СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади стратегічного планування розвитку аграрного сектора» розкрито сутність поняття «стратегічне планування», визначено його переваги та стримуючі фактори, досліджено взаємозв’язок стратегічного планування та державного регулювання, розкрито особливості стратегічного планування в аграрному секторі економіки в умовах зміни клімату.

Теоретичні розробки та практичний досвід засвідчують фактичне переважання застосування принципів і методів стратегічного планування на мікроекономічному рівні. Водночас мінливість економічної ситуації, стрімкий розвиток глобалізаційних процесів, внутрішні та зовнішні виклики зумовлюють доцільність регламентації суспільного розвитку, у тому числі на засадах макроекономічного стратегічного планування.

Стратегічне планування – це моделювання шляху до досягнення певного бажаного стану підприємства, регіону, сектора, економіки в цілому. Стратегічне планування на макрорівні визначається як розробка розрахованого на тривалий період часу курсу руху, державної політики регулювання національної економіки чи окремого сектора, визначення пріоритетних цілей, шляхів і засобів їх реалізації.

Макроекономічне стратегічне планування вважаємо важливим інструментом реалізації цілей і завдань державного регулювання соціально-економічних процесів. Ключовим фактором, здатним найбільш повно сприяти розвитку економіки чи окремого сектора, виступає належно організований процес здійснення стратегічного планування (рис. 1).

Для ефективного застосування стратегічне планування повинно відповідати певним принципам, основними з яких виступають: цілеспрямованість; поєднання у стратегічному плані науково-технічних, економічних, соціальних і екологічних напрямів розвитку; послідовність і паралельність; єдність, відповідність і доповнюваність стратегічного й операційного планування на різних рівнях економічної системи; гнучкість та еластичність; бюджетне збалансування та ефективність. Такий підхід формує динамічну модель стратегічного планування, наповненість якої змінюватиметься з урахуванням очікуваної зміни клімату.