Сутнісна характеристика потенціалу підприємства

summary

Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал»

Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «по­тенціал» дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у двадцяті роки минулого століття.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «роїепііа» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим тер­міном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяль­ності, що можуть виявитися за певних умов».

Таким чином, терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у^відповідних сферах.

У працях В. Вейца' та К. Г. Воблого² знайшло обгрунтування поняття потенціалу виробничих сил як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб насе­лення. Згодом С. Г. Струмилін¹ запровадив поняття «економічний потенціал», під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В. С. Нємчинов досліджував «по­тенціал розширеного виробництва», який характеризує ресурсні можливості національної економіки щодо економічного зростання.

У табл. 1.1 показано еволюцію трактування науковцями тер­міна «потенціал» в економіці з посиланням на авторів та час до­слідження.

У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки. Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал — це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних ви­дів ресурсів.

Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення акад. Л. І. Абалкіна³ про те, що поняття «потен­ціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економіч­ний, підприємницький, виробничий)— це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу. У літера­турі трактування поняття «потенціал» як певної сукупності ре­сурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-техніч­ного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так. напри­клад, В. М. Архангельський⁴ під потенціалом розуміє засоби, за­паси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто су­купність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потен­ціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріаль­ні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ре­сурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. «Ре­сурсне» розуміння потенціалу має важливе значення для плану­вання та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.