СРАВНЕНИЕ В ИДИОСТИЛЕ М.А.ШОЛОХОВА: ФУНКЦИОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧЕСКИЙ И ПРАГМАТИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ

summary

У ступ обґрунтовано вибр і актуальнсть теми дисертац, визна­чено мету, завдання роботи, названо обкт і предмет вивчення, охаракте­ризовано теоретичне і практичне значення результатв дослдження, нау­кову новизну.

першому роздл "Порвняння в систем мови" проаналзовано граматичн, семантичн та стилстичн властивост компаратвних конструкцй, охарактеризовано існуючі класифкац порвнянь, вказано деяих з них. При вузькому пдход із системи порвнянь вилучають конструкц, що мстять орудний вдмнок іменника та ступен порвняння прикметни­ка Широкий пдхд зумовлю видлення велико клько­ст порвнянь на рвн словотвору Бль­шсть дослдникв видля так граматичн варанти компаративних кон­струкцй: порвняльн пдрядн речення; порвняльн звороти; порвнян­ня, виражен родовим вдмнком разом із вищим ступенем прикметника; порвняння, утворен за допомогою прикметника "схожий", синонмчного сполучнику "як"; порвняння, що виражен прислвником з префксом по. Саме ц конструкц враховано під час збиранн матералу (2137 одниць).

Традицйно вважають, що порвняння – первинне явище, метафора –вторинне. О.М.Веселовський, І.П.Лисков, Ш.Баллі припускають, що метафо­ра виникла в перод повно залежност людини вд природи, коли пер­всна людина уподбювала навколишн середовище соб та свом вчинкам.

Ця теоря не набула поширення, оскільки метафора складнша для сприйняття нж порвняня. Зясування сут порвняння повязане з проблемою його взамод з метафорою. Метафору беззастережно вдносять до системи тропв, компоненти порвняння найчастше сприймають у прямому значен­н наголошують на спльност семантично природи метафори та порвняння: семантика порвняння не дорвню сум значень його компонентв, а є самостйною мовною одиницею. Сучасн дослдники розрзняють метафору і порвняння за особливостями ньо глибинно структури: порвняння вдповда схем "можна сказати, що це може бути", а метафора – можна сказа­ти, що це не а..." порвняння ілюзорне, а мета­фора реальна; порвняння поширю мовлення, а метафора скорочу(Н.Арутюнова порвняння – істинн, метафори – брехлив На взамозвязок метафори й порвняння вказу такий стилстичний прийом, як метафора-порвняння

Із зясу­ванням сутност порвняння повязане питання про його призначення. Мета зіставлення – лаконічно пояснити суть одного предмета шляхом його порівняння з іншим предметом або показати, наскільки добрим / поганим є предмет, що порівнюється, стосовно об’єкта, який більшість мовців оцінює як позитивний чи негативний. Незалежно від того, чи сприяє порівняння створенню яскравішого образу персонажа, чи оживляє внутрішню форму метафоричного слова і т.п., воно передусім – не тільки основний засіб розкриття сутності явища, а й засіб репрезентації ставлення до нього автора тексту. Вибір порівняння завжди пов’язаний з характером авторської оцінки того, що зображається.

У дисертац порвняння як первинне явище, що перебуває на меж мж тропечними та стилстичними прийомами й викону дв найважливш функц: пзнан­ня та впливу прагматичну

Існу деклька класифкацй порвнянь. В основу бльшост них покладено граматичн ознаки: синтаксична функця. Увагу зосереджено на класифкац, що побудована на характер семантичних вдношень мж предметом і образом порвняння (логчн та образн). У зарубжному мовознавств щодо цих типв по­рвнянь уживають ншу термнологю: істинн, риторичн (Ж.Дюбуа), буквальн, порвняння-уподбнення, порвняння-аналог (А.Тра­дицйним є подл порвнянь на загальномовн та індивдуально-автор­ськ. Логчн, загальномовн порвняння не визначають свордностідіостилю письменника, однак їх врахован під час збиранн матералу, що ство­рити всебчне уявлення про художню систему романв Рзн погляди на походження, граматичну, семантичну структуру компара­тивних конструкцй свдчать про те, що дослдники не завжди врахову­ють складнсть ц лнгвстично категор, якій, як і метафор, притаманн зумовленсть субктивним досвдом ав­тора. У художньому текст вс порвняння образн, центр – худож­н, індивдуально-авторськ порвняння, а логчн, загальномовн – на перифер.

Другий роздл роботи емантична сворднсть порвнянь М.О." присвячен характеристиц семантики предмета та образу порвняння, вияву семантичних типв компаративних конструкцй. Ком­поненти порвняння подлено за семантикою на семантичн поля (СП) та групи Між згаданими термінами є суттєва різниця. СП містить слова, що належать до різних частин мови; ЛСГ об’єднує слова однієї частини мови. Компоненти СП можуть бути пов’язані як прямими опозиціями, так і асоціативно. Слова, що входять до складу ЛСГ, пов’язані певними опозиціями, тому всі компоненти ЛСГ містять однотипні семи (архісеми, диференційні семи). За значенням предмета порвняння компаративн конструкц розбито на так СП: "Людина" Валет, путая ногами, пошел боком, боком, как лоадь, испуавшаяся своей тени "Природа" ("Черной свечой тянется к тягостно "); "Тварини" "Как ка­мень-самородок недвижный и беркут отдохнет перед вечерней ловитвой"); "Предмети" "Только прялка под у шмелем жужжала"); "Звуки" …тенор-подголосок трепещет жаворонком над апрельской талой землей "Запахи" вместе с ветром перемещался на восток, неотступно сопровождая отхо­дивших к Дону бойцов, преследуя их, как тягостное воспоминание"Час" "Да мало ли что ни снилось о го­лодного, ночами"); "Орографя" "Гляжу на Дон, а по нем зыбь, и "). СП подлено на Для прикла­ду СП "Людина" "слова з значеням особи" (808 одиниць), "частина людського тла" (233), "група людей" (89), "дія, яку чинить людина" (86), "психчний стан людини" (85), "мовлення людини" (71), "фзичний стан "абстракця людського стану" (26), "зорове сприйняття" (16), "стосунки мж людьми" влади" (11), "масов висту­пи" (9).

Вибр семантики предмета порвняння залежит вд змсту твору. У романах "Тихий Дон", "Пднята цлина" предметом порвняння часто є слова "кнь", бик", тобто тварини, як входили в життя козакв з дитячих рокв. У роман Вони воювали за Батьквщину" предметом порвняння найчастше є і фзичний стан людини на вйн, військова технка. світ очима людини, яка вдчува природу як щось дороге, близьке. Степ, Дон, з якими повязане життя козака, є преметом порвняння у всх рома­нах Письменник уособлю природу, його порвняння зумовлен поетичним мисленням народу. Слова, що є предметом порвняння, найчастше належать до загальновживано, нейтрально лексики, але є випадки введення до складу компаративних конструкцй далектизмв, історизмв, просторчно лексики.

Образ порвняння подлено на т ж що й предмет. Однак СП образ й предмета за клькстю одиниць, так і за клькстю що входять до складу кожного СП. Так, СП "Людина" образу порвняння складаться з таких ЛСГ: "особа" (290), "дя, яку чинить людина" (201частина тла" (57), "психчний стан людини" (41), "мовлення людини" (36), "фзичний стан людини" (21), "мфчн істоти" (16), "зорове срйняття (14), "історичн особи" (4). Порвняння тсно повязан з життям народу, вдобража­ють сворднсть бачення свту його героями. Найчастше письменник обира образом порвняння слова з ЛСГ "особа", використовуючи наз­ви осб за вком, професю, соцальним походженням, статтю (жнки, хлопець конюх, боцман, цигани, румуни, батько, мати, козаки тощо "Дымом-то от тебя воняет, как от цыгана". Емоцйно впливана читача зставлення з багатьма тваринного свту (кнь, корова, бик, лисиця, вовк, пвень тощо "Взгляд их был грустен и у старой, доживающе век собаки". Сворднсть стилю М.О.Шолохова при зставленн людини та її почуттв з жит­тям природи (назви рослин, астрономчних понять, атмосферних явищ"Лапы их розовели в воде, оранжево-красные, похожие на зажженные мо­розом осенние листья". Образи цих порвнянь не од­нак запамятовуються, викликають безлч уявлень, почуттв; саме цй груп слв притаманн розгорнут порвняння. Добір семантики об­разв порвнянь у зичне сприйняття лво частини компаративно конструкц образ порвняння вносить нов асоцац, конкретизуючи її семантику.

Сворднсть порвнянь письменника визнача взамозвязок компонен­тв компаративно кострукц. За належнстю компонентв порв­няя до рзних СП видлено так семантичн типи порвнянь: "людина – людина" (65), людина – тварина" (483) "люина – природа" (183), "людина – предмет" (166), "явие природи – явище природи" (4), "пред­мет – предмет" (46), явище природи – предмет" (40), тварина – тварина" (39), вук – звук" (72), "людина – вогонь" (22), пред­мет – явище природи" (17), предет – тварина" (15), "тварина – лю­дина" (15), "тварина – явище природи" (14), тварина – предмет" (13), явище природи – людина" (15), явище прроди – тварина" (15), звук – предмет" (11), предмет – людина" (10), звук – явище природи" (7), перод часу – перод часу" (5), "звук – тварина" (4), перод часу – предмет – вогонь" (3), явище природи – вогонь" (3), людина – період часу" (3), "оро­графя – предет" (3), "орографія – тварина (3), людина – оро­графя" (2), "звук – орографя2), "звук – вогонь" (2), перод часу – явище природи" (2), "звук – запах" (1). Як предметом, так і образом порвняння може бути будь-яке явище дйсност. Вибр компонентв порвняння це результат індивдуального бачення свту, свордний внесок у розкриття ідейного змсту твору. Семантика другого компонента порвняння значно різноманітніша: жодного разу не обира предетом порвняння слова, що належать до тканина" інструменти", "речовна", рошов одиниц", прикраси", "фічн істоти", "історичн особи". Водночас образом порвняння в мовній картн не можуть бути слова, що є компонентом ЛСГ масовий виступ", "абстракця людського тану", стосунки мж людьми". Класифкаця за належ­ністю компонентів порвняння до різних СП да змогу створити уявлення про семантику порвняння як цлсно мовно одиниц. нкальнсть порвнянь виявлено на конкретних слв, що входять до складу кожно ЛСГ.

У третьому роздл рагматичне значення порвнянь" зазначено, що емоцйне враення на читача справляють не стльки вдокремлен значен­ня предмета й образу порвняння, скльки х взамодя, результатом яко є новий семантичний комплекс, що не ма власного словесного вираження. У мовленн слова є формами того самого значення, і порвняння – найхарактернший вияв цього процесу. Сино­нмчн вдношення мж компнентами порвняння не основн, а допо­мжн, вони лише нашаровуються на компаративн. О.М.Рудяков уважають виникнення синонмв результатом поетично тексту. Причиною встановлення них мж предметом і порвнянь є наявнсть хнх знаеннях спільних кльксть яких залежить вд типу порвнян­ня. Предмет логчних порвнянь поповнються здебльшого предмет образних порвнянь – і і конота­тивними семами. Вд характеру та клькост сем, що збагачують предмет порвняння, залежить прагматична значущсть компаративних конструк­цй. Прагматичну значущсть порвнянь, предмет яких поповнються деота­тивними семами, позначено цифрою І. Наприклад: Отсюа, из­дали, руже­нная зеленью трав,пахота во всю ширь полотнище бархата". У значенн слв "пахота" та бархат" є деклька спльних сем: "нестота", "чорна". Внаслідок взамод право та лво частин порвняння предмет збагачуться семами густий", "мякий", як входять до структури слова бархат". Другий ступнь прагматично значу­щст притаанний тим порвнянням, семантична структура яких зба­гачуться конотативними семами. Наприклад: Тихий смех Вари был похож на воркованье горлинки". Слову воркованье" притаманн такконотативн семи: стилстич-
на – розмовна, емоцйна – пестлива, оцнна – позитивна, експресив-
на – нейтральна. Ці семи додаються до семно структури слова смех". Порвняння, предмет яких денотативними та конотативними семами в систем художньоголого, мають найвищий ступнь прагматично значущост – третй Наприклад: "Левый глаз был навек видимо после контузиипод ним неподвижно в мертвые складки кожа, сухая и безжизненная, как осенний лист". Образу "осенний лист" не прита­манн конотативн семи. І тльки знання всього тексту роману "Пд­нята цлина", мсця образу в систем образв роману да змогу видлити у склад слова "лист" конотативн семи: оцнна – негативна, емоцйна – несхвальна.

Ступнь прагматично значущост порвнянь тсно повязаний з типом інформац, яка, за подляться на змстово-концептуальну, з першим ступе­нем значущост передають інфор­мацю, тобто мстять вдомост про факти, процеси, що вдбуваються у свт. Порвняння з другим ступенем значущост повдомляють про розумння зв’язків мж явищами. Порвнян­ня, які спрямовують увагу читача на те, що автор вважа найголовншим, беруть участь у передач інформац (ІІІ сту­пнь значущост).

Змну семантики компонентв порвняння можна простежити за до­помогою концептуального аналзу. При компонентному аналізі структуру предмета й образу порівняння представлено у вигляді ієрархічної послідовності сем. Концептуальний аналіз дозволяє подати ліву й праву сторони компаративної конструкції у вигляді ієрархічної послідовності концептів. Значення концептуального аналзу для правильного сприйняття компаративних конструкцй показано на приклад порвняння жизнь как сон". Аналз романв дав змогу видлити в структур слова ЖИТТЯ" так ЖИТТЯ – керівник Жизнь заставит разобраться ЖИТТЯ – об "); ЖИТТЯ – вчитель "Свои неписаные законы диктует людям жизнь ЖИТТЯ – переможець Торжествующая жизнь взяла верх"); ЖИТТЯ – пдлеглий И вот чужими жизнями, как бог, распоряжается"); ЖИТТЯ – кокетка "Иногда и она с ним "); ЖИТТЯ – дитина "В нем, как ребенок под сердцем женщины, властно ворохнулась жизнь ЖИТТЯ – вода все так же яростно кипела жизнь ЖИТТЯ – буря Видно было, что круто, до корня погнула его жизнь"); ЖИТТЯ – важкий тягар (ногдавала, иногда висела, как камень на "); ЖИТТЯ – товар Иль вам де­шева стала"); ЖИТТЯ – шлях "Круто завернула на повороте жизнь

Частотнсть слова "сон" менша, його структура мстить так образи: СН – це ілюзя, тнь "Было все будто во сне. И как текучий туман на Доном СОН – недоброзичливець, ворог Сон сморил меня СОН – смерть "Но уже сон покрывал многих чер­ным крылом").

Плавний перехід від компонентного до концептуального аналізу дозволяє зробити більш об’єктивні висновки про місце ключових порівнянь у художній структурі романів М.О.Шолохова.

Порвняння тсно повязане з цннсною картиною свту, з людини про погане/гарне, красиве/некрасиве, що вводить до струк­тури порвнянь так компоненти, як експресивнсть. Ці ком­поненти сприяють створенню т частини інформаці, що вдобража бачення дйсност автором та узгоджуться з його індивдуаль­ною картиною свту.

У четвертому роздл "Порвняння в художнй систем романв проаналзовано текстов звязки мж порвняннями, х­ню функцональну спрямовансть. Модль лексично структури художньо­го образу складаться з системи трьох ірархчно шарів – вальної та домнуючо Немаркована лексика – це дслова руху, мовлен­ня, слова тощо. вальна лексика да узагальне­не уявлення про образ, виклика в читача позитивн чи негативн емо­ц. Домнуюча лексика сприя неповтор­ностндивдуальност, передаючи принципово важлив для семантики образу значення.

Порвняння в ідостил М.О.Шолохова належать до домнуючо лексики, вони передають найважливш відтнки змсту і повторюють­ся в мовленнвй репрезентац образу деклька разв. Образи з Григорй Мелехов", рзн за семантикою, вони збагачу­ють структуру макрообразу протилежними за значенням смами, що засвідчує складність характеру Більшість образів порівнянь належать до СП "тварини": "Григорій легко, по-кошачьи, выпрыгнул из яра, выпрямился". Найчастотніша ЛСГ у названому СП – "дикі тварини". Порівняння Григорія з вовком проходить через увесь роман, хоча слово "вовк" здебільшого не має негативної оцінності. Вводячи його в текст, М.О.Шолохов звертає увагу на особливості зовнішності Григорія, його нестриманість, гарячність: "Побелел весь, ощерился, как волк, а зубов у него полон рот, не меньше сотни". Порівняння, у складі яких слово "вовк" не збагачує своєї смислової структури оцінною семою, вжито в мові автора. У мовленні Дуняшки, Петра структуру порівнянь поповнює негативна сема: "У тебя уж, гляди-кось, сердце как волчиное изделалось". Предметом порівняння стає не стільки зовнішність Григорія, скільки його душа, вчинки. Появу негативної оцінності підтверджує заміна в більшості випадків слова "волк" словом "бирюк". Негативну оцінність мають також епітети, які вжито з цими словами (зафлаженный волк; бирюк, отрезанный половодьем).

Найтісніше пов’язані з антропонімом "Григорій Мелехов" порівняння, що збагачують предмет зіставлення семами "невпевненість", "боротьба". Трагедія Григорія в тому, що він не знайшов правильної путі, опинився на роздоріжжі: "Блукаю я, как метель в степи…"; "Трудно нащупывалась верная тропа; как в топкой гати, зыбилась под ногами почва, тропа дробилась, и не было уверенности – по той ли, по которой надо, идет". Життя Григорія порівнюється з порожнім колодязем, що сприяє введенню в смислову структуру предмета порівняння сем "чорний", "непроглядний": "В душу мне глянь, а там чернота, как в пустом колодезе…". З образом Григорія пов’язано багато порівнянь, жодне з них не випадкове. Це підтверджують, зокрема, порівняння, образи яких передають душевний стан Григорія: "И без этого так наболело в груди, что иногда ему казалось – будто сердце у него освежевано, и не бьется оно, а кровоточит"; "Я зараз будто недобитый какой… Будто под мельничными жерновами побывал, перемяли меня и выплюнули".

Введення в текст по­рвнянь да змогу авторов створити у читача чткше уявлення про зовншнсть героя, особливост його мовлення, рухв, передати ф­зичний чи психчний стан персонажв. У "Тхому Дон" та "Пднятій цлин" цей прийом використано при створенн конкретних персонажв, у роман "Вони воювали за Батьквщину" особливо важливою є роль порвнянь у втленн узагальнених образв (вйна – мир). З поняттям "мир" пов’язані такі порівняння: "Жили мы тогда, как в сказке!"; "… все это как бы сошло с полотна старинного художника и воплотилось в жизнь, озвученную и неповторимо красочную". Це сприяє збагаченню семної структури предмета порівняння семами "чудовий", "неповторний". Інші порівняння пов’язані з макрообразом "війна": "Вот таким же туманом черное горе висит над народом, какой там, на Украине нашей, и в других местах под немцем остался!"; "… словно разметанные бурей невиданной силы, в диком беспорядке лежали вырванные с корнем, изуродованные и поломанные деревья…". У семній структурі предмета порівняння з’являються семи "жорстокий", "руйнівний". Поза контекстом слова, що вжиті як образи порівняння ("полотно", "сказка" – "буря", "туман"), не є антонімами; у структурі ідейно-художнього контексту вони протиставлені автором.

Порівняння тісно пов’язані з композицією твору. Роман "Вони воювали за Батьківщину" насичений діалогами, монологами, розгорнутими роздумами. Така структура твору є причиною того, що з 252 порівнянь 134 вжито в мовленні його головних героїв.

Порвняння систематизован, пдпорядкован передачідейно-образного змісту; вони тісно повязан з темою твору, допо­магають рокрити задум автора. Взамозвязок порівнянь виявляться в тому, що вони виконують ту саму стилстичну функцю, належать до одного семантичного пля чи мають однакове стилстичне за­барвлення. Так, бльшсть порвнянь, предметом яких є "Варя Харламова мають мелоративне забарвлення"Вот вся чистая, кав, и какими чистыи на меня смотрит". Образи багатьох "Давидов", належать до рзних полів люди­на", "природа", предмети та повязан з одню темою – темою моря, нагадуючи про службу Давидова на флот: "... ругаясь про себя, как матерый боцман, ушел из кузницы "... ему показалось, будто шероховатый пол закачался под его ногами, как палуба порвняннями виникають синонмчн, антонмчн зв’язки як у авторському мовленн, так і в мовленн персонажв: Только вчера она проклинала свою жизнь, и все окружающее выглядело серо и безра­достно, как в ненастный день, а сегоднь мир казался ей лику­щм и светлым, словно после благодатного летнего "Въехали хищниками, – так в голубую зимнюю ночь появляются около жилья волки, – но улицы пустовали".

Більш складний випадок взаємодії порівнянь у тексті: образ одного з порівнянь зумовлює семантику наступного: "Лежит Кондрат, как сетную дель, перебирает в памяти прошлое"; "У Кондрата же свои думки. Бьется он в них, как засетившая рыба…". Такі порівняння зазвичай розташовані контактно.

М.О.Шолохов використовує й інший прийом: семантика порівнянь зумовлює семантику подальших епітетів, метафор. Напр.: "Атаманчуков, раненный в горло под станицей Филоновской, говорил, как в пастушью дудку играл, – невнятно и тонко…". Автор постійно повертає читача до цього порівняння за допомогою мовних засобів, у значенні яких є компоненти, що входять до семної структури основи порівняння: "… эта хрипатая заноза, Атаманчуков, и другие, то это горючие слезы, а не плугатари!"; "Вертя своей тонкой шеей, он злобно просипел…"

Характерна риса стилю – обортнсть тропв. зауважуємо перехд вд порвняня до метафори. Наявнсть перед метафоричним словом компаративно конструкц можна пояснити намаган­ням автора заново простежити формування образу, актуалзувати окре­м семи, що входять до структури образу порвняння. Слова, що є образом порвняння, переходячи в метафору, змнюють сво лек­сикограматичн властивост: Был Вениамин придурковат, смугл, на круглй голове – не волосы, а "; "В людскую входил склоняя плюшевую голову, улыбался". Найхарактернший тип обортност – лексична тотожнсть порвняння та наступно метафори.Рдше метафора вироста з порвняння не завдяки лексичн повтор, а за допомогою звязкв: прыгнул с петухом – Доброго о порог, Пантелей ".

Ідіостилю М.О.Шолохова притаманне неодноразове повторення метафо­ри, основою для якої є образ раніше вжитого порівняння. Рідше спостерігаємо переважання компаративних конструкцій, образ яких лексично тотожний метафорі. Так, письменник неодноразово порівнює руки Пантелея Прокопійо­вича з кінським копитом ("… Пантелей Прокофьевич, обычно сидевший на корточках, поднимал торчмя широкую, что лошадиное копыто, черную ладонь"). І лише раз для актуалізації ширини долоні цього персонажа використано метафору: "Он поднимал торчмя копытистую ладонь…".

Прийом оборотност найчастше використову для того, щоб звернути увагу на зовншсть, особливост поведнки епзодич­них персонажв. І метафора, і порвняння роблять образ неповторним, але найдвший прийом – чергування порвняння та метафори.

Порвняння беруть участь реалзац ретроспекц, тобто памят читача попередню інформацю. Цю функцю виконують конструкц, образами яких є слова, що називають твору: "Всех вас надо, сукиных сынов, как Кошевых перевесть".Повтор порвнянь не тльки нагаду про чи іншу деталь, а й надай вагомост. Здебльшого при повтор порвнянь образ та основа не змнюються, проте ефективнший прийом – повтор образу порвняння зі змненою основою:Высокая, тонкая, гибкая в стану, как хворостина, была она похожа на девушку"; Жила лом хвростинка: гибкая, красивая и ". Складнший прийом – уживання стосовно того самого пред­мета образв, що вдрзняються за значенням, але належать до одного СП. Майже вс образи порвнянь, предметом яких є Марина Пояркова", належать до домашн тварини". Ретроспективну функцю виконують порвняння обра­зи яких однаков, а предмети рзн: з кремневою гвинтвкою порв­ню себе і і дд Сашка.

При повтор може змнюватися не тльки семантика компонентв порвняння, а й хня структура. Однаков за значенням, та рзні за структурою роташован контактн. Засобом реал­зац ретроспекц є такий прийом: ужива порвняння раз, але читач постйно повертаться до семан­тика інших мовних одиниць. Письменник лише раз порвню волосся на руках Бунчука з шерстю коня. порвняння читача поверта ептет волосат", що постйно вживаться з словом "руки". Навпаки, порвняння може поновлю в памят читача ранше вжитий ептет. На­приклад, чуб письменник зставля з гроном дикого хмелю. Це порвняння золотистий", що постйно сполучаться з словом "чуб".

ВИСНОВКИ

Порівняння – один з основних прийомів пізнання світу, його традиційно вважають найпростішим мовним засобом образності. Однак дослідники не завжди враховують складність цієї лінгвістичної категорії, якій притаманні антропоцентричність, прагнення до зіставлення через оцінювання віддалених одне від одного явищ дійсності, зумовленість суб’єктивним досвідом автора.

В ідостил порвняння – образна одини­ця, що тсно повязана з ідейно-тематчною спрямованстю його рома­нв. Компоненти порвняння змнюють сво сематичн та емоцйно-експресивн можливост; вони є особистост автора, широке коло активзують увагу й почуття, зумов­люють вдповдну реакцю читача. За допомогою порвнянь письменник втлю в художнх образах сво життв сприйняття, буду індивдуаль­ну мовну картину свту.

семантики компонентв порвняння да змогу вивчити психологю творчост письменника, виявити обктивну прагматичну інформацю, що є частиною зображуваного. Цлсне уявлення про семантику порвнянь створити методика видлення семантчних полв та груп. Класифкаця порвнянь за належнстю компонентв компаратвно конструкці до рзних семантичних є найкокретншою; вона тснше повязана з індивдуальною карти­ною свту, нж класифкац, в основу яких покладено узагальнене категоральне значення, притаманне копонентам порвняння: істота – нестота, конкретне – абстрактне, ункальнсть – збрнсть. Найпоши­реншими типами порвнянь у є так: людина – людина, людина – тварна, людина – явище прроди, людина – предмет.

Виконуючи прагматчну функцю, компоненти порвняння мнюють свою смислову структуру. Створенню образност текств М.О.Шолохова сприя не стльки семантична сворднсть компонентв порвняння, скльки збагачення значення предета компаративно конструкці в склад художнього цлого. не ставить метиоря затуляючи один предмет іншим, – прийом порвняння одне явище вдображатися в іншому ння нової

Порвняння належать до домнуючих лексичних засобв, як виражають важлив для розумння образу значення і повторюються в мовленнвй репрезентац образу деклька разв. Порвняння в ідіостилі М.О.Шо­лохова систематизован, ісо взамодють з іншими мовними одиниця­ми, зокрема з метафорою; вони є одним з найголовнших засобв реал­зац ретроспекц.

Основн положення дисертац висвтлено в таких публкаціях:

1. Взаимодействие семантики компонентов сравнения в художественном тексте на материале романа "Тихий Дон Русски язык: вопросы тпологии и функционального развития в условиях билин­гвизма. Вестник Львов ун-та. Сер. – Львов, 1985  Вып.1690–94.

2. Сравнения в публицистике М.А.Шолохова Журналістика. Преса. Телебачення. Радо. – К.: при держ. "ища 1 С.88–95.

3. Типы взаимодействия сравнений в М.А.Шолохова Наука і счасність: Збірник наукових Нацонального педагогчного унверситету імен К.:Логос, 1999 2.1 С.232–239.

Взаимодействие метафоры и сравнения в идиостиле М.АШолохова Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-мето­дический журнал Харьков, 1999 1–2 С.84-86.

ациональн-культурная специфика образа сравнения на материале романов Национально-культурный компонент в тексте и языке: Материалы Международной научной конференции 7–9 апреля 1999 г., Минск: В 3-х ч. / Отв. ред. 1999 Ч.2.– С.225–22.

6. Ретроспективная функция сравнений в идиостиле М.А.Шолохова Русская филология. Украинский вестник: Республиканский начно-методи­ческий журнал Харьков, 2000 3–4. – С.80–82.

7. Прагматическая значимость сравнений в идиостиле М.А.Шолохова Всник Львв ун-ту. Сер. – 2000 Вип. 28 С.125–128.

Семантика мови і тексту. Збрник статей Мжнародно конференц Івано-Фран­квськ: Плай, 2000 С.410–413.

9. Порвняння семантична категоря Всник Львв. ун-ту. Сер.  журналстика 2001 Вип. 22.