СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ І ПРАВА У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї (кінець VІІ ст. до н.е.

Актуальність теми дослідження. Утвердження в Україні нових соціальних відносин, становлення інститутів громадянського суспільства актуалізують проблему функціонування адекватної цим реаліям правової системи, покликаної справляти істотний вплив на характер суспільних змін, сприяти гуманізації держави і права, вдосконаленню законодавчого процесу, підвищенню ефективності правового регулювання, формування високої суспільної та індивідуальної правосвідомості. Не останню роль у цих процесах відіграє накопичений народом протягом тисячоліть історичний досвід державо- і правотворення. Врахування його може надати суттєву користь при вирішенні завдань оптимізації структури органів державної влади та місцевого самоврядування, створення більш досконалих організаційно-правових основ їхньої діяльності. Водночас, аналіз правових інститутів, які функціонували на українських землях у минулому, надасть можливість дійти важливих висновків стосовно шляхів удосконалення сучасного законодавства, надання праву більш гуманного вигляду, адекватнішого прилаштування його до завдань, які нині стоять перед Україною.

Роль та значення права античних держав Північного Причорномор’я в історії давнього населення, яке мешкало на теренах сучасної України, важко переоцінити. Вони не вичерпуються лише взаємними впливами з правовою культурою навколишніх племен того часу. Тисячолітня епоха існування античної цивілізації у Північному Причорномор’ї полишила глибокий відбиток у праві наступних поколінь. Вчені вже давно звертали увагу на наступність, притаманну стародавньому та середньовічному праву, зокрема відзначали вплив законодавства стародавнього Єгипту на право стародавньої Греції, а через еллінізм – на римське і візантійське. Це твердження вбачається справедливим і для аналізу еволюції права держав північнопричорноморського регіону. Правові традиції античної цивілізації північнопонтійських полісів лягли у підґрунтя правового розвитку населення ранньосередньовічних міст Криму. Античні елементи бачимо також у правовій культурі населення Південно-Східної Європи більш пізнього періоду.

На жаль, сучасна історико-правова наука до цього часу має суттєві лакуни у висвітленні бодай основних рис права міст-держав, що розташовувалися в Північному Причорномор’ї близько двох тисяч років тому, в той час, як ці питання вбачаються одними з фундаментальних з точки зору розуміння процесу складання підмурку нинішньої правової системи нашої держави. В українській історико-правовій науці до цього часу достатньо розповсюдженим залишається вузькоетнічний підхід до визначення предмету історії держави і права України, який передбачає дослідження лише тих державно-правових інститутів, виникнення і розвиток яких безпосередньо пов’язані з історією українського етносу. Але поступово все більше вітчизняних істориків права схиляється до іншого підходу – територіального, у відповідності з яким до предмету історії держави і права України має бути віднесено вивчення всіх державно-правових інститутів, що існували в межах сучасної території нашої держави. При вирішенні даного питання слід виходити з того факту, що сувереном і джерелом державної влади є не етнос, а народ. Відповідно історія держави і права України вивчає державотворчий і правотворчий досвід українського народу. Поняття ж «український народ», визначене у преамбулі Конституції України, охоплює громадян України усіх національностей. Саме тому вивчення у межах історії держави і права України правової спадщини еллінського населення Північного Причорномор’я середини І тис. до н.е. – початку І тис. н.е, як і інших етносів, що будь-коли протягом досить тривалого часу компактно проживали на українських землях є закономірним і актуальним.