СОВРЕМЕННАЯ ПОЛИТИЧЕСКАЯ МЕТАФОРА В РУССКОЯЗЫЧНОЙ ГАЗЕТНОЙ КОММУНИКАЦИИ УКРАИНЫ: КОГНИТИВНО-ПРАГМАТИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ

summary

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність і напрямок дослідження; сформульовано мету, завдання, наукову новизну роботи, окреслено сфери практичного та теоретичного застосування її результатів; визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наведено дані про апробацію роботи та публікації з теми дисертації.

У першому розділі “Газетна комунікація в сучасному науковому контексті” розглянуто статус газетної комунікації в сучасній науковій парадигмі, описано нові аспекти її вивчення.

На сучасному етапі дослідженню газетної комунікації присвячується досить велика увага науковців. Проте тривалий період у російському мовознавстві газетні тексти вивчалися переважно в культурно-мовленнєвому аспекті. Однак з 70-х – початку 80-х років ХХ сторіччя мова газети стає не лише метою вивчення, але й матеріалом досліджень актуальних процесів, що відбуваються в російській мові. А з середини 90-х ЗМІ активно використовуються як лінгвістичне джерело. У сучасній науковій парадигмі вони набули статусу об’єкта міждисциплінарного дослідження.

Серед нових підходів у вивченні засобів масової комунікації відзначимо насамперед когнітивний, що зосереджується на дослідженні процесів сприйняття та форматування інформації людиною (читачем), а також  підхід, який дозволяє аналізувати мову ЗМІ як засіб впливу на суспільну свідомість. Зазначимо, що ці аспекти взаємопов’язані.

Отже, слідом за О. С. Кубряковою, А. К. Михальською, І. В. Стриженко, вважаємо доцільним експлікувати таку функцію газетної комунікації, як маніпулювання, тобто впровадження в свідомість адресата інформаційних настанов у режимі зниженого контролю з його боку. Це досягається специфічними типами репрезентації інформації, що заздалегідь визначається як істина.

Реалізація функції маніпулювання передбачає звернення до когнітивних механізмів обробки інформації людиною, урахування способів її форматування. Адже вплив на когнітивну систему реципієнта може призвести до змін у його розумінні висвітлюваних подій та, відповідно, у поведінці. Тому адресант, використовуючи когнітивні механізми, намагається побудувати у реципієнта “необхідну” модель дійсності задля отримання цих коректувань.

У цьому зв’язку показовою є медіатизація політики – процес, що призводить до переміщення політичного життя у символічний простір засобів масової інформації (І. І. Засурський).

У другому розділі “Актуальні метафоричні моделі та метафоричні парадигми російськомовної газетної комунікації політичної спрямованості України” здійснено концептуальний аналіз сучасних політичних метафор в ейдетичному аспекті, а саме: експліковано та описано метафоричні моделі, що активно використовуються в досліджуваному матеріалі; визначено метафоричні метамоделі, які формують метафоричні парадигми; встановлено внутрішню організацію та взаємозв’язок метафоричних парадигм.

У сучасній когнітивній лінгвістиці концептуальний аналіз передбачає дослідження об’єкта в двох взаємопов’язаних аспектах, що можуть бути визначені як логічний та ейдетичний (С. А. Жаботинська). Таке визначення відповідає філософській концепції О. Ф. Лосєва, згідно з якою думка (ідея) виявляється в двох основних формах: ейдос – нерозчленована цілісність та логос – цілісність розчленована та структурована. Логічний аналіз концепту спрямовується на встановлення закономірностей його внутрішньої організації, моделювання взаємозв’язків його елементів. Мета такого опису полягає у визначенні способів репрезентації знань. Такими інформаційними структурами можуть бути фрейми, сценарії, скрипти, плани та ін. Ейдетичний напрямок дослідження, який реалізовано в другому розділі, більшою мірою фокусується на сутнісній природі концепту, на тому, як він існує в мисленні: ізольовано або ж,  завдяки “розмитості” своїх меж, у взаємозв’язку зі співвідносними одиницями. Зазначимо, що такий підхід також передбачає моделювання внутрішньої організації концепту, адже дослідження цілого передбачає, перш за все, його побудову.

У дисертаційному дослідженні метафорична модель розуміється не як поняттєва сфера-джерело з усіма можливими зв’язками її елементів (А. М. Баранов та Ю. М. Караулов), а як динамічна структура (Л. О. Кудрявцева), що розкриває когнітивний механізм утворення метафори, тобто демонструє взаємодію сфери-джерела та сфери-цілі. Концептуальна  метафора не тотожна метафоричній моделі. Вона є ментальною операцією, яка породжує нове знання, а метафорична модель лише віддзеркалює цей механізм.

 Зважаючи на те, що алгоритм виявлення метафоричних моделей навряд чи можна сформулювати (на думку А. М. Баранова та Ю. М. Караулова), ми, експлікуючи ці одиниці, займали обережну позицію і керувалися такими критеріями: 1) зв’язок елементів поняттєвої сфери-джерела та їх сполучення має бути тісним; 2) метафорична модель повинна відображати властивості, що становлять мотивуючу базу найменування; 3) кількість похідних метафоричної моделі має бути достатньою.

У результаті було виявлено 15 актуальних  метафоричних моделей: “політичні реалії – це театр” (оптимистическая трагедия в исполнении депутатов; политические актеры выйдут на авансцену), “політичні реалії – це кінематограф” (парламентский триллер; сериал “Секретные материалы СБУ”), “політичні реалії – це цирк” (политический цирк; политические клоуны и жонглеры), “політичні реалії – це війна” (поражение на президентско-парламентском фронте; политический генерал партийной армии), “політичні реалії – це спорт” (первый тайм заседания парламента; эстафетная палочка выборов), “політичні реалії – це музична гра” (первая скрипка в парламентском оркестре; в партийном ансамбле каждый пытается солировать), “політичні реалії – це інтелектуальна гра” (парламент оказался в патовой ситуации; сицилийская защита Президента), “політичні реалії – це будинок” (строительство украинской демократии возвращается к фундаменту; в стране необходимо сделать евроремонт), “політичні реалії – це хвороба” (украинский парламент поражен вирусом бикамерализма; обострилась хроническая конституционная лихорадка), “політичні реалії – це стихія” (политическое землетрясение; извержение президентских амбиций), “політичні реалії – це економічні відносини” (политический бартер; на торговой сессии парламента возросли котировки статей бюджета), “політичні реалії – це кухня” (политическая кухня; повареная книга отечественного политика), “політичні реалії – це космічні явища” (спад солнечной активности украинского гаранта; парад политических тел в президентской галактике), “політичні реалії – це танці” (политические танцоры; вальс в исполнении оппозиции), “політичні реалії – це полювання” (улов коммунистов; политические охотники травят оппозицию). Слід відзначити, що три останні метафоричні моделі у спеціальних роботах з проблем російської політичної метафори не фіксувалися.

Спостереження показали, що ряд актуальних метафоричних моделей можна розглянути як похідні одиниць більш високого рівня абстракції – метамоделей. Організовану таким чином сукупність експлікованих моделей позначаємо терміном метафорична парадигма. Критерієм, що визначає належність метафоричної моделі до парадигми, вважаємо наявність гіпо-гіперонімічних відношень між поняттєвими сферами-джерелами метамоделі (тобто відповідного концепту) та моделі окремої (окремого вузла концепту). Такий концепт повинен мати інваріантний характер, деякі спільні смисли зі своїми складовими. Безумовно, не всі експліковані моделі є похідними одиниць більш високого рівня абстракції, зокрема “політичні реалії – це хвороба”, “політичні реалії – це економічні відносини”, “політичні реалії – це будинок” та ін. Однак це не позбавляє подібних моделей самодостатності.

У результаті аналізу було виявлено три метафоричні метамоделі і, відповідно, три парадигми. Експлікована в досліджуваному матеріалі одиниця “політичні реалії – це вистава” утворює таку однойменну парадигму:

1.     “Політичні реалії – це театр” (политический сезон парламентского театра; первый акт заседания Верховной Рады; аншлаг в театре абсурда под куполом);

2.     “Політичні реалії – це кінематограф” (второй дубль парламентских выборов; политический экшн; отечественный сериал “Парламентарии тоже плачут”);

3.     “Політичні реалії – це цирк” (команда клоунов; политическая арена; политические эквилибристы);

4.     “Політичні реалії – це танці” (политический гопак; танцевальное представление; политический рок-н-ролл).

ТЕАТР, КІНЕМАТОГРАФ, ЦИРК, ТАНЦІ є вузлами єдиного концепту ВИСТАВА, тобто знаходяться з ним у гіпонімічних відношеннях. Використання похідних зазначених моделей у межах спільного контексту задля опису одного явища, події підтверджує це положення. Наприклад:

“Мизансценирование нынешнего политического кризиса настолько кинематографично, что невольно ищешь внутренним взором конкретного постановщика, ибо обе стороны предельно театрализуют свои акции, но каждая в своем жанре” (Зеркало недели. 17 - 23. 3. 01).

Така ситуація може пояснюватися загалом спільною для усіх моделей цієї парадигми мотиваційною базою найменування, що визначається як штучність, удаваність, нещирість.

Найбільш високою продуктивністю серед зазначених одиниць  характеризується модель “політичні реалії – це театр” (463 метафори). Про актуальність, життєздатність метамоделі “політичні реалії – це вистава” свідчить також наявність метафор, що об’єктивують її безпосередньо, але з огляду на нечисельність не можуть слугувати підґрунттям для виявлення окремих (видових) метафоричних моделей. Водночас подібні одиниці (политический подиум, демонстрация на подиуме украинской власти) дають підстави вважати, що, ймовірно, надалі парадигма збагатиться новими структурними елементами, “політичні реалії – це показ мод” зокрема.

Метафорична метамодель “політичні реалії - це боротьба” утворює тричленну парадигму. До її складу входять такі одиниці:

1.     “Політичні реалії – це війна” (политические саперы; капитуляция Верховной Рады; штурмовой отряд Президента);

2.     “Політичні реалії – це спорт” (политический спарринг-партнер; матч “Кучма - оппозиция”; тренировки партийных команд в преддверии выборных состязаний);

3.     “Політичні реалії – це полювання” (политический охотник с разрешением на отстрел; политическая наживка для премьера; улов коммунистов).

Метафорична модель “політичні реалії – це війна” характеризується найбільш високою продуктивністю (511 метафор). Поняттєві сфери-джерела зазначених метафоричних моделей перебувають в інтегративному просторі БОРОТЬБА і мають спільні смисли.  Отже, цим одиницям в цілому притаманна й спільна мотиваційна база. Вона може бути визначена як прагнення перемогти, непримиренність, антагонізм. Показово, що в досліджуваному матеріалі вербальні реалізації моделей, які є членами експлікованої парадигми, органічно поєднуються в спільному контексті. Наприклад,  похідні метафоричних моделей “політичні реалії – це війна” та “політичні реалії – це спорт”:

“В середине сентября, скорее всего, может состояться лишь парламентская пристрелка дела “Украины”, разминка перед спаррингом” (Кіевскій телеграфъ. 10 – 16. 9. 01).

Це ще раз свідчить про неізольоване існування таких сфер-джерел на когнітивному рівні, а отже, і про доцільність виявлення метафоричних парадигм.

Експлікована метафорична метамодель “політичні реалії – це гра” утворює однойменну парадигму. Згідно з І. Д. Гажевою, для внутрішньої організації концепту ГРА релевантними є такі вузли: 1) дитяча гра, забава; 2) доросла гра у гру; 3) сценічна гра; 4) гра на музичному інструменті. Як показали спостереження, адресанти   досліджуваних метафор регулярно актуалізують три останні вузли. Вони й стали підґрунтям для експлікації складових цієї парадигми. Її внутрішня організація репрезентована такими моделями:

1.     “Політичні реалії – це музична гра” (дирижер парламентского оркестра; партии записали совместный электоральный CD; политическая партитура);

2.     “Політичні реалії – це інтелектуальна гра” (Президент играет на доске будущего года; политический гроссмейстер; политический покер);

3.     “Політичні реалії – це театр” (восходящая звезда политического театра; политический партер; премьера политической комедии);

4.     “Політичні реалії – це спорт” (центрфорвард президентской команды; поражение премьера нокаутом; чемпион в супертяжелом политическом весе).

Для метамоделі “політичні реалії – це гра” мотиваційною базою є комплекс неоднорідних ознак. На нашу думку, це зумовлено “розмитістю” поняття ГРА (Л.Вітгенштейн), а отже, і відповідного концепту. Таким чином, мотиваційні ознаки в цілому визначаємо як штучність, несправжність, прагнення перемогти, досягти успіху тощо. Адресанти досліджуваних одиниць також об’єктивують декілька метафоричних моделей цієї парадигми в спільному контексті та  послідовно протиставляють гру інтелектуальну і спортивну, вважаючи опозицію “інтелектульний – фізичний” в умовах актуального політичного простору суттєвою: 

“Что есть политика? Игра. Здесь одинаково ценят способность сохранить хорошую мину при плохой игре и умение поигрывать мускулами. И только знаток способен разглядеть эстетскую шахматную комбинацию в том, что…сдается банальнейшим перетягиванием каната” (Зеркало недели. 20 – 26. 10. 01).

 Очевидно, що метафоричні моделі “політичні реалії – це театр” та “політичні реалії – це спорт” характеризуються подвійною належністю. Кожна з них трактується як продукт двох метафоричних метамоделей одночасно: у першому випадку – “політичні реалії – це вистава”, “політичні реалії – це гра”; у другому – “політичні реалії – це боротьба”, “політичні реалії – це гра”. Це узгоджується з положенням про те, що одна вербальна одиниця може бути похідною кількох метафоричних моделей (Н. В. Павлович). Вважаємо, що принцип подвійного співвідношення не втрачає актуальності і на більш високому рівні абстракції. Отже, одна метафорична модель може бути похідною різних метамоделей та членом різних парадигм. Таке взаємне проникнення метафоричних парадигм дозволяє виявити не лише їх взаємозв’язок, а й взаємозв’язок самих метамоделей, що демонструє неізольоване існування відповідних концептуальних метафор у мисленні. Тому фрагмент концептуальної картини політичної дійсності України, що репрезентують похідні розглянутих метафоричних моделей, постає як явище органічне, цілісне.

Зазначимо, що в описі одного факту політичного життя адресант має змогу актуалізувати різноманітні метафоричні моделі. Тому вибір кожної з експлікованих одиниць не є  випадковим. Він демонструє певну позицію відправника повідомлення та здійснює відповідний вплив на адресата, тобто структурує фрагмент його когнітивної системи. Це зумовлює зміни в розумінні політичних подій та в поведінці реципієнта. Найважливішим моментом є перебіг зазначеного процесу в прихованому вигляді, що збільшує ефективність впливу. Таким чином за допомогою сучасної політичної метафори відбувається приховане керування, маніпулювання розумінням та поведінкою реципієнта.

У третьому розділі “Фреймова організація поняттєвих сфер-джерел актуальних метафоричних моделей в російськомовній газетній комунікації політичної спрямованості України” виявлено та проаналізовано фреймово-слотову структуру поняттєвих сфер-джерел актуальних метафоричних моделей.

Когнітивне дослідження сучасної політичної метафори в логічному напрямку передбачає визначення способів репрезентації знань, зокрема фреймів. У дисертаційній роботі фрейм визначається як інформаційна структура, що репрезентує стереотипні ситуації у свідомості людини та має багаторівневу організацію (М. Мінський). Він формується навколо деякого поняття і містить таку інформацію про нього, що відображає суттєве в типових слотах, розташованих на верхніх рівнях, та можливе, окреме – в периферійних слотах, які знаходяться на нижніх рівнях.

Спостереження показали, що активне використання експлікованих метафоричних моделей зумовлене здатністю їх поняттєвих сфер-джерел служити розумінню політичних процесів. Тобто, залучення такої сфери значною мірою детермінується її пояснювальним потенціалом. Фреймово-слотова структурація поняттєвих сфер-джерел актуальних метафоричних моделей і репрезентувала в скороченому вигляді таку, на думку адресантів досліджуваних метафор, релевантну інформацію для розуміння політичних подій. Адже за умов фреймової структурації окремі моменти відходять на задній план, а загальні залишаються в центрі уваги та набувають значущості.  Наприклад, для сфери ХВОРОБА релевантна інформація міститься в таких фреймах: “Різновиди захворювань” (острая форма идиосинкразии к Ющенко; политическая аритмия; государственный организм борется с клетками рака), “Медичні працівники та пацієнти” (хирург, дантист, психиатр – про політиків), “Перебіг хвороби та способи її діагностування” (политическое УЗИ; рентгеновский снимок парламента; приступ антиправительственной болезни; синдром раскола парламента), “Лікування” (политические партии попали под нож; конституционная хирургия; законодательная терапия), “Результати лікування” (НДП прикажет долго жить; премьер истек политической кровью; реанимация предвыборного блока). Показово, що всі проаналізовані сфери-джерела експлікованих метафоричних моделей мають потужний пояснювальний потенціал. У цьому зв’язку варто відзначити окремо сфери ХВОРОБА, ВІЙНА, ЕКОНОМІКА, СПОРТ.

Релевантна для обох сфер (сфери-джерела та сфери-цілі) інформація набуває інваріантного характеру. Такими інваріантними ознаками є ті, що пов’язані з визначенням мети (В. В. Петров). На думку адресантів досліджуваних одиниць, саме вони є важливими для репрезентації та розуміння вітчизняної політичної дійсності. Проведений аналіз дозволив визначити такі цілі, що були перенесені у сферу політики з інших поняттєвих сфер:

1. Сфера ВІЙНА: здобути перемогу; 2. Сфера ХВОРОБА: правильно діагностувати захворювання та вилікувати пацієнта; 3. Сфера СПОРТ: здобути перемогу; 4. Сфера БУДИНОК: побудувати міцну будівлю або ж зробити капітальний ремонт споруди; 5. Сфера ВИСТАВА: справити необхідне враження, змусити повірити глядача в правдивість того, що відбувається; 6. Сфера ПОЛЮВАННЯ: спіймати чи вбити звіра; 7. Сфера КУХНЯ: приготувати та запропонувати споживачу смачну та апетитну страву; 8. Сфера СТИХІЯ: уникнути впливу стихії; 9. Сфера ЕКОНОМІКА: організувати діяльність так, щоб усі операції суб’єкта приносили прибуток, дивіденди, збільшували капітал; 10. Сфера ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІГРИ: виграти гру; перемогти партнера.

Про важливість таких інтенцій для сфери ПОЛІТИКА свідчить  актуальність фрейму “Результати” в структурі ряду сфер-джерел. Це сфери ВІЙНА – капитуляция парламента, виктория Главковерха (про Президента); ХВОРОБА – исцеление депутатов, политическая реанимация; СПОРТ – поражение премьера нокаутом; победа в президентском заезде; ПОЛЮВАННЯ – подстрелил дюжину вальдшнепов (про досягнення політиком одразу кількох цілей); Президент голыми руками взял медведя (про підписання угоди).

Метою суб’єктів чотирьох з десяти поняттєвих сфер-джерел (40 %) є перемога, що свідчить про актуальність антагоністичного, агресивного в вербальній репрезентації політичного простору сучасної України.

Пояснювальний потенціал поняттєвих сфер-джерел знаходиться в тісному зв’язку з поінформованістю адресатів щодо них. Адже джерелами метафоричної експансії в цілому стають добре відомі, актуальні поняттєві сфери, що викликають у певному суспільстві особливий інтерес (Г. Шпербер). З’ясовано, що в досліджуваному матеріалі лише такі з них мають детальну структуру. Тобто, цієї характеристики набувають поняттєві сфери, знання про які є ґрунтовними (містять й енциклопедичні моменти) і можуть бути зіставлені з концептом-максимумом у термінології А. Вежбицької. До них належать поняттєві сфери ВІЙНА (5 фреймів), ХВОРОБА (4 фрейми), БУДИНОК (4 фрейми), СПОРТ (4 фрейми), ВИСТАВА (4 фрейми).

Відзначимо, що детальна структура сфери-джерела визначається не лише кількістю центральних пакетів інформації – фреймів, але й чисельністю типових слотів: чим більша кількість останніх, тим детальніше репрезентована організація певної сфери. Наприклад, фрейм “Люди війни” поняттєвої сфери-джерела ВІЙНА має п’ять типових слотів: 1).“Учасники війни в цілому” (политические бойцы; парламентские воины); 2).“Спеціалізація воїнів” (артиллерист; саперы-добровольцы – про політиків); 3).“Військові формування” (штурмовой отряд Президента; вооруженные дивизии – про політичні партії); 4).“Військові звання, чини” (политический генерал; парламентские солдаты – про політиків); 5).“Противник” (политические враги; противники).

Поняттєві сфери, знання про які у пересічного адресата неглибокі, за А.Вежбицькою, становлять концепт-минімум, не мають такої розгалуженої структури і репрезентовані 1 – 3 фреймами (у тому числі без розподілу останніх на типові слоти). Наприклад, сфери КОСМІЧНІ ЯВИЩА (один фрейм “Небесні тіла” – политические созвездия; парад политических тел), СТИХІЯ (один фрейм “Різновиди стихійних лих” – политическое землетрясение; политическая буря).

У четвертому розділі “Сучасна політична метафора як засіб мовного впливу в російськомовній газетній комунікації України”  виявлено та описано основні мовні механізми формування прагматичного впливу на адресата сучасної політичної метафори; визначено провідні прагматичні настанови адресантів досліджуваних одиниць.

Із позицій сучасної лінгвістики прагматичні характеристики притаманні не лише мовленнєвим актам, а й лексичним одиницям, адже саме вони репрезентують смисли, які утворюють прагматичний ефект мовлення (В. М. Телія). Таким чином, одиниці лексичної системи розглядаються як такі, що мають прагматичний потенціал та регулярно його актуалізують.

Специфіка політичної та газетної комунікації  (реалізація функцій впливу й маніпуляції; концептуалізація подій, що висвітлюються) визначає вибір способу номінації, диктує пошук зручних мовних одиниць, механізмів, використання яких є комунікативно виправданим. Одним із найбільш ефективних мовних засобів прагматичного впливу є метафора, оскільки ця одиниця здатна: 1) привертати увагу адресата, адже метафора є “порушенням логічного порядку в мові” (В.М.Телія), “постійним розсадником алогічного” (Н. Д. Арутюнова), тобто нестандартним мовним явищем; 2) наділяти факти та події, що описуються, оцінкою, бо процес метафоризації передбачає виникнення оцінних смислів; 3) формувати “необхідне” ставлення до дійсності.

У роботі аналіз сучасних політичних метафор у руслі прагмалінгвістики здійснено з огляду на такі проблеми мовця (Н. Д. Арутюнова), як: а) мета, тобто приховані цілі використання цих одиниць; б) настанова адресантів досліджуваних метафор.

Одним із найважливіших засобів формування прагматичного впливу сучасної політичної метафори є оцінка, оскільки вона, по-перше, є основною категорією лінгвопрагматики, а по-друге, має першочергове значення в політичній орієнтації адресата. Аксіологічна маркованість метафори характеризується імпліцитністю, тому необхідна адресанту оцінка виводиться адресатом “самостійно”, а по суті, навіюється реципієнтові в режимі зниженого контролю з його боку, що посилює її дієвість.

Оцінність досліджуваних одиниць має суб’єктивно-об’єктивну природу. Адресант, використовуючи такі метафори, як политическая артиллерия, пристрелка перед политической битвой, передає власне бачення явищ, але одночасно експлуатує і групові уявлення про політичні процеси як про військові дії, що, згідно з системою загальнолюдських цінностей, оцінюється негативно. Ця властивість оцінки досліджуваних одиниць відповідає положенню про те, що політична оцінка в цілому є суб’єктивно-об’єктивною аксіологічною категорією (О. І. Воробйова).

Аксіологічна маркованість розглянутих політичних метафор виявляється в двох варіантах (пейоративному та меліоративному). Це відображає уявлення про оцінку як бінарну філософську категорію, що репрезентована протилежними компонентами, які характеризуються градуальністю. Переважна більшість досліджуваних метафор має пейоративну аксіологічну маркованість (политический мордобой; политологические уродцы – про партії). На нашу думку, це зумовлено екстралінгвістичними чинниками: об’єктивною неблагополучністю життя суспільства, соціальними мотивами відправників повідомлення та ін., а також відповідає положенню про перевагу пейоративного характеру мовних метафор (Г.М.Скляревська). Отже, адресанти розглянутих метафор тяжіють до оцінювання подій у межах “більшою – меншою мірою негативний” (злокачественные и доброкачественные политические образования – про політичні партії), аніж до надання їм позитивної оцінки.

Меліоративна оцінка в досліджуваному матеріалі представлена 10-ма слововживаннями і пов’язана зі зміною ідеологічних конотацій. Зокрема, повернення конфесійній лексиці позитивних оцінних смислів, які базуються на загальнолюдських уявленнях людини про світ (Мессия, Моисей, ангел-хранитель – про політиків). Проте слід відзначити, що адресанти розглянутих метафор активно використовують ці одиниці для створення іронічних смислів, і позитивна оцінка в певному контексті змінюється на негативну (Предтеча жертвенный, парламентские ангелы, апостолы левого движения – про політиків).

За І. А. Стерніним, у структурі лексичного значення, окрім денотативного, конотативного та граматичного, присутній функціонально-стилістичний макрокомпонент. Він характеризує належність слова до певного функціонального стилю та містить інформацію про умови акту спілкування. Низка досліджуваних одиниць (клонирование политических структур; многочисленная рать левых; вассалы, вельможи, холопы – про політиків) здійснює прагматичний вплив за рахунок актуалізації цього компоненту. Адже адресати таких політичних метафор не зіставляють умови газетної комунікації з умовами, необхідними для використання лексем, що належать до функціональної літературно-книжної лексики (термін І. Р. Гальперіна), а саме: архаїзмів, історизмів та неологізмів. У результаті породжується протиріччя, розв’язання якого призводить до виникнення прагматичного ефекту.

 Важливим чинником формування впливу таких метафор є належність ЛСВ, які є основою метафоричного переосмислення, до периферії лексичної системи. Усвідомлення архаїзмів, історизмів та неологізмів як таких, що не належать  до активного фонду лексики, виводить відповідні одиниці за межі усталеного. Отже, досягнутий прагматичний ефект посилюється.

У визначенні механізмів формування прагматичного впливу сучасної політичної метафори слід брати до уваги її когнітивну сутність. Вважаємо, що регулярність реалізації розглянутих метафоричних моделей зумовлена не лише здатністю їх похідних осягати та моделювати дійсність, але й потенційною можливістю впливати на реципієнта в прагматичному сенсі.

Поняттєва сфера-джерело метафоричної моделі містить сталі прагматичні смисли, наприклад, фальш, нещирість, штучність для сфери ТЕАТР.  Кожний раз у процесі інтерпретації метафор адресат звертається до певного перетину між поняттєвими сферами, який репрезентований у довготривалій пам’яті. Тобто, реципієнт апелює до загальної схеми (метафоричної моделі), вихідна сфера якої (сфера-джерело) й має зазначені смисли. Отже, прагматичні характеристики метафоричної моделі проектуються  на її похідну так само, як родова ознака накладає відбиток на видову. Це дозволяє твердити, що метафорична модель має прагматичний потенціал. Його реалізація, перш за все, здійснюється за рахунок закріпленої за моделлю оцінки. Зокрема усвідомлення політичної дійсності як театру, де імітується реальне життя, оцінюється негативно, і відповідні метафори характеризуються, як правило, пейоративною аксіологічною маркованістю.

Метафоричній моделі притаманне й емотивне забарвлення (А. П. Чудінов). Адже згідно з А. Ортоні, Дж. Клоуром, А. Коллінзом, емоції доцільно розглядати як результат деяких форм когнітивної діяльності, оскільки конкретна концептуалізація ситуації дає змогу передавати емоції  певного типу. Наприклад, для моделі “політичні реалії – це театр” актуальними є ті, що виражають неприйняття саме такої політичної дійсності (засмучення, прикрість, гнів, ненависть).

Важливим фактором формування прагматичного впливу є здатність метафоричної моделі до “розгортання”, тобто такої об’єктивації, яка актуалізує не окремий слот, а кілька типових фреймів у спільному контексті. Це породжує низку метафор, що дає змогу репрезентувати сферу-джерело максимально рельєфно. Як показали спостереження, у ряді випадків адресанти сучасних політичних метафор у процесі об’єктивації метафоричних моделей актуалізують периферійні слоти. У результаті прагматичний вплив відповідних метафор посилюється, адже прагматичний потенціал одиниці тим більший, чим менше вона очікувана (типова). Наприклад, для поняттєвої сфери-джерела метафоричної моделі “політичні реалії – це будинок” типовими фреймами є такі: “Спорудження будинку” (строительство правового государства, несущая опора политического блока), “Різновиди будинків та їх облаштування” (партийные хибарки, политико-финансовые небоскребы), “Руйнування будинку та його ремонт” (обломки автономного режима, сделать евроремонт  в стране).

“В парламентском большинстве ВР продолжают происходить довольно интересные процессы, которые можно назвать сменой архитектурных направлений. Сталинский стиль, когда все 11 блоков большинства относительно стройно стремились к заоблачным высотам сотрудничества с исполнительной властью, сменились причудливым барокко, для которого характерно смешение различных направлений… Теряется сталинская стройность конструкций большинства и наступает период барокко: в первом месте возник причудливый балкон из трех элементов, в другом появился неуставной фасад” (Зеркало недели. 16. 9. 00).

У цьому контексті типовий слот “Загальна конструкція будинку” фрейму “Спорудження будинку” репрезентований метафорами балкон, фасад. Метафоричні одиниці смена архитектурных направлений, сталинский стиль, барокко дають підстави виокремити периферійний слот “Архітектурний стиль споруди”, який належить до вищезгаданого фрейму. Актуалізація цього слоту інтенсифікує прагматичний вплив відповідних політичних метафор.

Кожний із зазначених чинників формування прагматичного впливу розглянутих одиниць знаходиться в тісному взаємозв’язку. Їх органічна єдність і зумовлює реалізацію прагматичного потенціалу аналізованих політичних метафор.

Адресанти досліджуваних одиниць послідовно реалізують прагматичні настанови. Як показали спостереження, такими настановами є: а) настанова на оцінку; б) настанова на створення іронічного смислу; в) настанова на створення комічного ефекту.  Закономірно, що чільне місце серед них посідає настанова на оцінку, адже остання є суттю прагматичного впливу. Створенню комічного ефекту в аналізованому матеріалі слугує мовна гра, що здійснюється завдяки політичній метафорі (подразнить матерого волка – про депутата Волкова; политические куховары приготовили блок “За єдУ”, который выглядит наиболее изыскано с точки зрения политической гастрономии). Реалізація настанови на іронію передбачає наявність протиріччя між реальними властивостями денотата та його авторською характеристикою, яка знаходить своє втілення в метафорі (политические небожители, почетный крест парламентского Моисея, украинский Мессия, Магдалина раскаянная). Ці настанови знаходяться у спільному руслі, адже кожна з них спрямовує адресата досліджуваних метафор на неприйняття сучасної вітчизняної політичної дійсності.

ВИСНОВКИ

У висновках до дисертаційної роботи узагальнено основні результати дослідження, здійсненого в руслі нових підходів до вивчення сучасної газетної комунікації.

Сучасні політичні метафори в російськомовній газетній комунікації України є похідними п’ятнадцяти актуальних метафоричних моделей: “політичні реалії – це війна”, “політичні реалії – це хвороба”, “політичні реалії – це кухня” та ін. Ці одиниці відповідним чином структурують фрагмент когнітивної системи реципієнта, що зумовлює зміни, коректування в його розумінні політичних подій та  в поведінці, і репрезентують фрагмент концептуальної картини вітчизняної політичної дійсності.

У руслі концептуального аналізу ейдетичного спрямування для ряду експлікованих метафоричних моделей, за якими утворюються сучасні політичні метафори, виявлено три глибинні породжуючі структури – метамоделі. Кожна з розглянутих метафоричних моделей, яка з огляду на гіпо-гіперонімічні відношення відповідних поняттєвих сфер-джерел є похідною одиниці більш високого рівня абстракції, входить до складу її парадигми. Деякі метафоричні моделі характеризуються подвійним співвідношенням, тобто ці одиниці походять від двох метамоделей та належать двом різним метафоричним парадигмам. Отже, у такий спосіб було виявлено взаємозв’язок не тільки метафоричних моделей, але й парадигм та, нарешті, самих метамоделей, що продемонструвало неізольоване існування відповідних концептуальних метафор у мисленні і дало змогу репрезентувати актуальний фрагмент концептуальної картини вітчизняної політичної дійсності як органічну цілісність.

Фреймово-слотова структурація поняттєвих сфер-джерел експлікованих метафоричних моделей, здійснена в руслі логічного напрямку концептуального аналізу, репрезентувала значущу й корисну, на думку адресантів сучасних політичних метафор, інформацію для розуміння вітчизняної політичної дійсності. Характер ряду виявлених цілей, що належать до такої важливої інформації, як і природа відповідних сфер-джерел, свідчать про актуальність агресивного, антагоністичного в репрезентації вітчизняного політичного простору. Поняттєві сфери-джерела, знання адресатів про які є ґрунтовними (зіставляються з концептом-максимумом), становлять більшість і мають детальну, розгалужену структуру. Усі проаналізовані сфери-джерела експлікованих метафоричних моделей відзначаються потужними пояснювальними можливостями.

У реалізації прагматичного потенціалу досліджуваних одиниць, які є ефективним мовним засобом впливу на адресата, беруть участь різні механізми, що діють у тісному взаємозв’язку. Вагомим чинником формування прагматичного впливу є аксіологічна маркованість сучасних політичних метафор. Для ряду розглянутих одиниць здійснення функції впливу відбувається завдяки актуалізації функціонально-стилістичного макрокомпонента лексичного значення вихідної лексеми, а також за рахунок належності ЛСВ, які є основою метафоричного переосмислення,  до периферії лексичної системи. Потужний прагматичний потенціал мають і метафоричні моделі. Послідовна реалізація прагматичного потенціалу здійснюється завдяки проектуванню закріпленої за моделями оцінки, емотивності на їх вербальні похідні. Особливості розгортання фреймів у процесі метафоризації, належність слотів, що використовуються в об’єктивації моделі, до нижніх рівнів також визначають прагматичні характеристики сучасних політичних метафор.

Досліджувані політичні метафори послідовно реалізують такі прагматичні настанови адресантів: а) настанову на оцінку; б) настанову на створення комічного ефекту; в) настанову на створення іронічного смислу. Кожна з них підпорядковується основоположній ідеї: формуванню в адресатів розглянутих метафор несприйняття сучасної вітчизняної політичної дійсності.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Метафоризация как закономерное проявление языковой реализации функции воздействия в политической публицистике // Система і структура східнослов’янських мов. Збірник наукових праць / Редкол.: к. філол. н. В. І.Гончаров (відп. ред.), д. філол. н. С. П. Бевзенко, д. філол. н. М. Я. Брицин та ін. – Київ: Знання, 2002. – С. 294 – 297.

2. Прагматический потенциал метафорических моделей политических метафор в газетной коммуникации // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования. Сборник научных работ / Редкол.: д. филол. н. Л. А. Кудрявцева (отв. ред.), д. филол. н. Л. Ф. Дунаевская, д. филол. н. М. А. Карпенко и др. – Киев: Издательско-полиграфический центр “Київський університет”, 2002. – С. 254 – 257.

3. Историзмы и архаизмы как средство формирования экспрессивности политических метафор в газетной коммуникации // Система і структура східнослов’янських мов. Збірник наукових праць / Редкол.: к. філол. н. В. І.Гончаров (відп. ред.), д. філол. н. С. П. Бевзенко, д. філол. н. М. Я. Брицин та ін. – Київ: Знання, 2002. – С. 235 – 239.

 4. Метафорическая парадигма “политические реалии – это представление”: внутренняя организация // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова / Редкол.: доктор фіз.-мат. н. М. І. Шкіль (відп. ред.), д. філол. н. М. Я. Брицин, д. філол. н. Л.П. Іванова та ін. – Київ: Логос, 2002. Том ХХХII. – С. 269 – 276.

5. Фреймовая организация понятийной сферы-источника метафорической модели “политические реалии – это война” // Система і структура східнослов’янських мов. Збірник наукових праць / Редкол.: к. філол. н. В. І. Гончаров (відп. ред.), д. філол. н. С. П. Бевзенко, д. філол. н. М. Я. Брицин та ін. – Київ: Знання, 2003. – С. 221 – 227.