СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СЕКТОРАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про апробацію та публікацію основних результатів дослідження.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади статистичного аналізу секторальної структури економіки» аналізуються передумови та сутність секторального розподілу економіки, визначено зміст категорії сектору, розкриті особливості секторальних структур за різними класифікаційними ознаками.

Аналіз трендів сучасної системи господарювання показав тенденцію до процесу секторального розподілу. Його сутність полягає у поділі національної економіки на окремі частини, сектори, що об’єднують у своєму складі господарюючих суб’єктів з подібними ознаками функціонування. Секторальним структурам притаманні ієрархічність побудови та поліформізм. Секторальний розподіл формує цілісність економічної системи та потребує дослідження розвитку кожної з складових.

Встановлено, що з теоретичною та прикладною метою можуть бути виділені наступні секторальні структури: за галузевим принципом (у розрізі діяльнісно-видової структури), у розподілі за правом власності (або за формою господарювання), за функціями у економіці, за територіальною ознакою, за можливістю спостереження, за ступенем монополізації ринку. Для кожного типу секторальної структури визначені характерні ознаки, специфіка функціонування, взаємозв’язки з іншими системами та роль у відтворювальному процесі.

Розкрита галузева структура сучасного світового господарства, яка включає групування видів економічної діяльності за принципом їх поділу на три сектори відповідно до стадій розвитку (еволюції) суспільства: аграрна, індустріальна, постіндустріальна. У кожному суспільстві відповідно до моделлі Фішера-Кларка за принципом панування певної діяльності виділяють сектори: первинний (охоплює аграрні галузі та суміжні з ними – секції A, B, C відповідно до Класифікації видів економічної діяльності), вторинний (охоплює індустріальні галузі D, E, F) і третинний (сфера послуг або сервісні галузі – G…O).

Визначено мету статистичного аналізу секторальної структури як дослідження складу секторів за різними класифікаційними ознаками, оцінювання структурних зрушень та структурного ефекту від перерозподілу між секторами, розробка рекомендацій щодо забезпечення прогресивності секторальних змін.

Встановлено, що секторальний розподіл економіки вимагає методологічного забезпечення його статистичного вивчення з двох позицій: по-перше, вивчення складу та структурних зрушень у секторах за галузевою, регіональною, відтворювальною, інституційною ознаками, що надає можливість простежити за перерозподільними процесами трансформації економіки. По-друге, оцінювання реального вкладу кожного сектору у загальний підсумок функціонування економіки, що дозволяє порівняти їх результати та ефективність діяльності, оцінити вплив на макроекономічну динаміку.

Якість секторальних змін має прояв у структурному ефекті, який виступає головним в оцінці структурних зрушень. Структурний ефект визначається автором як зміна загальної ефективності економіки, що спричинена зрушеннями у секторальній структурі, елементи якої мають різні рівні показників ефективності. Таким чином, структурний ефект дозволяє оцінити позитивний чи негативний вплив структурних зрушень у перерозподілі складових на зміну загальної ефективності. Результат структурних змін оцінюється з точки зору прогресивності або регресивності їх впливу на загальноекономічне зростання.

В дослідженні запропоновано як інформаційну базу аналізу використовувати показники за методологією системи національних рахунків (СНР) у розрізі секторів, в якості інструментарію – авторську методику визначення коефіцієнтів секторального внеску, секторальної динаміки та спеціалізації, шкалу оцінювання інтенсивності змін секторальної структури за коефіцієнтом Гатєва, метод аналізу структурних зрушень "shift-share", метод коригування та метод перерахунку результатів функціонування економіки з урахуванням структурного ефекту.

У розділі 2 «Аналіз закономірностей зміни секторальної структури національної економіки» здійснено статистичне оцінювання розвитку структури економіки за діяльнісно-видовою та інституційною ознаками, секторального ефекту від структурних зрушень за результатами функціонування аграрного, індустріального та сервісного секторів.

У результаті нерівномірного внеску результатів функціонування секторів за галузевою ознакою у макроекономічну динаміку сформувалась диспропорційна структура національної економіки, в якій домінуюче положення займає сервісний сектор. Це дозволяє констатувати зміну типу економічної структури України на постіндустріальну, що відбулася за кількісними та структурно-динамічними показниками (рис.1). Перехід до наступної стадії економічного розвитку повинен супроводжуватися якісними змінами у функціонуванні третинного сектору, використанні його конкурентних переваг у задоволенні споживчих потреб та забезпеченні прогресивності секторальних змін. Але за результатами аналізу спостерігається стагнація соціально-важливих видів економічної діяльності у складі сектору послуг – освіта, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги, надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту (шість з дев’яти галузей сектору мають індекс фізичного обсягу ВДВ у 2010 р. нижче національного, а їх питома вага становить 40,7% у загальній вартості економіці).