати були на фоні з рослинними рештками попередника.
Тривалість активної життєздатності листків у різних гібридів змінювалась залежно від їх біологічних властивостей і факторів середовища, які зумовлювались впливом строків сівби та мульчування поверхні ґрунту рослинними рештками. На початку вегетації рослини раннього строку сівби формували більшу кількість листків, що відповідало термінам проростання та темпам розвитку проростків. В ювенільний період розвитку ті рослини, які вирощувались на фоні покриття ґрунту рослинними залишками, формували меншу кількість листків, ніж ті, що виростали на чистому фоні – в середньому на 0,3-0,6 листків. Впродовж вегетації спостерігалась тенденція до вирівнювання їх кількості у рослин різних строків сівби на обох фонах покриття ґрунту рослинними рештками попередника, а в її кінці за чисельністю функціонуючих листкових пластинок переважав гібрид з тривалим періодом вегетації (Солонянський 298 СВ) та ті рослини, які були посіяні у пізні строки. В кінці вегетації спостерігалось незначне збільшення функціонуючих листків у рослин на фоні з покриттям ґрунту рослинними рештками попередника незалежно від строків сівби і гібридів. Це пов’язано з підвищеним рівнем зволоження ґрунту під шаром рослинних решток і в зв’язку з цим – з подовженням періоду вегетації рослин гібридів.
Площа листової поверхні рослин залежала від біологічних властивостей гібридів та строків сівби, в меншій мірі – від покриття ґрунту соломою попередника. Асиміляційна площа збільшувалась від ранньостиглого до середньостиглого гібридів – з 33-35 до 41-52 дм2. Максимальною вона була за другого строку сівби на чистому від рослинних залишків фоні: у гібридів Дніпровський 181 СВ, Кремінь 200 СВ – 37,4-37,6 дм2, Солонянський 298 СВ – 51,9 дм2. На фоні з мульчуванням ґрунту вона зменшувалась на 1,8-4,7 дм2, найбільше – у середньостиглого Солонянський 298 СВ. Відмінності показників пов’язані, перш за все, з біологічними особливостями росту і розвитку гібридів в зв’язку з різновіковим станом рослин залежно від строків сівби, а також негативним впливом залишків озимої пшениці, розклад яких уповільнював формування листової поверхні.
Вплив строків сівби та покриття ґрунту рослинними рештками на продуктивність гібридів кукурудзи різних груп стиглості. Кількість продуктивних качанів у рослин гібридів збільшувалась від ранніх до пізніх строків сівби, а у середньораннього Кремінь 200 СВ – переважно за другого строку. Середньостиглий гібрид Солонянський 298 СВ формував найбільшу кількість качанів – на фоні без рослинних решток та за пізньої сівби їх налічувалось 101,3 шт./100 рослин, тоді як у ранньостиглого Дніпровський 181 СВ стабільно формувалось по одному качану на рослині. Зменшення кількості качанів на фоні мульчування ґрунту в середньому складало 0,7-2,7%.
Гібриди різних груп стиглості проявили індивідуальні особливості формування структурних елементів урожаю. Довжина качанів збільшувалась від ранньостиглих до середньостиглих гібридів в середньому на 2-3 см. За ранньої сівби відмічали збільшення довжини качанів порівняно з іншими строками незалежно від способів мульчування ґрунту соломою попередника – у ранньостиглого Дніпровський 181 СВ на 0,1-0,2 см, у середньораннього Кремінь 200 СВ – на 0,1-1,0 см, а у середньостиглого Солонянський 298 СВ – на 0,2-0,9 см. Відмічено зниження показників при мульчуванні ґрунту соломою попередника порівняно з чистим фоном – у гібрида Дніпровський 181 СВ – на 0,3-0,4 см, у Кремінь 200 СВ – на 0,5-0,8 см, а у Солонянський 298 СВ – на 0,3-0,8 см. Діаметр качанів суттєво не змінювався під впливом досліджуваних факторів, проте варіював залежно від морфобіологічних властивостей гібридів – у середньостиглого він був найбільший. Товщина качанів на фоні покриття ґрунту зменшувалась в середньому на 3-6%. Максимальна кількість зерен у качані формувалась за сівби в другий строк незалежно від фонів покриття ґрунту рослинними рештками. За ранньої або пізньої сівби їх чисельність зменшувалась на 2-16 %. Маса зерна з качана найменшою була за сівби у ранні строки, крім гібрида Солонянський 298 СВ, у якого тенденція до зниження проявилась за пізньої сівби (на 7 г менше порівняно з ранньою). На фоні покриття ґрунту зниження маси у ранньостиглого гібрида становило 5-8 г, у середньораннього – 6-14 г, у середньостиглого – 10-14 г. Найбільша маса 1000 зерен у гібридів формувалась за сівби в другий строк на чистому від рослинних решток фоні: у ранньостиглого гібрида – 298 г, у середньораннього – 315, у середньостиглого – 377 г. При покритті ґрунту залишками попередника показники знижувались – у гібрида Дніпровський 181 СВ на 3-5 г, у Кремінь 200 СВ – на 6-8 г, у Солонянського 298 СВ – на 4-5 г. Найбільшою масою 1000 зерен відзначався середньостиглий гібрид. |
