VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання дослідження, його предмет та об’єкт, науково-практичне значення, новизну роботи, відображені обсяги апробації результатів, подано загальну структуру дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження структурного розвитку національної економіки» розглянуті теоретичні підходи до структуризації національної економіки, охарактеризовано зміст, складові, рушійні сили, фактори та механізми її структурного розвитку.

Аналіз досліджень поглядів науковців щодо сутності поняття «структура національної економіки» дозволив представити його в широкому розумінні як сукупність пропорцій і відносин, що характеризують національну економіку за даних умов і в даний момент, де пропорції відображають величину і значимість елементів, а відносини охоплюють взаємозв’язки між елементами, які складають національну економіку, відносини між нею та іншими економічними суб’єктами.

У роботі виокремлено три основні підходи до структуризації економіки: марксистський (К. Маркс, Ф. Енгельс), згідно з яким економічна система є сукупністю виробничих відносин, що виступають суспільною формою продуктивних сил і відображають їх зміни; неокласичний (П. Самуельсон), що відображає економічну систему як сукупність функціональних зв’язків, які формуються у процесі руху товарних, грошових і ресурсних потоків та відображають діяльність з використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення матеріальних потреб людей; інституціональний (Т. Веблен, Д. Норт), відповідно до якого економічна система є сукупністю інститутів, що впливають на поведінку економічних суб’єктів.

Об’єднавши вказані підходи, виділяємо «суб’єктні» типи структур (галузева, секторальна, регіональна структури), що характеризують агреговані суб’єкти національної економіки; структури «внутрішніх відносин» (соціально-економічна, організаційно-економічна, технологічна, відтворювальна структури), які відображають відносини, що виникають між суб’єктами господарювання певної національної економіки; структури «зовнішніх відносин» (зовнішньоекономічна структура), що представляють взаємовідносини суб’єктів національної економіки з іншими економічними системами. Водночас секторальна, соціально-економічна та організаційно-економічна структури характеризують такі інститути як інституційні сектори, форми власності, малий та великий бізнес. Взаємозв’язки, що виникають між названими типами структур, охарактеризовано за допомогою видів структур, які відображають взаємовплив типів структур.

Структура національної економіки є відносно незмінною характеристикою системи. Незворотні, спрямовані, закономірні зміни окремих підсистем та елементів національної економіки, взаємозв’язків, що між ними виникають і обумовлюють виникнення загальних якостей і властивостей цілісної органічної єдності, якісні зміни її розвитку відображає поняття «структурний розвиток національної економіки».

Аналіз концепцій структурного розвитку економіки дозволив виявити основні риси останнього, які пропонуємо характеризувати за критеріями функціонального призначення, глибини та масштабності, швидкості змін, територіальної ознаки, кількості охоплених суб’єктів, якості змін, історичного аспекту, рівня технологічного розвитку, характеру організації.

Основними рушійними силами структурного розвитку визначаємо суперечності між потребами та інтересами суспільства, з однієї сторони, та здатністю виробництва їх задовольнити – з іншої, яка залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва та економічних відносин. Факторами структурного розвитку є: поділ праці, науково-технічний прогрес, циклічність економічного розвитку, міжнародна економічна інтеграція, економічна нерівномірність розвитку регіонів, структури зовнішнього середовища та державне регулювання економіки.

Дослідження особливостей структурного розвитку національної економіки здійснено згідно з методологічними основами системного та синергетичного підходів. Їх одночасне використання дало можливість виявити умовні складові структурного розвитку національної економіки: самоорганізаційний структурний розвиток, що відображає зміни економічної структури, джерелом яких є сама національна економіка: макроекономічна система, здатна при зміні зовнішніх умов самостійно віднайти відносно рівноважний стан; структурний розвиток під впливом державного регулювання економічної структури, світової економічної системи, соціальних та політичних інститутів.

Дослідження тенденцій самоорганізаційного структурного розвитку національної економіки дозволило його вважати таким, що має циклічний характер, розглядати структурні зміни, спричинені самою економічною системою як складову загальноекономічного циклічного розвитку. Самоорганізаційний розвиток структури національної економіки представлено як циклічну послідовність відносно незмінного функціонування економічної структури та структурних трансформацій національної економіки. Структурний розвиток, що здійснюється під впливом зовнішнього організованого впливу, має переважно нециклічний характер.

У роботі поняття «економічний механізм» розглядається, як засіб здійснення певного виду діяльності та система (сукупність елементів та взаємозв’язків між ними, що забезпечують її розвиток унаслідок певних причинно-наслідкових зв’язків). Удосконалено класифікацію економічних механізмів, що дозволило охарактеризувати їх не тільки за критеріями природного вихідного явища (або кінцевого результату), ступеня відкритості механізму, можливості кількісної оцінки механізму, характеру дослідження, а й за критеріями кількості охоплених об’єктів, характеру організації та динаміки механізмів.

Представивши самоорганізаційний структурний розвиток національної економіки як рух до оптимальної структури, виділивши три рівні оптимальності, які є передумовою встановлення трьох рівнів рівноваги, згідно з роботами М.Д. Кондратьєва, у якості самоорганізаційних механізмів структурного розвитку економіки визначено такі механізми національного рівня дії, як механізми ціноутворення, конкуренції, переливу та нагромадження капіталу, циклічного розвитку.

Оскільки сучасна національна економіка характеризується високим рівнем державного регулювання економіки та поширенням інтеграційних і глобалізаційних процесів, то структурний розвиток сучасної відкритої національної економіки відбувається також під впливом самоорганізаційних механізмів загальносвітової дії (механізмів валютного курсу, міжнародної конкуренції, міжнародного переливу капіталу, загальносвітових криз), а також механізмів зовнішньої організації: державного регулювання певної національної економіки та регулювання економіки світовими організаціями й інтеграційними об’єднаннями.

У другому розділі «Оцінка структурного розвитку національної економіки» систематизовано існуючі підходи до оцінки структури національної економіки і її трансформацій; запропоновано методичні підходи до оцінки оптимальності структури; визначено особливості структурного розвитку та макроекономічні пропорції економік розвинених країн, що забезпечують їх ефективність та соціальну орієнтованість.

З метою забезпечення системності дослідження структурного розвитку національної економіки обґрунтовано необхідність здійснення кількісної та якісної оцінки її структурних особливостей. Обґрунтовано систему показників економіко-статистичного аналізу, що дозволяє визначити особливості структури національної економіки упродовж її відносно незмінного функціонування та у процесі розвитку.

Доведено, що аналіз якості структури національної економіки доцільно здійснювати на основі методики оцінки оптимальності економічної структури, порівняльного аналізу пропорцій цієї структури з оптимальними значеннями індикаторів структурного розвитку.