ТЕЛЯЗІОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ЛІКУВАЛЬНО–ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ)

summary

Матеріали та методи досліджень. Дослідження проводили протягом 2000 – 2002 рр. на кафедрі паразитології Харківської державної зооветеринарної академії, у лабораторії технології виробництва ветбіопрепаратів Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини  УААН, в семи господарствах лісостепової зони України та у товаристві з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) ”Харківський м’ясокомбінат”.

Епізоотичну ситуацію з телязіозу великої рогатої худоби оцінювали за результатами досліджень методами діагностичного промивання та післязабійної експертизи очей на зараженість телязіями. При епізоотологічному обстеженні встановлювали зараженість великої рогатої худоби гельмінтами і розраховували показники екстенсивності інвазії (далі ЕІ) та інтенсивності інвазії (далі ІІ). Одночасно визначали видову належність телязій.

Методом діагностичного промивання досліджували інвазованість тварин віком від 5-6 місяців до 9 років. Всього відібрали 938 індиві-дуальних зразків-змивів з кон’юнктивальних мішків, які досліджували гельмінто-ларвоскопічними методами М.Д. Кльосова (1953) та Н.М. Городовича (1992).

Методом промивання носо-слізного каналу за Н.В. Гусаковим (1955)  обстежили 30 тварин.

Ларвоскопічним методом, розробленим М.Д. Кльосовим (1953), проводили дослідження слізних витікань від 28 тварин.

З метою встановлення інтенсивності і екстенсивності інвазії та видового складу збудників телязіозу досліджували екстерповані очі від  587 голів великої рогатої худоби (з 14 районів Харківської та 2  районів Сумської областей). Післязабійну експертизу очей на зараженість телязіями проводили  за методами О.Н. Третьякової (1973) та Н.М. Городовича (1992). При визначенні видової належності статевозрілих телязій враховували морфологічні особливості збудників та користувались малюнками М.Д. Кльосова (1953), визначником гельмінтів В.М. Івашкіна та С.А. Мухамадієва  (1981), монографією В.М. Івашкіна та Л.А. Хромової  (1983).

Визначення компонентів паразитоценозу при асоціативному перебігу телязіозу проводили гельмінтологічними дослідженнями на наявність телязій та бактеріологічними дослідженнями мазків зі слизової оболонки кон’юнктивальних мішків від 22-х тварин. Ідентифікацію грампозитивних коків здійснювали за допомогою тестів на наявність каталази, уреази; окислення-ферментації глюкози (у середовищі Хью-Лейфсона); ферментацією лактози, сахарози, мальтози, маніту; утворення коагулази і лецитинази; спроможність до росту в присутності 10 % NaCl. При ідентифікації грампозитивних стрептококів визначали наявність каталази, спроможність до росту в анаеробних умовах при +10°С і +45°С, за наявності 6,5 % хлористого натрію і 40 % жовчі; здатність ферментувати лактозу, маніт і сорбіт.

Родину, рід і вид грамнегативних паличок визначали в тестах на наявність каталази і оксидази, здатність до окислення-ферментації лактози, утилізації цитрату (середовище Симонса) і ацетату, наявність уреази і фенілаланіндезамінази, здатність утворювати індол і сірководень. Ураховували також результати реакцій з метил-ротом і Фогеса-Проскауера та наявність пігментів.

Для визначення видового складу проміжних хазяїв телязій провели дослідження 2604 екземплярів пасовищних мух із застосуванням загальноприйнятих ентомологічних методик Н.І. Агринського (1963) та К.К. Фасулаті (1971). Видову належність мух визначали під бінокулярним стереоскопічним мікроскопом МБС-1, користуючись визначниками Л.С. Зіміна (1951) та монографією А.А. Штакельберг (1950).