СУБ’ЄКТНІ ОЦІНКИ ЯК НЕРИНКОВИЙ ФАКТОР РИНКОВОЇ КООРДИНАЦІЇ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичну цінність одержаних результатів.

У першому розділі “Методологія дослідження суб’єктних оцінок як фактора ринкової координації” виявлено основні методологічні принципи дослідження суті та ролі суб’єктних оцінок у ринковому середовищі.

Термін “ринок” має кілька різних тлумачень і ринком у значенні “система координації” називають, зокрема, більш широке явище – ринок як форму організації суспільного виробництва (і у цьому сенсі цей термін використовується у тому ж значенні, що й споріднені терміни “ринкова економіка” та “капіталізм”), а також більш вузьке – ринок як механізм міжсуб’єктної координації діяльності. Для наукових досліджень широке значення виявляється малоопераціональним, оскільки на рівні національної економіки, галузі чи підприємства неринкові складові є обов’язковими складовими координаційного механізму. Тому не простежується суворої відповідності між застосуванням терміну “ринок” та атрибутивними характеристиками ринковості. Ринкові складові є лише частиною координаційного процесу, більшість елементів якого не має суто ринкового характеру (рис. 1), а ринкова координація є такою тільки внаслідок ринкового характеру взаємодій між суб’єктами.